Юрій Михальчишин

Юрій Адріянович Михальчишин народився 14 листопада 1982 року у Львові.

Спочатку майбутній нардеп навчався у школі № 80 з поглибленим вивченням іспанської мови, але у 1996 році батьки перевили його до Львівської української приватної гімназії.

У 2000 році Михальчишин вступив на філософський факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Диплом магістра політології (з відзнакою) отримав у 2005 році.

У тому ж році був зарахований до аспірантури на кафедру політології. У 2009 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. Тема дисертації: "Трансформація політичного руху в масову політичну партію нового типу на прикладі NSDAP і PNF (порівняльний аналіз)".

Першим місцем роботи Михальчишина став часопис "За вільну Україну +", де він працював оглядачем з липня 2000 року.

Влітку 2009 року став старшим науковим співробітником у "Львівській політехніці".

У 2010 р. видав збірку "Ватра. Версія 1.0", до якої увійшли як його власні твори, так і переклади текстів деяких діячів німецького нацизму, зокрема Йозефа Ґьоббельса.

У 2021 році видав книгу "Контррозвідка в Україні від УНР до сьогодення".

У 2010 році Юрій Михальчишин вступив до Львівської обласної організації ВО "Свобода", був заступником голови організації з питань політичної освіти. Згодом балотувався від цієї політичної сили на виборах міського голови Львова. Посів третє місце, набравши понад 42 тисячі голосів львів'ян. Перемогу тоді здобув нинішній мер Львова Андрій Садовий, а Михальчишин потрапив до Львівської міської ради 6-го скликання. Був заступником голови фракції "ВО "Свобода" в ЛМР, активно критикував Садового.

Верховна Рада

На парламентських виборах в жовтні 2012 року "свободівець" переміг на одномандатному окрузі № 118 (частини Личаківського та Шевченківського районів Львова, Пустомитівський район Львівської області). Він набрав 57,21% або 66 108 голосів виборців. Кандидатура Михальчишина була узгоджена низкою опозиційних партій і сил, зокрема ВО "Свобода", ВО "Батьківщина", "Фронтом змін" та інш.

У Верховній Раді VII скликання нардеп очолював підкомітет з питань оцінки законопроєктів щодо впливу на показники бюджету та відповідності бюджетному законодавству Комітету з питань бюджету. Також він входив до складу Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Протягом депутатської каденції, яка тривала до 27 лютого 2014 року, нардеп долучився до написання понад 30 проєктів закону, подав 14 поправок (всі були враховані), направив сім запитів і 64 рази виступив. Із 193 пленарних засідань ВР він пропустив лише 12.

Особливу популярність "свободівець" здобув завдяки своїм красномовним виступам в парламенті, під час яких він жорстко критикував тодішню парламентську більшість на чолі з Партією регіонів. Депутатів-"регіоналів" він часто називав "донецько-фашистськими загарбниками".

Вихід зі "Свободи"

У вересні 2014 р. Юрій Михальчишин призупинив членство у ВО "Свобода". Причиною цього, зокрема, стали розбіжності щодо концепції виборчої кампанії на позачергових парламентських виборах у жовтні 2014 року.

Сам політик так згадував той період: "У мене не було відкритих конфліктів з головою партії (Олегом Тягнибоком, — прим. "ДС"), з яким ми впродовж багатьох років були друзями. Але у мене було інше бачення побудови виборчої кампанії та політичної стратегії ВО "Свобода" загалом… Це кадрова політика, орієнтація на співпрацю з різними суб’єктами політичного процесу, врешті-решт характер партійної риторики й пропаганди, яка, на мою думку, мала бути значно агресивнішою, чіткішою і послідовнішою".

Михальчишин не брав участь у виборах, а ВО "Свобода" не потрапила до ВРУ VIII скликання.

Вибори-2019

На дострокових виборах влітку 2019 р. Михальчишин балотувався як самовисуванець в окрузі № 115 (Львівська область). Він посів друге місце, набравши 21,73% або 18 276 голосів виборців.

Перемогу на окрузі здобула представниця "Голосу" Наталія Піпа. В одному з інтерв'ю колишній "свободівець" назвав її "дівчинкою, яка сфотографувалася з картонним Вакарчуком".

З 2014 до 2016 року Михальчишин працював у Службі безпеки України. За його ж словами, він виконував аналітичні функції – "проводив аналіз оперативної інформації та розробляв пропозиції щодо оперативних заходів".

За даними ЗМІ, колишній нардеп також був радником голови СБУ. В цей період спецслужбу очолювали спочатку Валентин Наливайченко, а потім Василь Грицак.

Після закінчення роботи в СБУ почав службу в окремому загоні спеціального призначення Національної гвардії України "Азов". У 2018 році отримав офіцерське звання в полку "Азов".

