Віктор Пшонка

Народився 6 лютого 1954 року в селі Сергіївці Слов'янського району на Донеччині в робітничій родині. У 1980 році закінчив Харківський юридичний інститут. Має ступінь кандидата юридичних наук.

Через рік після закінчення середньої школи Пшонку призвали до лав Радянської Армії. Після демобілізації зі строкової служби влаштувався на роботу на одне з підприємств Краматорська.

Після завершення навчання в інституті в 1980 році влаштувався слідчим, а згодом — помічником прокурора міста Краматорська Донецької області.

У 1986 році Пшонку призначили прокурором міста Краматорська.

У 1997 році отримав посаду першого заступника прокурора Донецької області.

У 1998–2003 роках — прокурор Донецької області. Також він був членом колегії Генеральної прокуратури України.

У 2001 році став Державним радником юстиції першого класу.

У листопаді 2003 року Пшонка став заступником генерального прокурора України. У Генпрокуратурі він відповідав за організацію прокурорського нагляду за дотриманням законодавства в органах МВС, СБУ, податковій міліції та спеціальних підрозділах боротьби з організованою злочинністю та корупцією. До службових обов'язків входив також прокурорський нагляд за державною митницею та прикордонними службами.

У грудні 2004 року Пшонка за власним бажанням звільнився з Генпрокуратури, але наприкінці 2006 року повернувся на посаду заступника генпрокурора Олександра Медведька. Очолив нагляд за правоохоронними органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. 

У червні 2010 року був призначений першим заступником генпрокурора (замість Сергія Винокурова, який пішов до Конституційного Суду).

4 листопада 2010 року народні депутати України 292 голосами затвердили на посаді генпрокурора кандидатуру Віктора Пшонки, подану на цю посаду президентом України Віктором Януковичем.

22 лютого 2014 року Верховна Рада України висловила генпрокурору Пшонці недовіру. У відповідній постанові йдеться, що його діяльність "призвела до масового порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, десятків убитих і сотень поранених громадян". Замість Пшонки виконувачем обов'язків генпрокурора став Олег Махницький.

5 березня 2014 року Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, експрем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, колишнього генпрокурора Віктора Пшонки. Однак Пшонка і його син Артем подали позов до Європейського суду у Люксембурзі з вимогою анулювати санкції. У базі даних Європейського суду, яка містить інформацію про всі прийняті до розгляду справи, у графі "громадянство" у Віктора Пшонки і його сина було вказано: Russia (Росія). Проте Віктор Пшонка спростував інформацію, що він та його син мають російське громадянство, надавши копії документів, що підтверджують українське громадянство.

Пізніше Європейський суд у Люксембурзі вніс корективи у файли справ Віктора та Артема Пшонки, де в графі "громадянство" замість "Росія" тепер значиться "Україна".

Україна в 2014 році домагалася оголошення Пшонки в міжнародний розшук, але Інтерпол відмовився це зробити, заявивши про непереконливість доказів, наданих органами України.

За даними ЗМІ, Пшонка зараз перебуває в Росії. 13 квітня 2014 року у Ростові-на-Дону відбулася спільна пресконференція українських втікачів – колишнього президента Віктора Януковича, ексміністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та колишнього генпрокурора Віктора Пшонки. Це була остання публічна поява Пшонки на широкий загал. Однак у 2017 році він випадково "засвітився" зі своїми соратниками в Дорогомиловському суді Москви при розгляді позову ексрегіонала Володимира Олійника.

Проти Віктора Пшонки в Україні було відкрито два кримінальні провадження: заволодіння бюджетними коштами на поточний ремонт будівель Генпрокуратури та створення злочинної організації, зловживання владою, що призвело до тілесних ушкоджень та вбивств учасників Майдану. Перше кримінальне провадження було припинено у зв’язку з розшуком підозрюваного.

Одружений із колишнім першим віцепрезидентом Донецької торгово-промислової палати Ольгою Пшонкою. Син Пшонка Артем Вікторович 1976 року народження — екснардеп від Партії регіонів.

Брат — Пшонка Микола Павлович 1947 року народження — колишній суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Четвертий президент України Віктор Янукович є кумом Віктора Пшонки (хрестив його сина Артема).

У 2016 році, вже після втечі Пшонки з України, віцепрезидент Асоціації ювелірів України Геннадій Ліпатов розповів "Схемам" про ювелірні компанії родини колишнього генпрокурора.

Звісно, що під час роботи Пшонки на посаді генпрокурора він не міг бути офіційним власником цих підприємств, адже робота на держслужбі не передбачає суміщення з роботою в бізнесу. Відтак, формальними власниками компаній були інші люди. Так, засновниками краматорського підприємства ТОВ "Торговий дім Укрзолото" виступали кілька осіб, серед яких Михайло Буров – помічник Артема Пшонки. Одним із засновників інших двох підприємств – ТОВ "Ювелірний завод "Золото" і ТОВ "Краматорська ювелірна фабрика "Укрзолото" був Ігор Косарєв – ще один помічник Артема Пшонки. А ювелірною фірмою "Бомонд Преміум" керував Юрій Кононов, який до цього працював в "Укрзолото".

З початком війни на Донбасі бізнес Пшонки переїхав із Краматорська до Криму. Помічник Артема Пшонки теж виїхав із міста. Журналісти виявили в Єдиному держреєстрі юридичних осіб Росії свідчення того, що у вересні 2014 року в Севастополі було зареєстровано ТОВ "Ювелірний завод "Золотий стандарт". Його засновником є Євгенія Фріга – дружина Михайла Бурова, помічника Артема Пшонки.

24 лютого 2014 року активісти Євромайдану потрапили до особняка колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки у селі Гореничі Києво-Святошинського району. У спорожнілому будинку було знайдено стародавні ікони і картини, викрадені Євангелії, мощі святих у кабінеті, яйця Фаберже по всьому будинку, колекцію холодної зброї, численні нагороди, портрети Пшонки і Януковича. У будинку було багато пишного оздоблення, позолоти, страз, дорогих ікон, картин і статуй. Усе дуже дорого, але суцільний несмак. Після цього виклично пишні інтер’єри стали називатись у народі "Пшонка-стайл".