Георгій Кірпа

Георгій Миколайович Кирпа народився 20 липня 1946 року в селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області.

Як розповідала його дружина, ще бувши школярем, Кірпа заочно навчався у Московському інституті Мистецтв на композиторському факультеті.

Після школи у 1964-65 роках Кирпа працював слюсарем на цукровому заводі, а у 1965 році вступив до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту, на факультет управління процесами перевезень. Закінчив виш з відзнакою у 1970 році.

У 1997 році Кірпа отримав наукову ступінь кандидата технічних наук.

Після закінчення інституту Кірпа почав працювати на Львівській залізниці — черговим станцією Чоп, але того ж року його призвали до лав Радянської армії. Служив Кирпа на території Росії, в Ярославлі.

Після демобілізації повернувся працювати у Чопі. Пройшов через посади інженера та старшого інженера та у 1972 році став начальником станції Чоп.

У 1977 році Кірпа став начальником відділу руху – заступником начальника Ужгородського відділення Львівської залізниці. Потім він обіймав посади начальника Рівненської ділянки Львівської залізниці, начальника Ужгородської ділянки, першого заступника Львівської залізниці.

У 1993-2000 роках був начальником Львівської залізниці.

У квітні 2000 року Кирпу призначили першим заступником міністра транспорту України – генеральним директором Державної адміністрації залізничного транспорту в уряді Віктора Ющенка.

Переведення Кирпи до Києва відбулося після його листа президентові Кучмі, в якому Кірпа розписав проблеми "Укрзалізниці" та можливі шляхи їх вирішення.

Трохи більше, ніж через рік, у серпні 2001 року посаду першого заступника міністра транспорту ліквідували, але гендиректором Держадміністрації залізничного транспорту Кірпа залишився.

У травні 2002 року Кирпу призначили міністром транспорту за квотою пропрезидентської парламентської фракції СДПУ(о). Після зміни уряду (у листопаді 2002 року Анатолія Кінаха на посаді прем'єр-міністра змінив Віктор Янукович) Кірпа залишився на своїй посаді.

Влітку 20004 року робота міністерств була реорганізована, і Кірпа став міністром транспорту та зв'язку. Працював на цій посаді до своєї смерті у грудні 2004 року.

Під час роботи на вищих посадах Кірпа ініціював низку великих інфраструктурних проєктів, у тому числі автобан Київ-Одеса та судноплавний канал Дунай — Чорне море. При Кірпі було реконструйовано центральний залізничний вокзал столиці України та розпочалося спорудження сучасного залізничного вокзалу на станції "Дарниця", було збудовано нові будівлі вокзалів у багатьох населених пунктах країни. Також у ті роки почалося будівництво автомобільно-залізничного мостового переходу через Дніпро у Києві, який отримав у народі неофіційну назву "міст Кірпи". Загалом під час роботи Кірпи "Укрзалізниця" перестала бути збитковою та почала приносити доходи.

У 1998 році Кирпа був обраний депутатом Львівської обласної ради та залишався ним до 2002 року.

У 1999 році, під час президентських виборів, був довіреною особою кандидата в президенти Леоніда Кучми у 120 територіальному виборчому окрузі.

У 2002 році Кирпа балотувався до Верховної Ради за партійним списком пропрезидентського блоку "За єдину Україну" (№10 у списку), яким керував Володимир Литвин. Блок у Верховну Раду пройшов, але Кирпа від депутатського мандату відмовився.

Також у 2002 році Кирпа був нагороджений званням Герой України "за визначні заслуги перед Україною у розвитку залізничного транспорту, забезпечення ефективного функціонування транспортної системи держави".

Кандидатуру Кірпи розглядали як претендента на посаду прем'єр-міністра. Крім того, ходили чутки, що Кірпа стане кандидатом від влади під час президентських виборів 2004 року.

Однак цього не сталося – прем'єр-міністром та кандидатом у президенти став Віктор Янукович.

У травні 2004 року в Україні було створено політичну партію "Відродження" і Кирпа став її лідером. У партію масово вступали працівники залізничного та інших видів транспорту, що дозволило опозиції говорити про примусове членство у партії.

Влітку 2004 року Кірпа офіційно заявив, що на президентських виборах балотуватися не збирається та офіційно став підтримувати кандидатуру Януковича.

Загалом Кирпа вважався рівновіддаленим від усіх олігархічних угруповань, хоча завжди перебував у добрих стосунках із президентом Кучмою.

За деякими даними, Кірпі двічі пропонували очолити Міністерство шляхів повідомлень Російської Федерації, але він відмовився, заявивши: "Ми тепер різні держави. І Росія має свою дорогу, а Україна будує свою дорогу".

У 1997 році, коли Кірпа керував Львівською залізницею, під вікнами його офісу невідомі підірвали автомобіль. Приблизно в той же час до його офісу проникнув невідомий і залишив на столі Кірпи купу фекалій. ЗМІ пов'язували ці події з конфліктом між Кирпою та тодішнім керівником Львівського залізничного вокзалу через майбутнє комерційних точок на вокзальній території та протистоянням навколо Центральної залізничної лікарні у Львові та її санаторіїв у Карпатах та Криму.

