Михайло Погребинський
Політолог, голова Київського центру політичних досліджень та конфліктології
Ранні роки і освіта
Михайло Борисович Погребинський народився в 1946 році в Києві. Про батьків та дитинство Погребинського практично нічого не відомо. Згідно з однією з версій, його прізвище має єврейське коріння і походить від назви села Погреби. Імператриця Катерина Друга після поділу Польщі повеліла давати такі прізвища новим підданим юдейського віросповідання, у яких раніше були тільки імена та по батькові.
Після школи Погребинський вступив до Київського університету, який закінчив в 1969 році за спеціальністю "фізик-теоретик". Після вишу почав працювати в Київському інституті мікроприладів, де послідовно обіймав посади інженера, провідного інженера і начальника лабораторії фізико-математичного моделювання. Працював в інституті до 1990 року.
Політична діяльність
Ще до розпаду СРСР, в 1989 році, Погребинський брав участь у виборчій кампанії кандидата в народні депутати Юрія Щербака та співпрацював зі створеною на зʼїзді Міжрегіональною депутатською групою. Також він був одним з творців обʼєднання "Нова Україна".
У 1990 році був обраний депутатом Київської міської ради, а в 1992 році став членом міськвиконкому від "Демократичного блоку".
У 1992-93 роках Погребинський був директором Центру ринкових реформ, а в 1993 році заснував Київський центр політичних досліджень та конфліктології і дотепер залишається на посаді його директора. Серед основних видів діяльності Центру — моніторинг, аналіз й прогноз соціально-політичної та економічної ситуації в Україні; проведення експертних семінарів та конференцій; організація і проведення соціологічних досліджень (в т.ч. експертних опитувань); консультування українських і закордонних урядових і громадських організацій та приватних фірм.
Також в 1993 році Погребинський став радником віцеспікера Верховної Ради.
У 1994 році Погребинський був членом виборчого штабу кандидата в президенти Леоніда Кучми. Після перемоги Кучми на виборах кілька місяців працював в Адміністрації президента на посаді заступника керівника відділу Управління внутрішньої політики.
У 1998-2000 роках входив до складу Ради експертів з питань внутрішньої політики при президентові Кучмі. Також в ці роки був радником премʼєр-міністра Валерія Пустовойтенка.
Як політтехнолог Погребинський регулярно брав участь у виборчих кампаніях: в 1998 році вів парламентську виборчу кампанію блоку "Соціально-ліберальне обʼєднання" (СЛОн), у 2002 році — кампанію Соціал-демократичної партії України (обʼєднаної), яку очолював кум Путіна Віктор Медведчук, а у 2004 році був радником у виборчому штабі кандидата в президенти Віктора Януковича.
З Медведчуком Погребинський співпрацював і далі. Вважається, що їх повʼязують дружні відносини, а російсько-український журналіст Євген Кисельов називав Погребинського "клевретом Медведчука". З 2002 по 2004 рік, коли Медведчук очолював Адміністрацію президента, Погребинський був його радником. У 2012-2014 роках активно співпрацював з рухом Медведчука "Український вибір".
Після Революції Гідності Погребинський регулярно зʼявляється на телеканалах з так званого "пулу Медведчука", на одному з них, "112 Україна", в 2019 році працював ведучим аналітичної програми "Погляд на тиждень".
Скандали
Погребинський активно підтримує так званий "русский мир", називає себе представником "російської України" в Києві. Сповідує кремлівську версію подій в Україні: анексію Криму називає "самовизначенням" кримчан, а агресію РФ на Донбасі — "внутрішньоукраїнським конфліктом". Також поширює російські погляди про нібито "ущемлення" російськомовних в Україні, необхідність зміни Конституції для надання особливих прав окупованим територіям Донбасу, закріплення позаблокового статусу України.
У 2011 році Погребинський був нагороджений російським Орденом Дружби — "за великий внесок у розвиток і зміцнення відносин дружби та співпраці між РФ і Україною". Нагороду Погребинському вручив Посол Росії в Україні Михайло Зурабов.
За часів, коли Медведчук очолював Адміністрацію президента, Погребинський готував для ЗМІ "темники" — негласні директиви про те, під яким кутом висвітлювати новини, яких тем краще уникати в репортажах і статтях.
Найбільше подобалося наповнювати "темники" контентом Михайлу Погребинському. Саме він і був мозковим центром написання "темників". Для Михайла Борисовича таємний вплив на процеси було вищим сенсом існування. У його звичках незримо було щось від члена Ордена мечоносців і фокусника. Погребинський, нарешті, знайшов свій, прихований від усіх, філософський камінь, складний фокус, здатний впливати на багато процесів в країні. А далі пішла експансія цього методу на більшість українських ЗМІ.
Особисте життя
Про сімʼю Погребинського практично нічого не відомо. В одному з інтервʼю він згадував, що одружився ще в молодості. У нього є дочка і вже доросла внучка. Дружина Погребинського не любить поїздок і уваги преси, більшу частину часу проводить у своєму будинку під Києвом.
Погребинський написав кілька книг, частина з яких вийшла ще в СРСР: "Косіор Станіслав Вікентійович. Життя і діяльність" (1981 — про комуністичного функціонера, одного з організаторів репресій та Голодомору в Україні) і "Голова ВРК" (1986).
У наступних книгах Погребинський використовував матеріали, зібрані його центром: "Помаранчева революція". Українська версія "(2005)," Криза мультикультуралізму і проблеми національної політики "(2013) і "Україна. В очікуванні неминучого" (2016).
Погребинський в соцмережах
Сайт Київського центру політичних досліджень і конфліктології Погребинського
Офіційна сторінка Погребинського в Facebook