Олександр Вілкул

Народився 24 травня 1974 року в Кривому Розі Дніпропетровської області в родині заступника голови профспілкового комітету Криворізького гірничорудного інституту (пізніше мера Кривого Рогу) Юрія Вілкула та домогосподарки, уродженки Краснодарського краю Росії.

У 1996 році закінчив Криворізький технічний університет за спеціальністю "відкриті гірничі роботи". У той час батько Олександра, Юрій Вілкул, працював там доцентом і очолював одну із кафедр. Після отримання диплому Вілкул-молодший продовжив навчання в аспірантурі. У той же час його батько отримав учене звання професора.

Починаючи зі студентських років, Олександр Вілкул працював у структурах нинішнього "Метінвесту", що є спільною сумісною власністю СКМ і "Смарт-холдингу".

У 1991–1996 роках як студент КТУ проходив виробничу практику помічником машиніста екскаватора ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

У 1997–1998 рр. був начальником комерційно-фінансового управління, а з 1998 по 2001 рік — заступником генерального директора з комерційно-фінансових питань ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

2001–2002 — заступник президента з економіки та зовнішньоекономічних звʼязків ГО "Академія гірничих наук України".

2002–2003 — заступник голови правління з комерційних питань ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

З жовтня 2003 — в.о. голови правління, генеральний директор ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

2004–2006 — генеральний директор ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"; генеральний директор (за сумісництвом) ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (обидва входять до Метінвест Холдинг, контрольований компанією Ріната Ахметова Систем Кепітал Менеджмент).

З 2006 — почесний директор гірничорудного дивізіону ВАТ "Метінвест Холдинг".

Працюючи в структурах "Метінвесту", у 2005 році очолив Криворізьку міську організацію Партії регіонів. 

2006–2007 — народний депутат України V скликання від Партії регіонів, №59 у списку. Входив до фракції Партії регіонів, був заступником голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва.

2007–2010 — народний депутат України VI скликання від Партії регіонів, №76 у списку. Склав депутатські повноваження 16 квітня 2010 року, очоливши Дніпропетровську облдержадміністрацію.

З 24 грудня 2012 по 28 січня 2014 року був віцепремʼєр-міністром України, а з 28 січня 2014 року — виконувачем обовʼязків віцепремʼєр-міністра України.

З 27 листопада 2014 року був нардепом VIII скликання від Опозиційного блоку (№2), входив до Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Рух "Чесно" називає Вілкула прогульником, зазначивши, що в Раді цього скликання він пропустив 54% засідань.

На місцевих виборах восени 2015 року балотувався на посаду мера Дніпропетровська (нині Дніпра), однак програв Борису Філатову.

У 2016 році Дніпровська міська рада позбавила Вілкула звання "Почесний громадянин міста Дніпропетровська".

20 листопада 2018 року на засіданні фракції Опозиційного блоку Олександр Вілкул був обраний заступником голови фракції.

На позачергових парламентських виборах 2019 року був кандидатом у народні депутати від партії Опозиційний блок, №3 у списку. Однак партія не подолала прохідний барʼєр у 5% і не потрапила до парламенту.

Того ж року балотувався на посаду президента України від партії "Опозиційний блок — Партія миру та розвитку" як її член. Посів друге місце у рейтингу руху "Чесно", який оцінював заможність кандидатів у президенти. Заявив, що у змозі заплатити заставу у ЦВК з власних коштів.

У 2020 році балотувався на посаду міського голови Дніпра від партії "Блок Вілкула — Українська Перспектива". У першому турі Вілкул набрав 12,95% голосів, посівши третє місце і не потрапивши до другого туру голосування.

У Вілкула відверто проросійські погляди. На його думку, на Донбас слід ввести миротворчу місію з "традиційно дружніх Україні країн (Білорусь, Азербайджан, Казахстан)", після чого там має зʼявитися "тимчасова адміністрація під егідою ООН" і за "6-8 місяців" встановиться мир.

Також виступає за відновлення водопостачання до окупованого Криму.

Співзасновник ГО "Фонд Олександра Вілкула "Українська перспектива", засновник благодійної організації "Благодійний фонд "Майбутнє Кривбасу".

