"Вишки Бойка" відпочивають. Чому в "свердловини Коболєва" йдуть мільярди, а видобуток не росте

Вийшло як завжди...

Найближчим часом найбільшу державну компанію "Нафтогаз", яка об'єднує функції видобутку, транзиту та продажу газу для ПСО-споживачів (населення і підприємства теплокомуненерго), чекають серйозні структурні трансформації. Поки мова не йде про довгоочікуване анбандлинге, подразумевающем поділ усіх згаданих вище операційних напрямків діяльності. Також ніхто не збирається створювати між ними перегородки, що перешкоджають перехресного фінансування. Адже, маючи фінансовий потік від транзиту російського газу в розмірі $3 млрд в рік, можна особливо не напружувати звивини в частині диверсифікації транзитних, операційних і збутових ризиків і мирно спочивати на лаврах "вічно молодого, вічно реформатора". Попутно виплачуючи собі і підопічним бонуси, порівнянні з винагородою в успішних західних приватних компаніях. От тільки там вони сплачуються за рахунок акціонерів, а у нас... Хоча в нас те саме за рахунок них коханих, адже власником компанії є Кабмін, але він лише "довірена особа" колективного акціонера, тобто нас з вами.

Незважаючи на спроби обуреної громадськості відшукати в "катівнях душі" топ-менеджерів на службі держави хоч трохи совісті, вони й не подумали припинити мучити обивательська свідомість. Катування преміями продовжилася і в цьому році, коли, за інформацією, що просочилася в пресу, "Нафтогаз" як одноосібний власник "Укргазвидобування", прийняв рішення про виплату тамтешньому керівнику премій, причому окремо за кожний квартал 2018-го в розмірі 180% від місячного окладу з тією лише різницею, що в другому кварталі минулого року преміальний коефіцієнт склав чомусь 168%. Сумарно, за оцінками журналістів, доопилка голова правління розтовстіла на 7 млрн грн преміальних виплат.

Хоча варто визнати, що корпоративний дух в Наку, не кажучи вже про корпоративної культурі, останнім часом кульгає. В Україні склалася унікальна ситуація, коли компанія ("Нафтогаз") подала в суд на свого акціонера (Кабмін), вимагаючи від останнього "компенсувати" мільярди гривень за нібито виконання "соціальних функцій" з продажу газу ПСО-споживачам.

За останні роки "Укргазвидобування" отримала справжній карт-бланш на виконання стратегічної місії - забезпечення енергетичної незалежності країни. Сьогодні дві третини внутрішніх потреб Україна закриває за рахунок внутрішнього видобутку природного газу. Але видобувних потужностей держпідприємства все одно не вистачає навіть для покриття потреб побутових споживачів: додатково доводиться докуповувати на ринку до 3,7 млрд куб. м в рік. Загальна потреба населення і підприємств ТКЕ в газі становить 17,8 млрд куб. м, з яких 10,6 млрд споживає населення, а 7,2 млрд - компанії теплокомуненерго. Таким чином, вихід на рівень видобутку в 20 млрд кубів до 2020-му, означав би приблизно таке: зараз "Нафтогаз" змушений купувати імпортний газ для забезпечення соціально незахищеного сегмента споживачів і витрачає на це мільярди гривень. У разі ж виконання програми структура газового балансу компанії діаметрально змінилася б: замість закупівель за кордоном "Нафтогаз" зміг би продавати комерційним споживачам на внутрішньому ринку надлишки, які залишалися після задоволення потреб населення, тобто приблизно 2,5-3 млрд кубів (з урахуванням скорочення споживання в побутовому секторі).

Вихід в комерційний сегмент є одним з реальних важелів щодо мінімізації цінового тиску на населення та комунальний сектор.

Але реальні цифри говорять, на жаль, про те, що амбітні плани з нарощування видобутку українського газу перетворилися на звичайний "газовий міхур", який можна використовувати лише на барвистих презентаціях і "фаєр-шоу". Стикаючись з реальністю, ця ефемерна ідея неминуче лопається, утворюючи лише "розриви повітря", а не "горизонтальних пластів".

