Юрій Гримчак

Народився 30 жовтня 1965 року в Донецьку. У 1980 році вступив до Донецького політехнічного технікуму. Закінчивши його в 1984 році, одразу ж вступив до Макіївського інженерно-будівельного інституту. Наступного року Гримчака забрали до армії, де він відслужив два роки, а потім повернувся до навчання у виші.

У 1999–2002 роках Гримчак навчався у Дніпропетровській філії Української академії державного управління при президентові України і здобув кваліфікаційний рівень магістра державного управління.

Трудова діяльність Гримчака була досить короткою. У 1991 році, одразу після закінчення Макіївського вишу, він одразу ж став директором Центру науково-технічної творчості молоді цього інституту.

Протягом 1993-1997 рр. був директором ТОВ Грісо і ПМП Гранд. У 1997 році Гримчак пішов у політику.

У 1997 році Гримчак став секретарем Макіївського міського комітету Соціалістичної партії України, а в 1998 — заступником голови Кіровської районної в Макіївці ради.

У квітні 2002 року Гримчак балотувався в народні депутати України по виборчому округу № 54 (Донецька область) по мажоритарці від СПУ, але до Ради не пройшов.

Протягом 2002–2005рр. був помічником-консультантом народного депутата України Юрія Луценка. Гримчак — родич дружини Луценка Ірини і його давній товариш.

З липня 2005 по серпень 2006 року працював заступником голови Донецької обласної адміністрації Вадима Чупруна.

З 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 року був нардепом VI скликання від Блоку "Наша Україна — Народна самооборона" (№ 73 у списку), головою підкомітету з питань депутатської етики Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Рух "Чесно" називає Гримчака прогульником.

У 2012 році балотувався до Ради за списками "Батьківщини", у 2013 — по мажоритарці від Української платформи "Собор" (223 округ), у 2014 році — за списками партії БПП — і жодного разу не пройшов.

З 25 жовтня 2016 року Юрій Гримчак працював у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України на посаді радника міністра.

10 березня 2017 року Кабмін призначив його заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України. Однак у 2019 році звільнив у зв'язку з відкриттям кримінальної справи.

Гримчак одружився з подругою дитинства Юлією, яка молодша за нього на 12 років. Разом подружжя виховує чотирьох дітей: доньок Аліну, Світлану, Ірину та сина Артура.

• Нардеп VIII скликання Ігор Луценко звинуватив Гримчака в тому, що він на початку нульових пропагував антиукраїнські ідеї, які нині лягли в основу "ДНР", зокрема виступав за російську мову для Донбасу. Гримчак не заперечує, що у квітні 2004 року особисто відмивав від бруду пам'ятник Володимирові Леніну у центрі Донецька заради рейтингу Соцпартії. Однак політик відкидає поширення ідей "русского міра".
• У 2010 році інтернет-газета "Хроники и комментарии" опублікувала інтервʼю з Гримчаком, у якому той розповів про своє побиття ексрадником міністра внутрішніх справ Костянтином Стогнієм. Незважаючи на заяву політика про те, що на нього напали, а також висновки судмедекспертизи, Стогній на час розслідування так і не був усунений від виконання своїх обовʼязків.

Крім того, Гримчак звинуватив Стогнія в обмані і корупції, в незаконності займаних посад і отриманих нагород. Так, за законодавством, співробітник правоохоронних органів не може займатися будь-якою іншою діяльністю, а Костянтин Стогній, будучи радником очільника МВС, вів телепередачі.

• За часів Віктора Януковича, у квітні 2010 року, Гримчак був одним із тих, хто намагався завадити ратифікації так званих "харківських угод". 14 травня 2010 року слідчий прокуратури Києва порушив кримінальну справу проти Юрія Гримчака та Андрія Парубія за фактом незаконного тиску на голову Верховної Ради і народних депутатів із метою перешкоджання виконанню ними службових обовʼязків, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
• У 2019 році заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і вимушено переміщених осіб Юрій Гримчак і його помічник, брат дружини Гримчака Ігор Овдієнко, були затримані за вимагання хабара $1,1 млн за "сприяння у вирішенні питань".

Квартиру чиновника обшукали. 16 серпня 2019 року ГПУ направила до Деснянського райсуду Чернігова клопотання про обрання Гримчаку і його "помічнику" Ігорю Овдієнку запобіжних заходів у вигляді арешту з можливістю внесення застави — обом у розмірі 6 млн гривень. Юлія Гримчак почала голосити, що в їхній родині таких грошей нема, адже вона не працює, а навчається.

Також вона назвала справу "політичним замовленням". Гримчака помістили до Чернігівського СІЗО.

У жовтні 2019 року підозру було перекваліфіковано на "зловживання впливом".

30 січня 2020 року ексзаступник голови МінТОТ Гримчак був звільнений з-під варти під домашній арешт. У липні 2020 року він подав позов проти України до ЄСПЛ, заявивши про порушення його прав при затриманні.

У лютому 2021 року з Гримчака зняли електронний браслет, оскільки завершився термін дії зобов'язань, покладених на нього Вищим антикорупційним судом.

• У липні 2020 року у прямому ефірі телеканалу НАШ, який належить ексрегіоналу Євгенію Мураєву, ведучий Макс Назаров послав "у дупу" Гримчака, який був одним із гостей студії.

Назаров говорив про те, що світовий порядок порушили США вторгненням в Ірак, а Гримчак не стримався і назвав ведучого російським пропагандистом.

"Значить так, Гримчак. Ви нам не цікаві. Ідіть геть. На своїх улюблених телеканалах називайте пропагандистом кого хочете. Ідіть у дупу", — сказав на це Назаров.

Згідно з електронною декларацією за 2019 рік, Юрій Гримчак володіє:

• квартирою (66,6 кв. м.) у Києві, яка записана на дружину.

• годинниками Breguet і Vacheron Constantin, вартість яких не вказується.

За останній рік на посаді заступника голови МінТОТ він отримав майже 558 тисяч гривень зарплати. Крім того, Гримчак має активи в розмірі 45 тисяч доларів. Також у декларації вказано, що в 2018 році він отримав кредит 206 тисяч гривень.