У 2004 році, перед президентськими виборами, Кирпа потрапив у педофільський скандал – перший такого роду в політичному житті України. В Інтернеті тоді розповсюдили фото зі "прихованої камери", на яких схожа на Кирпу людина розбещувала підлітка.

Також, за даними ЗМІ, Кірпа мав конфлікт з Януковичем. Ще у 2000 році Кірпа нібито "не дуже ввічливо" прийняв Януковича у день свого народження, після чого їхні стосунки зіпсувалися. Також Януковичу не подобалися заміни людей на донецькій залізниці, які робив Кирпа. Кучма нібито особисто змусив їх помиритися, але після цього між ними панувала ворожнеча, що не виливалася, щоправда, у відкриті конфлікти. Кірпа навіть заявив про підтримку Януковича на виборах 2004 року та агітував за нього.

У рамках передвиборчої кампанії кандидат у президенти Ющенко закликав президента Кучму звільнити Кирпу та перевірити інформацію про його незаконні дії. Крім того, команда Ющенка неодноразово заявляла, що виборча кампанія Януковича фінансується транспортниками, а в організації незаконних фінансових потоків звинувачували особисто Кірпу.

Також міністерство Кірпи звинувачували в участі у процесі фальсифікації виборів-2004: "Укразалізниця" цілеспрямовано займалася перевезенням величезної кількості людей з відкріпними талонами, а працівників організації змушували голосувати за "потрібного" кандидата.

Незважаючи на підтримку Кирпою Януковича, на початку грудня 2004 року у ЗМІ потрапили відомості, що той добряче побив міністра транспорту прямо у своєму кабінеті. Причиною називали те, що Кірпа допустив приїзд до Києва кількох поїздів із демонстрантами із західних регіонів, а також не зміг змусити всіх залізничників голосувати за Януковича. За одними даними Янукович вибив Кирпі два зуби, за іншими – відбив йому статеві органи. Російське правозахисне агентство PrimaNews передавало з посиланням на анонімного медика, що Кірпа в лікарні сказав про Януковича та його команду: "Таких бандитів я ніколи не бачив".

Незабаром було призначено повторний другий тур голосування, і тоді Кірпа від підтримки Януковича відмовився. А буквально через пару тижнів наклав на себе руки.

Георгій Кірпа скоїв самогубство 27 грудня 2004 року. Це сталося наступного дня після третього туру президентських виборів. Тіло з вогнепальним пораненням голови виявили на дачі Кірпи у Бортничах під Києвом. На місці події також знайшли особистий пістолет Кірпи ПСМ калібру 5,45 мм та гільзу. Як вдалося встановити, о 15:00 Кирпа проводив з дачі дружину, через годину після цього розмовляв телефоном, а наклав на себе руки близько 18:00. Також були відомості, що незадовго до смерті Кирпа зустрічався з кимось із найвищих чиновників.

Спочатку в ЗМІ писали про кілька вогнепальних поранень і, як наслідок, про вбивство, але ці дані не підтвердилися. Натомість Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за ст. 120 Кримінального кодексу — "доведення до самогубства".

За свідченням дружини, в останній місяць свого життя Кирпа пив заспокійливі препарати, "бо був у розпачі від того, що нова влада може занапастити справу всього його життя".

У політичних колах висувалися різні версії смерті Кирпи. Так, Микола Томенко припускав, що до загибелі його причетні прихильники Януковича.

Водночас, соратник Януковича Нестор Шуфрич заявляв, що ця смерть нібито була вигідна Віктору Ющенку.

Також одразу ж після смерті Кірпи висловлювалися припущення, що причиною самогубства могла бути фінансова діяльність Кірпи на посаді міністра. Так, колишній заступник Кирпи Іван Салій вказував, що "кошти на будівництво мосту в Києві повністю витрачені", а саме будівництво завмерло через відсутність фінансування. Юрій Луценко, який тоді був народним депутатом, також заявляв, що смерть Кирпи може бути пов'язана з масштабними зловживаннями в Мінтрансі на користь провладних кланів.

Водночас колишній прессекретар Кірпи Герман Ключерів вважав, що Кірпу не "довели" до самогубства, а таке рішення він ухвалив сам.

Також висловлювалися припущення, що Кірпа запланував самогубство, а не зробив цей крок під впливом моменту, коли зрозумів, що прихід до влади Ющенка та його команди неминучий. Кірпа нібито вважав, що обов'язково після цього його притягнуть до кримінальної відповідальності.

У січні 2005 року у прокуратурі остаточно затвердили версію самогубства.

Похований Кірпа на Байковому цвинтарі у Києві.

Зі своєю майбутньою дружиною Жанною Кірпа познайомився ще у шестирічному віці, коли вони ходили в один дитячий садок. Пізніше вони разом надійшли до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. Весілля зіграли ще під час навчання на четвертому курсі.

1972 року у них народився син Віталій, а 1974-го — дочка Інна. Дружина Кірпи також працювала на залізниці, але коли він почав підійматися службовими сходами, то попросив її звільнитися.

Після смерті чоловіка Жанна поїхала жити у Словаччину до сина.