Мустафа Найєм

Мустафа-Масі Найєм народився в 1981 році в столиці Афганістану Кабулі. Найєм є етнічним пуштуном — його батько Мухаммад Наїм був заступником міністра освіти Афганістану 1976, а мати Латіфа Роза викладала математику.

Мати Найєма померла в 1984 роки після пологів молодшого сина — Масі-Мустафи Найєма. У 1986 році батько Найєма переїхав до Москви, де писав дисертацію для отримання наукового ступеня кандидата психологічних наук в Академії психологічних наук Національної Академії Наук СРСР.

У Москві Мухаммад Наїм зустрів киянку Валентину Колечко, на якій одружився в 1990 році.

Мустафу батько забрав до Москви лише в 1989 році. Він встиг рік провчитися в російській початковій школі, а в 1991 році вся сімʼя переїхала до Києва.

У Києві Найєм отримав середню освіту, а після школи навчався в Технічному ліцеї. Після ліцею поступив на факультет авіаційних і космічних систем Київського політехнічного інституту, який закінчив у 2004 році.

Після КПІ Найєм не працював за отриманою спеціальністю інженера. Деякий час він займався музикою, виступаючи з групою в київських кафе (грав на ударних), а потім грав в театрі "Чорний квадрат". У вересні 2004 року почав карʼєру в ЗМІ.

У 2013 році закінчив Міжнародну академію журналістики Intajour в Німеччині, а наступного року став учасником Програми літніх стипендіатів Дрейпер Хіллз Стенфордського університету.

У 2015 році Найєм став викладачем на півставки на кафедрі медіакомунікацій і кафедри журналістики Українського католицького університету у Львові, де викладає на курсах політичний репортаж, політичні комунікації, глибоке інтервʼю, журналістське розслідування.

Уже в 2016 році Найєм вступив до Інституту післядипломної освіти Київського Національного університету ім. Шевченко на юридичний факультет за спеціальністю "Право".

Роботу в засобах масової інформації Найєм почав восени 2004 року в відділі київських новин ІА Контекст-Медіа.

З липня 2005 року по червень 2007 року він працював кореспондентом російського видання "Комерсант". Паралельно в 2006 році почав роботу в "Українській правді", займаючись журналістськими розслідуваннями в тандемі з Сергієм Лещенком.

Після відходу з "Коммерсанта" Найєм почав роботу на телебаченні і тісно співпрацював з Савіком Шустером. Спочатку Найєм став редактором-спецкореспондентом програми "Свобода Савіка Шустера" на телеканалі "Інтер", а з листопада 2009 р став ведучим програми Чорне і біле (спільний проект Savik Shusterʼs Studio і ТВі). Згодом Шустер заснував компанію з виробництва аналітичних ток-шоу Savik Shusterʼs Studio, де Найєм працював редактором.

У грудні 2010 року Найєм розірвав усі угоди з продакшен-компанією "Савік Шустер Студія" і договори з "Шустер LIVE". За його словами, це було зроблено за обопільною згодою, а в майбутньому сторони могли б продовжити співпрацю.

Співпраця з "Савік Шустер Студія" Найєм відновив вже в січні 2011 року: він став на гонорарної основі ведучим і автором нової програми "After live" на "Першому національному" про політичне ток-шоу "Шустер LIVE" за лаштунками. Однак в лютому покинув проект через те, що з програми вирізали синхрон Савіка Шустера про розмову з Сергієм Льовочкіним про перехід Шустера на "Перший національний".

У вересні 2011 року Найєм став провідним власної щоденної програми "Сьогодні. Про головне" на каналі ТВі, а в травні 2012 року став на цьому ж каналі ведучим ток-шоу "Сьогодні про головне" разом з Ілоною Довгань.

У квітні 2013 року Найєм звільнився з ТВі разом з більшою частиною журналістів телеканалу через конфлікт з новим менеджментом. Згодом він став одним з ініціаторів створення інтернет-телеканалу "Громадське телебачення", який вийшов в ефір 22 листопада 2013 року. Згодом став головним редактором громадської організації "Громадське ТБ".

В кінці серпня 2019 року Найєм погодився вести програму "Апокриф" на Радіо НВ, чий колишній ведучий Сергій Рахманін потрапив до Верховної Ради за списком партії "Голос".