Рух "Чесно" називає Вілкула "гречкосієм", вказавши на щонайменше п'ять випадків непрямого підкупу виборців. Останній випадок відбувся під час запровадженого через COVID-19 карантину: навесні 2020 року представники фонду Вілкула "Українська перспектива" роздавали продуктові набори медикам та пацієнтам.

Згідно з даними журналістських розслідувань, бізнес-імперія батька і сина складається з більшості найпривабливіших активів у Кривому Розі. При цьому Олександр Юрійович є "обличчям" сімʼї і представляє її інтереси в Києві і Дніпрі, а Вілкул-старший майже весь час залишається вдома, у місті, яким він довгі роки керував. Утім, Вілкул-молодший перманентно нагадує про себе на малій батьківщині, вітаючи містян зі святами за допомогою білбордів.

За повідомленнями ЗМІ, Вілкули більшою чи меншою мірою контролюють низку підприємств будівельного, торговельного, харчового і ювелірного профілю, а також ринок землі. І не тільки в Кривому Розі, але і в Камʼянському, Дніпрі, Запоріжжі. Potiteka.net зараховує до них ПАТ "Електромашпромсервіс", ПП "Спецконтакт", ПП "Проместетика", ПП "Промресурс КР", а також будівельну компанію "КРОСТ" і мережу міні-маркетів "Сімейка". Крім того, видання зазначає, що 80% криворізької землі теж володіють Вілкули.

Вілкул довгий час підтримував дружні стосунки з одіозним путінським байкером, лідером "Нічних вовків", вихідцем із Кропивницького — Олександром Залдостановим ("Хірург"). Запрошував байкерів до Дніпра і охоче позував на фотографіях поруч із головним "вовком". З ім'ям Залдостанова пов'язують окупацію Криму й Донбасу.

"Сьогодні окремий батальйон "Нічних вовків" вступає в "Словʼянський полк" (до тодішнього польового командира бойовиків "ДНР" Ігоря Гіркіна, — "ДС"). За Сталінград! За Донбас! За нашу Батьківщину!" — сказав "Хірург" у відеозверненні влітку 2014 року.

Довгі роки Вілкул дружив також із одіозним ексрегіоналом Олегом Царьовим.

Обидва з Дніпропетровщини, обидва займалися успішним бізнесом, обидва були разом із Януковичем. Мало не синхронно отримували призначення. Так, у 2005 році Вілкул очолив міську парторганізацію ПР у Кривому Розі, а Царьов — обласну в Дніпрі. Разом вони "прокручували" різні комбінації. У 2013 році Царьов навіть намагався лобіювати Вілкула в очільники Кабміну. З початком російського збройного вторгнення, коли Царьов спершу став "спікером парламенту Новоросії", а тоді втік до окупованого Криму, Вілкул із міркувань власної безпеки вважає за краще не згадувати про цю людину.

• Активісти Євромайдану звинувачували Вілкула в організації "тітушок" для боротьби з ними в Дніпропетровську 26 січня 2014 року. Тоді приблизно 800 найманців завдали тілесних ушкоджень учасникам Революції Гідності. Слідством так і не визначено, хто саме фінансував і організовував напад на мирних мітингувальників, а також чому перед побоїщем "тітушки" перебували в приміщеннях Дніпропетровської обласної ради та ОДА, хто і чому роздавав їм зброю травматичної дії. Неофіційно "крайнім" зробили тодішнього шефа обласного СБУ Володимира Воропая, який згодом втік до окупованого Криму. А Вілкула ніхто навіть не допитав.
• Історія з "тітушками" повторилася 9 травня 2017 року, коли в Дніпрі спеціально скликані "спортсмени" напали на ветеранів АТО. Генпрокурор Юрій Луценко тоді прямо заявляв, що до заворушень має безпосереднє відношення Вілкул: "Ми точно знаємо, хто організовував і інструктував цих" тітушок ". І, пане керівник "Опозиційного блоку", у мене погані новини: вони всі інструктувалися, організовувалися і фінансувалися в вашому штабі в Дніпропетровській області особисто Вілкулом".
• 22 вересня 2016 року тодішній нардеп Володимир Парасюк улаштував бійку з Олександром Вілкулом після спільного ефіру "Вечірнього прайму" на телеканалі "112 Україна". Парасюк дочекався свого опонента на виході зі студії і вдарив його по голові, за що отримав від Вілкула "здачі" — кілька ударів в обличчя. Депутатів розняла охорона.

