Костянтин Грищенко

Костянтин Іванович Грищенко народився 28 жовтня 1953 року у Києві. Мати працювала судмедекспертом, батько був постійним представником Української РСР при європейському відділенні ООН, що визначило майбутню професію сина. Після школи Грищенко вступив до Московського державного інституту міжнародних відносин, який з відзнакою закінчив у 1975 році за спеціальністю "міжнародне право".

Після навчання в МДІМВ був направлений до Секретаріату ООН у Нью-Йорку, де працював до 1980 року.

У 1981-1985 роках Грищенко працював на різних посадах у Міністерстві закордонних справ СРСР, а потім – у Генконсульстві СРСР у Монреалі (Канада), дослужившись до посади консула.

Після розвалу Радянського Союзу переїхав жити до Києва та влаштувався на роботу до МЗС України. У 90-х роках Грищенко багато займався питаннями контролю над озброєннями, роззброєнням, європейською безпекою.

У 1991 році став заступником Головного інспектора з питань біологічної зброї Спеціальної Комісії ООН в Іраку, а з 1993 по 1995 рік очолював Управління контролю над озброєнням та роззброєнням МЗС України. Також був представником України у Спільній комісії з виконання та інспекцій у зв'язку з Договором між СРСР та США про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1).

У 1995-1998 роках Грищенко обіймав посаду заступника міністра закордонних справ України. Брав участь у переговорах щодо поділу з Росією Чорноморського флоту та очолював делегацію на переговорах з питань делімітації державного кордону з Росією, Білоруссю та Молдовою. Також у ці роки був членом Ради Засновників Центру безпеки у Женеві (Швейцарія).

У 1996 році Грищенку було присвоєно найвищий дипломатичний ранг України — Надзвичайного та Повноважного Посла.

У 1998 році Грищенка було призначено послом України в Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі. Також він очолив Місію України при НАТО та був постійним представником при Організації із заборони хімічної зброї (OPCW) у Гаазі. Також з 1999 до 2003 року входив до складу Консультативної Ради Генерального Секретаря ООН з питань роззброєння, а у 2003 році очолював цей орган.

У 2000 році був призначений послом України в США, а у 2001 за сумісництвом – послом України в Антигуа та Барбуді.

У 2003 році Грищенка було призначено міністром закордонних справ України в Кабінеті міністрів, який очолював на той час Віктор Янукович. У зв'язку із посадою входив до складу Ради національної безпеки та оборони України.

Звільнили з цих постів Грищенка у 2005 році, коли після перемоги Помаранчевої революції був призначений новий Кабінет міністрів.

У 2005 році Грищенко став заступником голови Республіканської партії України Юрія Бойка. У 2006 році разом із цією партією балотувався до Верховної Ради у складі блоку "Не Так!" (№18 у списку), проте блок прохідний бар'єр не подолав, набравши лише 1,01% голосів виборців. Згодом Грищенко вийшов із РПУ, залишившись безпартійним.

Після цього Грищенко тісно працював із Віктором Януковичем. У 2006 році його було призначено радником Януковича (який на той час знову став прем'єр-міністром) з міжнародних питань. У 2007 році Янукович втратив посаду прем'єра і сформував з Партією регіонів так званий "тіньовий уряд", у якому Грищенко обійняв посаду "глави МЗС".

У 2008 році третій президент України Віктор Ющенко призначив Грищенка першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України, який на той час очолювала Раїса Богатирьова. Пізніше того ж року Грищенко за сумісництвом став послом України в Росії.

Після того, як у 2010 році Янукович виграв президентські вибори, Грищенко очолив міністерство закордонних справ в уряді Миколи Азарова, а наприкінці 2012 року його призначили на посаду віцепрем'єр-міністра.

Посади Грищенка втратив 27 лютого 2014 року, після перемоги Революції Гідності та втечі Януковича до Росії.

У квітні 2015 року Грищенко увійшов до складу так званого "Опозиційного уряду", очоливши "тіньовий МЗС".

Наразі Грищенко перебуває на пенсії. Також він регулярно коментує у ЗМІ події як в Україні, так і за кордоном.

У 2009 році Грищенко заявляв, що Україна не вважає Росію винною в Голодоморі.

У березні 2011 року Львівська обласна рада звернулася до тодішнього президента Віктора Януковича та прем'єр-міністра Миколи Азарова з вимогою зняти Грищенка з посади міністра закордонних справ.

У серпні 2011 року на V Всесвітньому форумі українців у Києві мав виголосити промову Янукович. Проте натомість привітання президента зачитав Грищенко. Під час його виступу із зали вигукували "Ганьба президентові України!", а біля сцени розгорнули транспарант "Бандократію — геть!".

У лютому 2012 року Грищенко став почесним професором російського Нижегородського державного лінгвістичного університету імені Добролюбова.

А загалом Грищенко під час роботи в уряді вважав, що Україна має прагнути до Європи, але лише у стратегічному партнерстві з Росією.

Одружений із Наталією Грищенко. Одружилися вони ще під час навчання в університеті, 1974 року. У Грищенка є донька Оксана та двоє онуків — Соломія та Філімон.

Брат Грищенка, Дмитро, очолює юридичну компанію "Грищенко та партнери".