Юлія Тимошенко

Дата народження — 27 грудень 19960 року. Уродженка Дніпропетровська. Мати Юлії Тимошенко — Людимили Миколаївна Телегіна, батько — Володимир Абрамович Григян. Володимир Григян залишив сімʼю, коли Юлії Тимошенко було три роки.

Пізніше про своє етнічне походження Тимошенко говоритиме наступне:

Незадовго до закінчення школи вирішила взяти прізвище матері і стала Юлією Телєгіною.

Середню школу №75 в рідному місті майбутній політик закінчила в 1977 році році. Тимошенко допомагає школі до сих пір. У 1978 році вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту, в 1981-му перевелася на економічний факультет Дніпропетровського державного університету.

У 1979 році Юлія виходить заміж за Олександра Тимошенка і бере прізвище чоловіка. Через рік у Юлії та Олександра Тимошенків народилася дочка Євгенія.

У 1980 році Юлія Тимошенко вступила до Дніпропетровського гірничого інституту — на факультет автоматики-телемеханіки.

Втім, там вона провчилася лише рік, а потім перевелася на факультет економіки Дніпропетровського державного університету (спеціальність — економіка праці). Університет Тимошенко закінчить з відзнакою в 1984 році і отримає диплом за спеціальністю "інженер-економіст".

У 1999 році Тимошенко отримала ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю "організація управління, планування і регулювання економіки". Тема дисертації — "Державне регулювання податкової системи".

Свій трудовий шлях Тимошенко почала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі (ДМЗ) в рідному місті. Там вона пропрацює з 1984 по 1988 роки, після чого разом з чоловіком почне бізнес-діяльність в умовах Перебудови в Радянському Союзі.

Так, У 1988 році Юлія і Олександр Тимошенко позичили 5000 рублів і відкрили свій кооператив, яким став пункт відеоопроката.

Примітно, що в ті роки "відділ відеопрокату" в Дніпропетровській обласній раді очолював батько Олександра Тимошенко — Геннадій Тимошенко. Не виключено, що він міг надавати допомогу своєму синові і невістці веденні бізнесу.

1989 року під егідою Дніпропетровського відділу комсомолу подружжя відкриває молодіжний центр "Термінал". Юлія Тимошенко стає комерційним директором цієї установи.

Зі здобуттям Україною незалежності подружжя Тимошенків засновує корпорацію "Український бензин" (КУБ). Юлія Тимошенко стала комерційним директором, а пізніше — генеральним директором корпорації. У 1995 році на базі "Українського бензину" було створено корпорацію "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), яку очолила саме гендиректорка КУБ.

Піку своєї діяльності новостворена корпорація досягає в 1996-1997 роках. Саме тоді ЗМІ починають висвітлювати діяльність компанії сімʼї Тимошенко. Повідомляється про доходи корпорації від бартерних угод. Відзначається, що ЄЕСУ в ці роки займається збутом продукції українських підприємств в обмін на енергетичні ресурси.

Крім ЗМІ, на компанію Тимошенко звертають увагу і українські чиновники. У ЄЕСУ, чий оборот капіталу досягає багатомільйонних масштабів, починаються труднощі "політичного" характеру, які спричинять за собою і фінансові збитки. Тиск на корпорацію призводить до того, що бізнес подружжя Тимошенків був зруйнований дощенту. Майбутній український премʼєр свого часу говорила, що на місці компанії до кінця 1996 року залишився "випалена земля". Саме події навколо ЄЕСУ, за словами Тимошенко, спонукали її почати політичну карʼєру.

На початку 1997 року Юлія Тимошенко, будучи безпартійною, балотується в народні депутати на проміжних виборах до Верховної Ради по мажоритарному округу на Кіровоградщині. Саме в той час на її адресу почнуть звучати звинувачення в політичних і ділових звʼязках з тодішнім премʼєр-міністром Павлом Лазаренком. В кінці 1990-х висувалася версія, що саме протекції Павла Лазаренка корпорація ЄЕСУ була зобовʼязана своїми успіхами і впливом на ринку енергоресурсів.