Станом на літо 2019 року — офіцер групи комплектування окремого загону спеціального призначення "Азов", в/ч 3057 Нацгвардії України.

Напад на українофоба

У 2012 році Михальчишин став безпосереднім учасником гучного скандалу на засіданні Галицького дискусійного клубу "Митус". Засідання відвідали відомі українофоби — журналіст Олександр Чаленко і політолог Володимир Корнілов.

"Свободівець" прийшов у супроводі кількох молодиків спортивної статури й одразу влаштував "розбірки" з Чаленком. Його обурило те, що скандальний журналіст назвав представників ВО "Свобода" "жалюгідними боягузами". Розмова супроводжувалася легкими фізичними контактами, через що Чаленко весь час намагався піти.

Непорозуміння на львівському Майдані

24 листопада 2013 р. учасники Євромайдану у Львові не допустили тодішнього нардепа Юрія Михальчишина до мікрофона. Активісти вигукували гасло "Майдан — без політиків!". Депутат спробував заблокувати трибуну, однак згодом пішов зі сцени під вигуки та аплодисменти.

5 грудня, вже на Майдані Незалежності, Михальчишин закликав львів'ян приїздити та "долучатися до революції в Києві".

Бійка в Раді через комуністів

8 квітня 2014 року лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко спровокував масову бійку у Верховній Раді. Комуніст з парламентської трибуни фактично став на захист сепаратистів та бойовиків у Донецьку та Луганську. Юрій Михальчишин підбіг до Симоненка та спробував виштовхати його з трибуни. Майже одразу почалася бійка нардепів.

"Свободівцю" Михальчишину довелося мати справу з комуністкою Оксаною Калетник, яка накинулася на нього з кулаками й навіть подряпала шию та щоку.

Обом нардепам цей інцидент приніс додаткову популярність в ЗМІ та у соцмережах.

Співпраця з "телеканалом Медведчука"

Опоненти нерідко звинувачували Михальчишина "в роботі на проросійських політиків" Віктора Медведчука й Тараса Козака, маючи на увазі його участь у програмі Наталії Влащенко "Народ проти". Ток-шоу довгий час виходило на телеканалі ZIK, а Михальчишин виступав на ньому як експерт (резонер). Він продовжив співпрацю з Влащенко і після того, як вона перейшла на телеканал "Україна 24", який належить бізнесмену Рінату Ахметову.

В серпні 2020 року в інтерв'ю журналісту Сергію Іванову Михальчишин заявив, що не отримує гроші за участь в програмі "Народ проти", а також зізнався, що з повагою ставиться до свого візаві по ефірах — народного депутата фракції "Слуга народу" Максима Бужанського, вважаючи його гідним опонентом.

Батько — Адріян Богданович Михальчишин, український і словенський шахіст, гросмейстер, тренер; фізик за освітою.

Мати — Світлана Георгіївна Михальчишин, завідувачка (комендант) гуртожитку Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Також у політика є молодша сестра Ольга, 1988 року народження.

Брат діда по батьковій лінії — вояк Дивізії Галичина. Дід по материній лінії, Григорій Павлович Матвійко, в радянські часи очолював Львівське обласне управління сільського господарства.

Інформації про особисте життя політика у відкритих джерелах обмаль. За офіційними даними, він неодружений, дітей немає. У 2011 р. він зізнався, що зустрічається з російськомовною дівчиною, яка має "змішане етнічне коріння".

У грудні 2021 року політик оприлюднив в Instagram фото (див. вище) з дівчиною, підписавши його так: "Вона існує!". Ім'я обраниці він не назвав.

В базі НАЗК присутня лише одна електронна декларація про доходи Юрія Михальчишина, яку він подав влітку 2019 року як кандидат на посаду народного депутата.

Єдина нерухомість, яка вказана в декларації, це квартира у Львові площею 85,5 кв. м. Нею по 25% володіють всі члени родини Михальчишина. Вартість житла невідома.

Власних транспортних засобів колишній нардеп не мав. Автівка Nissan X-Trail 2017 року за 609 302 грн була записана на його матір.

Офіційний заробіток Михальчишина у 2018 році склав 59 423 грн. Цю суму йому сплатило Східне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 3057 в Маріуполі).

Зарплата Світлани Михальчишин в університеті склала 51 693 грн.

Готівкою кандидат у нардепи тримав 10 000 доларів США, а на рахунку в АТ "Кредобанк" — 2000 дол.

Також він задекларував 47 000 грн готівкою, які належали його матері.

Колишній "свободівець" досить активний у соцмережах. Він коментує політичні процеси в Україні, а також займається просвітницькою діяльністю.

На його Facebook-сторінку станом на середину лютого 2022 року підписано понад 19 900 користувачів.

В Instagram у Михальчишина майже 5800 підписників, а на каналі в Youtube — понад 14 тисяч.