Блакитні мрії Путіна. Що означає запуск Турецького потоку"
Будівництво газопроводу "Турецький потік" підходить до фіналу. Росія завершила його укладання морської частини, що йде через Чорне море. 19 листопада було завершено зварювання останнього стику, після чого по газопроводу був пущений газ — поки в пробному режимі.
Дві нитки газопроводу будуть побудовані між російською Анапою і турецьким населеним пунктом Кийікей. Довжина кожної з ниток — понад 930 км, поки побудована перша з них, яка буде забезпечувати газом Туреччину. Друга нитка запланована для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи. По завершенні проекту загальна потужність газопроводу складе 31,5 млрд куб. м газу в рік.
З приводу завершення прокладки підводної частини труби "Турецького потоку" в Стамбулі була організована урочиста церемонія за участю президентів Росії і Туреччини — Володимира Путіна і Реджепа Ердогана. Пафосу на протокольному заході було з надлишком: Ердоган і Путін називали один одного "любий друг", а турецький лідер іменував російського президента ще і "ваше превосходительство".
Керівників компаній, що реалізують проект, — Олексія Міллера ("Газпром") і Мехмета Конука (Botas, відправили на корабель-трубоукладчик Pioneering Spirit і потім зі Стамбула віддали їм команду на зварювання останнього стику другої нитки газопроводу. Після чого Олексій Міллер заявив, що будівництво "Турецького потоку" виходить на фінальну стадію і його перша нитка буде здана в експлуатацію в кінці 2019 р. З точки зору президента РФ, "Турецький потік" — це логічний розвиток першого трансчорноморського газопроводу — "Блакитного потоку". Його Путін і Ердоган запустили 13 років тому. Сьогодні по цій трубі йде більше половини всіх поставок російського газу на турецький ринок.
Навіщо це все
Нагадаємо історію: колись був проект "Південний потік" — з перекачування російського газу через Чорне море і Балкани в Центральну і Західну Європу. Спочатку РФ успішно лобіювала в ЄС цей проект, отримала в партнери кілька великих європейських енергетичних компаній, заручилася згодою балканських країн на прокладку труб, готувалася підписувати довгострокові контракти на поставку газу... а потім раптом Болгарія відкликала дозвіл на будівництво.
В Кремлі, звичайно, зрозуміли, що це просто "жидомасонский змова світової сіоністської кліки", проте все одно образилися і оголосили, що проект закритий. Але втрачати вже витрачені гроші не хотілося, і Володимир Путін несподівано оголосив, що домовився з Реджепом Ердоганом про будівництво іншого трубопроводу — тільки до Туреччини. Розрахунок був вірний: Анкара відразу стала лобістом "Турецького потоку", розраховуючи за рахунок перепродажу російського газу в ЄС підвищити свій вплив на Євросоюз.
"Турецький потік" йде з Росії до Туреччини через Чорне море, за планами він буде продовжений до кордону Туреччини з суміжними країнами. Перша нитка газопроводу призначена для турецького ринку, друга — для країн Південної та Південно-Східної Європи. Потужність кожної нитки — 15,75 млрд куб. м газу в рік. Роботи по морському ділянці газопроводу веде компанія South Stream Transport B. V.
Росіяни за традицією суперечать самі собі: з одного боку, армія експертів в російських ЗМІ переконує читачів і слухачів, що і "Турецький потік" і "Північний потік-2" цілком комерційні проекти. З іншого боку, вони підтверджують, що головне завдання більше політична — відмовитися від активного використання української газотранспортної системи (ГТС).
Свого роду "побічним ефектом" дій Росії щодо будівництва південних шляхів постачання газу в Європу стане перетворення Туреччини в найбільший газовий хаб на південно-сході Європи. Саме через Туреччину газом з Азербайджану, Туркменістану і Росії будуть забезпечуватися і Балкани, і Греція, і велика частина Східної та Центральної Європи.
Втім, поки відгалужень "Турецького потоку" в ЄС не побудовано. Обговорюються маршрути через Грецію та Болгарію, але там постійно виникають конфлікти. Для Росії вигідніше європейське продовження другої нитки "Турецького потоку" пустити через Болгарію, однак Греція має намір відстояти маршрут через греко-турецький кордон.
Болгарія пропонує використовувати свої вже діючі трубопроводи, які звільняться після можливого скасування українського транзиту. Міністр енергетики країни Олександр Антіч заявив про готовність підключитися до газопроводу "Турецький потік".
Якщо це станеться, то від 10 до 15 млрд куб. м російського газу зможуть піти з Туреччини в Болгарію, Сербію, Угорщину та Австрію.
Деякі експерти вказують на те, що насправді потреби балканських країн в газі невеликі. Там теплий клімат, промисловість розвинена відносно слабо, енергомістких виробництв мало. Певний виняток — Румунія, якій потрібно 11,5 млрд кубів в рік. Але вона на 90% забезпечена своїм газом. Потреби інших країн на Балканах — близько 3 млрд куб. м в рік у кожній.
Тому розвивати "Турецький потік" має сенс, тільки якщо направляти труби далі, в Італію. А для Центральної Європи поки немає іншої альтернативи, крім транзиту через Україну. І запуск транзитної частини "Турецького потоку" на це становище особливо не вплине, навіть коли (і якщо) відбудеться.
Поки ж очевидний політичний ефект від Турецького потоку" — занадто висока залежність Туреччини від російського газу: за 2017 р. економіка Туреччини спожила 53 млрд 484 млн кубометрів газу, з яких 30 млрд надійшли з Росії. Тобто в разі конфлікту з Росією (а вони трапляються) турецька промисловість може просто зупинитися.
Незважаючи на протести різних країн і явна відсутність економічної доцільності, Росія продовжує охоплювати ЄС своїми новими трубопроводами з півночі і півдня. У Москві заради ідеї фікс залишити Україну без газового транзиту готові навіть пожертвувати рентабельністю "Газпрому" — одного з небагатьох дійсно прибуткових експортерів. Вийде — залежить від позицій європейських урядів.