Крім того, Юлія Тимошенко стала заступником Лазаренка в партії "Громада", а в 1997 році — її головою.

Лазаренко залишить премʼєрську посаду в 1997 році, а Юлія Тимошенко за рік знову стане депутатом Верховної Ради. Через рік очолила опозиційне до тодішнього президента Леоніда Кучми "Всеукраїнське обʼєднання Батьківщина". Друга каденція в Раді для Тимошенко стане зовсім недовгою — в 1999 році її призначать першою віцепремʼєркою в уряді Віктора Ющенка з питань паливно-енергетичного комплексу.

Незабаром віцепремʼєрка потрапляє в опалу до президента. У серпні 2000 року заарештовують чоловіка Тимошенко, який залишався одним з керівників ЄЕСУ. 25 січня 2001 року Генеральна прокуратура висуває звинувачення проти самої Юлії Тимошенко. Віцепремʼєрку звинувачують в контрабанді і службовій підробці. Через чотири дні її відправлять у відставку, а 13 лютого — під арешт.

27 березня Печерський райсуд Києва визнає звинувачення проти Тимошенко безпідставними і скасує арешт. Юлія Тимошенко провела в СІЗО 42 дні.

У квітні 2001 року Тимошенко разом зі своїм давнім соратником Олександром Турчиновим входять до Координаційної ради форуму національного порятунку. Метою форуму декларується обʼєднання опозиції з метою обмеження повноважень президента, а також оголошення імпічменту Леоніду Кучмі.

У листопаді 2001 року на базі Форуму буде створений "Блок Юлії Тимошенко" (БЮТ). За підсумками виборів в парламенту 2002 року БЮТ посяде четверте місце, що дозволить політсилі отримати в Раді 22 депутатських мандати.

У вересні того ж року партія Тимошенко разом з Соціалітіческой партією і комуністами бере участь в акції "Повстань, Україно!", Вимоги якої — відставка Кучми.

У 2004 році соратники Тимошенко по блоку обʼєднуються з "Нашою Україною" в коаліцію "Сила народу", метою якої є підтримка Віктора Ющенка на виборах глави держави.

У листопаді-грудні того ж року Юлія Тимошенко — фронтвумен на акціях протесту проти фальсифікацій під час виборчої кампанії. Акції призведуть до перевиборів ( "третій тур"), перемоги на виборах Віктора Ющенка і увійдуть в історію як "Помаранчева революція".

У лютому наступного року Віктор Ющенко вносить кандидатуру Тимошенко на пост премʼєр-міністра і Верховна Рада її підтримує. На своєму посту вона пробуде до вересня того ж року. Премʼєр піде у відставку внаслідок конфлікту з президентом і його оточенням.

На чергових виборах в Раду в березні 2006 року БЮТ посідає друге місце, делегувавши до парламенту 129 депутатів.

Блок веде переговори про обʼєднання в "помаранчеву" коаліцію з "Нашою Україною" і Соцпартією Олександра Мороза. Поступово переговори зайшли в глухий кут. Формування більшості дозволило б Тимошенко знову зайняти премʼєрське крісло, проте Мороз і частина його політсили несподівано формують союз з Партією регіонів (переможцем виборчих перегонів), а також Комуністичною партією.

Лідер "регіоналів" Віктор Янукович займає пост премʼєра, а Мороз — спікера Верховної Ради.

Саму Юлію Тимошенко за підсумками скандальної коаліціади починають називати формальним і неформальним лідером парламентської опозиції. Так, лідерка БЮТ вимагала проведення дострокових виборів в Раду, оскільки глава Соцпартії Мороз не виправдав сподівань виборців СПУ, увійшовши в коаліцію з "регіоналами".

Позачергові вибори до парламенту відбулися в 2007 році: депутати від БЮТ і "Нашої України" синхронно склали свої мандати, тим самим звівши нанівець легітимність чинного парламенту. Проведення дострокових виборів підтримав президент Ющенко, підписавши відповідний указ.

