Ігор Мосійчук

Ігор Володимирович Мосійчук народився 5 травня 1972 року в Лубнах Полтавської області. Середню освіту майбутній нардеп отримав у місцевій школі № 1.

Військову службу проходив в лавах армії СРСР на Далекому Сході. У 1990 році створив там гурток української націоналістичної молоді.

Вищу освіту Мосійчук здобув лише у 2017 році. Він закінчив Львівський університет бізнесу і права, отримавши диплом магістра видавничої справи.

У 1993 році Мосійчук з групою однодумців ініціював відновлення україномовної газети "Хлібороб", яка виходила у Лубнах ще за часів Російської імперії.

В цей час він досліджував життя і діяльність ідеологів українського націоналізму, зокрема Миколи Міхновського, сприяв українізації місцевих бібліотек (українські книжки безкоштовно обмінювалися на радянські), організовував зустрічі з представниками діаспори.

Зіткнення "унсовців" та "Беркута"

У 1994 році Мосійчук вступив до лав Української національної асамблеї — Української народної самооборони (УНА-УНСО).

Під час похорону Патріарха УПЦ КП Володимира, який відбувся в центрі Києва 18 липня 1995 року, брав активну участь у зіткненнях між "унсовцями" та бійцями спецпідрозділу міліції "Беркут", які перешкоджали похоронній процесії. Ці події увійшли в історію незалежної України як "кривавий (чорний) вівторок".

За кілька днів Мосійчука разом з іншими членами організації затримали правоохоронці. До початку 1996 року він перебував на нелегальному становищі. Згодом став помічником-консультантом депутата Верховної Ради II скликання Юрія Тими.

У січні 1996 року Мосійчука заарештували у Полтаві. Суд призначив йому рік позбавлення волі. Після втручання відомих політиків та правозахисників за пів року був звільнений.

Проживаючи в Полтаві, разом з іншими діячами УНА-УНСО редагував газети "Наше слово" та "Наш край"; був організатором виставки заслуженого художника України Данила Нарбута.

Зв'язок зі "Свободою" та замах

У 1998 році вступив до Соціал-національної партії України (СНПУ), яка у 2004 році перетворилася на ВО "Свобода".

Наприкінці 2000 року разом із колишнім міським головою Лубен Василем Коряком видавав газету "Тихий жах". Видання досить жорстко критикувало діяльність тодішнього президента Леоніда Кучми та особливо його представників в регіонах.

Під час парламентських виборів 2002 року був довіреною особою кандидата в народні депутати В'ячеслава Білоуса. 6 березня того ж року на Мосійчука та Білоуса було скоєно замах.

В період з 2002 до 2005 року проживав у Києві. Співпрацював з ВГО Спілка офіцерів України", а також брав участь в різноманітних акціях протесту проти Леоніда Кучми.

Після IX з'їзду СНПУ, результатом якого стало створення Всеукраїнського об'єднання "Свобода", Ігор Мосійчук вийшов з лав партії.

У 2010 році став одним із засновників Соціал-національної Асамблеї (СНА), а наступного року увійшов до складу Виконавчого комітету СНА та очолив її пресслужбу.

За активної участі СНА було створено добровольчий батальйон МВС України "Азов". Мосійчук став заступником командира батальйону по зв'язках з громадськістю.

У 2005 році Мосійчук перебрався до Василькова на Київщині. На початку наступного року став головним редактором відновленої газети "Вечірній Васильків". Після оприлюднення статті про Васильківську нафтобазу, де фігурували кілька місцевих депутатів, на журналіста газети було скоєно напад, його жорстоко побили.

Через тиск з боку влади міста Мосійчук опублікував відкритий лист до генерального прокурора та голови СБУ. У 2008 році він заручився підтримкою ВМГО "Патріот України", а у 2010 році ініціював створення Соціал-Національної Асамблеї.

