Олег Ляшко

Дата народження — 4 грудня 1972 року. Уродженець Чернігова. Шлюб батьків розпався через два роки після народження сина. Майбутнього політика віддали в школу-інтернат в Прилуках Чернігівської області.

Після цього навчався ще в трьох школах-інтернатах, а на літніх канікулах проводив час в селі Лізовка Белокураковского району Луганської області. Там Ляшко жив у брата своєї матері Василя Павловича і його дружини Галини Іванівни.

Після закінчення інтернату Ляшко закінчив технікум, отримавши професію тракториста.

У 1998 році отримав першу вищу освіту на юридичному факультеті Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Крім того, в 2013 році закінчив навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю "міжнародний бізнес".

Ляшко хвалився тим, що перші великі гроші йому приніс випас корів в Луганській області.

У 1990 році починає журналістську діяльність кореспондентом київської газети "Молода гвардія". У цьому виданні Ляшко пропрацює до 1992 року. У 1992-му перейшов в газету "Комерційні вісті", яку видавало міністерство зовнішньоекономічних звʼязків України. Пропрацювавши в "Комерційних вістях" три роки, в 1995 році Ляшко переходить на посаду редактора додатку "Політика" до газети "Правда України". З наступного року він — головний редактор газети "Політика". У 1999 році Московський райсуд Києва закриє видання нібито за розголошення державної таємниці.

Уже будучи народним депутатом, у 2016 році по суботах вів на телеканалі NewsOne програму "Правда Ляшко".

Ляшко називав себе опозиційним політиком до режиму четвертого президента України Віктора Януковича. Відомий журналіст Савік Шустер 29 грудня 2013 заявляв, що в ефір його ток-шоу "Шустер Live" Ляшко відправляла саме адміністрація Януковича, яку тоді очолював Сергій Льовочкін.

Ще до Майдану політолог Сергій Гайдай називав Олега Ляшка проєктом Сергія Льовочкіна. Так, він стверджував, що депутата "розкручував" підконтрольний Льовочкіну на той момент телеканал "Інтер". Також політолог вказував на наявність в списку очолюваної Ляшко "Радикальної партії" на виборах до Верховної Ради 2014 року осіб, повʼязаних з тодішнім главою АП, а також олігархами Дмитром Фірташем, Валерієм Хорошковським і колишнім мером Києва Леонідом Черновецьким.

Агентство Лігабізнесінформ повідомляло, що під час парламентської виборчої кампанії партія Ляшко користувалася послугами російського політтехнолога Ігоря Шувалова, якого ЗМІ повʼязували з Сергієм Льовочкіним.

Зараз ЗМІ приписують Ляшко "перебування в орбіті" олігарха Ріната Ахметова. Так, в одному з виступів на телеканалі "Донбас" Ляшко назвав олігарха "гарантом незалежності України". У 2016 році "Радіо свобода" випустило розслідування, в якому повідомлялося про регулярні зустрічі між Ляшком і Ахметовим.

У 2018-му екс-директор одного з підприємств в Маріуполі, яке входить в холдинг "Метінвест", що належить Ахметову, Юрій Зінченко, став головою виконкому "Радикальної партії".

Крім того, медіаексперт, глава правління ГО "Детектор медіа" Наталя Лігачова вказувала на постійну присутність Ляшко на телеканалі Рината Ахметова "Україна".

Вперше до Верховної Ради Ляшко намагався потрапити на виборах 2002 року по округу №217 в Києві як самовисуванець. За підсумками голосування виборців кандидат посів третє місце.

У 2006 році Ляшко був обраний до Ради за списком Блоку Юлії Тимошенко. У 2007 році знову потрапив до парламенту за списками політсили — на цей раз за підсумками дострокових виборів.

У 2010 році Ляшко пройшов до парламенту за списками БЮТ, однак з фракції його виключили "за співпрацю з коаліцією більшості" на чолі з Партією регіонів. Так, у фракції ставили в провину політику голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет міністрів і регламент парламенту, який вносили представники тодішньої коаліції у Верховній Раді.