Вважається, що Найєм був ініціатором першого мітингу на Майдані в 2013 році на знак протесту проти рішення уряду Миколи Азарова відкласти підписання угоди про асоціацію з ЄС, поклавши початок Євромайдану.

Спочатку він виклав у себе на Facebook пост такого змісту: "Гаразд, давайте серйозно. Ось хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Тільки коментарі під цим постом зі словами "Я готовий". Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися".

Після того, як взяти участь в акції протесту погодилися понад тисячу осіб, в тому числі тодішні опозиціонери Юрій Луценко і Арсен Аваков, Найєм призначив місце і час зустрічі.

24 листопада 2013 року Найєм в перший і останній раз виступив з трибуни Майдану. У своїй промові він спрогнозував, що наступним президентом України стане політик, який готовий підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом.

Перший тиждень протестів Найєм очолював неформальний координаційний центр Евромайдану, але потім повернувся до ролі журналіста, висвітлюючи події для новоствореного "Громадського телебачення" і "Української правди".

У 2014 році Найєм пройшов до Верховної Ради за списками партії "Блок Петра Порошенка" (№20 у списку), хоча був безпартійним. У Раді став заступником голови депутатської фракції БПП (Юрія Луценка) та увійшов до комітету ВР з питань європейської інтеграції.

У лютому 2015 року увійшов до складу міжфракційної парламентської групи "Єврооптимісти".

У липні 2015 року був призначений куратором запуску проєкту патрульної поліції в Закарпатській області. Пізніше крім Ужгорода та Мукачево Найєм курирував запуск патрульної поліції в Івано-Франківську, Чернівцях, Словʼянську, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Маріуполі та Краматорську.

У 2015-2016 році брав участь в заходах "Руху за очищення" Михайла Саакашвілі.

У липні 2016 року Найєм вступив в партію "Демократичний альянс", на базі якої планувалося створити платформу для "обʼєднання центристських і право-центристських політичних сил", і був обраний до складу політради. Після цього його відкликали з посади заступника голови фракції БПП. При цьому з фракції БПП Найєм вийшов лише в 2019 році під кінець каденції. Такий вчинок він пояснював тим, що не хоче віддавати депутатський мандат.

У листопаді 2016 року Найєма виключили зі складу делегацій України в Парламентській Асамблеї НАТО і ОБСЄ. Того ж місяця його виключили з правління "Демократичного Альянсу" і він залишив партію.

Під час президентських виборів 2019 року Найєм критикував хамську манеру спілкування кандидата Володимира Зеленського.

У парламентських виборах 2019 року Найєм не брав участі, хоча спочатку вів переговори з партією "Голос" про входження до її списку. Однак в підсумку партія відмовилася включати туди діючих депутатів.

У середині листопада 2020 року Найєм зайняв посаду директора з управління активами Держконцерну "Укроборонпром", а 1 березня 2021 роки він став заступником генерального директора з питань активів, корпоративних прав та державного оборонного замовлення. Але вже 29 квітня 2021 року його звільнили. У концерні заявили, що посада, яку займав Найєм, ліквідували з метою оптимізації організаційної структури. Самого Найєма про звільнення навіть не попередили.

У грудні 2010 року Найєма затримали співробітники підрозділу "Беркут", пояснивши це тим, що він "особа кавказської національності". Найєма відвезли до Подільського райвідділу міліції, але випустили того ж дня. Міліція провела службове розслідування, в ході якого було встановлено, що міліціонер в спілкуванні з Найємом дозволив собі некоректні висловлювання, йому було оголошено сувору догану.

У 2011 році під час пресконференції Віктора Януковича Найєм задав йому питання про те, чому в країні спостерігається економічний занепад, а в резиденції "Межигірʼя" триває будівництво нових маєтків родини президента, на що Янукович відповів: "Я вам не заздрю".

Організація "Фрідом хаус" розцінила ці слова як погрозу журналісту, хоча сам Найем стверджував, що сприйняв ці слова як обмовку.

У липні 2012 року Найєм заявив, що його побила охорона одного з делегатів зʼїзду Партії регіонів після того, як машина супроводу цього делегата підрізала мотоцикл Найєма. Міліція відмовила Найєму в порушенні кримінальної справи, заявивши, що його свідчення не підтвердилися.