На виборах 30 вересня БЮТ отримав 156 депутатів, що на 27 більше в порівнянні з попереднім скликанням. Блок Тимошенко і Народний Союз "Наша Україна" сформували коаліцію, яку назвали "демократичною". Примітно, що партія Мороза в 2007 році виборчий барʼєр в 5% не подолала.

Сформована коаліція висунула Тимошенко на пост премʼєр-міністра. Її кандидатуру підтримали 226 народних обранців — мінімально необхідне число народних обранців.

Другий премʼєрський термін політика характеризується перманентним протистоянням з Віктором Ющенком. Крім того, на нього припала світова економічна криза, яка призвела до погіршення рівня життя в Україні. Економічне падіння негативно позначилося і на рейтингу самої Тимошенко.

Крім того, журналісти повідомляли про переговори, що ведуться між БЮТ і командою "регіоналів" про створення "широкої коаліції", а також про розподіл ключових посад у державі. "Регіонали" відмовилися від цього союзу, а Юлія Тимошенко в одному з телезвернень зронила фразу, яка згодом стала крилатою: "пропало все". Втім, репліка Тимошенко стосувалася суфлера.

Крім того, Тимошенко запамʼяталася тим, що на газових переговорах з президентом Росії Володимиром Путіним сміхом відреагувала на жарт останнього. Путін натякав на знаменитий епізод з краваткою і Міхеілом Саакашвілі, який тоді був президентом Грузії, під час російсько-грузинської війни.

У 2010 році вона вперше балотувалася на президентський пост, проте програла Віктору Януковичу. Примітно, що відрив між кандидатами склав всього 3,48% голосів виборців. Після програшу премʼєра на виборах Верховна Рада відправила Тимошенко у відставку, а в самому парламенті була сформована нова коаліція.

За президентства Януковича проти Тимошенко було порушено кілька кримінальних справ.

Так, в першу чергу були відкриті справи, які стосувалися діяльності ЄЕСУ (в 1996-1997 роках). Крім того, були порушені кримінальні провадження стосовно "кіотських грошей" та закупівлі автомобілів сільської медицини. (з 2007 по 2010 роки).

Найбільший резонанс викликала "газова справу". Тимошенко звинуватили в укладенні "кабального" договору з Росією про закупівлю газу в 2009 році. У жовтні 2011 року в результаті довгого судового процесу Печерський райсуд Києва засудив експремʼєрку до семирічного тюремного терміну. Крім того, Тимошенко зобовʼязали відшкодувати НАК "Нафтогаз" збитки в розмірі $ 1,5 мільярди.

Політики по всьому світу вказували на політичний характер переслідування Тимошенко. Незважаючи на резонанс, її відправили відбувати покарання в Качанівську колонію в Харківській області. У колонії у Тимошенко різко погіршується стан здоровʼя. Соратники наполягають в необхідності вивезення політика для лікування за кордон. Однак Тимошенко відправили на лікування в лікарню ЦПК Української залізниці в Харкові.

Адвокати Тимошенко оскаржили її увʼязнення у Європейському суді з прав людини. В результаті ЄСПЛ визнав Юлію Тимошенко політичним вʼязнем. Звільнення Тимошенко було однією з вимог Європейського Союзу для підписання Угоди про Асоціацію з Україною.

Після перемоги Революції Гідності в лютому 2014 року і втечі Януковича з України, Верховна Рада декриміналізувала статті, за якими була увʼязнена Тимошенко. Так, 22 лютого Рада прийняла постанову "Про виконання міжнародних зобовʼязань України щодо звільнення Тимошенко Ю.В". У той же день Тимошенко було звільнено з вʼязниці, вона прилетіла з Харкова до Києва і виступила перед активістами на Майдані.

У квітні того ж року через відсутність складу злочину було закрито "газову справу".

На дострокових президентських виборах 2014 року посiла друге місце, програвши Петру Порошенку. Крім того, партія Тимошенко "Батьківщина" стала пʼятою на дострокових виборах до парламенту: політсила набрала 5,56% голосів.

