Освіта і робота в державних органах
Сергій Володимирович Іванов народився в 1976 році в місті Зимогір'я Луганської області. Після школи вступив до Східноукраїнського університету, який закінчив в 1998 році за спеціальністю "правознавство", ставши юристом.
Під час навчання в 1994-1995 роках працював юрисконсультом в Луганській філії "Брокбізнесбанку", а після інституту, в 1998 році, почав працювати в прокуратурі.
Не можу сказати, що мене вабила ця робота. До четвертого курсу юрфаку — коли в переліку предметів, що вивчаються, з'явився "Прокурорський нагляд" — я взагалі слабо уявляв, чим займається ця установа і чому всі так бояться людей у синій формі. Але на початку п'ятого курсу, після багатоденного конклаву з батьками, які активно натякали, що рок-музика і КВН це не робота, я здався і відніс документи до відділу кадрів прокуратури Луганської області. Незабаром запросили на співбесіду, і вже через кілька днів я став володарем червоної скоринки з тисненим золотом написом "Прокуратура України". Посада називалася "слідчий-стажист".
Спочатку Іванов працював у Жовтневому районі Луганська, в який входив і місто-супутник Щастя. У 2000 році його перевели в центральний Ленінський район Луганська, де Іванов займався так званим загальним наглядом, а ще через рік — на посаду старшого помічника прокурора області.
У 2004 році Іванов був призначений на посаду прокурора Кам'янобрідського району Луганська. Однак через деякий час його перевели з пониженням на посаду заступника прокурора сусіднього Жовтневого району, а у 2008 році зовсім звільнили з органів прокуратури.
У 2010 році Іванов почав працювати в ГУ Міністерства доходів і зборів в Луганській області. Обіймав посаду заступника департаменту контролю за обігом підакцизних товарів Луганської податкової адміністрації. У січні 2014 року його звільнили, за офіційною версією — за підтримку Євромайдану та критику місцевих чиновників.
Я впевнений, що моє звільнення пов'язане з тим, що в своїх публікаціях (в блозі) я говорю про людей, які фактично керують Луганською областю. Це Єфремов і вся його комсомольська вертикаль, яка наскрізь прогнила, яка не приймає будь-яке інакомислення і насаджує в регіоні культ Партії Регіонів і культ особи Януковича. Адже навіть на новорічному застіллі в Головному управлінні всіх змусили піднести тост за президента до дна. Природно, я демонстративно поставив келих і не став цього робити.
У 2014 році, після окупації Луганська терористами "ЛНР", Іванов переїхав жити та працювати до Києва.
Творча і журналістська діяльність
Ще у 2009 році Іванов почав вести авторську колонку і був шеф-редактором місцевого луганського видання "Східний варіант". Також у нього був блог "applecrysis" на Луганському порталі "ТОП" і в Livejournal.
У 2013 році в Луганську вийшла збірка оповідань Іванова під назвою "Протиріччя".
У 2014 році Іванов почав співпрацю з "Українською правдою", але в листопаді 2015 припинив спільну діяльність. Іванов звинуватив власницю "Української правди" Олену Притулу і журналіста видання Сергія Лещенка в інформаційних вкидання і виконанні "замовлень" російського олігарха Костянтина Григоришина, а через нього — і держави-агресора Росії.
Також з 2014 року Іванов співпрацює з цілою низкою інтернет-видань та ЗМІ, такими як "Цензор.НЕТ", "Фокус", ЛігаБізнесІнформ, "Четверта влада", "Публічні люди". Брав участь в ефірах авторського проєкту Роман Скрипін skrypin.ua і UMN.
У 2016 році Іванов деякий час очолював портал "Еспрессо TV", а потім почав роботу на телеканалі "1 + 1", де до 2019 року разом з Наталією Мосейчук вів програму "Право на владу".
Я просто не вірю в телебачення і мене не влаштовує чисто механічний спосіб роботи на ТБ. Тому що не можеш просто висловитися. Якщо ти висловишся, а я люблю висловлюватися досить куртуазно, у тебе виникають проблеми з піаром, з керівництвом каналу і так далі.
З 2019 року Іванов веде авторську програму "Антиподи", яка виходить на YouTube-каналі ISLND TV.
Політична діяльність
У червні 2014 року Іванов став одним зі співзасновників партія "Воля".
В партію мене запросив особисто Єгор Соболєв. Я як раз приїхав з Дніпропетровська та оглядався. З Єгором ми були поверхово знайомі з якогось ефіру. Все, що я знав про нього — це те, що він колись працював телеведучим на 5-му каналі та злив мене трохи менше за Скрипіна. Єгор запропонував мені взяти участь в політичному проєкті під назвою "Воля", і я, деякий час поміркувавши та зваживши ризики, погодився, тому що слова Єгора про цілі партії здалися мені переконливими. Пізніше я познайомився з Вікою Сюмар, Юрою Дерев'янко, Сергієм Тараном, Олею Галабалой, Ірою Суслової та іншими партійцями. Нікого з них до цього я не знав.
