"Горіхова" проблема. Чому Червона книга перетворить Дніпро на низку боліт
"Ділова столиця" продовжує серію публікацій в рамках дискусійної панелі "Водний шлях Е40. Навіщо піднімати радіоактивний мул з дна Прип'яті і везти його до Києва?", яка відбудеться у Києві 9 квітня. Її мета - знайти баланс між економічними вигодами і екологічними ризиками в ході реалізації даного проекту.
Дві групи активістів
Екологічних активістів можна умовно розділити на дві групи. Одні вважають, що найкращий спосіб містити природу в порядку - це взагалі не втручатися. Природні біологічні процеси самі все врегулюють, а людина тільки привнесе властивий йому хаос.
Прихильники такого підходу впевнені, що ліси не потрібно чистити від хмизу і бурелому, а річки - від мулу і водної рослинності. А навала жука-короїда в лісі або перетворення річки в болото - це не біда, природа мудра і з часом все вирішить сама.
Екологи з іншої групи, навпаки, вважають, що раз вже природа все одно піддається потужному антропогенному впливу, то людина просто зобов'язаний підтримувати порядок в навколишньому середовищі. Не тільки прибирати за собою сміття, але і вирубувати сухостій в лісі, поглиблювати русла річок і чистити їх від шкідливих рослин.
У розвинених країнах давно вже дотримуються рекомендацій екологів другої групи. А в Україні - таке враження, що перемогли прихильники першого підходу. При цьому влада, можливо, і раді були б робити "як у Європі", але є вічна проблема нестачі фінансування. А якщо говорити прямо - комплекс проблем, що включає лінь, безвідповідальність, корумпованість, неосвіченість, злодійство і просто байдужість до навколишнього середовища.
Дніпро в біді
За останні 25 років у нашій країні зникло понад 10 тис. малих річок, стверджують в Асоціації рибалок України. Вже давно майже не ведуться меліоративні роботи з розчищення замулених джерел, річки міліють і висихають. До того ж в останні роки спостерігається сильне маловоддя - річки наповнюються лише на 70% від норми. При цьому інтенсивно забудовуються їх береги, що також залишає річки без води.
Багато в чому це відноситься і до Дніпра, який забезпечує водою понад 30 млн жителів. Майже 10 тис. підприємств щорічно скидають у нього більше 10 куб. км стоків. Головна ріка України міліє і заростає мулом, наповнюється різним "хімією". Моніторинг дніпровської води в районі Києва регулярно показує перевищення гранично допустимих концентрацій по усілякої отрути. Основна причина - застарілі гідротехнічні споруди, безконтрольна забудова берегів, а також варварська промислова та аграрна діяльність.
В цілому стан водної екосистеми Дніпра за сукупністю гідробіологічних показників відповідає третьому класу якості води - помірно забруднена. Але кожен рік періодично доходить до четвертого класу - сильно забруднена вода. Відбувається це в результаті цвітіння синьо-зелених водоростей в жарку погоду. Вони багаті білком, який при розкладанні виділяє токсичні речовини - феноли і бензолы. Після цього називати воду Дніпра питної вже ніяк не можна.
Змінити ситуацію могло б поглиблення річки, розчищення її дна. Тоді проточність води різко б зросла, річка оновлювалася швидше і шкідливі речовини в ній не накопичувалися. Але поки йде зворотний процес. Як говорить директор Інституту проблем природокористування та екології НАН України, член-кореспондент НАН Аркадій Шапар, Дніпро - це вже не річка, а система зарегульованих боліт. На Дніпрі побудовано вісім ГЕС, з-за чого протягом практично зникло, і все сміття з берегів, який змивається дощами в річку, не виноситься в море, а осідає на дні. В результаті річка міліє і забруднюється. Через те що швидкість течії знижена, природні властивості самоочищення річки порушені. Так, вчені підрахували, що з 1932 р., коли збудували Дніпрогес, кількість синьо-зелених водоростей, які дуже сильно забруднюють річку, збільшилася в мільйон разів.
