Олена Бондаренко

Олена Бондаренко (дівоче прізвище Коваленко) народилася 26 травня 1974 року в Макіївці Донецької області. Зростала в бідній родині медсестри і шахтаря. На відміну від гірників очисного забою, у батька Олени була невелика зарплата. Тому, як розповідала Бондаренко в інтервʼю, якщо сусідським дітям купували зайву іграшку, то у батьків Олени витрати розписувалися до копійки. Однак батьки ніколи не шкодували грошей на книжки й періодику. Закінчивши школу зі срібною медаллю, у 1991 році вона вступила до Донецького держуніверситету на історичний факультет. З третього курсу вступила на факультет суміжних і додаткових спеціальностей, відділення "Журналістика". У 1996-му закінчила обидва факультети. У 2004 році закінчила факультет адміністративного менеджменту Донецької державної академії управління.

У 1994 році влаштувалася в регіональний тижневик "Донецкие новости" позаштатним кореспондентом. У 1995 році перейшла в інформаційну службу ТРК Україна.

З 1997-го зайнялася політичною журналістикою, перейшовши в регіональне відділення телеканалу Інтер — ТРК "Новий Донбас". У 1999 році, після народження доньки, Бондаренко перервала телевізійну карʼєру й почала писати статті в регіональну газету "Життя".

Член Національної спілки журналістів України.

З 2001 по 2002 рік була помічником голови Донецької обласної ради, з 2002 по 2006 рр. — керівником пресслужби Донецької обласної ради.

У 2005—2006 рр. була помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата України IV скликання Раїси Богатирьової.

У 2006 році пройшла до Верховної Ради V скликання за списками Партії регіонів (№125). Входила до складу тимчасових слідчих комісій ВР із розслідування загибелі журналіста Георгія Гонгадзе та перевірки фактів корупції, зловживань службовим становищем з боку окремих посадових осіб МВС.

У 2007 році на дострокових парламентських виборах очолювала департамент комунікацій центрального виборчого штабу Партії регіонів і пройшла за списками політсили до Ради VI скликання, а у 2012 році — до Ради VII скликання (під №47 у списку Партії регіонів). Була першим заступником голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації.

Була одним зі 148-ми народних депутатів України, хто в червні 2013 року підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням "визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення та засудити злочинні діяння українських націоналістів".

16 січня 2014 року голосувала за "диктаторські закони" — пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова. У Раді VII скликання принаймні двічі відзначилася "кнопкодавством", тобто неперсональним голосуванням. Також рух "Чесно" називає Бондаренко "гречкосійкою", вказавши на щонайменше два випадки непрямого підкупу виборців.

На дострокових парламентських виборах 2019 року балотувалася по 131 мажоритарному округу (Миколаївська область). За підсумками голосування посіла четверте місце і не пройшла до Ради.

Називає Революцію Гідності "гнилим майданом", її учасників — вандалами й паліями, а війну на Сході України — громадянською.

На її думку, російських військових на Донбасі немає, є "ополченці" й вони — не терористи. Не вважає Росію ворогом.

• У березні 2011 року Бондаренко піддала жорсткій критиці роман "Чорний ворон" Василя Шкляра. Її заяви про те, що роман "не представляє ніякої літературної цінності", викликали негативну реакцію в літературних і довколалітературних колах.
• У липні 2012 року Бондаренко виступила перед колективом Рівненської обласної клінічної лікарні російською мовою. Медичний персонал попросив її перейти на українську, і вона погодилася. Майже годину депутатка говорила державною мовою, але опісля знов перейшла на російську. Після цієї зустрічі в інтервʼю "Gazeta.ua" вона сказала: "У них, судячи з усього, проблеми є — вони одномовні, вони знають тільки українську. Але потрібно віддавати данину поваги громадянам, виборцям, із якими ти зустрічаєшся, навіть якщо це не наші виборці, навіть якщо вони не голосували колись за нас". При цьому вона поспівчувала мешканцям Західної України, що вони не знають російської, й порадила вивчити її.

• У січні 2014 року група журналістів у Верховній Раді України показала Бондаренко світлини своїх побитих колег. Бондаренко назвала світлини "картинками" та заявила, що "журналісти, перебуваючи у зоні бойових дій, мають бути готові ризикувати своїм життям". Коли ж журналісти зауважили, що йдеться не про гарячі точки, а про побиття працівників медіа в Україні, Бондаренко заявила, що представники преси ставляться до неї неввічливо, й пішла геть.

• У липні 2020 року Бондаренко та нардеп від фракції "Слуга народу" Володимир Крейденко посперечалися в прямому ефірі через досягнення у парламентській діяльності.

• У січні 2021 року Бондаренко в ефірі телеканалу "НАШ" заявила, що бійці ЗСУ – це злочинці, які воюють проти свого народу. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення перевірить телеканал після скандальних заяв Бондаренко.

Український медіахолдинг (УМХ) Сергія Курченка оголосив про призначення Олени Бондаренко з 26 вересня 2014 року главою наглядової ради. На цій посаді вона змінила Юрія Рівненського, який залишив УМХ у липні. 1 квітня 2015 року Олена Бондаренко оприлюднила пресреліз УМХ, у якому повідомлялось про те, що вона залишає пост глави наглядової ради Українського медіахолдингу.

Серед захоплень Бондаренко — музика, художня література, сквош, розведення квітів. Нині вона займається громадською діяльністю та відвідує ефіри російських та проросійських телеканалів в Україні.

7 червня 2021 року Бондаренко повідомила, що співробітники Служби безпеки вже вдруге прийшли до неї додому, проте не застали її. Чому вони приходили — екснардеп не знає, але підозрює, що проти неї відкрито якісь кримінальні справи, можливо, про держзраду.

Заміжня. Чоловік — Андрій Бондаренко, народився в 1969 році в Горлівці Донецької області, в 2010-2012 рр. був заступником міністра з надзвичайних ситуацій. В інтерв'ю журналістам Бондаренко розповідала, що в їхній родині чоловік готує, жінка — прибирає. У подружжя є дочка Поліна 1999 року народження, яка нині мешкає зі своїм чоловіком у США і будує музичну кар'єру, а також син Михайло 2010 року народження.

Оскільки НАЗК створили тільки в 2015 році, про статки Бондаренко нічого не відомо. Нині Олена Анатоліївна не є державним службовцем, а отже, не зобов'язана подавати декларації.