Савік Шустер

Савік Шустер (при народженні — Шевеліс Шустеріс) народився 22 листопада 1952 року у Вільнюсі (Литва) в родині футболіста, а пізніше тренера вільнюського "Спартака" Михайла Шустера та юристки Ізабелли Шустер.

У 19 років, провчившись усього півтора роки на медичному факультеті Вільнюського університету, Савік із батьками емігрував до Канади, де, за його словами, в 1976 році закінчив медичну школу університету McGill у Монреалі та грав у футбольній команді української діаспори СТ Україна (Монреаль). Через багато років Володимир Матусевич, в минулому його керівник на "Радіо Свобода", публічно звинуватив Савіка в приписуванні собі вищої освіти. 

Переїхавши до Флоренції (Італія), Савік нібито продовжив вивчення медицини.

Савік Шустер володіє литовською, російською, англійською, французькою, італійською, німецькою мовами, івритом. При цьому Шустер не розмовляє українською, хоч і розуміє її.

Має громадянство Канади та Італії.

Початок карʼєри журналіста збігся в часі із вторгненням Радянської армії до Афганістану 1979 року. Шустер висвітлював цю війну з боку сил опору протягом 10 років. Його статті про війну в Афганістані публікували "Newsweek", "Der Spiegel", "Liberation", "La Republica". У цих же виданнях висвітлював головні війни 80-х: у Лівані, Чаді (куди нібито поїхав як фельдшер у часи громадянської війни), Нікарагуа.

"Я спец по нервах. По болю. Десь у березні 80-го року я дізнався про гуманітарну організацію "Лікарі миру", які надавали допомогу в Афганістані, і захотів потрапити туди. І ось зустрічаюся я в Парижі з керівництвом, і вони вважають, що я — агент КДБ. Я сам був із Литви, батьки пізніше переїхали до Канади, а я приїхав учитися до Флоренції. Тоді навіть допити зі мною проводили. Розпитували, хто я такий, де народився, чому з Союзу виїхав, як у Італії опинився. Зрештою ми відносини зʼясували, і з їхньою місією я потрапив до Афганістану вперше. А потім у якийсь момент зрозумів, що в медицині якось мені вузько, і вирішив, що хочу податися в репортери", — розповідав Шустер пізніше журналістам.

У 1988 році Савік запропонував серію репортажів із війни в Демократичній республіці Афганістан російською мовою для "Радіо Свобода". Його прийняли в штат, і там він вів головну щоденну інформаційну передачу тих років — "В стране и мире". Сформував відкриту кореспондентську мережу в Росії. У 1996 році був призначений керівником московського філіалу "Радіо Свобода", де вів головну інформаційну програму "Liberty Live" ("Свобода в прямому ефірі") аж до свого звільнення в 2001 році.

У 2001 році журналіст перейшов на російський телеканал НТВ, вів програми "Третій тайм", "Герой дня", "Вплив" і ток-шоу "Свобода слова".

У травні 2005 року переїхав до України, почав співпрацю з телеканалом ICTV як ведучий політичного ток-шоу "Свобода слова" і футбольної програми "Третій тайм".

Через два роки, влітку 2007-го, перейшов на телеканал Інтер, вів ток-шоу "Свобода Савіка Шустера". Там він пропрацював до липня 2008 року.

З 5 вересня 2008 року по січень 2011 року вів у прямому ефірі телепередачу Шустер Live на телеканалі "Україна".

З 21 січня 2011 по 15 лютого 2013 року програма Шустер Live виходила на телеканалі "Перший національний". У лютому 2013 року Шустер майже на рік повернувся на Інтер, а вже наприкінці зими 2014 року вийшов випуск програми Шустер Live на "5 каналі".

Навесні 2014 року Савік Шустер повернувся на "Перший національний", але восени того ж року програму зняли з ефіру.

У вересні 2015 року почав працювати на телеканалі "1+1". Але вже 18 вересня того ж року його програму зняли з ефіру. Тоді журналіст заснував власний телеканал — 3S.tv.

Заслужений журналіст України з 2012 року.

У 2016 році Державна фіскальна служба з'ясувала, що Шустер у 2008 році, отримавши на свій валютний рахунок процентний фінансовий кредит у розмірі 1,34 млн євро, не повернув його кредитору в обумовлений термін.

Крім того, Шустер не надав до податкової інспекції за місцем проживання декларацію про отримані доходи та ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб на суму понад 2,1 млн грн, що є особливо великим розміром.

Також, за висновком планової документальної перевірки, встановлено, що посадові особи "Савік Шустер Студії" в 2012-2014 роках занизили податок на додану вартість на загальну суму 1,99 млн грн за рахунок заниження вартості телепрограм "Шустер Live".

Таким чином, проти журналіста було відкрито два кримінальні провадження. Правоохоронці обшукували житло й студію Шустера.

У 2016 році Шустеру анулювали дозвіл на роботу в Україні. Того ж дня журналіст почав голодування, заявивши, що йому затуляють рота через критику влади й корупції в Україні. 1 грудня 2016 року телеканал Савіка Шустера 3S.tv повідомив про припинення своєї діяльності з 1 січня 2017 року у звʼязку із фінансовими проблемами. Після цього журналіст залишив Україну.

З 2016 року Шустер жив у Індії і працював над власною книгою "Свобода слова проти страху і приниження", яка побачила світ у 2018 році в українському видавництві "Брайт Букс". Нині паперовий екземпляр цієї книжки об'ємом 304 сторінки українською на сайті "Якабу" коштує 85 гривень, російською мовою — 238 гривень. На цю роботу автора надихнула робота французького політолога Домініка Муазі "Геополітика емоцій", до якої Шустер написав передмову.

