1% від зарплати в подарунок. Як нас будуть вмовляти збирати на пенсію
Влада не може визначитися з дизайном впровадження накопичувальної пенсійної системи. Нові пропозиції озвучило Мінсоцполітики
Три рівні
Як мінімум останні два роки уряд і окремі народні депутати посилено розробляють пенсійну реформу в частині впровадження так званого другого накопичувального рівня. Чинний зараз перший рівень — солідарна система — вже не може забезпечити гідні виплати українцям на старості (адже тих працівників, хто платить єдиний соцвнесок, майже стільки ж, скільки і пенсіонерів), а третій рівень — коли будь-який українець може за своїм вибором вкластися в незалежний пенсійний фонд — у нас поки що не користується масовою популярністю (таких фондів у нас 62, вони обслуговують лише 860,8 тис. клієнтів, з яких виплати отримують 82,7 тис. осіб, а сума сплачених внесків склала 2,07 млрд грн).
Держава вирішила взяти ініціативу з рук і запропонувати варіант з обов'язковими накопиченнями (у вигляді відрахувань з зарплати) на особисті рахунки працівників. Дизайн реформи вже кілька разів змінювався. Якщо говорити безпосередньо про внески, то пропонувалися різні варіанти, в тому числі такі конфігурації відрахувань від суми заробітку:
- 1% з працівника і 2% з роботодавця: якщо перший збільшує свій відсоток, те ж саме і в тому ж розмірі повинен зробити і другий (максимально до 5%);
- по 2% і з працівника, і з роботодавця. При цьому з певних пір стали передбачати компенсатори — зниження відповідно ПДФО на 2% і зниження ЄСВ на 2%.
Останній варіант в цьому році розглядався як основний, і ми писали про його недоліки. Зокрема, така система була занадто жорсткою. Вона не давала працівникові самому приймати рішення (в певних рамках), скільки грошей відкласти на старість.
Головна новація нового дизайну другого рівня в частині внесків в тому, що для працівників вони стають добровільними.
Відклади сам — держава додасть
Отже, 21 жовтня Міністерство соціальної політики запропонувало оновлений дизайн другого рівня пенсійної системи. У ньому накопичення повинні формуватися так: роботодавець платить обов'язкові внески на індивідуальні рахунки своїх працівників у розмірі 1% від їхньої заробітної плати. Співробітник також на цей же рахунок сплачує добровільно 1% з власної заробітної плати. Якщо він це робить, то держава перераховує на той же рахунок додатковий стимулюючий внесок — також в розмірі 1%.
"Таким чином, всі застраховані особи автоматично стають учасниками другого рівня пенсійної системи і отримують від 1% до 3% від своєї заробітної плати на власні пенсійні рахунки, відповідні своєму вибору", — сказано в повідомленні.
Втім, громадянин має право відмовитися від участі в такій системі. Тоді для нього буде накопичуватися тільки 1%, що перераховується роботодавцем. Причому навіть якщо працівник перераховує "свій" відсоток на рахунок, то може в будь-який момент від цього відмовитися.
Бентежить тут те, що Мінсоцполітики посилається на законопроєкт №2683-3 — а він ще в червні був відхилений профільним комітетом Ради.
Міністерство зазначає, що податковий тиск на роботодавців не виросте завдяки зниженню ЄСВ на розмір накопичувального внеску.
Причому в проєкті закону згадується цифра в 2% відрахувань від роботодавця і від працівника, але Мінсоцполітики тепер говорить про 1%.
Тим часом, 6 жовтня міністр фінансів Сергій Марченко в інтерв'ю "РБК-Україна" розповів, що введення в Україні накопичувальної пенсії планується за рахунок частини податків громадян, які надходять до бюджету. За його словами, бізнес і населення не готові нести додаткове навантаження щодо реформи пенсійної реформи, тому доведеться жертвувати деякою частиною бюджету.
Однак міністр у тому інтерв'ю змалював трохи інший дизайн системи: 1% береться від ЄСВ, ще 1% профінансує держава у вигляді прямої програми, а далі працівник додає сам стільки, скільки вважає за потрібне.
"Умовно кажучи, коли у мене буде рахунок, я бачу, що у мене на нього потрапив 1% від ЄСВ і 1% від держави, і я зможу додати сам. Я отримаю ще якусь мотивацію, буду розуміти, що ця система почала працювати", — зазначив голова Мінфіну.
