$1 трлн на прощання з Китаєм. Як США та Європа намагаються залишити "всесвітню фабрику" без роботи

"Вхід — долар, вихід — два долари" — цей вислів явно не згадували численні західні компанії, які в 90-х азартно, буквально наввипередки, переносили свої фабрики в Китай, — або будували їх там з нуля, або інвестували в місцевих виробників. Низька собівартість виробництва і реальна захищеність інвестицій приваблювали так сильно, що політичні ризики відходили на другий план, а проблеми на кшталт нинішньої коронакризи і зовсім не бралися до уваги.

Але тепер маятник хитнувся в протилежний бік. Спершу президент США Дональд Трамп зробив повернення виробництв з Китаю в Штати частиною державної політики, а потім пандемія Covid-19 одним махом розірвала ланцюжки поставок, зупинила тисячі фабрик і розвернула світову економіку назад, від глобалізації виробництв до їх регіоналізації.

Плюс ще сама Піднебесна була спіймана на нечесній поведінці: як мінімум там намагалися приховати інформацію про коронавірус, а як максимум — вкрасти розробки по вакцині і скуповували акції, що подешевшали, промислових компаній.

Дорога перебудова

Загалом в якийсь момент стало зрозуміло: світовому бізнесу необхідна перебудова, що включає повернення промислових виробництв в країни, в яких вони починали працювати, а також в держави з більш демократичними урядами. Ну і в усякому разі більше не варто розкидати фабрики по всьому світу, краще щоб виробники комплектуючих були ближче до складальнго конвеєра.

Нещодавно Трамп заявив, що Штати почнуть надавати податкові пільги компаніям, що повертають виробництво з Китаю. Мета цієї політики — знизити залежність американської економіки від ланцюжків поставок, що включають виробників з КНР.

Вже після цього Bank of America (BofA) опублікував дослідження, в якому вказувалося, що за наступні пʼять років американські і європейські компанії витратять близько $1 трлн на виведення виробничих операцій з Китаю. Причому прогноз цей насамперед базується на опитуванні, яке експерти BofA провели в січні нинішнього року, ще до пандемії. Тоді він вказав на наявність "реальної і структурної" тенденції до руху від глобалізації до локалізації.

Тепер же нове опитування показало, що компанії в 80% глобальних секторів промисловості зіткнулися з руйнуванням ланцюжків поставок в період пандемії. І це підштовхнуло 75% з них до того, щоб розширити плани повернення виробництва з-за кордону. Тому тепер, кажуть експерти BofA, стала очевидною наявність "тектонічних зрушень". В огляді сказано, що витрати, повʼязані з перенесенням виробництв, скоротять рентабельність акціонерного капіталу компаній на 70 базисних пунктів (б. п.). "Це буде істотно, але не неприйнятно", — відзначають у банку.

Найприбутковіші галузі, в тому числі охорона здоровʼя і технології, зможуть впоратися зі зростанням витрат, у той час як іншим, можливо, доведеться вдатися до залучення коштів за рахунок розміщення облігацій або додаткових емісій акцій.

Аналітики BofA рекомендують інвесторам купувати акції компаній, які працюють у сфері інженерного будівництва та обладнання, автоматизації, а також виробників електричного та електронного устаткування, вважаючи, що вони можуть виграти в результаті тренда до локалізації виробництва.

Ну і тут, звичайно, варто розуміти: трильйон доларів, про який ідеться у звіті Bank of America, — це гроші, які компанії з різних країн інвестують у відновлення виробництв або у себе на батьківщині, або в таких "альтернативах Китаю", як Мексика, Тайвань, Індонезія, Малайзія, Бразилія і т. п. Україна — теж. Більше того, наша країна може стати дуже привабливим варіантом для європейських компаній в рамках регіоналізації виробництв. Робоча сила у нас досить дешева і високопрофесійна, а логістика — гранично зручна для європейців.