Пізніше Парасюк пошкодив автомобіль Вілкула, який перебував на парковці телеканалу, і влаштував словесну перепалку з його водієм.

• 18 січня 2018 року Вілкул був одним із 36 депутатів, котрі голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
• Вілкул — фігурант антикорупційних розслідувань. Так, у 2017 році Олександр Вілкул не зазначив жодного з членів родини у декларації за 2016 рік. У червні 2018 року детективи НАБУ відкрили справу проти політика за підозрою в можливому декларуванні недостовірної інформації. Вілкул, згідно з матеріалами справи, користувався 380-метровим будинком у Козині, записаним на його колишню тещу Марію Кондратюк. Придбала вона його в 2006 році, коли зять уперше обрався до парламенту. Також на колишню тещу депутата оформлені автомобіль Lexus GX 460 і два мотоцикли Honda GL 1800 і Harley Davidson FLSTFB. Саме за кермом цього Harley в 2013 році Вілкул приїжджав на музичний фестиваль "The Best City" в Дніпрі.

Крім тещиних мотоциклів, в користуванні Олександра Вілкула був помічений Range Rover, записаний на ЗАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", бенефіціаром якого є Рінат Ахметов.

Також Вілкул не вказав у декларації свою співмешканку та її майно.

В кінці грудня 2018 року НАБУ закрило справу за підозрою нардепа в декларації недостовірної інформації за відсутністю складу злочину. Однак на початку лютого 2019 року розслідування було відновлено Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

• 6 вересня 2019 року Вілкула було заарештовано разом із Дмитром Колесніковим. За даними слідства, Вілкул, перебуваючи на посаді голови Дніпропетровської ОДА, протягом 2011-2012 років незаконно передав земельні ділянки сільськогосподарського призначення гірничо-збагачувальним комбінатам, змінивши їх цільове призначення. Збиток державі за знищення родючого шару грунту при проведенні гірничих робіт оцінили в 0,5 млн гривень.

Колеснікова, в свою чергу, підозрювали в тому, що він у період з червня по грудень 2012 року на посаді глави Агентства держмайна України сприяв незаконному відчуженню обʼєктів нерухомості Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади в Дніпрі загальною площею майже 7 тис. кв метрів. Проте вже 17 вересня політиків було відпущено, їх обох узяв на поруки нардеп Дмитро Шпенов (у Раді V скликання був помічником Вілкула на громадських засадах). У лютому 2020 року справу Вілкула й Колесникова закрили за термінами давності.

Батько — доктор технічних наук, професор, колишній ректор Криворізького технічного університету, ексглава Дніпропетровської облради, колишній мер Кривого Рогу, а нині — член Блоку Вілкула "Українська перспектива" Юрій Вілкул. 

Вілкул-молодший розлучений. Із колишньою дружиною Оленою Вілкул у нього є донька Марія 2008 року народження.

Ймовірною співмешканкою Вілкула НАБУ, яке в січні 2018 року зайнялося його декларацією, називає Марію Ляшенко. Як зʼясували слідчі, в 2014-2017 роках вони часто їздили разом за кордон, зокрема на її автомобілі Range Rover. За кермом був сам Олександр Вілкул. У коментарі журналістам ексдепутат визнав, що знайомий ыз цією жінкою, але факт відносин заперечує.

Як зазначається в матеріалі Bihus.info, крім Range Rover, Марія Ляшенко володіє ще одним позашляховиком Jeep Grand Cherokee. Також на неї оформлені два будинки в елітному котеджному містечку "Золоті ключі" поблизу Дніпра площею 119 і 241 кв. м. Загальна вартість усього цього майна становить близько пів мільйона доларів.

Влітку 2018 року Марія Ляшенко придбала квартиру на 187 м.кв. в центрі Києва по вулиці Старонаводницькій. Ціни на подібні квартири в залежності від ремонту на той час коливались у межах від 400 до 600 тисяч доларів.