Міськрада

На місцевих виборах у жовтні 2010 року Ігор Мосійчук був обраний депутатом до Васильківської міської ради (округ №20). Суб'єкт висування — політична партія "За Україну!". В міськраді він очолив Постійну депутатську комісію з регламенту і співпраці з правоохоронними органами. Активно виступив проти відчуження у приватну власність земель Васильківського району.

Разом з депутатом Сергієм Бевзом, за підтримки місцевого осередку ГО "Патріот України" та активістів СНА депутат ініціював "наведення правопорядку в Василькові". Зокрема, в місті були закриті гральні заклади та нічні клуби.

У травні 2013 року, перебуваючи в Лук'янівському СІЗО в Києві, балотувався на посаду мера Василькова, однак невдало.

Справа "васильківських терористів"

Наприкінці серпня 2011 року в столиці та у Василькові за підозрою у підготовці теракту були затримані, а згодом заарештовані кілька представників організації "Патріот України" та СНА, у тому числі Ігор Мосійчук. З цього почалася справа так званих "васильківських терористів".

Фігурантів справи звинуватили у підготовці підриву пам'ятника Леніну в Борисполі, а також у підготовці теракту в Києві. Співробітники СБУ влаштували обшук в офісі одного з комунальних підприємств і нібито знайшли там вибуховий пристрій та листівки із "закликом до повалення влади", зокрема тодішнього президента Віктора Януковича.

Затримані заперечили всі звинувачення на свою адресу, заявивши, що "докази" у справі підкинули самі правоохоронці. Себе вони оголосили політв'язнями та звинуватили владу в політичних репресіях. В різних містах країни проходили масові акції на підтримку т.з. "васильківських терористів", а Комітет визволення політв'язнів виступив на їхній захист.

10 січня 2014 року Києво-Святошинський суд засудив фігурантів гучної справи Володимира Шпару, Сергія Бевза та Ігоря Мосійчука до шести років ув'язнення. До цього часу з кінця серпня 2011 р. вони перебували в Київському СІЗО.

В лютому 2014 року, після перемоги Революції Гідності, вони були амністовані. 13 лютого 2015 року Колегія суддів Апеляційного суду Київської області зняла з них обвинувачення у тероризмі. Справа "васильківських терористів" була закрита за відсутністю складу злочину

Рішенням Верховної Ради у 2014 році Мосійчука було визнано політв’язнем та повністю реабілітовано.

 У 2012 році, перебуваючи в СІЗО, Мосійчук від партії "Конгрес Українських Націоналістів" балотувався до Верховної Ради VII скликання в одномандатному окрузі № 94. Тоді за нього віддали голоси лише 594 виборці (1,01%). Примітно, що ЦВК так і не змогла встановити результати голосування на цьому окрузі, де за перемогу боролися Тетяна Засуха (Партія регіонів) і Віктор Романюк (ВО "Батьківщина").

У травні 2014 року обраний депутатом Київської міської ради від "Радикальної партії Олега Ляшка". Очолив Постійну комісію з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією. В цей період він також був заступником командира батальйону "Азов" зі зв’язків із громадськістю.

Верховна Рада

На дострокових парламентських виборах восени 2014 року Ігор Мосійчук був обраний народним депутатом від "Радикальної партії Олега Ляка" (№ 9 у виборчому списку). На момент обрання — керівник Центру інформаційної та соціальної правової підтримки учасників АТО, член РПЛ.

У Верховній Раді VIII скликання нардеп обіймав посаду першого заступника голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, входив до складу двох ТСК (для проведення розслідування відомостей щодо нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів, а також з питань розслідування обставин конфлікту в Закарпатській області), а також був членом кількох груп з міжпарламентських зв’язків, зокрема з Вірменією та Ізраїлем.

Протягом депутатської каденції, яка тривала до серпня 2019 р., Мосійчук долучився до подання 150 проєктів закону та постанов, подав майже 400 поправок до 14 законопроєктів (враховано було понад 120), направив 15 депутатських запитів і 312 разів виступав у Раді.

