Ігор Смешко

Ігор Петрович Смешко народився в 1955 році в місті Христинівка Черкаської області. Обидва його діди воювали в Першій і Другій світових війнах, тому в родині був культ армії та військового обовʼязку. Дід по лінії батька загинув в 1941 році. Перший чоловік матері Смешко загинув в 1944 році під час визволення Умані. Його поховали в центрі міста, біля Вічного вогню.

У шкільні роки Смешко неодноразово вигравав олімпіади з історії, фізики та математики. Середню освіту здобув в 1972 році та вирішив присвятити себе військовій службі.

Після школи Смешко вступив до Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища, яке закінчив в 1977 році із золотою медаллю за фахом "військовий інженер з радіотехніки". Після училища отримав призначення командиром ракетної батареї в групі радянських військ у Німеччині. Посада була майорська, хоча Смешко був лише старшим лейтенантом.

Через два роки вступив до адʼюнктури того ж зенітно-ракетного інженерного училища. У 1982-му закінчив її, захистив кандидатську дисертацію і був призначений старшим викладачем цього училища. Ця була посада полковника, в той час, як Смешко був лише у званні капітана.

У 1988 році Смешко вступив до докторантури Військової академії протиповітряної оборони в Києві. Через два роки закінчив навчання достроково — в 35 років захистив докторську дисертацію і став наймолодшим в СРСР доктором технічних наук по військовій кібернетиці. Займався винахідництвом, деякі винаходи Смешко були реалізовані в серійному виробництві головок самонаведення систем протиповітряної та протиракетної оборони.

Під час проголошення незалежності України Смешко обіймав посаду керівника науково-дослідного центру Військової академії протиповітряної оборони в Києві.

В кінці 1991 року пішов служити до Міністерства оборони України та став секретарем Експертної наукової ради Міноборони.

У 1992 році Смешко увійшов до складу робочої групи зі створення стратегічної військової розвідки. В кінці літа він пройшов серйозний відбірковий конкурс і відповідну допідготовку, після чого був направлений на дипломатичну роботу в США. У 37 років Смешко став першим в історії України військовим, військово-морським, військово-повітряним і з питань оборони аташе в Вашингтоні, перебував на цій посаді до 1995 року.

У 1995 році Смешко отримав звання генерал-майора, після чого йому запропонували очолити Комітет з питань розвідки при президентові України Леонідові Кравчуку. До квітня 1998 року Смешко очолював цей комітет, а потім ще майже рік був заступником голови Комітету. Крім того, в червні 1997 року Смешко був призначений начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, залишався на цій посаді до 2000 року.

У цей період він також прослухав спеціальні курси для вищих посадових осіб та керівників спецслужб за кордоном — у Вищій школі державного управління ім. Дж. Кеннеді при Гарвардському університеті (США), в Національному Королівському оборонному коледжі (Стокгольм, Швеція) і у Великобританії.

У 2000 і 2002 роках відповідно Смешко закінчив Національну академію оборони України (ставши магістром державного військового управління) і Київський національний університет імені Шевченка за фахом "правознавство".

У 2000 році Смешко був призначений аташе з питань оборони, військовим аташе при посольстві України в Швейцарській Конфедерації — постпредом Міноборони України при міжнародних організаціях у Женеві. На цій посаді він перебував до 2002 року, після чого став головою Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України.

У листопаді 2002 року Смешко був призначений заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України, а згодом став першим заступником секретаря РНБОУ Євгена Марчука.

У вересні 2003 року Смешка призначили головою Служби безпеки України. Також він став членом Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України.

Після Помаранчевої революції в лютому 2005 року третій президент України Віктор Ющенко звільнив Смешка з посади голови СБУ (в указі зазначено, що "за станом здоровʼя"), його місце зайняв Олександр Турчинов. Наприкінці року Смешко був звільнений з військової служби в званні генерал-полковника. Крім того, Ющенко своїм указом позбавив Смешка дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного посла. Дипломатичний ранг Смешко повернув собі через суд, але оскаржити в суді звільнення з військової служби не став.

У 2006 році Смешко став президентом Центру стратегічних досліджень та аналізу.

У 2009 році він став головою Всеукраїнської громадської організації "Сила і Честь".

Через кілька місяців була створена і політична партія "Сила і Честь", головою якої став Смешко. Громадська ж організація "Сила і Честь" також продовжила існування.

У жовтні 2014 року пʼятий президент України Петро Порошенко призначив Смешка своїм радником і главою Комітету з питань розвідки при президенті. Але вже в січні 2015 року Комітет був ліквідований, а Смешко звільнений з посади його голови. У березні того ж року Смешко був звільнений з посади радника президента і призначений позаштатним радником глави держави. Пішов з цієї посади в січні 2019 року. Смешко звинувачував Порошенка в тому, що посада була виключно формальної й до його рекомендацій не дослухались.

