Володимир Рубан

Володимир Володимирович Рубан народився в 1967 році в місті Алмати (колишня столиця Казахстану).

Рубан ріс у військовій родині — його батько Володимир Гарбузюк був офіцером радянської армії. Мати також носила прізвище Гарбузюк. Проте, в 1989 році Володимир Гарбузюк-молодший змінив своє прізвище на Рубан. Про цей факт він писав у своїй автобіографії, проте причин вибору прізвища не пояснював. Деякі джерела стверджували, що Рубан взяв дівоче прізвище своєї дружини, проте її дівоче прізвище — Гойса.

З Казахстану сімʼя Рубана перебралася в Україну. У 1984 році він закінчив школу в Києві, після чого вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Училище Рубан закінчив в 1989 році, а потім служив в лавах Радянської армії.

Вже у 2012 році він закінчив Національну академію державного управління при президенті України, отримавши ступінь магістра державного управління у сфері національної безпеки.

Після закінчення училища Рубан служив льотчиком-інженером командно-тактичної винищувальної авіації. Служив в різних частинах і зʼєднаннях, літав, в тому числі на винищувачах МіГ-21 і МіГ-25.

Напередодні розпаду СРСР в 1990 році вступив в Комуністичну партію Радянського Союзу.

У 1991 році Рубан був звільнений в запас в Коломиї з 48 полку військово-повітряних сил СРСР у званні старшого лейтенанта.

Чим займався Рубан після звільнення з армії відомо небагато — працював в комерційних і громадських організаціях, працював також і в державних структурах.

У 2004 році Рубан почав займатися поліграфічно-видавничою діяльністю. В якості спонсорів діяльності Рубана називали колишнього офіцера зовнішньої розвідки КДБ СРСР, керівника фонду "Президентський центр Б, Н. Єльцина" Олександра Дроздова і члена президії Урядової комісії РФ у справах співвітчизників за кордоном Георгія Мурадова.

Служба безпеки України заявляла, що Рубан зі своїм видавництвом займався формуванням проросійських позицій в літературній і освітній сфері. Так, його видавництво "Київська Русь" друкувало шкільні підручники "Країнознавство. Росія", а також посібники для перекваліфікації вчителів "Воззʼєднання Русі", які використовувалися в освітніх установах Донбасу у 2008-2010 роках. У 2008 році його видавництвом було випущено книга "Русский мир Украины", в якій продавлювали ідею про те, що українська мова нібито створювався штучно, щоб "відірвати Малоросію".

У 2013 році Рубан брав активну участь в діяльності руху кума Путіна Віктора Медведчука "Український вибір". Зокрема, брав участь в проєкті "Українська федерація" і його підпроєкті "Блогер-фест "Комфортна Україна" і "Клуб по вивченню і просуванню ідеї народовладдя "(як керівник).

У 2013 році Рубан створив власну громадську організацію "Офіцерський корпус". Спочатку організація виступала проти євроінтеграції України та критикувала учасників Євромайдану, на її сайті розміщувалися проросійські матеріали. Однак через деякий час був зроблений різкий розворот і на початку грудня 2013 року члени "корпусу" демонстративно вступили до лав Самооборони Майдану.

У травні 2014 року Рубан і "Офіцерський корпус" за власною ініціативою взялися за звільнення заручників з полону терористичних організацій "ДНР" і "ЛНР". Сам Рубан діяв як посередник між владою і терористами, а в липні 2014 року утворив Центр звільнення полонених в Дніпрі. Згодом за участю перемовників Центру було звільнено з полону близько 600 осіб.

У лютому 2015 Рубан зареєстрував партію "Офіцерський корпус". Партія брала участь у місцевих виборах, проте будь-яких успіхів не добилася. Сам Рубан балотувався у 2015 році в мери Києва, але зайняв лише 18 місце з 0,36% голосів виборців.

8 березня 2018 року Володимира Рубана затримали на КПВВ на Донбасі з арсеналом зброї. За даними правоохоронців він віз зброю з окупованої території на підконтрольну частину України, щоб разом з Надією Савченко і групою однодумців захопити владу. Згідно зі звинуваченням, вони мали намір обстріляти з мінометів будівлі Верховної Ради, Адміністрації президента та інших будівель в урядовому кварталі Києва. Паралельно вони планували здійснити напад і вбити пʼятого президента Петра Порошенка, керівників силових структур та інших державних діячів. При цьому зброю Рубан отримав після контактів з ватажком "ДНР" Олександром Захарченком.

Рубану повідомили про підозру по ч.1 ст.14 (готування до злочину), ч.3 ст.258 (терористичний акт), ч.1 ст.263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу.

Підозрювані були поміщені під варту, суд над ними почався у квітні 2019 року. До цього часу вже пройшов перший тур виборів президента України, на якому Володимир Зеленський показав значний відрив від Порошенка, і суд вирішив не продовжувати Рубану і Савченко запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, в результаті чого вони вийшли на свободу. Після цього будь-яких серйозних зрушень у справі Рубана не відбувалося.

Після звільнення з-під варти Рубан заявив, що має бажання повернутися до питання обміну полоненими між Україною і бойовиками "Л-ДНР".

Станом на серпень 2021-го про діяльність Рубана інформації немає.

Рубан відомий своїми антиукраїнськими висловлюваннями і підтримкою бойовиків "Л-ДНР". Заявляв, що якщо матері полонених солдатів будуть на колінах вимолювати у терористів життя своїх синів, то надалі матері та їхні діти "будуть правильно голосувати". Також звинувачував ВСУ в нібито обстрілі міст на Донбасі, а українську владу — в нібито затягування переговорів зі звільнення заручників.

У 2015 році Рубан дав інтервʼю одному з російських телеканалів, в якому заявив, що українці нібито заздрять жителям території Донбасу, яка окупована бойовиками, і з радістю приймуть "свободи" терористів.

У лютому 2017 року Рубан разом з Надією Савченко відвідав тимчасово окуповані території Донбасу і порушив при цьому порядок перетину лінії розмежування, після чого СБУ анулювала дозвіл Рубана на виїзд в ОРДЛО.

Перебуваючи під вартою за звинуваченням у підготовці теракту Рубан просив включити його списки на обмін з боку окупантів, але цього не сталося

У ЗМІ Рубана регулярно називали генералом або генерал-полковником, хоча насправді він звільнився в запас у званні старшого лейтенанта.

Рубан одружився в 1989 році з Інгою Гойсою. У тому ж році у них народився син Єгор, в 1990 році — ще один син Данило. У 2000 році народилася донька Дарина.

Один із синів Рубана їздив з ним до терористів "Л-ДНР" для обміну полонених. Сам Рубан пояснював, що брав з собою сина тому, що той може "вирубити людину".