За даними електронної системи реєстрації, нардеп був відсутній на понад 30% пленарних засідань. Портал "Слово і Діло" нарахував 43% виконаних обіцянок депутата.

Мосійчук довгий час був заступником лідера "Радикальної партії" Олега Ляшка, проте у травні 2019 року він вийшов зі складу цієї політичної сили, хоча й залишився у фракції "радикалів" у парламенті.

Своє рішення політик пояснив "розбіжностями у формуванні ідеології партії" та "небажанням поглиблювати конфлікт всередині команди".

Підтримка Дубінського

На дострокових виборах до Верховної Ради влітку 2019 року Мосійчук балотувався в окрузі № 94 в Київської області як безпартійний самовисуванець. Під час передвиборчої кампанії він заявив про спробу підкупу і тиску на нього. Згодом він зняв свою кандидатуру на користь кандидата від партії "Слуга народу" Олександра Дубінського.

Конфлікт з вірменами та зв'язок з "регіонами"

Влітку 2009 року вірменська громада подала до суду на Ігоря Мосійчука. Головного редактора "Вечірнього Василькова" звинуватили у розпалюванні міжнаціональної ненависті. Незадовго до цього він оприлюднив статтю про бійку за участі уродженців Вірменії у Марганці, внаслідок якої загинув 22-річний міліціонер. Цей конфлікт тоді активно висвітлювали азербайджанські ЗМІ.

Згодом відносини нормалізувалися. Нардеп Мосійчук заявляв, що "вірмени мають значний внесок у розвиток України", а представники вірменської громади відвідували його у лікарні, куди він потрапив після замаху у жовтні 2017 р.

Мосійчуку також неодноразово закидали співпрацю з "регіоналом" Сергієм Іващенком, який у 2010 році став мером Василькова. Деякі джерела звинувачували Мосійчука, який на той був одним з керівників васильківської організації "Патріот України", у фальсифікаціях на користь представника Партії регіонів. Сам він будь-які зв'язки з Іващенком категорично заперечував.

"Напад" на Кличка

На початку вересня 2014 року під час засідання Київради депутат-"радикал" спровокував масову бійку. Він вимагав зняти з порядку денного деякі земельні питання, заявляючи, що вони були належним чином оформлені. Столичний міський голова Віталій Кличко проігнорував цю пропозицію. Тоді Мосійчук почав обурюватися та кинувся до Кличка з лайкою, однак його стримали інші депутати.

Після перерви засідання продовжилося, а Мосійчуку було оголошено попередження.

Фінансування "радикалів"

Під час передвиборчої кампанії 2014 року з'ясувалося, що серед спонсорів "Радикальної партії Олега Ляшка" значиться Ігор Мосійчук, який лише в лютому вийшов із СІЗО. Походження коштів на виборчу кампанію РПЛ колишній політв'язень пояснив так: у той час, коли він знаходився за ґратами, його дружина керувала рекламним бізнесом, що "приносив мільйон доларів прибутку в рік". Журналісти тоді дивувались, як так вийшло, що "борець з режимом Януковича "сидів", а в цей час його сім’ї дозволяли "нормально" заробляти".

Позбавлення депутатської недоторканості та арешт

Під час пленарного засідання Верховної Ради 17 вересня 2015 року тодішній генеральний прокурор Віктор Шокін оприлюднив кілька епізодів відео, на яких зафіксована передача хабара нардепу-"радикалу" Ігорю Мосійчуку. На записах невідомий чоловік попросив депутата "вирішити деякі питання", зокрема, шляхом депутатських звернень і запитів. Мосійчук озвучив такі суми: 10-15 тис. доларів за запит і 3-5 тис. дол. за звернення.

Того ж дня парламент схвалив рішення про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт Ігоря Мосійчука. Відповідне рішення підтримали 262 парламентарі. Нардепа затримали співробітники правоохоронних органів, попри перешкоджання представників РПЛ на чолі з Олегом Ляшком.