При цьому, за словами Марченка, солідарна пенсія (перший рівень пенсійної системи) залишиться в такому вигляді, в якому є. "Але запитайте у нинішніх пенсіонерів, крім окремих категорій, хто задоволений своєю пенсією. Ніхто", — додав він.
Раніше, ще в середині вересня, про нову пенсійну систему в Україні говорила віцепрезидент Світового банку (СБ) у справах регіону Європи та Центральної Азії Анна Бьєрде. Вона вважає, що накопичувальний рівень пенсійної системи може бути введений за рахунок перерозподілу витрат між роботодавцем, працівником і урядом так, щоб це ніяк не вплинуло на поточні надходження до Пенсійного фонду.
Виходить, в цілому дизайн нової пенсійної системи в Україні вже схвалений міжнародними фінансовими організаціями, а Кабмін і Верховна Рада зараз обговорюють деталі змін.
Скільки це в грошах?
5 жовтня в інтерв'ю LB.ua прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що впровадження другого рівня накопичувальної пенсійної системи є єдиним цивілізованим способом отримувати "гідні пенсії". "Якби другий рівень пенсійної системи ввели 15 років тому, зараз ми мали б накопичених $40-50 млрд. Це довгі гроші, довгі інвестиції, які пенсійні фонди можуть інвестувати у внутрішню економіку. Це інший економічний світогляд держави", — зазначив голова Кабміну. На його думку, в такому випадку пенсія в Україні могла б удвічі перевищувати існуючі виплати. Тому зараз потрібно запровадити другий рівень накопичувальної системи, щоб через 10-15 років люди могли отримувати гідну пенсію
Правда, незрозумілі вихідні дані, на основі яких прем'єр зробив розрахунки з такими підсумковими сумами. Нам вони представляються завищеними.
Тому спробуємо приблизно порахувати, як нова система буде виглядати в грошовому обчисленні.
Почнемо з того, що візьмемо середню зарплату, яка зараз складає приблизно 14 тис. грн. 1% в рік від неї складе 1680 грн. Це та сума, яку сплатить роботодавець. Наприклад, за 30 років стажу (якщо ми спрощуємо і приймаємо, що людина всі ці роки отримує середню зарплату) набігає 50 400 пенсійних накопичень. Небагато, скажімо чесно.
Другий варіант: на ту ж середню зарплату нараховуються всі 3% (1% роботодавець, 1% працівник і 1% держава). У рік тоді на пенсійний рахунок надходить 5040 грн, а за 30 років — 151200 грн. Теж небагато, не вистачить для гідної пенсії.
Зрозуміло, що всі ці розрахунки — без урахування інфляції. Але передбачається, що зарплата також буде рости, та й для наших цілей навіть зручно підраховувати в "купівельній спроможності" 2021 року. Загалом отриманий результат не вражає.
Тепер припустимо, що всі наймані працівники в Україні (а їх, за даними ПФУ, на грудень 2020-го було 9,95 млн осіб) будуть вносити той самий відсоток від середньої зарплати. Державі, відповідно, доведеться, виконуючи обіцянки, додавати свій 1% (1680 грн на рік за людину). В результаті отримуємо 16,7 млрд грн щорічних витрат на потреби реформування пенсійної системи. Сума, до речі, цілком підйомна (враховуючи, що зараз Пенсійний фонд України дотується з бюджету на кратно більшу суму).
Очевидно, що 1% (або 3%, що нараховуються всіма разом) від зарплати в якості пенсійних накопичень — це занадто мало. У законопроєкті №2683-3 йдеться про два відсотки, але це принципово ситуацію не міняє. А платити в районі 5-7%, як в більшості розвинених країн, українці напевно не захочуть. Хто через важку фінансову ситуацію, хто через недовіру до держави.
Втім, завжди можна знайти таке співвідношення, коли вигоди переважують ризики. Тому можна було б спробувати змінити ситуацію, передбачивши законом обов'язок і роботодавця, і держави "докладати" стільки ж грошей, скільки добровільно відраховує на пенсію сам працівник (хоча б до якоїсь межі). Заодно така система, можливо, стимулювала б відходити від тіньових схем виплати заробітків — зрозуміло, що при зарплаті "в конверті" пенсійні накопичення людині не збільшить ні роботодавець, ні держава.