"США – унікум. Щоб швидко рости, треба кардинально відрізнятися від інших"

"ДС" Що зараз відбувається на ринку газу? До 2014 року ринок зростав дуже активно, можна було говорити про бум газовидобутку, потім держава різко збільшило ренту і все стало не так райдужно. Що відбувається зараз?

Р. О. Так, до 2014 року дійсно дуже динамічно зростав приватний сектор, більше 30% в рік. Потім ціни впали в два рази, а ренту підняли в два рази, ми називаємо цю ситуацію "ідеальним штормом". Компанії були поставлені в такі умови, що ніяких інвестицій не проводилося. На даному етапі у незалежних виробників динамічного зростання немає, за минулий рік це 7%, за ці півроку вона просіла вдвічі. Тобто темпи зростання видобутку падають.

"ДС" А як справи у державного "Укргазвидобування"?

Р. О. Після цінової реформи була підвищена відпускна ціна на газ, стабілізована ставка ренти на рівні загальноринкової, були видані нові ліцензії. До 2020 року "Укргазвидобування" має видобувати 20 млрд куб. м газу. За підсумками першого півріччя "Укргазвидобування" вийшла на позитивну динаміку зростання: +2.3% (на 2% краще, ніж у минулому році.), однак цього недостатньо для стрімкого зростання і доведення загального видобутку до 27-28 млрд куб. м в 2020 році.

Потрібні приватні інвестори і залучення іноземного капіталу, який буде готовий брати на себе ризики.

"ДС" Що давало можливість так швидко зростати видобування газу в 2013 році?

Р. О. Кон'юнктура ринку, компаніям було вигідно видобувати газ. Рента була така ж, як зараз, але ціна на газ була вище в два рази. Уряд каже, що в газовій галузі знизили ренту, але тут треба дивитися на ситуацію в комплексі, а ситуація в світі змінилася. Щоб зараз вийти на ці показники, потрібно реалізувати започатковані реформи. І насамперед виконувати заходи, передбачені Концепцією розвитку газодобувної галузі до 2020 року, де детально прописані затребувані рішення. Зокрема, створення фіскального стимулу видобувати більше і дерегуляція дозвільної системи для галузі.

"ДС" ПРО дерегуляцію не говорить тільки ледачий, що вона значить для газовидобутку?

Р. О. Зараз на одержання паперів для реалізації проекту, потрібно витратити більше 3,5 років. Це пов'язано з питаннями землевідведення, узгодженням проектів розробки родовищ та буріння свердловин і т. д. Ви повинні зайти в 16 установ 44 рази. І якщо вітчизняні інвестори вже проклали собі якісь стежки, то іноземна компанія на такі терміни ніколи не піде. Нещодавно громадськості були презентовані рекомендації щодо реформи дозвільних правил для галузі. Комплексна реалізація запропонованих заходів повинна дозволити скоротити час на введення нафтогазових родовищ у промислову розробку і вирішення всіх пов'язаних з бурінням свердловин та їх облаштуванням питань орієнтовно до двох місяців. Це один з тих важливих кроків, який суттєво посилить позиції України в конкурентній боротьбі за міжнародний капітал, а також повинен сприяти прискоренню темпів видобутку власних енергоносіїв.

"ДС" А скільки займає отримання такого дозволу в США?

Р. О. В США все ліберально, подав декларативну заяву в місцевий орган, домовився з лендлордів (власником земельної ділянки) і приступив до роботи. Стоїть на дорозі фаст-фуд і в 100 м працює свердловина. Компанія зобов'язується дотримуватися закону, ніхто їх не "кошмарить" постійними перевірками і не змушує збирати тонни погоджень про те, що твої роботи будуть відповідати обов'язковим і прописаних в законі норм. Порушив навмисно або допустив помилку, чекай серйозних наслідків, які відразу позначаться на іміджі і капіталізації підприємства. Примітно, що на ринку США працюють дуже багато середніх і малих компаній, можна сказати, сімейних. Державних компаній взагалі немає. Весь бум, наприклад, в такому сегменті, як видобуток сланцевого газу і нафти, забезпечили тисячі таких понад мобільних і досить ефективних підприємств.