На чергових виборах президента в 2019-му Юлія Тимошенко посіла третє місце, не пройшовши до другого туру.

На виборах до парламенту її "Батьківщина" отримала 8,18% виборців і провела в Раду 24 депутати. Тимошенко спочатку висловлювала підтримку новообраному президенту Володимиру Зеленському, проте після голосування за відкриття ринку землі пропрезидентської партії "Слуга народу" змінила риторику і перейшла в опозицію до глави держави. На початку 2021-го почали ходити чутки про те, що представники "Батьківщини" ведуть переговори про вступ до коаліції з "Слугою народу".

У 2020 році у Юлії Тимошенко діагностували коронавірус. Політик зізнавалася, що пережила "кризовий стан".

Експерти оцінюють політика як прихильницю ринкової економіки з жорстким контролем держави. Деякі з них характеризують Тимошенко як популістку, яка орієнтується на малозабезпечену частина електорату.

Ємну характеристику Юлії Тимошенко дав російський опозиціонер Борис Нємцов.

Також журналісти приписують ті ж слова і Леоніду Кучмі, який був опонентом лідера "Батьківщини".

Юлію Тимошенко часто асоціюють з зачіскою — косою, укладеною навколо голови. За словами політика, ідея заплести косу належить їй самій. У той же час, російський політтехнолог Олексій Ситніков стверджує, що цей образ для Тимошенко придумав він зі своїми колегами.

Політик неодноразово змінювала свою зачіску, але знову і знову поверталася до пізнаваного образу. Крім цього, Тимошенко з часів премʼєрства носить дорогі і стильні вбрання, так що за її зовнішнім виглядом пильно стежать таблоїди.

У Юлії Тимошенко кілька прізвиськ: — Леді Ю (відсилання до прізвиська англійської принцеси Діани — Леді Ді), "жінка на мільярд доларів", "газова принцеса". Крім того, експремʼєрку називають "залізною леді" — за аналогією з легендарним британським премʼєр-міністром Маргарет Тетчер.

Сама Тимошенко характеризувала свою зовнішність і вбрання наступним чином.

Заміжня за Олександром Тимошенком. Тітка Юлії Тимошенко Антоніна Ульяніхіна розповідала, що її племінниця познайомилася з майбутнім чоловіком в піонерському таборі, куди обидва приїхали працювати вожатими на літо. Пара вирішила одружитися відразу ж після закінчення літнього сезону.

За словами Юлії Тимошенко, її чоловік займається бізнесом у сфері птахівництва.

За часів президентства Януковича Олександр Тимошенко покинув Україну. Був одним з організатором чеського Євромайдану. Після звільнення дружини з вʼязниці в лютому 2014 року повернувся до України.

Дочка Євгенія закінчила Лондонську школу економіки (спеціальності — політика і філософія). Стала захисником своєї матері в 2011 році під час судового процесу щодо "газової справи". Після того, як Юлію Тимошенко заарештували, брала участь в кампанії з її звільнення.

Перший чоловік Євгенії Тимошенко — британський рок-музикант Шон Карр, з яким вона одружилася у жовтні 2005 року. Подружжя розійшлося у 2012 році. У січні 2018 року Шон Карр помер. Йому було 49 років.

У 2014 році Євгенія Тимошенко вийшла заміж за бізнесмена Артура Чечоткіна, від якого народила трьох дітей: доньку Єву (2016 р.н.), а також синів Давида (2019 р.н.) та Адама (2020 р.н.).

Таким чином, у Юлії Тимошенко троє онуків.

Згідно декларації за 2020 рік, лідер "Батьківщини" зберігає готівкою 290 тис. гривень, а в банку — 780 242 грн.

Також в 2020 році Тимошенко отримала 462 538 грн. зарплати. Крім того, в цьому ж році вона задекларувала 255 860 грн. на виконання депутатських повноважень. Також за минулий рік нардепу виплатив 60 413 гривень відсотків по депозиту державний "Ощадбанк".