Також Шустер у цей час знімав кіно.

"Дуже хорошу групу в південній Індії створив, талановитих хлопців набрав. І ми приступили до роботи над документальним фільмом про витоки нашої культури: як пʼять тисяч років тому все починалося", — розповідав він пізніше журналістам.

У 2019 році, коли до влади прийшов Володимир Зеленський, Шустер повернувся до України. Його рейс Рим — Київ приземлився 6 травня 2019 року в аеропорту "Бориспіль". Журналіст вийшов через залу офіційних делегацій у терміналі В. Тоді він заявив колегам, що прибув до України ненадовго, можливо, навіть на тиждень. Шустер пояснив, що йому треба зустрітися з давнім бізнес-партнером Павлом Єлізаровим. Однак зрештою залишився надовго. У серпні 2019 року Савік Шустер підписав контракт із ТРК "Україна" на вихід програми "Свобода слова" по пʼятницях. Програма виходить і донині.

Відома соціологиня (нині покійна) Ірина Бекешкіна звинувачувала Савіка Шустера в тому, що він використовував в ефірі свого політичного ток-шоу маніпулятивні технології. Так, у ході програми "Шустер Live" 21 жовтня 2011 року журналіст поставив присутнім запитання: "Чи має право Європейський Союз навʼязувати свої правила Україні?".

"Саме слово "нав'язувати" вже має негативний зміст. У соціології є норма — не ставити в питаннях оцінних слів, які впливають на відповіді. А так — це типова маніпуляція, реакція на слово "нав'язують", — заявила на це Бекешкіна.

Про ЗМІ: "Творчих, охочих працювати людей — маса. Я бачу молодих хлопців і дівчат, які готові працювати 24 години на добу, ставати кращими… Але треба, щоб і господарі були такими ж просунутими, як ці молоді люди, і хотіли би саме цього. Таких господарів немає".

Про боротьбу з корупцією: "Як один із найбільш радикальних, але необхідних заходів, я запропонував би на час воєнного стану запровадити в Україні смертну кару за фінансові злочини, збиток від яких загрожує державному бюджету воюючої країни. Йдеться про найбільш кричущі випадки крадіжки і корупції. Безумовно, такий вирок потрібно приводити у виконання тільки в разі ретельного неупередженого розслідування, залізних доказів і публічного судового процесу. Але повірте, досить було б одного виконання покарання, і економічна ситуація в Україні почала би стрімко поліпшуватися".

Про українців: "Головна проблема України — люди в абсолютній більшості областей почуваються приниженими".

Перша дружина — італійка. Син — Стефано (народився в 1987 році), фінансист, працює в Лондоні. Дочка — Сара (народилася в 1989 році), модельєр, живе у Флоренції. 

ЗМІ пишуть, що Шустер розійшовся з дружиною через те, що вона не хотіла разом із ним переїжджати до інших країн, де він хотів працювати журналістом.

У 2005 році Шустер почав жити в цивільному шлюбі з російською стилісткою Ольгою Невською. Заради нього вона переїхала з Москви до Києва. Шустер зробив жінці пропозицію — і вона погодилась, однак пара не побралася через те, що журналіст на той час іще не оформив розлучення з колишньою дружиною. А в 2012 році з невідомих причин Савік та Ольга розійшлися.

У 2012 році у ЗМІ зʼявилася інформація, що у Шустера — нове захоплення на імʼя Альона Орєхова. На той момент 28-річну білявку часто бачили разом із журналістом. ТСН зʼясувало, що дівчина займається родинним бізнесом — разом з мамою створює ексклюзивні ляльки-мотанки. Коментувати свої стосунки з Шустером вона відмовилася.

"Мене ніхто не приховує, і я хочу сказати, що ми не хочемо ні афішувати відносини, ні коментувати їх. Тому що це наше особисте життя. От і все!" — розповідала журналістам Альона.

А на запитання, чи заради неї Шустер розійшовся з цивільною дружиною Ольгою, дівчина запевнила: "Ні-ні. Це все якісь дурниці".

Втім, ЗМІ писали, що Альона навіть познайомила Савіка зі своїми батьками. У 2013 році Шустера нібито бачили з Альоною в Каннах. Нині доля цих стосунків невідома.

Ще під час першого шлюбу заокеанські лікарі поставили Савіку Шустеру діагноз рак шкіри й заявили, що йому лишилось жити максимум пів року. Пізніше виявилось, що ніякої онкології не було, однак ті переживання, як журналіст пізніше зізнавався, запам'ятались йому на все життя.

Прихильник футболу: в юнацтві грав, пізніше — дивився й коментував. 

У 2007 році зіграв у двох фільмах: у стрічці "Семь дней до свадьбы" грав роль нотаріуса, а у мюзиклі "Очень Новогоднее кино, или Ночь в музее" мав епізодичну роль. Згідно з сюжетом, головний герой — Вася Васильков (Володимир Зеленський) у новорічну ніч потрапляє в музей, де крім сторожа зустрічає казкових персонажів: Привида, Кащея Безсмертного, вампірів, Сплячу Красуню, Снігову Королеву. Заради участі в проєкті були запрошені зірки російської та української естради: Андрій Данилко, Борис Моїсеєв, Ані Лорак, Таїсія Повалій, Микола Басков.

Також Савік Шустер став прототипом персонажа глашатая Шустрого у багатосерійному мультфільмі "Казкова Русь".

Сам Шустер також знімав документальні фільми, як-от "8 з половиною Євгена Примакова" і "Страсті по Горбачову".

Реалізував документальний проєкт "Великі українці".

Свого часу заявляв, що хотів би зняти документальний фільм про Юлію Тимошенко: "Але хто дасть?".