У 2010 році після того, як БЮТ виключив депутата зі своїх лав, Ляшко заснував Радикальну партію. Експерти відносять полтсілу до ліво-популістських та націоналістичних.

У 2012 році Ляшко обирається в парламент від Радикальної партії свого імені по мажоритарному виборчому округу №208 на Чернігівщині. Уже в Раді депутат не примкнув до жодної фракції.

Після перемоги Революції Гідності в 2014 році Ляшко балотувався в президенти України, посівши на позачергових виборах третє місце. Такий результат політика змусив ЗМІ говорити про те, що сталося, як про одну з головних сенсацій кампанії.

8 березня 2014 року побував в Криму, який був уже був окупований російськими військами. Однак "самооборона Криму" заблокувала його на виході з аеропорту Сімферополя. В ніч з 9 на 10 березня 2014 року особисто затримав і побив перед камерою депутата Луганської обласної ради, який називав себе "міністром оборони ЛНР", Арсена Клінчаєва. Організація Amnesty International звинуватила Ляшко у викраденнях і побиття людей, приводячи в приклад зокрема і цей випадок.

Політик, в свою чергу, спростовував ці звинувачення.

У травні того ж року — учасник зіткнень в Маріуполі.

У жовтні 2014 року увійшов у відкритий конфлікт з олігархом і тодішнім губернатором Дніпропетровщини Ігорем Коломойським. Так, Ляшко звинуватив олігарха в тому, що він довів до інфаркту його мати. За словами політика, Коломойський через медіа, що йому належать, поширював брехню про його родину. Ляшко погрожував олігархові фізичною розправою.

На дострокових виборах до парламенту восени того ж року очолювана Ляшко Радикальна партія набрала 7,5% і подолала виборчий барʼєр, увійшовши в коаліцію з БПП, "Народним фронтом", "Батьківщиною" і "Самопоміччю".

У серпні 2015 року "радикали" покинули коаліцію після голосування в першому читанні за зміни до Конституції України в частині надання особливого статусу Донбасу.

У 2019 знову балотувався в президенти. За підсумками голосування посів сьоме місце.

У тому ж році Ляшко пішов на парламентські вибори на чолі Радикальної партії, однак політсила виборчий барʼєр не подолала.

У 2020 році, після загибелі нардепа Валерія Давиденка, знову балотувався до парламенту на вакантне місце по 208 виборчому округу. Кандидат- "радикал", зокрема, користувався підтримкою партії "Батьківщина" і її лідера Юлії Тимошенко, незважаючи на те, що раніше критикував її. У період виборчої кампанії на окрузі ЗМІ писали про особисту зацікавленість у примиренні політиків олігарха Ріната Ахметова.

Втім, і ця спроба потрапити в Раду для Ляшко успіхом не увінчалася. Головний "радикал" програв вибори "слузі народу" Анатолію Гуньку, але запамʼятався кумедним роликом, в якому демонструє свої музичні здібності.

Неодноразово був фігурантом судових процесів. У 1994 році, за даними ЗМІ, був засуджений за низкою статей Кримінального кодексу: розкрадання державного майна у великих розмірах, самовільне присвоєння влади та інше. Був засуджений до тюремного увʼязнення на термін шість років позбавлення волі (з конфіскацією майна). Пізніше майбутнього політика звільнили за амністією, а 1998 року його судимість була погашена.

У 2001 році Ляшко отримав умовний термін, вже будучи журналістом. Він був автором ряду статей про тодішнього виконуючого обовʼязки віцепремєр-міністра Василя Дурдинця. Так, українські суди назвали матеріали наклепом, а журналіст виграв справу проти держави Україна в Європейському суді з прав людини, який визнав, що професійним правам Ляшка було завдано шкоди.

Саме виграш даної справи став для Ляшка відправною точкою в політиці. Він почав позиціонувати себе як борця з корупцією і політика, який відстоює свободу слова.

У 2006 році звинувачував тодішнього лідера Соціалістичної партії Олександра Мороза в отриманні хабара за входження політсили в коаліцію з "Партією регіонів", проте суд визнав відомості Ляшко недостовірними і зобовʼязав їх спростувати.

