"Північний потік - 2" майже готовий. До якої газової капітуляції буде схиляти Україну Путін
З 2017 р. і до сьогоднішнього дня Копенгаген не давав дозволу на це будівництво, побоюючись негативних впливів на навколишнє середовище і судноплавство. Зрештою Датське енергетичне агентство, обираючи з трьох варіантів, схвалив як найбільш безпечний 147-кілометровий маршрут газопроводу по континентальному шельфу до південно-схід від острова Борнхольм в Балтійському морі.
Росіяни не приховують, що одна з головних цілей укладання нової труби - відмова від транзиту газу через Україну. Нагадаємо, в минулому році через нашу країну вони прокачали майже 87 млрд куб. м газу в Європу (заплативши понад $2,6 млрд). Максимальна пропускна здатність СП-2 - 55 млрд куб. м в рік. Також "Газпром" має намір до кінця 2019 р. добудувати "Турецький потік", що складається з двох ниток по 15,75 млрд кубів (одна для Туреччини, інша для Півдня і Сходу Європи). Однак не можна механічно перекидати український транзит на нові потужності. Адже з 14 вересня 2019 р. вступило в дію рішення суду ЄС щодо обмеження доступу до німецького газопроводу Opal, що з'єднує "Північний потік - 1" (СП-1) з загальноєвропейської розподільчою системою. Суть його в тому, що, відповідно до норм Третього енергопакету, пропускна здатність Opal (30 млрд куб. м в рік) не може бути використана "Газпромом" більш ніж на 50%, а значить, зберегти повну завантаження СП1 вже не представляється можливим.
А 10-літній транзитна угода між "Нафтогазом" і "Газпромом" закінчується 31 грудня 2019 р. До цього моменту росіянам доведеться або підписати з нами новий контракт, або порушити угоди з європейськими клієнтами. Але якщо співпраця продовжитися, якими будуть нові умови? Щоб знайти відповідь на це питання, поновилися тристоронні переговори Україна - Росія - Євросоюз (останні раунд яких відбувся 28 жовтня). Природно, інтерес Києва - довгостроковий контракт (на 10), Москви - короткостроковий (на рік) або можливість бронювати потужності української ГТС, Євросоюзу - безперебійні поставки газу. Плюс росіяни включають в порядку переговорів питання про скасування позовів "Нафтогазу" до "Газпрому" і нашому відмову від $2,56 млрд компенсації за торішнім рішенням Стокгольмського арбітражу. В якості "пряника" вони пропонують Україні прямі поставки блакитного палива з 20%-ою знижкою.
Насамперед зазначимо, що катастрофи не сталося. Новини з Копенгагена не стали великою несподіванкою ні для влади, ні для аналітиків. "Рішення Данії не було критичним, вона не могла заблокувати цей проект. Тому що можна було будувати в обхід, але рішення Данії затягувало проект і робило його більш витратним", - сказав у коментарі "ДС" експерт Інституту майбутнього Андріян Прокип.
Данцям і так вдалося затримати здачу СП-2 як мінімум на кілька місяців - за що спасибі. Адже це був надзвичайно важливий період, інакше росіяни встигли б добудувати газопровід та випромінювали б за столом переговорів гордовитий оптимізм. А тепер доведеться грати. І у нас є козирі: це не тільки виграш арбітражу на $2,56 млрд (а з відсотками вже $2,8 млрд), але і позов "Нафтогазу" до Росії в Третейському суді Гааги на $5 млрд за втрату активів в Криму, і анонсовані позовні вимоги до "Газпрому" на суму понад $11 млрд на компенсацію за припинення транзиту. Ну і, звичайно, розірвані контракти "Газпрому" у разі недопостачань по українській трубі.
Але якщо брати до уваги довгострокові цілі сторін, позиції росіян все ж сильні. По-перше, тому що ресурс все-таки у них, по-друге, СП-2 запрацює в осяжному майбутньому. Директор ExPro Consulting Геннадій Кобаль вважає, що це, швидше за все, відбудеться приблизно через півроку - у другому кварталі 2020 р.
При таких розкладах складно розраховувати, що росіяни підпишуть 10-річний контракт на прокачування 60 млрд куб. м щорічно, як пропонують "Нафтогаз" і Єврокомісія.
"Газпрому" цього не потрібно. Рік, може бути, выторгуют ще. Що стосується обсягів, можливо, на 30 млрд куб м зійдуться. "Газпрому" це нормально, нам мало, але все одно краще, ніж нічого", - припустив Геннадій Кобаль.
Але в термін укладати короткострокову угоду Україна навряд чи буде - це занадто сильно вдарить по іміджу влади.
Якщо "Газпром" буде категоричний, уряд і "Нафтогаз", швидше за все, увійдуть в газову війну, тим більше 21 млрд куб. м газу, накопиченого в наших підземних сховищах газу достатньо, щоб пережити навіть саму холодну зиму. Але час буде грати проти нас.
І під тиском новин про швидкий запуск "Північного потоку - 2" навесні або влітку "Нафтогазу" все ж доведеться йти на неприємні домовленості. Тим більше, що громадська думка вже буде підготовлено: зробили все, що могли, а зараз забираємо хоча б той транзит, що залишився. Тобто ті 20-30 млрд куб. м газу в рік, що Росія не зможе прокачати в ЄС через всі свої старі і нові "потоки".
Також нас можуть до останнього спокушати більш дешевим газом в обмін на відмову від всіх судових претензій. Згадаймо, що росіяни не хочуть платити за вже програним і потенційно програшним позовами від "Нафтогазу", і навряд чи ми побачимо відсуджені суми. Таке враження, що виплачувати компенсації Україні для Володимира Путіна просто принизливо. Інша справа, якщо втілити їх у форму 20%-ої знижки на прямі поставки палива від "Газпрому"...
Схоже на те, що історія України як найбільшого транзитера російського газу в Європу підходить до кінця. В пору повернутися до ідеї створення східноєвропейського газового хабу на базі ГТС і підземних газових сховищ. А в самому крайньому випадку, як нещодавно запропонував виконавчий директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко, нашу ГТС можна буде заповнити воднем, який буде використовуватися для збереження енергії, що генерується з відновлюваних джерел. Але це вже зовсім інша історія, в якій не буде ні газу, ні росіян.
