Ранні роки та освіта
Микола Володимирович Мартиненко народився у 1961 році у місті Світловодськ Кіровоградської області.
Батьки Мартиненка були простими робітниками, а сам він після школи вступив до Харківського авіаційного інституту, ставши після його закінчення у 1984 році інженером-механіком.
Після інституту Мартиненко два роки працював на Київському механічному заводі ім. Антонова, після чого зайнявся партійною діяльністю.
Політична кар'єра
Партійну кар'єру Мартиненко розпочав у комсомолі (Ленінський Комуністичний Союз Молоді). У 1986 році він став заступником секретаря, а у 1987 — секретарем комсомольської організації Київського механічного заводу. З 1988 до 1991 року був секретарем Київського міськкому ЛКСМ України з питань робітничої молоді.
Після розвалу СРСР у 1991 році Мартиненко зайнявся бізнесом. Він створив фірму "Торговий Дім", яку очолював до 1998 року. Також якийсь час був головою правління ЗАТ "Інтерпорт-Ковель". Партнером Мартиненка по "Торговому дому" став Давид Жванія. У перші роки незалежності України Мартиненко вів бізнес насамперед у сфері енергетики – продавав обладнання для АЕС, постачав на станції тепловиділяючі елементи (ТВЕЛ) та вивозив відпрацьовані ТВЕЛи до Росії. Водночас коло його інтересів було досить широким. За наявними даними, під його контролем свого часу знаходилися такі активи, як патронний завод у Луганську, Діамантбанк, абразивний комбінат у Запоріжжі.
У 1998 році Мартиненка було обрано народним депутатом по виборчому округу № 21 (Волинська область) і до 2015 року офіційно підприємницькою діяльністю не займався, а також заперечував наявність будь-яких бізнес-інтересів. У парламенті був членом фракції Народно-демократичної партії.
З того ж 21 округу Мартиненко повторно пройшов до Ради у 2002 році, однак у парламенті IV скликання увійшов до фракції "Наша Україна" Віктора Ющенка.
Також Мартиненко очолював депутатську групу "Разом", члени якої фінансували блок "НУ" та виборчу кампанію Ющенка. Під час президентських виборів 2004 року Мартиненко був заступником керівника виборчої кампанії Ющенка та входив до його найближчого оточення. За даними ЗМІ, брав участь у фінансуванні Майдану під час Помаранчевої революції, був членом Комітету національного порятунку.
Після того, як Ющенко став президентом, Мартиненко очолив у Раді фракцію партії "Народний Союз Наша Україна". Також очолював Київську міську партійну організацію НСНУ.
У 2006 році Мартиненко пройшов до Ради за списками НСНУ (№ 21 у списку). У червні 2007 року разом із групою депутатів склав свій депутатський мандат, щоб забезпечити проведення позачергових парламентських виборів.
На цих виборах він пройшов до Ради за списком блоку "Наша Україна — Народна самооборона" (№ 21 у списку). У січні 2009 року Мартиненко очолив фракцію НУНС, але влітку вийшов із партії, заявивши, що робить це на знак протесту проти руйнації "Нашої України" Ющенком та дискредитації демократичних цінностей.
У вересні 2011 року Мартиненко вступив до партії "Фронт змін" Арсенія Яценюка. Входив до Ради партії.
Перед парламентськими виборами 2012 року команди Арсенія Яценюка та Юлії Тимошенко об'єднали зусилля та Мартиненко пройшов до парламенту за списком партії ВО "Батьківщина".
На позачергових виборах до Верховної Ради у 2014 році його обрали депутатом за списком партії Яценюка "Народний фронт" (№14 у списку).
У парламенті Мартиненко займався питаннями енергетики. У Верховній Раді 5-го, 6-го та 7-го скликань він очолював Комітет з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.
1 грудня 2015 року Мартиненко написав заяву про складання депутатських повноважень у зв'язку зі скандалом через звинувачення у корупції. Колишній журналіст Сергій Лещенко, який на той момент також був народним депутатом, оприлюднив деякі документи, з яких випливає, що компанія Мартиненко нібито отримувала 15-20% відкату від контрактів "Енергоатому" та чеської "Шкоди" на постачання обладнання. Також Лещенко заявив, що проти Мартиненка відкрито справи за кордоном. 22 грудня Верховна Рада достроково припинила повноваження Мартиненка. За відповідне рішення проголосували 228 депутатів за мінімально необхідних 226 голосів.
Сам Мартиненко називав звинувачення на свою адресу кампанією, яку проводять олігархи та проросійські сили.
Я багато років послідовно відстоюю зменшення енергозалежності України від Росії. Останнім часом за моєї участі прийнято низку важливих рішень: повернення державі контролю над облгазами (на яких паразитували олігархи), розрив угоди з Росією щодо добудови атомних блоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС, відмова від російського газу на користь реверсу з Європи, заміна російського ядерного палива на американське та інше. Тому не дивно, що "спонсори" екс-"чесних журналістів" готові вкладати нові та нові мільйони у мою дискредитацію.
Кримінальні справи
У вересні 2015 року правоохоронці Швейцарії заявили, що з 2013 року проводять розслідування щодо Мартиненка. Справа стосувалася нібито отримання хабарів за постачання державному "Енергоатому" обладнання чеською компанією "Skoda JS". Також ЗМІ повідомляли, що слідство за цим обвинуваченням триває і в Чехії.
