Сергій Тігіпко

Сергій Леонідович Тігіпко народився в 1960 році в Молдавської РСР, в етнічно українському селі Драгонешти. Його батько завідував колгоспною пасікою і помер від проривної виразки шлунка, коли Сергію було 10 років. Мати Тігіпка працювала медсестрою і після смерті чоловіка з трьома синами переїхала жити на околицю Кишинева. У 1977 році вона вдруге вийшла заміж і з новим чоловіком і молодшим сином поїхала в Одесу.

Після школи Тігіпко вступив в Дніпропетровський металургійний інститут за фахом "ливарне виробництво чорних і кольорових металів". Закінчив вуз у 1982 році, ставши інженером-металургом. Згодом перекваліфікувався на економіста і в 1997 році захистив дисертацію на тему "Формування і державне регулювання систем комерційних банків України", ставши доктором економічних наук. У той же час відомостей про те, що він отримав другу вищу освіту, немає.

Після інституту Тігіпко пройшов службу в Радянській армії. Як розповідав сам Тігіпко, служити він пішов добровільно, оскільки молодим фахівцям на виробництві платили менше, ніж офіцерам в армії. Служив у танковій частині в м. Новомосковську Тульської області, був заступником командира роти з технічної частини.

На третьому курсі інституту Тігіпко став членом університетського комітету комсомолу, а в армії був комсоргом полку. Після служби будував свою карʼєру в комсомольській організації, ставши згодом першим секретарем Дніпропетровського обкому.

Під час навчання в інституті і комсомольської роботи Тігіпко обзавівся широкими звʼязками і став згодом представником так званого "дніпропетровського клану". Так, ще у вузі він познайомився з майбутнім олігархом Ігорем Коломойським, який навчався на рік молодше. У Дніпропетровському металургійному інституті вчився, а потім працював у відділі агітації та пропаганди Дніпропетровського обкому Олександр Турчинов. Знаком Тігіпко був і з Юлією Тимошенко, Павлом Лазаренком, Валерієм Пустовойтенком і багатьма іншими знаковими політиками.

Будучи першим секретарем обкому ЛКСМУ Тігіпко познайомився і з директором найбільшого підприємства Дніпропетровська "Південмаш" Леонідом Кучмою, який став другим президентом України, а також його зятем Віктором Пінчуком.

У 1994 році Тігіпко став позаштатним консультантом президента Кучми з питань монетарної політики, а в 1997 році почав роботу в уряді Лазаренка віце-премʼєром з питань економічної реформи. Проведена в тому ж році відставка Лазаренка не вплинула на карʼєру Тігіпко — він залишився віце-премʼєром з питань економіки і в уряді Валерія Пустовойтенка, а в 1999-2000 роках був міністром економіки в кабінеті премʼєр-міністра Віктора Ющенка.

Паралельно Тігіпко працював в цілому ряді урядових і президентських рад і комісій. В тому числі, у Вищому економічній раді президента України, Держкомісії з проведення в Україні адміністративної реформи, Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, а також в Стратегічній групі з питань україно-російських взаємин при президентах двох держав .

У червні 2000 року пішов з уряду у відставку, заявивши про те, що втомився "від неефективної роботи кабінету" Ющенка. Тогоу ж місяця був обраний на довиборах до Верховної Ради третього скликання і приєднався до партії "Трудова Україна". Уже через кілька місяців Тігіпко очолив партію.

У 2001 році "Трудова Україна" увійшла до виборчого блоку "За єдину Україну!" разом з Партією регіонів, Народно-демократичною партією, Аграрною партією і Партією промисловців і підприємців. В обʼєднаному списку Тігіпко отримав сьоме місце і на виборах в квітні 2002 року був обраний до Верховної Ради четвертого скликання.

У 2002 році парламент призначив Тігіпка на пост голови Національного банку України. У липні 2004 року Тігіпко очолив виборчий штаб кандидата в президенти України Віктора Януковича, а виконуючим його обовʼязки в Нацбанку став Арсеній Яценюк.

Після другого туру президентських виборів, в розпал Помаранчевої революції Тігіпко подав у відставку з поста глави НБУ і пішов зі штабу Януковича.

Тоді Тігіпко заявляв, що залишиться в політиці, але на початку 2005 року пішов з поста лідера "Трудової України" (згодом вона влилася до складу Партії регіонів) і зайнявся бізнесом.

Продовжив політичну карʼєру Тігіпко лише в 2008 році — премʼєр-міністр України Юлія Тимошенко призначила його своїм радником. Також вони разом стали співголовами Ради інвесторів при Кабінеті міністрів.