У лютому 2017 року Найєм пропонував відновити постачання води і електрики в окупований Росією Крим під приводом того, що Україна нібито зобовʼязана це робити за "міжнародним гуманітарним правом".

У липні 2017 року мережу виклали відео, як Найєм заснув під час засідання Верховної Ради.

У жовтні 2017 року Найєм став одним з організаторів акції біля будівлі Верховної Ради під назвою "Всеукраїнський збір". Учасники мітингу зуміли пронести під Раду заздалегідь підготовлені намети і розбити табір, який знаходився під будівлею парламенту Ради до березня 2018 року. 3 березня 2018 року поліція і Нацгвардія зайшли в наметове містечко, вивели практично всіх, хто там перебував, після чого розібрали намети та встановлені барикади. В результаті розгону наметового містечка 13 мітингувальників отримали важкі тілесні ушкодження і 7 правоохоронців отримали травми.

30 квітня 2018 року на Найєма в центрі Києва напали невідомі. Депутат стверджував, що не поступився дорогою автомобілю, що порушував правила дорожнього руху, зупинився і викликав поліцію. В цей час друзі водія, чеченці за національністю, побили його.

Найєму зламали щелепу, і він три тижні лікувався в лікарні.

Головний нападник на Найєма зник в Азербайджані і його шукали через Інтерпол. Однак згодом він добровільно повернувся в Україну, а в червні 2020 року суддя Шевченківського райсуду виправдала нападників на Найєма.

1 листопада 2018 року Росія ввела санкції проти 322 громадян України, в тому числі — проти Мустафи Найєма.

У квітні 2019 року на Найєма під час візиту в Одесу напала група невідомих, які облили його нечистотами. Поліція затримала нападників.

24 березня 2021 року до Національного антикорупційного бюро України 24 березня надійшла заява про вчинення кримінального злочину заступником ГК "Укроборонпром" Мустафою Найємом. Заяву подав колишній радник глави СБУ, представник наглядової ради ВАТ "Меридіан ім. С.П. Корольова" Вадим Гриб — він заявив про можливе скоєння корупційних дій керівництвом держконцерну в ході реалізації "ефективного корпоративного управління".

У матеріалах, про яких згадував Гриб, говорилося про вимагання хабара "спочатку 70 тис. доларів, а потім 10% в статутному капіталі ТОВ "Меридіан Союз", яке володіє 40,0753% в ВАТ "Меридіан ім. С.П. Корольова".

Сам Найєм назвав звинувачення на свою адресу брехнею і "спробою приватної компанії зберегти контроль за державним оборонним підприємством і змусити державу в особі Концерну прийняти її умови".

Мустафа Найе неодружений, але у нього є син Марк-Міхей.

Батько Мустафи Мухаммад Наїм помер 17 травня 2021 року. Мати Мустафи Латіфа Роза померла в 1984 роки після пологів молодшого сина — Масі-Мустафи Найєма.

Брат Масі-Мустафа брав участь в антитерористичної операції на Донбасі і був командиром взводу 122-го батальйону 81-ї бригади повітряно-десантних військ ЗСУ. Юрист, є власником юридичної компанії "Міллер".

У Мустафи також є сестра — Латіфа-Маріам, яка народилася в 1992 році. Маріам художниця.

Згідно з декларацією, яку Найєм подав у 2021 році перед звільненням з "Укрборонпрома", за 2020 рік він заробив в концерні 3 млн. 259 тисяч гривень. Інших доходів у нього не було. На рахунках в банках у Найєма є 935 тисяч гривень, а вдома готівкою він зберігає 300 тисяч гривень.

Найєму належить 20% квартири в Києві площею 63,35 кв.м. Інші частки в цій квартирі належать братові та сестрі Найєма, його мачухи Валентині Колечко і громадянину України Дмитру Колечко, який, судячи з усього, є зведеним братом Мустафи.

У декларацію також внесена квартира в Києві площею 66,4 кв. м., яку Найєм орендує для сина.

Машини у Найєма немає.

Сторінка Найєма в Facebook

Telegram-канал Найєма