На холостому ходу. Як улюблений проект Путіна перетворюється в "Німецький глухий кут-2"

Німецькі та австрійські компанії - учасники спільного з "Газпромом" проекту "Північний потік-2" - заявили про наміри продовжувати співробітництво з Росією після введення США санкцій проти цього проекту. Голландці і поки британці думають, а ось французи вже заявили, що можуть його покинути.

Днями генеральний директор компанії німецька Uniper Клаус Шефер заявив, що буде підтримувати проект "Північний потік-2", оскільки вважає його важливим не тільки для російської і німецьких компаній, але і для енергетичної безпеки Європи в цілому. "Повірте, ми працюємо в енергетичній галузі вже десятиліття, ми - одна з найбільших газових компаній в Європі. Ми впевнені, що можемо оцінити, що саме потрібно європейському ринку з точки зору інфраструктури та поставок", - сказав він.

Тим же тезою про енергетичної безпеки Європи підпирає свою думку на підтримку і інший учасник проекту "Північний потік-2" - австрійська компанія OMV.

Генеральний директор компанії Райнер Зеле заявив, що компанія підтримки будівництва ще одного газопроводу в Європу зайде так далеко, наскільки це можливо.

Ще одним супротивником американських санкцій, спрямованих проти "Північного потоку-2", виступив голова знову-таки німецької компанії Wintershall Маріо Закономірний. Він вважає, що Європа та її енергетичні проекти - це не м'яч для гри в геополітику: "Рамкові умови для співпраці в галузі енергетики та економіки між Росією і Європою визначають самі країни Європи, а не треті країни", - сказав Закономірний.

Навпаки, чужинецькі компанії або більш стримані в оцінках майбутнього "Північного потоку-2" або навіть збираються пакувати валізи, оскільки не вірять, що після санкцій з боку США цей газопровід зможе бути побудований і принести прибуток його учасникам. Наприклад, головний виконавчий директор нідерландсько-британська Royal Dutch Shell Бен ван Берден вельми туманно висловився з приводу продовження участі в "Північному потоці-2": "У нас є зобов'язання за угодою про фінансової моделі проекту. Ми будемо виконувати ці зобов'язання настільки добре, наскільки це можливо". При цьому Берден зазначив, що компанія поки не може оцінити, як американські санкції позначаться на спільному з "Газпромом" проекті, але підкреслив, що компанія буде змушена враховувати їх.

Про можливе припинення фінансування проекту "Північний потік-2" поки що заявила тільки французька компанія Engie.

"У разі якщо санкції будуть застосовуватися, Engie може припинити фінансування проекту, щоб уникнути санкцій", - заявив гендиректор компанії П'єр Шарейра.

Сформоване німецьке лобі "Північного потоку-2" легко пояснити: у разі реалізації цього проекту Німеччина отримає ще більше газу безпосередньо з Росії, минаючи сьогоднішні основні країни-транзитери - Польщу та Словаччину. У результаті ціна блакитного палива для Німеччини ще більше знизиться і вона зможе витіснити з газового ринку польські та словацькі компанії. Це посилить стратегічне значення Німеччини на газовому ринку, а її партнер Австрія перетвориться в центральний газовий хаб ЄС. Свої дивіденди від цього проекту отримає і "Газпром" - у нього буде ще більше лобістських можливостей в Європі.

"Газпром" отримав настільки вірних союзників в особі німецьких компаній не вчора. Ще кілька років тому він разом з російським керівництвом став "прикормлювати" європейський бізнес, даючи йому можливість заробити на російських проектах або стати власником російських компаній.

Наприклад, в 2006 р. компанія Wintershall став першою німецькою компанією, яка почала видобувати газ в Сибіру, а в 2015-му вона і "Газпром" обмінялися активами, в результаті чого "Газпром" став одноосібним власником компанії Wingas (транспортування, зберігання і збут газу в Німеччині та Західній Європі), а Wintershall - власником 25% в проекті з розробки двох ділянок на Уренгойському нафтогазоконденсатному родовищі.

В результаті Wintershall володіє 50% в російських компаніях "Ачимгаз" та СП "Волгодеминойл", а також 24,99% - у компанії "Севернефтегазпром".

Ще одні захисник "Північного потоку-2" - концерн Uniper - також володіє активами в Росії. Йому належить понад 82% акцій російської компанії "Юнипро", що виробляє електроенергію на п'яти теплових електростанціях. Бізнес в Росії вела і OMV - у 2006-2010 рр. вона володіла частками в ряді компаній, які мали ліцензії на розвідку і видобуток нафти і газу в Саратовській області і республіці Комі. І Shell заробляє на російських проектах - вона володіє 27,5% в проекті видобутку вуглеводнів "Сахалін-2", а також володіє часткою в спільному підприємстві "Салым Петролеум Девелопмент Н.В.".

Єдина компанія з учасників "Північного потоку-2", яка не має великого бізнесу в Росії - французька Engie, яка як раз і готова покинути проект нового газопроводу в Німеччину. Не в останню чергу її рішення пов'язане з тим, що вона не загрузла в російському бізнесі і не зазнає фінансових збитків. Навпаки, у разі санкцій проти "Північного потоку-2" саме участь у цьому проекті несе певні ризики.

"Газпром" для просування своїх інтересів підкуповує не тільки німецький і австрійський бізнес, але й політиків. Наприклад, колишній канцлер Німеччини і великий друг Володимира Путіна Герхард Шредер після програшу на виборах в 2005 р. недовго залишався без роботи - він зайняв керівну посаду в проекті "Північного потоку", а тепер може ввійти в керівництво російської компанії "Роснефть".

Незважаючи на те, що "Газпрому" вдалося сформувати сильну нафтогазове і політичне лобі в Німеччині, газовий бізнес в економіці Німеччини хоча і займає одне з найважливіших місць, але це не її наріжний камінь.

І очевидно, що рішення про підтримку або відмову від проекту "Північний потік-2" буде прийматися з урахуванням й інших, крім нафтогазового, факторів. Наприклад, Німеччина буде ретельно прораховувати ризики втрат у зовнішній торгівлі, якщо буде занадто завзято відстоювати спільний з Росією проект.

А тут цифра не на користь Росії - обсяг зовнішньої торгівлі Німеччини з Росією останні кілька років стабільно скорочується і за підсумками 2016 року був на рівні $40 млрд, з яких майже 18 млрд припадали на імпорт з Росії нафти і газу. У той же час обсяг зовнішньої торгівлі Німеччини з США як мінімум вчетверо більше, і США, при цьому стабільно в першій п'ятірці найбільших торгових партнерів Німеччини. Тому Німеччина може вважати, що "Газпром" їй друг, але стосунки з найбільшим зовнішньоторговельним партнером все ж важливіше.