Ілюстрація розвитку масштабу буріння в одному з районів Техасу

"ДС" Виходить, що потрібно імплементувати американську практику. А що таке маленька компанія за американськими мірками? Наприклад, "ДТЕК-Нафтогаз" - це маленька або велика компанія?

Р. О. Це невелика компанія за американськими мірками. Відповідь така, що якщо ми хочемо, щоб видобуток газу динамічно зростала, якщо ми хочемо приходу іноземних приватних інвесторів у галузь, то потрібно брати приклад з прогресивних практик. Зростання видобутку газу дасть податки в бюджет, тим більше що вже зараз галузь забезпечує 8% його надходжень і генерує 6% ВВП України. Плюс газовидобувна галузь стимулює зростання виробництва вітчизняної продукції суміжних галузей: машинобудування, трубної галузі, цементної промисловості і ін.

"ДС" загалом, класичний мультиплікатор виходить...

Р. О. Ми про цей мультиплікатор постійно говоримо. Добути 27 млрд кубів - це не тільки добути більше газу, це менше імпорту, це поліпшення торговельного балансу, мінімізація відтоку валюти за кордон, створення робочих місць і т. д. І в першу чергу це енергетична безпека країни.

Ресурсний потенціал каже, що можливість самозабезпечення потреби в газі є, більше того, можемо навіть його експортувати, адже за обсягами запасу природного газу Україна входить в трійку країн Європи.

Крім того, значний доробок приросту ще й у підвищенні ефективності роботи, так як інтенсивність вилучення цих запасів дуже низька, в рази нижче, ніж у світі, і в десять разів повільніше. ніж у США.

"ДС" Ви вважаєте, що в нас є газ, є запаси, є інтерес інвесторів, а головна проблема - в законодавстві? Західний інвестор не пройде наші лабіринти за чотири роки?

Р. О. Так, перше - це можливість оперативного отримання мінімального пакету документів для початку буріння, і приступити до розробки родовища, ну, а друге - це комерційний інтерес. Газовидобувна галузь - це дуже капіталомісткий бізнес, який до того ж досить времязатратный і характеризується високими ризиками, тому горизонт окупності та повернення понесених витрат повинен бути доступним для огляду. Це завдання державного регулювання. Наприклад, у Польщі взагалі немає спеціального ресурсного податку (рента) для видобувачів, про введення такої в майбутньому (в розмірі 2%) було оголошено за шість років на перед. В Румунії вона становить максимум 12% (починається від 3%), при цьому діє стабілізаційна застереження в частині податків, тобто в уряді сказали, що буде ось така ставка податків, значить, вона така і буде 10 років від дати початку проекту.

В Україні ставка скаче щорічно і навіть кілька разів в рік в залежності від внутрішніх переконань того чи іншого уряду або міністра фінансів.

До останнього часу не було усвідомленої, інституційної політики держави в цьому питанні. За останній рік багато змінилося, склалося стійке бачення про потреби галузі, очікуються системні дії.

"ДС" А наскільки впливає постійна зміна податкового законодавства?