Також Тимошенко внесла в декларацію доходи в розмірі 148 345 441, що отримані в якості компенсації за політичні переслідування в 2011-2014 роках. Ці кошти вона отримала в США на стадії досудового врегулювання від компанії Reid, Collins, Tsai LLP.

Також Тимошенко повідомила в декларації "зобовʼязання зі сплати орендної плати, на користь спадкоємців" в розмірі 611 200 гривень. Крім того, згідно з документом, у неї — 28 927 361 грн податкових зобовʼязань, які вона повинна виплатити до 1 серпня на користь Козинської селищної територіальної громади.

Політик не декларує у власності нерухомість. Згідно з декларацією, Тимошенко орендує житловий будинок площею 588 квадратних метрів в Київській області. Також у Тимошенко є право користування на чотири земельні ділянки.

У власності Юлії Тимошенко кілька ювелірних прикрас відомих брендів: Mikimoto, Chanel, Dinh Van, Cartier, Chopard.

Юлія Тимошенко не вказала у власності жодного автомобіля, тоді як у Олександра Тимошенко їх три: Toyota LC 200 2018 року випуску, ГАЗ 14 1983 і Audi A8 2016 року випуску.

Згідно з декларацією, у чоловіка Юлії Тимошенко є гроші в розмірі 180 290 евро, 550 тис. гривень і $456 800. На банківських рахунках у нього 55 888 гривень, $21 долар, 18 310 євро, 52 693 чеських крон.

Також, згідно з декларацією Юлії Тимошенко, Олександр Тимошенко отримав 342: 268 грн іноземного доходу, 1 млн грн від відчуження цінних паперів і корпоративних прав та 133 722 грн страхових виплат.

Крім того, чоловік політика володіє двома наручними годинниками: від брендів Vacheron Constantin і Corum.

• У Тимошенко є орден від Української православної церкви Московського патріархату. У 1998 році УПЦ МП нагородила політика орденом святої великомучениці Варвари;
• У липні 2005 року журнал Forbes поставив Юлії Тимошенко на третє місце в списку найвпливовіших жінок світу;
• Економічний форум в Криниці Гурській (Польщі) в 2005 році нагородив Тимошенко званням "Людина року Центрально-Східної Європи;
• Під час другої щорічної сесії в грудні того ж року політик отримала Prix de la Foundation — міжнародну нагороду за "видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів і антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, які виникають в сучасному світі" ;
• У 2007 році удостоїлася нагороди "За політичну мужність" від французького журналу "Міжнародна політика". Тимошенко стала першим представником України за 25 років, який отримав цю відзнак;
• У тому ж році впливова неурядова організація Conservative Political Action Conference (США) відзначила Юлію Тимошенко нагородою "за внесок в розвиток демократії;
• У 2008 році, будучи премʼєром, отримала памʼятний знак "Шахтарська слава". Тимошенко нагороджували в урочистій обстановці з нагоди Дня шахтаря в Луганську;
• Рік по тому удостоїлася найвищої нагороди Єрусалимської православної церкви — ордена Святогробського Братства. Нагороду Тимошенко отримала з рук Патріарха Єрусалимського Теофіла III;
• У 2012 році, коли Тимошенко перебувала в увʼязненні, їй присудили Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Першою людиною, який її отримала, став Папа Римський Іоанн Павло II (у 2003 році):
• У липні 2013 року іспанська політична партія Уно Демократіка Де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера. Нагороду політик отримала "за внесок в захист демократії і свободи та боротьбу за відновлення верховенства права в Україні". Серед нагороджених цією медаллю — екс-президент Чехії Вацлав Гавел, президент Європарламенту на той момент Ганс-Герт Пьоттерінг;
• У жовтні 2014 року в Хмельницькому з рук журналістів отримала премію імені Якова Гальчевського "За вагомий внесок у розвиток демократії і подвижництво в державотворенні в Україні"; Тимошенко присудили цю нагороду ще в 2011 році, проте передати премію їй особисто вдалося тільки через три роки.