У 2009 році Тігіпко пішов з поста радника Тимошенко і вирішив балотуватися в президенти України як самовисуванець. Після реєстрації в ЦВК в кінці року був обраний головою Трудової партії України, яка потім змінила назву на "Сильна Україна". На думку політологів, Тігіпко виступав в ролі технічного кандидата з метою відібрати у Тимошенко частину голосів: він підтримував вступ України до Європейського союзу, виступав за проведення податкової та конституційної реформ, був проти надання російській мові статусу другої державної (на виборах у 2014 році змінив думку з мовного питання на протилежну).

На виборах президента в 2010 році Тігіпко посів третє місце після Януковича і Тимошенко, отримавши 13% голосів виборців.

Після проведення виборів і формування нової парламентської коаліції Тігіпко був призначений віце-премʼєром з економічних питань в уряді Миколи Азарова. Згодом отримав і пост міністра соціальної політики. Тігіпко був автором пенсійної реформи, в результаті якої, зокрема, пенсійний вік для жінок підвищили до 60 років.

У 2012 році в результаті домовленостей з правлячою Партією регіонів "Сильна Україна" була розпущена, її члени вступили в ПР, а Тігіпко став заступником голови Партії регіонів Миколи Азарова.

У 2012 році Тігіпко вирішив піти з уряду і продовжити політичну діяльність в парламенті. Він став заступником начальника центрального виборчого штабу Партії регіонів Андрія Клюєва, відповідав за публічне ведення виборчої кампанії. У Верховній Раді VII скликання Тігіпко став членом комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій.

Після перемоги Революції Гідності і втечі Януковича в Росію, Тігіпко залишався в Партії регіонів, але на початку квітня 2014 року у нього стався конфлікт з рештою керівництва партії після того, як в ПР не підтримали його кандидатуру на дострокових президентських виборах. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Тігіпка з партії, а наступного дня Тігіпко і ще 13 народних депутатів заявили про вихід з Партії регіонів і фракції ПР у Верховній Раді.

На виборах Тігіпко зайняв 5-е місце, отримавши 5,23% голосів виборців. На позачергових виборах до Верховної Ради того ж року очолювана ним "Сильна Україна", яку встигли відновити, отримала лише 3,11% голосів і не змогла подолати прохідний барʼєр.

У президентських і парламентських виборах в 2019 році Тігіпко і "Сильна Україна" участі не брали.

На початку 2020 року в ЗМІ зʼявилася інформація, що Тігіпко може стати премʼєр-міністром замість Олексія Гончаренка. Президент Володимир Зеленський підтверджував факт таких переговорів, але новим главою уряду Тігіпко не став.

Трудову діяльність Тігіпко почав ще під час навчання в інституті — він підробляв у будівельних загонах, був вантажником, електриком і розфасовником курятини на мʼясокомбінаті.

Після розвалу СРСР і ліквідації комсомолу колишній перший секретар обкому Тігіпко зайнявся банківською справою. Карʼєру почав з посади заступника голови ради правління комерційного банку "Дніпро", хоча економічної освіти у нього не було.

У 1992 році Тігіпко очолив правління Приватбанку, який був створений Геннадієм Боголюбовим та Ігорем Коломойським. За деякими відомостями, саме Тігіпко запропонував їм створити власний банк. Згодом була створена велика бізнес-група, що отримала неофіційну назву "Приват" і Тігіпко був одним з ключових партнерів групи, але з часом його частку в "Приваті" викупили. Також Тігіпко створив для групи медіа-консорціум, до якого увійшли інформаційне агентство "УНІАН", "Приват-ТВ", "Нова газета", радіо "Премʼєр" і рекламне агентство "Довіра".

Головою правління Приватбанку Тігіпко працював до 1997 року, коли пішов працювати в уряд України. Остаточно Тігіпко розділив бізнес з іншими власниками Приватбанку в 2000 році, отримавши в якості "своєї частки" банк Київ-Приват.

У 2001 році Тігіпко разом з дружиною створили на базі Київ-Привата фінансово-промислову групу ТАС, назвавши її за ініціалами своєї дочки Тігіпко Анни Сергіївни. До групи увійшли банки ТАС-Інвестбанк, ТАС-Комерцбанк, ТАС-Бізнесбанк, страхові компанії ТАС і ТАС-Капітал, машинобудівне підприємство Камет-ТАС, заводи "Дніпрометиз", "Теко" і інші компанії. Після тимчасового відходу з політики в 2005 році став головою правління фінансово-промислової групи.

У 2007 році Тігіпко продав ТАС-Комерцбанк шведському Swedbank за $735 мільйонів, після чого йому запропонували посаду голови правління українського відділення Swedbank (АТ Сведбанк).