Р. О. Негативно впливає, в 2014 році його поміняли три рази. Неможливо планувати. Якщо держава дійсно хоче чогось досягти, то треба чинити передбачувано, а крім того, вводити стимули для галузі. Наприклад, у Великобританії падала видобуток на шельфі, влада відреагувала на падіння світових цін, протягом двох років повністю прибрали один спеціальний податок, ще один скоротили в три рази (до 10%). При цьому у них податок на прибуток, а у нас добув газ, ще не продав, але протягом місяця повинен сплатити ренту з очікуваного доходу. На даному етапі коридор прогнозування конкретних дій у влади не великий - максимум рік. Ми постійно говоримо, що треба мислити хоча б категоріями трьох-п'яти років, щоб можна було спланувати середньострокові перспективи. Враховуючи тривалу історію переговорів з фінансовим блоком уряду, з'явилася ідея стимулювати нові інвестиції. Пробурені раніше свердловини можуть оподатковуватися за старим діючих ставок ренти, а нові свердловини - за стимулюючої ставкою. Галузь запропонувала середньоєвропейську ставку - 12%, хоча об'єктивно і це багато. Якщо країна хоче боротися на рівних за іноземних інвесторів. У парламенті зміни все ще не затвердили, але уряд повністю підтримало цю ініціативу.

"ДС" В США нові свердловини теж оподатковуються окремим податком?

Р. О. Така практика є. В окремих штатах стимулюється застосування окремих капіталомістких технологій (горизонтальні або дуже глибокі свердловини) за рахунок пільгових податків. В цьому році в Канаді введена система стимулювання нових інвестицій - там всього 5% ренти на нові свердловини, але до моменту поки не окупиться окремо взятий проект, потім ставка зростає і варіюється в залежності від багатьох факторів, які досить складні для адміністрування. В минулі роки ми були задіяні у співпрацю з представниками МВФ, приїжджала спеціальна податкова місія з Вашингтона, яка двічі давала рекомендації уряду. Крім того, проходив великий проект під егідою Мінфіну з брали участь міжнародної консалтингової компанії IHS. Всі експертні рекомендації протягом 2014-2015 років зводилися до двох речей. Перша - знизити ставку ренти як мінімум до рівня інших країн. Друга - з часом змінити суть фіскального режим і перейти на більш прогресивну (але й більш складну систему оподаткування прибутку. Але тут виникає питання у Мінфіну, як з податку на прибуток прорахувати план надходження грошей до бюджету. У той час, коли владою розглядається сценарій відмови від податку на прибуток в принципі і перехід на оподаткування виведеного капіталу, спроби перейти сьогодні на систему оподаткування прибутку для нафтогазовидобутку виглядають, м'яко кажучи, передчасними.

"ДС" Є побоювання, що впадуть доходи бюджету?

Р. О. Так, але оподаткування прибутку компаній нафтогазового сектора працює в Україні. Подивіться на цифри за минулі роки. З ними можна познайомитися у відкритих звітах ініціативи прозорості EITI. Компанії платять податок на прибуток. Але такий комплексний перехід вимагає спочатку підготовчих зусиль з боку уряду.

"ДС" А немає ідеї перейти до американської моделі, щоб надра належали власникові, а не формально народу, а конкретно чиновнику...

Р. О. Аналіз переходу на таку систему ми не проводили, але США - це світовий унікум в частині власності на надра. Хоча зазначу, що там діє подвійна система. Це спрощення, що всі надра належать землевласнику. В деяких штатах це прямо заборонено, в інших - багато земель належить до місцевих або федеральним угідь (як морський шельф). Тобто, де-то лише 50% надра належать приватним особам, що пов'язано з історичними особливостями заселення цих земель колоністами, в інших випадках надра належать державі. Зазвичай на державній землі присутній спеціальний податок, типу ренти. На нього ж часто і орієнтуються приватники, скільки вони можуть попросити у компанії за доступ до своїх земель. Все одно доводиться платити, але переговорний процес різний.

"ДС" В 2010 році, коли тільки з'явилися звістки про сланцевий газ, було багато розмов, що це дурниця, а потім ринок попер вгору і доводилося читати, що саме відносини з власниками стали одним з ключових чинників швидкого розвитку...

Р. О. Це лише один з факторів. США - це величезна країна, тільки один штат Техас перевищує розмір України, яка, як ми знаємо, найбільша країна в Європі (якщо не рахувати Росію, а Францію брати без заморських територій. - "ДС"). Тому, крім особливості, пов'язаної з власністю на надра, там багато і інших речей, ринкові відносини, технологічний рівень розвитку, кількість сервісних компаній, доступність капіталу і т. д.