У 2010 році в інтернеті "спливає" відео, датоване 15 вересня 1993 року, на якому нібито зафіксовано допит людини, схожої на Олега Ляшка. Людина на відео розповідає слідчому, що вступав у сексуальні відносини з чоловіком, якого звуть Борис, з метою вирішення особистих питань.

У звʼязку з цим скандалом політику неодноразово приписували нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Сам Ляшко відповідав на відповідні питання негативно.

Крім того, нардеп заявляв про спроби дискредитації в контексті зарахування його до ЛГБТ-спільноти. У тому ж інтервʼю, втім, депутат похвалив себе.

У жовтні 2017 року став обʼєктом уваги НАБУ. У свою декларацію нардеп вніс будинок в Козині під Києвом, а також виграш в букмекерській конторі "Фаворит спорт" в розмірі 571 тисячу гривень. Сам політик вказав, що виграв в лотерею тричі. Ляшко побував на допиті, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) порушила кримінальну справу за фактом незаконного збагачення. У 2021 році голова Нацагентства з питань запобігання корупції Олександр Новиков розповів, що Ляшко виграшний лотерейний квиток підробив.

Неодноразово брав участь в бійках в сесійній залі і кулуарах Верховної Ради. Так, в травні 2011 року його душив під час бійки перший віцеспікер парламенту від Компартії Адам Мартинюк.

У березні 2014 року Ляшко бився з нардепом Ігорем Єремеєвим і його соратником по парламентській групі Сергієм Мельничуком.

У серпні того ж року "радикала" відправив у нокдаун позафракційний депутат Олександр Шевченко. Шевченко назвав Ляшка "популістом", після чого той закликав колегу по парламенту відправитися на передову війни на Донбасі.

У 2016 році побився з главою фракції "Опозиційного блоку" Юрієм Бойком. На засіданні погоджувальної ради парламенту Ляшко. заявив, що Бойко регулярно відправлявся "на консультації до Москви".

За дану тираду Ляшко отримав від Бойко по обличчю. "Радикала" це не зупинило і він назвав соратників Бойко "недобитками" Януковича, за що "опоблоківець" знову його вдарив.

Уже після того, як Ляшко втратив депутатський мандат, він взяв участь в бійці з чинним нардепом Андрієм Герусом. Так, екс-нардеп атакував Геруса в аеропорту "Бориспіль". Ляшко звинуватив "слугу" в лобізмі інтересів Кремля в звʼязку з тим, що Рада дала добро на імпорт електроенергії з Російської Федерації та Білорусі.

Увага: на відео присутня ненормативна лексика:

Пізніше Бориспільська прокуратура відкрила кримінальне провадження стосовно лідера "Радикальної партії". Крім того, підозра за звинуваченням в пособництві в побитті Геруса предʼявили охоронцеві Ляшко.

У листопаді 2019 року за рішенням суду екс-нардепа взяли на поруки його колишні колеги: Вікторія Сюмар ( "Європейська солідарність") і Михайло Волинець ( "Батьківщина").

Олег Ляшко погоджується з тими, хто називає його популістом.

Символікою очолюваної ним партії є вила, з якими він неодноразово зʼявлявся на людях і в передвиборних роликах.

Імідж Олега Ляшка — "народний президент". Він дає обіцянки виборцям щодо того, що вони хочуть почути: від обіцянок знизити тарифи і створити нові робочі місця до обіцянок "посадок" представників чинної влади.

Неодноразово використовував в своїх виступах непарламентські вирази. Зокрема, називав нардепів-прогульників "скотиняками".

Соратник Ляшка Андрій Лозовий процитував слова лідера "радикалів", який нібито нецензурно обіграв прізвища колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі і ексглави Нацполіціі Хатіі Деканоїдзе, які приїхали в Україну з Грузії.

Ляшко, в свою чергу, заявив, що таких слів не вимовляв.

Крім того, головний "радикал" країни своєрідно вимовив прізвище колишньої віцепремʼєрки Іванни Климпуш-Цинцадзе. Ляшко по черзі назвав жінку то "Цицькадзе", то "Цинцинадзе".