Пережив динозаврів, переживе і людей
Окрема велика екологічна проблема: каскад Дніпровських водосховищ перетворюється на ланцюжок боліт з-за того, що в ньому безконтрольно розмножується специфічне рослина - водяний горіх (він же чилім, рогульник, бичача голова). Це реліктова рослина - воно з'явилося ще до епохи динозаврів і успішно їх пережило - сьогодні займає тисячі гектарів акваторії водосховищ Дніпровського каскаду і річкових заток.
Насіння водяного горіха не втрачають схожості протягом 40-50 років. Один кущ займає 5 кв. м води та дає від восьми до десяти кущів на наступний рік. Плодючість його колосальна. Під заростями чиліма - тисячі гектарів мертвої води, адже туди не пробивається сонячне світло і рідко заходить риба. Водяний горіх твердим шаром покриває поверхню Дніпра, а стебло його досягає 3 м.
За логікою, річки потрібно чистити від водяного горіха, і чим швидше - тим краще. Але не можна: водяний горіх внесений в Червону книгу. При цьому в європейських країнах після того, як водяний горіх розрісся, його виключили з Червоних книг. Чилім залишився заповідним тільки у нас.
У Мінприроди визнають, що водяний горіх потрібно виключити з Червоної книги і кажуть, що просять Інститут ботаніки провести відповідні дослідження. Однак в Інституті ботаніки кажуть, що до них з цього питання ніхто офіційно не звертався. Але при цьому згодні викреслити з Червоної книги ті види горіха, які дійсно шкодять річках. Але це має затвердити Мінприроди, яке заявляє, що вперше чує про таке...
Між тим в Червону книгу водяний горіх внесений як один вид, але насправді, за словами вчених, є дев'ять його видів, сім з яких - дійсно рідкісні, тоді як решта два, власне, і вбивають річки. Як розплутати цю колізію, чиновники поки не знають.
Все це означає, що очевидна бюрократична дурість (або корупційна задумка як варіант) може просто не дозволити Україні взяти участь у проекті будівництва європейського водного шляху Е 40, який повинен по річках з'єднати між собою Балтійське і Чорне моря. А адже Європейський Союз виділяє на
Е 40 12 млрд євро, які могли б піти у тому числі на очищення і відновлення всього русла Дніпра.
Через відсутність чіткої державної політики щодо використання річок, з-за того, що в країні немає закону про внутрішніх водних шляхах, Дніпро виявився наданий сам собі. Від легендарної української річки всякий прагне щось отримати, але мало хто намагається принести їй користь. Так що не варто дивуватися, коли в якийсь момент ми виявимо, що і бути судноплавним Дніпро остаточно перестав.
Основна проблема, найбільше помітна в теплу пору року, - це цвітіння води. Оскільки Дніпро зараз - це каскад водосховищ, його проточність низька. Синьо-зелені водорості ростуть там, де немає проточної води, на прогрітій сонцем мілководді. Каталізатором цього процесу є різні миючі засоби, що містять фосфати. Це викиди автомийок і хімчисток, які незаконно підключаються до зливової каналізації. Найсильніше цвіте Кременчуцьке водосховище.
Що стосується водяного горіха, то в Київському водосховищі це рослина щороку затягує понад 50 кв. км водної поверхні, у Канівському - понад 35 кв. км. Всього п'ять років неконтрольованого розростання водяного горіха призвели до падіння рибопродуктивності Київського водосховища на 35-40% - близько 400 т товарної риби у рік. Якщо так піде і далі, то по водосховищу можна буде ходити, а не плавати.
Також важлива проблема - обміління Дніпра. Численні його притоки вкидають в русло річки безліч твердих частинок, які осідають на дні, знижуючи глибину. А значить, знижується і судоходность, і проточність: річка заболочується.
Реєструйтеся на дискусійну панель "Водний шлях Е 40. Навіщо піднімати радіоактивний мул з дна Прип'яті і везти його до Києва?" 9 квітня.
Читайте також:
