Сергій Ківалов

Сергій Васильович Ківалов народився в 1954 році в Тирасполі (Молдова). Після школи в 1972-1974 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії, служив на Далекому Сході.

У 1976 році вступив на судово-прокурорський факультет Свердловського юридичного інституту, який закінчив в 1980 році за спеціальністю "правознавство". Після цього до 1985 року продовжував навчання в аспірантурі. У 1986 році Ківалов захистив кандидатську дисертацію за темою "Управління автомобільними дорогами загального користування РРФСР (адміністративно-правові питання)".

Через 10 років, в 1996 році, захистив докторську дисертацію на тему: "Організаційно-правові основи митної справи в Україні".

Під час навчання в аспірантурі Ківалов працював викладачем, а також очолював профком Свердловського юридичного інституту.

Після аспірантури до 1990 року працював в органах внутрішніх справ СРСР, почавши кар'єру в Росії. Так, він був заступником начальника ГУВС УВС Свердловської області, командувачем підрозділом оперативного реагування ППС УВС Свердловської області.

У 1987 році Ківалов був переведений до Одеси й до 1989 року був старшим викладачем, начальником циклу адміністративного права та адміністративної діяльності Одеської школи міліції.

У 1989 почав кар'єру в Одеському державному університеті: викладав, обіймав посаду заступника декана юридичного факультету. У 1993 році на базі юридичного факультету ОДУ був створений Юридичний інститут і Ківалов був призначений на посаду проректора з навчальної роботи.

У 1997 році Ківалов отримав пост ректора Юридичного інституту. У тому ж році інститут був перетворений в Одеську державну юридичну академію (в 2000 році академія отримала статус національної) і Ківалов став її президентом.

У 1998 і 2003 роках Ківалов обирався членом Вищої ради юстиції, а у 2001-2004 роках очолював її. У 2003 році був обраний академіком Академії педагогічних наук України.

З лютого по грудень 2004 року Ківалов був головою Центральної виборчої комісії, а після відставки став ректором Одеської національної юридичної академії. Залишався на цій посаді до 2006 року.

З 2010 року Ківалов є президентом Національного університету "Одеська юридична академія".

У 1990 році Ківалов був обраний депутатом Жовтневого ради народних депутатів міста Одеси. Був головою постійної комісії з питань законності та правопорядку.

У 1994 році став депутатом Одеської міської ради. До 1998 року був головою постійної комісії з питань законності та правопорядку.

У 1998 Ківалов був обраний народним депутатом. У Верховну Раду пройшов по Центральному виборчому округу Одеси № 135. У Верховній Раді III скликання очолював підкомітет парламентської реформи та парламентського контролю Комітету з питань правової політики. Входив до складу фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), яку з 1998 року очолював Віктор Медведчук.

У березні 2001 року Ківалов очолив Українську морську партію, яка потім була перейменована в "Українську морську партію Сергія Ківалова". Партія не виходить на загальноукраїнський рівень, діє в масштабах Одеси, висуваючи кандидатів на посаду міського голови та в депутати міськради.

У 2002 році повторно був обраний до парламенту за тим самим мажоритарним округом № 135. У Верховній Раді IV скликання був позафракційним депутатом, очолював підкомітет з питань законодавчого забезпечення політичної реформи та організації парламентського контролю Комітету ВР з питань правової політики. 1 березня 2004 року Ківалов склав повноваження народного депутата і працював у ЦВК.

У Верховну Раду V, VI і VII скликань Ківалов балотувався вже від Партії регіонів. До 2012 року був головою Комітету з питань правосуддя. У фракції Партії регіонів Ківалов залишався до липня 2014 року.

У 2013 році став членом Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) від України — консультативно-дорадчого органу з конституційного права при Раді Європи. З цієї посади його звільнили в березні 2017 року зв'язку із закінченням терміну повноважень.

На дострокових парламентських виборах у 2014 році Ківалов знову був обраний до Верховної Ради за мажоритарним округом № 135. У парламенті входив до фракції "Опоблоку".

На дострокових парламентських виборах 2019 року Ківалов намагався пройти в парламент самовисуванцем по мажоритарному округу № 135, але програв кандидату від партії "Слуга народу" Олексію Леонову.

У 2020 році Ківалов балотувався в мери Одеси від своєї партії. У першому турі виборів він зайняв 5-е місце (6,06%, 12516 голосів), а в другому турі підтримував кандидата від ОПЗЖ Миколу Скорика.

Під час президентських виборів 2004 року Ківалов очолював Центральну виборчу комісію. В ході виборів були виявлені численні порушення і фальсифікації, через що в країні почалися масові протести, які переросли в Помаранчеву революцію. ЦВК оголосила переможцем виборів Віктора Януковича, а Ківалов отримав серед мітингувальників прізвисько "Підрахуй". Факт масових фальсифікацій був визнаний Верховним Судом України. Ківалова відправили у відставку, після чого був проведений повторний тур виборів, в результаті якого президентом став Віктор Ющенко.

Ківалова неодноразово викликали на допити в Генпрокуратуру та УБОЗ, проте не залучили ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності. Більш того, у 2007 році Ківалов був нагороджений грамотою і медаллю Центрвиборчкому "за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України".

Під час президентства Януковича Ківалов разом з народним депутатом Партії регіонів Вадимом Колесніченком розробили закон "Про засади державної мовної політики", після прийняття якого у 2012 році місцеві Ради почали масово оголошувати російську мову "регіональною", фактично зрівнявши його з державною мовою. Ухвалення закону супроводжувалося сутичками в парламенті, під час однієї з них народний депутат фракції БЮТ Микола Петрук отримав черепно-мозкову травму. Закон був скасований лише після перемоги Революції Гідності.

Також Ківалов разом з Андрієм Портновим був ініціатором судової реформи в Україні, в результаті якої Янукович посилив контроль над судовою системою і тиск на суддів.

Напередодні нового 2011 року Ківалова в аеропорту Женеви затримала поліція. За даними ЗМІ, він був нетверезий і поводився агресивно, в результаті чого його відвезли в поліцейський відділок. З відділку його забрали, виплативши заставу, Ольга Стефанко і Катерина Захарченко — "Міс Україна-Всесвіт — 2010" і — "Міс Україна — 2010". Як з'ясувалося згодом, обидві вони значилися студентками Одеської національної юридичної академії, яку очолює Ківалов, і їхали разом з ним на відпочинок в Куршевель.

У 2015 році Ківалов балотувався в мери Одеси, проте зняв свою кандидатуру до виборів. Це сталося після того, як невідомі кинули гранату у двір приватного будинку, де він проживав. В результаті вибуху ніхто не постраждав.

У січні 2018 року Ківалов був одним з 36 депутатів, які голосували проти закону про визнання суверенітету України над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

Ківалов має державні нагороди Російської Федерації. У 2009 році йому вручили Орден Дружби "за великий внесок у розвиток і зміцнення дружби й співпраці між Російською Федерацією та Україною", а у 2013 році — медаль Пушкіна "за великий внесок у збереження і популяризацію російської мови та культури за кордоном". Також Ківалов отримав кілька орденів від УПЦ Московського патріархату.

Ківалов одружений. Зі своєю дружиною Наталею познайомився, ще бувши студентом.

Дружина Ківалова займалася бізнесом, очолювала в Одесі ТОВ "Чорнобиль".

Дочка Ківалова Тетяна народилася в 1976 році. За освітою вона теж юрист. У 2002-2010 роках була депутатом міської ради Одеси, членом Партії регіонів.

Ківалов захоплюється розведенням голубів і дайвінгом.

Останню електронну декларацію Ківалов подав у 2020 році після складання повноважень народного депутата.

Згідно з декларацією, за 2019 рік Ківалов отримав 2 млн 848 тис. грн доходу. На рахунках в банках у нього є 1 млн 130 тис. грн, 465 тис. доларів і 64 тис. євро. При цьому у його дружини на рахунку було понад мільйон доларів. Готівкою Ківалов зберігає 330 тис. доларів, а його дружина — ще 748 тис. доларів.

У Ківалова є житловий будинок в Одесі площею 518 кв. м, квартира в Києві площею 340 кв.м., і чотири земельні ділянки в Одесі площею 116, 635, 1000 і 121 кв. м.

Також Ківалов задекларував колекцію дорогих годинників, ваз, коштовності дружини та три рушниці.

Згідно з декларацією, автомобіля у Ківалова немає. Його дружина їздить на Mercedes-Benz S500, а дочка на Mercedes-Benz S5004Matic.

Персональний сайт Ківалова

Офіційна сторінка Ківалова в Facebook

Особиста сторінка Ківалова в Facebook

Instagram Ківалова

Youtube-канал Ківалова