Виконував на публіці відому пісню "Путін — х**ло", присвячену президенту Росії Володимиру Путіну

. На відео присутня нецензурна лексика:

У 2016 році Олег Ляшко присвятив монолог чинному президенту України Володимиру Зеленському, який на той момент був актором "Студії Квартал 95". Тоді Зеленський озвучив невдалий жарт, порівнявши Україну з актрисою з фільмів для дорослих.

Крім того, політик приводив під стіни парламенту корову, а виступаючи з трибуни у Верховній Раді в буквальному сенсі їв землю.

За епатажну поведінку ЗМІ часто порівнюють Олега Ляшка зі скандальним російським політиком Володимиром Жириновським.

Ляшко одружений вдруге. Перша дружина політика — Тетяна Юзькова 1963 року народження. Її шлюб з Олегом Ляшком тривав близько півтора року. Відзначимо, батько Юзькова з 1992 по 1995 роки очолював Конституційний суд — він став першим главою КСУ. Вже з початком політичної діяльності Ляшка його колишня дружина в 2015 році стала народним депутатом фракції Радикальної партії, увійшовши до парламенту замість співачки Злати Огневич, яка вирішила зосередитися на музичній карʼєрі і скласти депутатський мандат.

Цікаво, що, за даними видання Главком, Юзькова була адвокатом Ляшка на процесі у справі про наклеп проти колишнього віцепремʼєра Василя Дурдинця.

Також журналісти відзначають, що Юзькова була одружена з одним з лідерів ОПЗЖ Віктором Медведчуком. Журналіст Олексанр Чаленко, який після Революції Гідності покинув Україну і перебрався в Росію, стверджує, що Юськова і Медведчук зберегли між собою теплі відносини.

Друга дружина Ляшко — Росіта Сайранен. Неофіційна версія її знайомства з Ляшком говорить, що вона зустріла його в 1998 році — в залі ігрових автоматів, в якому працювала. Жінка описала знайомство з Олегом Ляшком наступним чином:

У 2002 році, перебуваючи в цивільному шлюбі з Ляшком, Сайранен народила дочку Владиславу Горбенко. Горбенко як свою дочку вказує і Олег Ляшко, незважаючи на те, що дівчина не носить прізвище жодного з батьків.

У 2020 році у пари народився син, якого назвали Олександром.

Пара офіційно одружилася лише в 2018 році. Зокрема, Росіта Сайранен пояснювала "тривалий" цивільний шлюб в такий спосіб:

Сайранен — уродженка Дніпра. Її прабабуся — іспанка за національністю. Саме на честь прабабусі її і назвали Росітою. Відомо, що жінка отримала освіту за фахом "бібліограф суспільно-політичної літератури", але за ним не працює.

У декларацію про майновий стан за 2017 рік тоді ще кандидат в президенти Олег Ляшко разом з дружиною вніс вісім земельних ділянок, квартиру, офісне приміщення, житловий і дачний будинки, а також, колекцію монет, коштовності, три авто і навіть селянські вила. Пара задекларувала $1,2 млн, 90 тис євро і 5,5 млн грн на рахунках в банках, а також у готівковій формі.

У 2006 році журнал "Фокус" поставив Ляшка на 20 місце в рейтингу наймолодших і найперспективніших політиків України.

Видання обгрунтувало свій вибір тим, що Ляшко входив "в число найактивніших представників однієї з найвпливовіших фракцій парламенту".

Політик нагороджений Орденом Миколи Чудотворця — "за заслуги у відродженні духовності".

Крім того, "радикал" володіє двома зразками нагородної зброї: пістолетом-кулеметом MP5 K A4 (подарований 28 квітня 2015 року) і пістолетом Colt M1911 (подарований 26 серпня 2015 року).

З 2007 року вболіває за футбольний клуб "Шахтар" з Донецька. Регулярно публікує фото в одязі з клубною символікою.

Нумізмат, також колекціонує ікони, вишиванки, ароматичні свічки і вино. Крім того, захоплюється риболовлею.

Facebook-сторінка Ляшка

Twitter-аккаунт Ляшка

Олег Ляшко в Instagram

Youtube-канал Ляшка.