Націоналізувати каструлі. Чому Ахметов посміється над "віджимом" в Криму
Кримські власті вирішили "зачистити" півострів від власності, що належить Рінату Ахметову. За розпорядженням Ради міністрів республіки", два підприємства - Керченський металургійний завод і Керченський стрілочний завод - будуть примусово викуплені, а їх майно передано новоствореному підприємству "Керченський металургійний комплекс".
На цьому тижні на обох підприємствах введена тимчасова адміністрація, яка займатиметься інвентаризацією майна, і після цього буде визначена "справедлива" ціна, за якою ці активи будуть викуплені.
Кримські власті запропонували працівникам "отжимаемых" підприємств написати заяви про переведення на роботу в новостворену компанію і пообіцяли, що зарплата надалі буде виплачуватися регулярно. Крім того, вони пообіцяли посприяти в отриманні замовлень, в тому числі - від "Російських залізниць" та Міністерства оборони Росії. Саме відсутність замовлень на виробництво продукції і перебої з виплатою зарплати привели два роки тому до страйків працівників підприємств.
Що собою представляють обидва підприємства, і багато втратить Рінат Ахметов від їх примусового викупу? Найбільш відчутна втрата Керченського стрілочного заводу - напередодні анексії Криму компанія "Трансінвест Холдингу" (вона управляє залізничними активами Ахметова) вклала в розвиток підприємства більше 100 млн грн. Потужності заводу, який був флагманом по випуску стрілочних переводів, чавунного та сталевого литва, були модернізовані і оновлені, а підприємство почало випуск нової продукції і суттєво збільшило постачання продукції на експорт.
Однак анексія Криму Росією кардинально змінила ситуацію в гіршу сторону - вже через рік після "входження Криму до складу Росії виявилося, що жодне російське підприємство не хоче працювати з заводом, у якого український власник, а з-за невиплати зарплат чверть співробітників підприємства опинилися за воротами. Тоді і постало питання про націоналізацію підприємства. Однак власнику вдалося домовитися з владою Криму, і "націоналізація" була відкладена. Щоб зняти напругу, власник перереєстрував і Керченський стрілочний завод, і Керченський металургійний завод на території України, а майно цих підприємств було здано в оренду компаніям, які він створив у російському Краснодарі.
Це дозволяло власнику отримати прибуток від роботи підприємств та орендну плату, а керченською підприємствам - легалізуватися в російському законодавчому полі. Проте якщо з владою Криму вдалося домовитися, то з економічними реаліями - ніяк: на завантаженні Керченського стрілочного заводу замовленнями це не позначилося, адже основний ринок збуту - "Укрзалізниця" - в результаті анексії виявився закритим. А російські замовники все так само не поспішали купувати продукцію підприємства, оскільки таку ж у Росії виробляли три підприємства та вони працювали на 50% завантаження.
Сьогоднішня "націоналізація" не має жодного економічного підґрунтя, хоч скільки-небудь покращити ситуацію на підприємстві це не допоможе, тільки дозволить на час "погасити" обурення голодних співробітників підприємства новими обіцянками кращого життя у майбутньому.
Питання про націоналізацію піднято лише тому, що кримські начальники вирішили піти у фарватері побажань Москви націоналізувати активи Ахметова в ОРДЛО. При цьому в провину Ахметову кримські керівники ставлять те, що підприємства відраховують податки в український бюджет, а значить, він "спонсорує силові операції українських властей на Донбасі".
Що стосується Керченського металургійного заводу - це просто завод по випуску емальованого посуду. Офіційних даних про фінансові показники діяльності "кастрюльного" заводу після окупації знайти не вдалося. Якщо у 2011 р. підприємство отримало 9 млн грн прибутку, то перший квартал минулого року із-за перебоїв з поставками електроенергії на півострів і неритмічної роботи підприємство несло збитки. Про перспективи роботи підприємства на російський ринок говорити складно - у нього також вистачає конкурентів.
Керченські підприємства, які належать Ахметову, стали найбільшими об'єктами, які "націоналізували" кримські влади - відразу після анексії у нього відібрали розташовану на півострові інфраструктуру компанії "Укртелеком" і "Крименерго". Ще недоторканими залишилися термінал з перевалки вантажів в Севастополі, санаторій "Ай-Даніль" під Гурзуфом, садиба "Кучук-Кой" в Парковому і сільгосппідприємство "Ілліч-Агро Крим" у степовому Криму.