"ДС" В Європі це теж все є, але інше ставлення до власності, і буму газовидобутку немає...

Р. О. США - це багато в чому унікальна країна. Я поділяю точку зору, що державі необхідні революційні рішення, якщо ми хочемо залучити інвестиції. Для того щоб швидко рости, треба кардинально відрізнятися умовами від інших країн. Ми зараз розробляємо регуляторні зміни, починаємо з точкових, потім у планах написання нового кодексу про надра. Прописати, як оптимально надавати надра у користування, кому належить земля.

Якщо буде політична воля, можна і американський шлях взяти за основу, але ви бачите, що зараз відбувається в парламенті з мораторіями на торгівлю землею.

"ДС" Які органи влади гальмують процес розвитку галузі, ну або хто не перейнявся проблемами енергобезпеки держави?

Р. О. Дуже багато для галузі зроблено парламентським комітетом ПЕК, в редакції депутатів цього комітету розроблені необхідні законопроекти щодо дерегуляції (№3096-д), стимулюючого оподаткування (№5459), підвищення прозорості нафтогазовидобувної галузі (№6229). З боку уряду розроблений і підтриманий головний документ - Концепція розвитку газодобувної галузі України до 2020 року. Але важлива підтримка і розуміння важливості розвитку вітчизняного газовидобутку всього парламенту і президента. Потрібна консолідована політична воля, яка дозволить реалізувати започатковані реформи.

"ДС" Якщо все-таки відбудуться зміни, які ви пропонуєте, буде більше невеликих компаній, які зможуть працювати на нашому ринку?

Р. О. Ми впевнені, що так. Також прийдуть великі іноземні компанії.

"ДС" Так вони вже були...

Р. О. Вони пішли з-за змін світового масштабу, нестабільної ситуації в Україні і не сфокусованої позиції тодішнього уряду, який не тільки підняв податки в два рази, але і заборонив реалізацію газу. Таке не проходить без наслідків. Американського гіганта Chevron ми просто упустили з ринку внаслідок службової недбалості або навмисно, вони повинні були заплатити $300 млн в бюджет за договором про розподіл продукції, якщо б Мінфін виконав свої зобов'язання в повному обсязі та в зазначені терміни. В результаті парламент проголосував закони, Нацбанк прийняв свої постанови, а в Мінфіні (склад 2014 р.) взяла гору позиція, що, якщо будуть не одні інвестори, так інші, нічого страшного. Я все ще переконаний, що такі "державні" справи вимагають службових розслідувань. Повернути такі світові компанії, як Shell, Chevron і Exxon Mobile, на український ринок зараз дуже і дуже непросто.

"ДС Що для цього необхідно?

Р. О. Я два роки тому був на одній з найбільших енергетичних конференцій в Х'юстоні CERA Week. На цей форум приїхав президент Мексики з урядовою делегацією. Так ось він виступив і розповів про те, що вони збираються робити, а що вже відбулася конституційна реформа, був прийнятий пакет змін, який дозволяє повністю демонополізувати ринок, і запросив іноземних інвесторів брати участь у конкретних аукціонах, на які було виставлено 250 тис. кв. км ділянок.

Пропозиція Мексики з видобутку газу

"ДС" Це майже як пів-України...

Р. О. А вже у 2016 році на ринок Мексики прийшло 40 компаній, було підписано контрактів на $40 млрд інвестицій. Це тільки за перший рік роботи програми. 600 млн з них пішло державі, як бонус. Ось і вся різниця.

Роман Опимах, виконавчий директор Асоціації газодобувних компаній України.

До приходу в асоціацію був радником міністра енергетики та вугільної промисловості України з питань нафтогазового сектора, а також керівником відповідного напряму у Координаційному центрі по зв'язках із КМУ.

Освіта: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та у Michigan State University (США).