"Володіна" тисяча. Як академік Вернадський порадує тіньову економіку
Економічна антиутопія
В Україні досить багато структурних проблем у фінансовому секторі і економіці, щоб витрачати час на презентації нових грошей. Накопичилося стільки системних дисбалансів, що можна клікати "Геракла за викликом", щоб розчистити ці авгієві стайні. Судіть самі: понад 50% активів банків (а у державних і того більше) віднесені в розряд непрацюючих. Це по суті "згорілі" кредитні портфелі. Банківську систему чистили від банків, а треба було - від токсичних активів. З таким вантажем рухатися далі - все одно, що бігти по глибокому піску. Облікова ставка НБУ у 17,5% не тільки є однією з найбільших у світі, але і в два рази перевищує споживчу інфляцію. А такої диспропорції вже точно ніде немає серед осудних країн. Гривня - найбільш стабільна валюта, але при цьому прибутковість монетарних інструментів Нацбанку для комерційних банків (депозитні сертифікати) досягає 16% річних, що в умовах стабільного курсу означає таку ж прибутковість, але в доларах. І знову ми попереду планети всієї. В Україні найвища регіональна інфляція: країни ЄС аналізувати не будемо, але навіть серед пострадянських сусідів ми виглядаємо як біла монетарна ворона: базові ставки центробанків таких країн, як Білорусь, Молдова, Грузія та РФ, знаходяться в діапазоні 4-7%, а це в рази менше, ніж у нас. Здавалося б, НБУ повинен день і ніч думати, що робити з цією економічної антиутопією і як розгорнути монетарний потенціал у бік реального сектора економіки, тим більше, що його жорстка грошова політика вже стала впливати на динаміку ВВП: в цьому році ми випали з діапазону зростання 3%, до якого йшли три посткризових року, і знову скотилися на "цокольний" рівень зростання 2-3%.
Але виявилося - здалося. Функціонерів з Інститутській, ймовірно, мучили інші питання. Крім випуску нової "тисячної" купюри із зображенням вченого, співзасновник Української академії наук Володимира Вернадського, яку вже встигли охрестити "Володіної", регулятор планує повністю вивести з обігу монети номіналом 1, 2 і 5 коп. Процес почнеться 1 жовтня 2019 р. В майбутньому не пощастить і монеті "вагою" 25 коп., так у неї вже не виявиться кратних "молодших" номіналів. "Тисячу" введуть в обіг з 25 жовтня поточного року.
Україна - не Швейцарія І не Польща...
Здавалося б, планується провести скорочення випущених в обіг номіналів національної валюти: з 17 до 12. Але тут все не так просто. При оцінці "інфляційної води", яка накопичилася в тій чи іншій валюті, найчастіше беруть до уваги кількість номіналів без урахування розмінною дрібниці. Якщо не вважати "копійки", то вже восени у нас буде десять чисто "гривневих" номіналів: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000. А це вже ознака грошей, заражених інфляцією. Таким чином, порівняння гривні з доларом чи євро збалансованості номінального ряду виглядає сильно натягнутим: в Америці ніхто не додумався вводити номінал в 200 доларів, не кажучи вже про заміну п'яти баксів на монети.
Питання економії коштів центрального банку, який виникає при карбуванні монет невеликого номіналу, коли собівартість випуску перевищує сеньйораж (тобто дохід від випуску грошей), не повинен бути визначальним. Якщо ми, звичайно, хочемо формувати в суспільстві повагу до національних грошей і рік за роком сакралізувати ставлення населення до них. Філософія грошей - це не просто співвідношення доходу і витрат при емісії грошових знаків, але ще й сплав складних ментальних і психологічних факторів. Це добре зрозуміли в США після Великої депресії, коли Вашингтон взяв курс на перетворення долара в світову резервну валюту. Бреттон-Вудська валютна система, заснована в 1974 р. і діяла аж до Ямайської моделі вільного валютного ринку, передбачала збереження лише за доларом права на використання золотого стандарту, інші валюти були цієї можливості позбавлені. До другої світової війни випускалися банкноти номіналом 1000 і 5000 і 10 000 доларів, але після 1944 р. вони почали масово вилучати з обігу і тепер їх чисельність становить сотні штук. Це свого роду мрія нумізмата. Американці усвідомили, що для використання монетарного потенціалу та отримання економічної вигоди буквально "з повітря", необхідно створити ілюзію непорушності національних грошей, надати їм благородну патину традиціоналізму та консерватизму. Жодних деномінацій, кардинальних змін дизайну, ніяких нових номіналів.