Єдиний "позитив" - програма "20/20" стала хорошою наживкою для витягування "карпов" у вигляді збільшеного фінансування "буріння". Якщо раніше Україна прославилася "вишками Бойка", то тепер б'є рекорди по фінансовому освоєння в "свердловинах". Цілком можливо, що вже через кілька років в країні з'явиться новий мем під назвою "Свердловини Коболєва". Залишається тільки побачити, з якою конотацією буде він вимовляється.

У всьому "Бендик" "винен"

У грудні 2018-го держструктури з видобутку газу стали фігурантами декількох серйозних інцидентів. Почалося все з обшуків в "Укргазвидобуванні". Слідчі прокуратури звинуватили тоді менеджерів компанії зловживання на десятки мільйонів гривень. Приблизно в той же час з'явилася інформація про те, що в буровому підрозділі "Укргазвидобування" сталася аварійна ситуація з поломкою верхнього привода (Top Drive). Постраждало куплене у компанії Bentec обладнання, яке представники постачальника відмовилися ремонтувати по гарантії.

Слід зазначити, що бурова установка Bentec була вперше за багато років запущена в Україні на свердловині в Перлової площі в Полтавській області (забурились там якраз 22 грудня минулого року, але вже через тиждень система верхнього приводу вийшла з ладу). До речі, дана бурова установка є однією з п'яти, які в рамках контракту на $110 млн повинна поставити німецька компанія Bentec GmbH Drilling & Oilfield Systems. В "Укргазвидобуванні" поки ніяк не прокоментували дану ситуацію. На обличчя криза вертикального управління в системі Наку, коли менеджери замість того, щоб брати ситуацію під контроль протягом 24 годин на добу, святкують всі новорічні свята.

У 2018 р. на посаду керівника закупівель "Укргазвидобування" прийшов уродженець Узбекистану, громадянин США, який отримав ступінь МВА в приватному католицькому коледжі, Фелікс Черні. Новий топ отримав такий карт-бланш, про який можуть тільки мріяти наші сивочолі "нафтогазові" старики". Бюджет закупівель в "Укргазвидобуванні" виріс в 2018-му до 90 млрд грн, тобто до еквівалента в 3 млрд євро. При цьому в 2014-му цей показник склав всього $300 млн.

Загалом, програма "20/20" працює в дуже специфічному режимі: вона забезпечує зростання закупівель за державний кошт, але поки не дуже досягає головної мети - зростання обсягів видобутку газу. Хоча у топ-менеджерів компанії є універсальна відмазка: потрібно, незважаючи на критику скептиків і ретроградів, зціпити зуби і продовжувати інвестувати. Ще пару сотень мільярдів гривень - і "золотий ключик у нас у кишені. Не в 2020-му, так пізніше. А поки потрібно вкласти ще 149 млрд грн в "Укргазвидобування", і в майбутньому це призведе до додаткових надходжень до бюджету у розмірі 479 млрд грн. Слайди презентації це вельми переконливо доводять... Хоча є й інші "слайди".

Газ за ціною "арктичного"

Джерело: НАК "Нафтогаз України"

Порівняно з 2014 р. обсяг видобутку газу в Україні (в системі "Укргазвидобування") виріс з 15,12 млрд куб. м до 15,49 млрд куб. м, тобто лише на 370 млн. Зростання на межі статистичної похибки. При цьому викликає подив показник закачування газу в ГТС: порівняно з 2014-му він упав. А це вже серйозно. Адже всіх нас цікавить не скільки "Укргазвидобування" підняла газу, а скільки його потрапило в трубу. Якщо з 2014 по 2016 рр. динаміка показників видобутку газу і його закачування в систему приблизно збігалися, то вже в 2017-му намітився невеликий зсув у бік збільшення питомої ваги втрат. Минулий рік у цьому плані взагалі побив усі рекорди: видобуто 15,49 млрд кубів, а закачано ГТС - 13,99 млрд, різниця склала 1,5 млрд куб. м, збільшившись порівняно з 2014-му на 0,9 млрд куб. м. Куди ж подівся газ у розмірі майже мільярда кубів?