У 2019 Смешко взяв участь в парламентських і президентських виборах. На президентських виборах він виступив самовисуванцем. Соціологи давали йому максимум 1,7% голосів, але Смешко отримав понад 6%. При цьому на передвиборчу кампанію Смешка було витрачено лише близько 1,8 млн грн. Комітет виборців України визнав цей результат найефективнішим з точки зору витрачених коштів і фінального результату у вигляді підтримки громадян.

На виборах до Верховної Ради в тому ж році Смешко очолив список партії "Сила і честь". Партія зайняла 7-е місце з 3,82% голосів виборців і в парламент не пройшла.

На місцевих виборах у 2020 році Смешко також балотувався на посаду мера Києва від партії "Сила і честь", але посів лише шосте місце (22 418 голосів).

У 90-х роках Смешко працював і навчався в США, через що йому часто приписують співпрацю з ЦРУ. У 2000 році СБУ, яку очолював тоді Леонід Деркач, навіть відкрила проти Смешка кримінальну справу за підозрою в "зраді Батьківщині" за нібито шпигунство на користь спецслужб США, однак справа закінчилася нічим і була закрита.

Під час виборчої президентської кампанії у вересні 2004 року був отруєний діоксином кандидат в президенти Віктор Ющенко. За офіційною версією це відбулося 5 вересня під час вечері на дачі у заступника глави СБУ Володимира Сацюка. ЗМІ писали про можливу причетність до злочину Смешко. У березні 2019 року ексглава СБУ Валентин Наливайченко на телевізійному ток-шоу заявив, що Смешко причетний до отруєння Ющенка і за це "має бути в Генеральній прокуратурі та суді". Після цього Смешко подав позов до Печерського суду Києва про захист честі, гідності та ділової репутації. Юристи Смешка привели в позові листи Генеральної прокуратури та Головного слідчого управління СБУ, в яких йшлося про те, що Смешко ніколи не був і не є стороною в кримінальному провадженні про отруєння Ющенка, і підозра в скоєнні того злочину йому ніколи не висувалась. Сам Смешко заявляв ЗМІ, що якби у нього була мета отруїти Ющенка, то справа була б доведена до кінця.

Також Смешко заявляв, що саме Ющенко привів до влади Віктора Януковича.

Також на початку 2000-х років Смешка звинувачували в причетності до афери з квартирами. У 2004 році глава СБУ звернувся до мера Києва з проханням виділити ділянки для будівництва житла. Конкурс по реалізації проєкту виграла фірма "Стабіл", одним із засновників якої нібито була сестра Смешко. Компанія вирішила залучити інвесторів і зібрала з них 17 мільйонів гривень, проте будівництво так і не почалося. Згодом в суді зʼясувалося, що фірма переказала гроші інвесторів в офшори.

Згідно з електронною декларацією Смешка, у 2020 році він отримав 1 млн 890 тис. грн доходу, основна частина якого (1,35 млн) становить дохід від занять підприємницькою діяльністю. Дружина Ігоря Смешка Юлія також отримала від підприємництва 1,339 млн грн доходу. За декларацією подружжю спільно належить ТОВ "Бізнес-консалтинг центр", а у Ігоря Смешка є ТОВ "Лагуна".

Готівкою Ігор Смешко зберігає $120 тис., на рахунках в банках понад 500 тис. грн, $296 тис. і 160 тисяч євро. У подружжя на рахунках трохи менше $ 100 тис. і 37,5 тисячі євро.

У декларації зазначено, що дружина Смешко позичила 7,5 млн грн у громадянки України Інеси Щупаковскої, яка, за даними ЗМІ, є зведеною сестрою Ігоря Смешка та інвестором його ТОВ "Бізнес-консалтинг центр".

Подружжю належить 19 земельних ділянок в Київській, Львівській, Черкаській та Одеській областях, площа найбільшого становить 20 тис. кв. м. Також у них є чотири квартири в Києві, а у Юлії Смешко — квартира в окупованій Росією Ялті. Під Києвом у Смешка є будинок, ще два будинки будуються.

Автомобілів у Смешка немає, але на його дружину записані три машини — Nissan Almera, а також два "Лексуса" — ES 250 і RX 350.

Дружина Ігоря Смешка Юлія за освітою юрист. Спільно вони володіють ТОВ "Бізнес-консалтинг центр", яке займається проведенням маркетингових і соціологічних досліджень. Справами компанії займається дружина.

У Смешка є двоє синів.

Сайт партії Смешко "Сила і честь"

Сторінка Смешко в Facebook

Twitter Смешко

Instagram Смешко