Виграшна "декитаїзація"

Деякі з останніх новин вже вказують на те, що Україна, цілком імовірно, виграє від "декитаїзаціі" світової промисловості. Інша справа, що зараз говорити про суми потенційно можливих інвестицій поки передчасно. Все залежатиме від нас самих.

"Я бачу кілька серйозних наслідків для світової економіки, як позитивних, так і негативних. З одного боку, повернення виробництв в країни "золотого мільярда" і створення нових заводів у їх союзників і сателітів однозначно добре в тому плані, що це дозволить знизити безробіття, яке різко виросло на тлі коронакризи, — сказав у коментарі для "ДС" польський експерт МВФ Кшиштоф Стрийковські. — За нашими оцінками, в країнах ЄС безробіття скоротиться на 30–45% від нинішнього рівня в залежності від країни, в США прогнозувати складніше, але як мінімум 20% зниження буде точно. Плюс консолідуються, зміцняться вже існуючі регіональні союзи, такі як між США, Канадою і Мексикою".

З іншого боку, зазначає експерт, почне зростати безробіття в тому ж Китаї та інших країнах АТР; падатимуть доходи — людей і бізнесу. Це означає, що ці країни вестимуть себе більш агресивно — той же Пекін почне зміцнювати відносини з Москвою і Тегераном, загострювати ситуацію в Південно-Китайському морі і Тайванській протоці. Тобто світ стане більш неспокійним, що бізнесу зовсім не сприяє.

Тут варто зазначити, що великий американський і європейський бізнес не в захваті від необхідності релоціювати виробництва на батьківщину, та й узагалі роздратований через глобальне протистояння між Китаєм і США. Провідні американські корпорації десятиліттями заробляли мільярди доларів на дешевій робочій силі і вигідних умовах роботи в КНР. Банки мали свій дохід від лістингу китайських компаній на біржах в США та інших західних країнах. Усім їм хотілося б зберегти нейтралітет, зробити так, щоб торгова війна обійшла їх стороною. Однак після коронакризи це вже навряд чи можливо.

Компанії — на вихід

Нещодавно ключовий постачальник компʼютерних комплектуючих та збирач готової продукції для Apple та інших IT-компаній — Foxconn — заявив про збільшення частки продукції, випущеної за межами Китаю. До кінця першого півріччя 2020 р. вона склала 30% проти 25% за той же період роком раніше. Поки зростання порівняно невелике, але голова ради директорів корпорації Юн Лю сказав про намір нарощувати потужності в інших країнах Азії. За його словами, Китай збереже значну роль у виробничій імперії Foxconn, але "йому вже недовго бути світовою фабрикою".

У свою чергу, аналітична компанія Gartner ще в червні представила дослідження, в якому вказала: близько третини компаній з глобальними виробничими ланцюжками переносять виробництво з КНР в інші країни або планують зробити це в найближчий рік. Це насамперед, IT-компанії, представники важкої промисловості, а також продовольчої індустрії. Тон задають американські корпорації, але ось Forbes ще рік тому писав, що і дві третини працюючих в Китаї європейських фірм також замислюються чи активно проводять політику поступової релокації заводів на батьківщину.

У цього процесу, крім Дональда Трампа і коронакризи, є і довготриваліші, фундаментальніші причини. Головна з них — зростання рівня життя і розміру оплати праці на виробництвах Китаю. За останній десяток років зарплати в КНР росли в реальному вираженні в середньому на 8% на рік. До 2019 р. середня зарплата в 37 найбільших містах країни становила 8,4 тис. юанів (понад $1,2 тис.). Навіть зарплати робітників-мігрантів, найбіднішої частини китайської міської робочої сили, складають близько 4 тис. юанів. Для порівняння: 10 років тому вони отримували на місяць трохи більше 1400 юанів.

Отже, Україна, як і вся Європа, може виграти від "декитаїзаціі" світової промисловості. Головне, щоб ми самі собі в черговий раз не нашкодили створенням негативного іміджу в очах інвесторів.