ГПУ оголосила підозру Мосійчуку в скоєнні злочинів, передбачених п'ятьма статтями Кримінального кодексу України: ч. 4 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди), ч. 2, 3 ст. 296 (хуліганство), ч. 1, 2 ст. 350 (погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує суспільний обов'язок), ч. 1 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 1, 2 ст. 377 (погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного).

Вже 18 вересня Печерський райсуд Києва заарештував депутата на два місяці. Мосійчук оголосив голодування.

8 жовтня "радикала" госпіталізували із зали Апеляційного суду Києва. за кілька днів лікар медичної служби СБУ заявив, що виявив у нардепа лише остеохондрозу та ожиріння 3-го ступеня.

22 жовтня ГПУ оголосила про завершення досудового розслідування "справи Ігоря Мосійчука за підозрою в отриманні хабаря у розмірі 450 тис. гривень. Також його підозрювали у численних хуліганських діях.

17 листопада 2015 р. Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) визнав постанову Верховної Ради про зняття депутатської недоторканності та арешту Мосійчука незаконною. 10 березня 2016 р. Вищий спеціалізований суд визнав незаконним і його затримання.

15 березня Верховний Суд України зупинив провадження у справі розгляду про конституційність зняття недоторканності з Ігоря Мосійчука, перенаправивши його безпосередньо до КСУ.

16 травня 2016 р. нардеп повернувся в сесійну залу Верховної Ради, а 20 травня ГПУ відкликала клопотання про його арешт.

За час судових розглядів та перебування в СІЗО нардеп схуднув на кілька десятків кілограмів. Він також заявляв, що правоохоронці застосовували проти нього "катування для отримання зізнання".

Замах на вбивство

Ввечері 25 жовтня 2017 року в Солом'янському районі Києва стався вибух біля входу в будівлю телеканалу "Еспресо". Вибуховий пристрій, закріплений на припаркованому поруч моторолері, спрацював у той момент, коли Ігор Мосійчук та відомий політолог Віталій Бала вийшли на вулицю.

На місці вибуху загинув перехожий, колишній офіцер МВС Михайло Мормель, а по дорозі до лікарні помер охоронець Мосійчука Руслан Кушнір. Ще три особи отримали серйозні травми: сам Мосійчук, політолог Бала та перехожа Надія Тарасенко.

Мосійчук одразу заявив, що вибух був замахом саме на нього: "Всі версії про те, що це не зі мною пов'язано, а з кимось іншим — це повна нісенітниця. Я дав свідчення СБУ, тому я не можу розголошувати інформацію. Єдине, що скажу, як і раніше, — це замах на мене, на нашу партію, замах на нашого лідера, на кожного українця, щоб залякати. Я впевнений, що замовники сидять у Москві, а виконавці десь ходять серед нас. Ви ж знаєте, мені погрожували багато хто в житті".

На початку вересня 2019 року СБУ повідомила, що "до замаху на екснардепа Ігоря Мосійчука причетний громадянин Росії", його особу вже встановлено.

15 лютого 2022 року Офіс генерального прокурора повідомив про завершення досудового розслідування справи про теракт біля телеканалу "Еспресо".

В ОГПУ заявили про заочне повідомлення підозри двом виконавцям злочину. "Підозрювані – громадяни України, один з яких є уродженцем Азербайджанської Республіки, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, вчинили терористичний акт з метою посягання на життя народного депутата України. Після вчинення злочину один з виконавців виїхав через Республіку Білорусь до Російської Федерації, а інший – через пункт пропуску "Каланчак" до тимчасово окупованої території АР Крим. Вони оголошені у розшук… Правоохоронцям також вдалося встановити особу пособника, який надавав безпосередню допомогу у виготовленні вибухового пристрою", — йшлося в повідомленні відомства.

Мосійчук, коментуючи повідомлення ОГПУ, обурився тим, що в ньому "немає жодної згадки про Росію".