20 квітня 2017 року детективи Національного антикорупційного бюро затримали Мартиненка та вручили йому підозру за ч. 1 ст. 255 ("Створення злочинної організації"), ч. 5 ст. 191 ("Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем") КК України. Зокрема, Мартиненка звинуватили у розтраті коштів державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" при закупівлі уранового концентрату. За версією слідства, державне підприємство "ВостГЗК" уклало контракт з компанією-посередником, підконтрольною Мартиненко, на постачання уранового концентрату за завищеними цінами, внаслідок чого інтересам ДП у 2014-2016 роках було завдано збитків у розмірі 17,28 млн. доларів США.
Сам Мартиненко заявив, що справа є політичною, і всі звинувачення були сфальшовані за вказівкою директора НАБУ Артема Ситника.
Я ще 2015 року добровільно відмовився від депутатського мандату, щоб НАБУ перевірило фейкові звинувачення на мою адресу, які тиражуються за гроші. Я нікуди не ховаюся, перебував в Україні та надам усі свідчення. Проте директор НАБУ Ситник вирішив пропіаритися, він хоче переключити увагу з провалів у роботі НАБУ та своєї політичної заангажованості.
Також Мартиненко заявив, що керівники НАБУ Артем Ситник та Гізо Углава працюють на дострокові вибори парламенту для Михайла Саакашвілі.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура сьогодні перетворилися на філію "грузинської мафії". Бюро використовується як інструмент політичної боротьби та розвалу коаліції. Ціль — дострокові парламентські вибори, щоб привести до парламенту свою політичну силу. Для Ситника та Углави вже зарезервовані місця у партії Саакашвілі-Лещенка.
У 2020 році ЗМІ повідомили, що Мартиненка було засуджено Федеральним кримінальним судом Швейцарії до 28 місяців ув'язнення за "відмивання" 2,8 млн євро. За даними журналістів, суд визнав винним ще одного громадянина України, Павла Скаленка, який разом із Мартиненком фігурує і в українському кримінальному провадженні НАБУ та САП.
Мартиненко повідомив, що оскаржив вирок в апеляційному суді й вважається невинним, поки не пройдено всіх судових інстанцій.
Суд в Україні вироку щодо Мартиненка не ухвалив.
Скандали
За часів президентства Кучми Мартиненка пророкували на посаду голови НАЕК "Енергоатом", однак призначення не відбулося. За даними ЗМІ, проти виступили керівники кількох парламентських комітетів через те, що фірма Мартиненко "Торговий дім" нібито брала завищені комісійні при розрахунку з російською компанією "ТВЕЛ" за ядерне паливо. ЗМІ посилалися на дані ревізії Мінфіну, згідно з якою із загальної суми поставленого в Україну палива 232 млн грн. половина пішла на комісійні "Торговому дому".
У вересні 2005 року вибухнув гучний корупційний скандал після відставки голови секретаріату президента Ющенка Олександра Зінченка. Зінченко на пресконференції звинуватив кількох людей з найближчого оточення Ющенка, зокрема Мартиненка, у корупції та впливу на президента, не надавши при цьому жодних вагомих доказів. Після цього у ЗМІ став використовуватися вираз "любі друзі" для позначення оточення Ющенка. Цей скандал став поштовхом до розвалу "помаранчевого альянсу" Ющенка та Тимошенко.
Згодом Тимчасова слідча комісія Верховної Ради ухвалила, що Мартиненко не має жодного стосунку до корупційних дій у найвищих ешелонах влади. Водночас, між Мартиненком і Тимошенко утворився стійкий конфлікт.
Я звик до "наїздів" ставитись абсолютно спокійно. Відповідати – значить виправдовуватися. За Кучми нічого доведено не було, бо ми не займалися нічим, що б суперечило законодавству. Зараз Тимошенко використовує ті самі методи, що й Кучма".
Також Мартиненко мав конфлікт з експрезидентом Грузії Михайлом Саакашвілі, який у 2015 році звинуватив його в корупції.
Саакашвілі хоче втекти з Одеси до Києва, розраховуючи на посаду глави уряду, хоч би як він це заперечував… Тому настільки агресивно він атакує чинного прем'єр-міністра та його однопартійців… Навіть не знаю, яке марення я почую про себе наступного разу. Напевно, що на сніданок я п'ю кров немовлят та запиваю контрабандним грузинським вином.
Доходи
Останню декларацію Мартиненко подав у 2015 році.
Дохід Мартиненка за 2014 рік склав 534 тисячі гривень, а дохід членів сім'ї – 1 млн 460 тис. грн. На рахунках у банках у Мартиненка було 1 млн 783 тис. грн, а у його сім'ї – 1 млн 732 тис. грн.
Згідно з документом, у Мартиненка була квартира площею 521 м2; а також деяке нерухоме майно площею 260 м2.
Їздив він автомобілем Toyota Sequoia, а його сім'я використовувала Mercedes-Benz SL65.
Родина
За даними Мартиненка одружений вже втретє. Про його першу дружину даних у відкритих джерелах немає, відомо лише, що їхній шлюб тривав недовго.
Другою дружиною Мартиненка стала Майя Гречковська, дочка колишнього першого заступника Вищого господарського суду України Миколи Гречковського.
Третя дружина Мартиненко Ганна (дівоче прізвище Кривоборська), за наявними даними, веде бізнес у сфері косметичних послуг та салонів краси. Зокрема їй належить ТОВ "Моді Бьюті Центр".
У Мартиненка чотири дочки. Три старші від перших шлюбів – Юлія, Альона та Ганна – живуть окремо. Від Ганни Мартиненко народилася дочка Катя.