Джерело: ExPro

А пішов він у такий цікавий показник, як "технологічні втрати". Якщо б даний індикатор залишився на рівні 2014 р. (0,6 млрд куб. м), то реальний показник видобутку склав би в минулому році 14,6 млрд кубів, або на 0,52 млрд менше рівня 2014-го. Збільшення втрат з 0,47 до 1,42 млрд куб. м призвело до того, що на цю статтю витрат було списано газу на суму понад 8 млрд грн за нинішнім тарифом.

Обґрунтовуючи нову інвестиційну програму розвитку", "Укргазвидобування" стверджує, що для підтримки видобутку хоча б на досягнутому рівні, їй необхідно закладати на інвестиції 2,1 грн на кубі видобутого газу, а для забезпечення мінімального росту - все 2,9 грн. Виходить цікава "цифру".

За даними державного "добувача", щоб "замістити" приблизно 1,2 млрд куб. м природного газу, який "втрачається" в результаті виснаження свердловин, "Укргазвидобутку" потрібно вкладати у "буріння" понад 30 млрд грн, а для "приросту" у виробничих показниках і зовсім розщедритися на 45 млрд грн в рік.

Візьмемо десятирічний відтинок часу, достатній для отримання адекватного числового ряду. Виходячи з програми компанії, у видобуток власного газу доведеться інвестувати приблизно 15 млрд євро. На сьогоднішній день це становить еквівалент 60 млрд куб. м, або дворічний газовий баланс країни. У той же час, за оцінками альтернативних досліджень, в кращому випадку рівень видобутку виросте до 2030 р. до 17 млрд куб. м, незважаючи на те, скільки наших грошей буде освоєно. Для цього є свої об'єктивні причини. Виходить, за десять років інвестиції принесуть додатковий видобуток приблизно 15 млрд куб. м "нового" газу до 12 млрд куб. м "заміщеного", сумарно - не більше 27 млрд кубів. А тепер згадаємо цифру в 60 млрд куб. м, названу вище. Виходить витратний мультиплікатор, запропонований "аналітиками" "Укргазвидобування" більш ніж в два рази перевищує економічно обґрунтований рівень "імпортозаміщення".

Замість того, щоб на базі існуючих 153 родовищ газу розробити 153 бізнес-проекту з детальним опрацюванням інвестиційного профілю і складанням диференціальних моделей по нарощуванню ефективності видобутку, в держкомпанії вирішили взятися за складання "легенд осені" про всепроникаючому впливі "гідравлічних розривів пластів", які нібито й повинні "увібрати" в себе значну частину інвестицій, щоправда, без гарантії скільки-небудь виразного результату.

Підіб'ємо підсумок. За даними "Украгаздобычи", для відшкодування природного виснаження діючих свердловин (призводить до втрати 1,2 млрд куб. м газу в рік), необхідно в ціну реалізації газу населенню закласти 2,1 грн на кубі. Це дозволить утримувати показники щорічного видобутку на рівні 15 млрд кубів. Тут витратний механізм держкомпанії взагалі перетворюється в скажений калькулятор: відшкодування одного мільярда "утрачиваемого" газу обійдеться державі у 32,5 млрд грн, або більш ніж один мільярд євро в рік. Додамо сюди суму технологічних втрат. Непогана калькуляція, поруч з якою знамениті "вишки Бойка" здаються нецікавими пигмеями. У цій ситуації єдиний вихід, який залишається у держави, - це максимально вилучати з системи "Нафтогазу" нараховані дивіденди.

Загальна інформація - Кандидат Юрій Бойко. Довідка, рейтинги, перспективи