"Чеченський фронт" і справи Слідкому РФ

У грудні 2014 року Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу через заяви Юрія Берези, Андрія Левуса та Ігоря Мосійчука про події в Грозному 4 грудня. Тоді в результаті боїв між російськими урядовими військами та прихильниками Кавказького емірату в столиці Чечні загинули 14 співробітників поліції. Мосійчук заявив, що "чеченці відкривають другий фронт". Справа проти українських політиків була порушена через публічні заклики до здійснення терористичної діяльності або публічне виправдання тероризму. Глава Чечні Рамзан Кадиров доручив своїм підлеглим "вжити вичерпних заходів для затримання і доставлення зазначених осіб".

Приблизно в той самий час в мережі з'явилося відео, на якому Мосійчук розстріляв фотопортрет Кадирова.

В грудні 2019 Слідком РФ відкрив ще одну кримінальну справу проти Мосійчука. Цього разу його звинуватили у нападі на російське посольство в березні 2016 року. Компанію колишньому "радикалу" склав екснардеп Володимир Парасюк.

Ігор Мосійчук одружений втретє, від попередніх двох шлюбів має сина Святослава та доньку Христину.

Колишня дружина — Ганна Андріївна Мосійчук. Пара розлучилася у 2013 році.

Нинішня дружина — Владлена Леонідівна Карпенко. Жінка була помічницею нардепа-"радикала" у Верховній Раді VIII скликання на платній основі. До цього вона працювала в структурах МВС України, старший лейтенант міліції.

Мосійчук та Карпенко одружилися в жовтні 2016 року. На їхньому весіллі, окрім колег по Радикальній партії, було чимало нардепів з різних фракцій.

Весілля гучно "відіграли" у ресторані в селі Підгірці під Києвом.

Електронну декларацію (після звільнення) Ігор Мосійчук подав наприкінці травня 2020 року. Колишній нардеп зареєстрований в Лубнах, а проживає в селі Білогородка під Києвом.

Власного житла у Мосійчука на час подачі декларації не було. Житловий будинок в Білогородці площею 497,6 кв. орендувала його дружина. Власником будинку є підприємець Андрій Вікторович Дзюбенко. У 2014 році він балотувався від "Радикальної партії Олега Ляшка" по ОВО № 94 на Київщині, однак не пройшов.

Зареєстрований екснардеп був у квартирі Антона Володимировича Мосійчука (ймовірно, рідного брата) в Лубнах.

Вартість об'єктів нерухомості не вказана.

Мосійчук задекларував кілька антикварних виробів — шпаги, шаблі, меч, палаш, ятаган 14-19 століть, а також швейцарський наручний годинник Roger Dubuis. Вартість цього майна невідома.

Транспортні засоби. Ексдепутат їздив на Lexus LX570 2008 року випуску за 149 000 грн, а його дружина — на Hyundai Coupe 2006 року.

Корпоративні права. Владлена Карпенко має 50% загального капіталу юрфірми "ЛУІГОР, АМБЕРФІЛЬД І ПАРТНЕРИ".

У квітні 2014 р. Мосійчук зареєстрував назву підрозділу добровольців "Чорні чоловічки".

Доходи. Зарплата Мосійчука у Верховній Раді за 2019 рік склала 285 671 грн, ще 304 262 грн він отримав на витрати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень.

Карпенко заробила 37 465 грн, а також отримала 65 000 від ПАТ "СК УНІКА".

Грошові активи. Декларант та його дружина, судячи з декларації, не довіряють банкам і зберігають гроші лише готівкою На двох у них було 52 200 євро, 89 900 доларів США та 356 700 грн.

Екснардеп дуже активний в соцмережах. На його сторінку в Facebook станом на кінець лютого 2022 року підписано 46 515 користувачів. Також у нього 5 000 друзів. Щодня Мосійчук в середньому публікує по п'ять дописів, іноді виступаючи ньюзмейкером.

В Instagram у нього трохи менше як 1600 підписників, а в Telegram — понад 5500.

У Мосійчука є свій Youtube-канал, на який підписано 6150 глядачів.

В мережі також можна зустріти багато фейкових акаунтів колишнього "радикала".