Після повернення в політику в 2009 році пішов зі своїх посад в ТАС і Сведбанку, залишившись лише членом наглядової ради шведського банку.

Починаючи з 2014 року група ТАС активно скуповує різноманітні активи в Україні (нерухомість, торгові центри, заводи, компанії, банки), пояснюючи це їх низькою вартістю і слабким зростанням ВВП. Крім іншого було куплено дочірнє підприємство російського Ощадбанку — ВіЕс банк (VS Банк). Також з 2016 року володіє 99% акцій Universal Bank, за ліцензією якого працює Monobank.

Після фактичного завершення політичної карʼєри, в січні 2016 року наглядова рада ТАСкомбанку призначила Тігіпка головою правління. У 2019 він покинув цей пост за власним бажанням.

У 90-х року в ЗМІ ходили чутки, що Тігіпко пролобіював передачу підприємства "Миколаївцемент" міжнародному консорціуму Lafarge, в правління якого входила дружина президента Франції Жака Ширака Бернадет. Непрямим підтвердженням цих чуток може бути той факт, що в 1997 році Тігіпко отримав від Ширака орден Почесного легіону. Чутки викликали скандал у французьких ЗМІ, які звинуватили Ширака в корупційній угоді. Сам Тігіпко не пояснював, за що був удостоєний високої нагороди Французької республіки.

У 2017 році Тігіпко звинувачували в тому, що він продав свій ТАС-Комерцбанк шведам, провівши операцію через свою кіпрську офшорну компанію і не заплативши податки в бюджет України.

16 січня 2014 року Тігіпко голосував за "диктаторські закони" Януковича, що призвело до загострення протистояння в ході Революції Гідності.

У квітні 2014 року Тігіпко відвідав захоплений бойовиками Луганськ, де проводив переговори з терористами "ЛНР" в будівлі обласного управління СБУ. Згодом він стверджував, що в Луганську нібито немає ні росіян, ні утримуваних заручників.

У 2017 році дружина Тігіпка Вікторія заявила, що на Донбасі йде "громадянська" війна, яка відлякує від України агентів кінозірок.

Згодом Вікторія Тігіпко виправдовувалася, що її слова нібито були вирвані з контексту і її позиція полягає в тому, що Україна зазнала агресії з боку Росії.

У 2019 стало відомо, що Скотланд-Ярд розслідує справу, в якій фігурує Тігіпко. Дочка Тігіпко Анна вийшла заміж за англійця в 2012-му, але через три роки він вирішив розійтися з нею. Вони стали жити окремо в Хемпстеді, одному з найдорожчих районів Лондона, популярному серед російськомовних. Колишній чоловік — з новою дружиною, а Анна — з дітьми. Але в 2017-му Анна вийшла заміж в Україні і забрала дітей до Києва, порушивши таким чином угоду з їхнім батьком. Вона продала будинок в Хемпстеді і відмовилася від бізнесу в Англії. У квітні 2018 року Високий суд ухвалив, що вона має повернутися жити в Лондон — але Анна проігнорувала неодноразові постанови суду. При цьому, на думку судді, Сергій Тігіпко був "співучасником" своєї дочки в "викраденні" дітей.

Сергій Тігіпко був одружений два рази. З першою дружиною, Наталією, яка була старша на два роки, познайомився в інституті. Весілля зіграли в 1981 році, коли Тігіпко ще був студентом. У 1984 році у них народилася дочка Анна, на честь якої і була названа група ТАС (Тігіпко Анна Сергіївна). З першою дружиною Тігіпко розлучився в 2004 році.

Друга дружина Тігіпка Вікторія працювала у нього секретарем. Весілля зіграли в 2005 році, при цьому їхня перша дитина, син Тимофій народився в 2002 році. Потім у пари народилася дочка Анастасія (2005 р.н.) і син Леонтій (2008 р.н.). Вікторія згодом стала главою венчурного фонду TA Ventures і президентом Одеського кінофестивалю. Тігіпко розлучився з нею в 2018 році.

Тігіпко володіє фінансово-промисловою групою "ТАС", яка входить до числа найбільших груп України. Він є незмінним фігурантом рейтингів найбагатших людей України. Згідно з рейтингом Forbes 2021 року Тігіпко перебуває на 11 позиції з $730 млн. Які ж насправді його статки, достовірно невідомо, тому що значна частина активів перебуває в офшорах.

У Тігіпка був персональний сайт http://tigipko.com/, але зараз він не працює.

На сторінці Тігіпка в Facebook не було оновлення з 2015 року