За великим рахунком, багато американців зараз заробляють в доларах рівно стільки, скільки й українці, але в гривнях. Але ніхто не додумався заявити про випуск 200 - або 500-доларових номіналів. Та це зараз і не потрібно.
Зростання безготівкових платежів і строгий фіскальний контроль перетворює будь-якого американця з пачкою стодоларових купюр у героя серіалу "У всі тяжкі". Саме тому найбільш популярні в Америці номінали $20 і $50. Приблизно те ж саме відбувається і в ЄС, де вирішили відмовитися від випуску купюр номіналом у 500 євро, які поступово вилучаються з обігу.
Можна заперечити, що гегемонія долара і євро грунтується на параметри їх економік, які є найбільшими у світі. Втім, Китай - найбільша економіка, але це не робить юань популярної резервною валютою, адже всі прекрасно розуміють, що завтра партія може ухвалити рішення і, умовно кажучи, змінити номінацію. У цьому плані характерний приклад Швейцарії, розмір якої економіки не можна зіставити з світовими гігантами, тим не менш швейцарський франк є світовою резервною валютою, а юань - ні. Швейцарці люблять свої гроші, так само як і американці - свої. На десять центів в Америці вже нічого не купиш, тим не менш, "дайм" є невід'ємною частиною місцевого культурно-історичного ландшафту і карбується з надзвичайною увагою до його естетичного вигляду. Це не монети номіналом в одну та дві гривні, якими НБУ наповнив грошовий ринок і від яких намагаються позбутися українці при першій можливості. Скажімо прямо, ще років десять тому до копійки ставилися набагато краще.
За останні роки девальвував не тільки номінальний курс, але і ставлення суспільства до своїх грошей, і левова частка заслуги в цьому лежить на політиці НБУ, який практичні і чисто утилітарні цілі поставив вище престижу національних грошей.
Порівняння з США і Швейцарією може здатися натягнутим, саме тому варто згадати і Польщу з її практикою "злотоцентризма". Ментально поляки вимірюють будь-які ціни, в тому числі і перебуваючи за кордоном, саме в злотих. Тому їх особливо не хвилює курс злотого до євро або долару, а більше цікавлять цінники в магазинах.
Йшли в "кешлес" - прийшли на базар
Дивно, але всі останні роки НБУ намагався йти в правильному напрямку. Програма побудови "кешлес-економіки", з мінімізацією рівня готівкових платежів, постійне зниження ліміту готівкових операцій, розвиток платіжних систем. Нещодавно був анонсований пілотний проект по запуску електронної, цифровий гривні, і це міг би бути справді світовий прецедент: паралельно з нами концепцію електронної рупії розробляли в Індії. Але замість цього наш грошовий ринок отримав новий номінал, який оплесками зустріли на чорному ринку, адже "сіра економіка" потребує більш великих номіналах, так як транзакції там здійснюються з допомогою фізичного руху грошей. Не кажучи вже про те, що навіть зараз, більш 60% фальшивих гривень - це п'ятисотки, які вигідно підробляти, враховуючи витрати фальшивомонетників і розмір передбачуваної злочинної вигоди. Що вже говорити про "рентабельності" підробки "тисячки". Тим не менше багато апологети політики НБУ вже встигли радісно заявити, що відтепер стане простіше забирати мільйонні депозити з банків. "Простіше" - вже цієї осені, може, вони щось знають?
Закрити гештальт сокирою
Але є у цієї "реформи" ще один, не менш важливий, хоча і прихований аспект. За останні роки гривня знецінилася щодо долара більш ніж у три рази, споживча інфляція склала 100%. Втрата звичного рівня життя - це відкритий гештальт, який утворився у значної частини суспільства, звідси і стан соціальної фрустрації і підсвідоме очікування повернення до колишніх стандартів якості життя. Якби у влади, включаючи і НБУ, з'явилася вольова реформаторська сила, вона б могла дуже вміло використовувати відкритий гештальтат для формування в суспільстві потенціалу для динамічного економічного ривка. Це величезна психологічна сила, яку можна звернути як у деструкцію, так і на благо, все залежить від того, які цілі і мотиви будуть генерувати держінститути.
Ключова мета у вигляді подолання бідності і створення суспільства медіанних доходів могла стати таким позитивним інструментом закриття гештальта. Але НБУ, хоч і не свідомо, обрав зовсім інший шлях: закрити гештальт мільйонам українців з допомогою грубої лоботомії і випуску купюри номіналом в тисячу гривень, підвівши жирну риску під періодом гіперінфляції останніх років і непрозоро давши зрозуміти, що в найближчі роки краще не стане.