Іванова обрали головою контрольно-ревізійної комісії партії — він перевіряв шукачів та займався, як він це називав, "іншою репресивною діяльністю". Однак через внутрішньопартійний конфлікт перед парламентськими виборами Іванов вийшов зі складу партії, звинувативши Юрія Дерев'янка в інтригах і "віджиманні" партії.
Юра співтовариші технічно віджали "Волю", ввівши в раду партії Суслову і Юриного юриста Бонюка. Завіса. Зрозуміло, з партії я йду. Йду хоча б тому, що зрозумів, наскільки всі ці чвари для мене нецікаві і стомлюючі. Ну ось правда. Не хочу перетворюватися в "джанкі". Дякую всім.
Також Іванов з 2014 року був членом громадської організації "Громадський люстраційний комітет", хоча офіційне членство в організації отримав лише в червні 2015 року. Крім того, в різні роки він входив до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції, Громадської ради з питань очищення та оновлення СБУ, Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.
Ніколи не вірте людям, які, відпрацювавши хоча б пару років на державній службі, кажуть, що їхня совість чиста і непорочна, немов антисептична серветка. Вони брешуть, і це правило не знає винятків. Тут немає і не було святих. Я розумію, що єдино можлива реформа прокуратури полягає в її повному знищенні та створенні нової.
У 2019 Іванову пропонували балотуватися до Верховної Ради від партії "Слуга народу" по 215 округу в Києві, проте він відмовився від цієї ідеї.
Не бачу сенсу. По-перше, проти цього була моя сім'я. По-друге, мене не влаштовує матеріальне забезпечення народних депутатів. Я не можу собі це дозволити. Мені вже 43 роки, а у мене до цього часу немає власного житла. Тобто воно є, але воно було заарештовано орками в Луганську. Я розумію, що це проблема багатьох, але мене це не влаштовує. До речі, у 2014 році я так само сказав, коли мені пропонували йти на вибори, що я не можу собі дозволити держслужбу і депутатство. Тоді звали й в СБУ працювати. Різні були пропозиції.
Скандали
Іванова звинувачували в тому, що посаду в прокуратурі, а потім в Міндоходів він отримав по протекції батька, який був тісно пов'язаний з Партією регіонів, був депутатом Луганської облради та народним депутатом Верховної Ради V скликання.
Також критики Іванова стверджують, що в прокуратурі його пониження в посаді, а потім і звільнення були пов'язані з пияцтвом. Сам Іванов не заперечує, що багато пив, оскільки знаходився в депресії.
Лікувати її (депресію), за старою донбаської традиції, я вирішив важким алкоголем в поєднанні з седативними препаратами й транквілізаторами. Пили ми багато і часто, ніби випробуючи себе на міцність. Якби мене попросили коротко схарактеризувати той період, я б зробив це за допомогою всього трьох слів: відраза, депресія, похмілля.
Водночас він стверджує, що звільнився з прокуратури за власним бажанням.
Гроші й тільки гроші цікавили донецьких "варягів", і якщо ти був готовий платити, то тобі дозволялося все що завгодно. Я до такої відвертої комерціалізації виявився не готовий. І на початку 2008-го, ледь не здохнувши від овердоза алкоголем і психотропами, переживши серію розкотистих скандалів з гламурним прокурором і дивом не наклавши на себе руки, прийняв рішення піти.
У листопаді 2020 року радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Іванов входить в пул блогерів, які працюють на ОПУ і поширює разом з іншими інформацію про позитивні тренди політики Зеленського.
Припустимо, Іванов працює з нами, чому він не може цього робити? Якщо ви провели контент-аналіз і з'ясували, що Іванов працює з нами, в чому тоді питання? Ну, працює.
Подоляк також заявляв, що блогерам, які співпрацюють з ОПУ, поки не платять, але не та заперечував такої можливості. Сам же Іванов спростував цю заяву.
Як можна бути частиною пулу, якого немає? Перспективи офіційної співпраці в інформаційній сфері з Офісом президента я розгляну після офіційного надходження пропозиції.
Сім'я
Батько Сергія Іванова Володимир Михайлович Іванов в 1998-2006 роках був депутатом Луганської облради, а у 2006-2007 роках — народним депутатом Верховної Ради V скликання від Партії регіонів. Також кілька років обіймав посаду заступника голови Луганської обласної державної адміністрації, в тому числі в той період, коли ОДА очолював відомий "регіонал" Олександр Єфремов. Стан батька Сергія Іванова ЗМІ оцінювали в $ 55 млн, і ставили його в топ найбагатших людей Луганської області. Сам же Іванов заперечує, що його батьки були багатими.
Моя сім'я ніколи не була багатою і навіть просто заможної. Інакше я не думаю, що ми відчули б на собі це переселенство і всі його проблеми. Мої батьки живуть у звичайній двокімнатній квартирі в спальному районі Києва.
Про сім'ю Іванова відомо небагато. Його дружина Тетяна працює дизайнером, а син Владислав навчається в Національному університеті "Києво-Могилянська академія". Також він грає на гітарі в рок-групі ZFeelZ.
Іванов в соцмережах
Особистий блог Іванова в Facebook
Сторінка Іванова в Facebook
Telegram-канал Іванова
Youtube-канал Іванова
Twitter Іванова
Instagram Іванов
