Федір Веніславський

Народився 16 травня 1969 року в смт Олика на Волині у звичайній сільській родині. Його батько, Володимир Миколайович, усе життя пропрацював у колгоспі трактористом. Мати, Зоя Степанівна, більше сорока п'яти років пропрацювала медсестрою в сільській лікарні.

З 1976 по 1986 рр. навчався в Олицькій середній школі, яку закінчив зі срібною медаллю. У 1994 році закінчив із відзнакою Українську державну юридичну академію та вступив до аспірантури того ж вишу на кафедру конституційного права України. У 2000 році захистив дисертацію на тему "Конституційні засади взаємовідносин виконавчої і законодавчої влади в країні" і здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Трудову діяльність розпочав одразу після закінчення школи у 1986 році — був робітником будівельної бригади колгоспу ім. Леніна в смт Олика.

З 1987 по 1989 рр. проходив військову службу в радянській армії, звільнився в званні сержанта.

У 1997 році після закінчення аспірантури влаштувався асистентом кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. У 2003 році став доцентом цієї кафедри.

Є автором та співавтором більше 120 наукових, науково-методичних, науково-публіцистичних робіт із проблем організації та функціонування органів державної влади в Україні, забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Брав участь в законопроєктній роботі, готував висновки за справами, що знаходяться у провадженні Конституційного суду України.

У 2001 р. за контрактом із Міністерством юстиції України проводив дослідження правової системи України на замовлення Світового банку.

У 2004 році за спільним замовленням Міністерства юстиції Канади і Міністерства юстиції України досліджував причини корупції в Україні в рамках проєкту сприяння доброчесності в державному секторі.

У 2014 році проводив дослідження якості судових рішень за результатами розгляду виборчих спорів судами України.

Брав участь у робочій групі з доопрацювання проєкту Закону України "Про очищення влади".

Від імені правозахисних організацій неодноразово відстоював права людини в судах, надавав безкоштовні юридичні консультації соціально незахищеним верствам населення.

П’ять разів балотувався до Верховної Ради — і жодного разу не пройшов. Так, у 2002 році Веніславський уперше йшов до Верховної Ради IV скликання за мажоритарним округом №23 (Волинська область) як самовисуванець, але не пройшов. У 2006 році йшов до Верховної Ради V скликання від партії "Вперед, Україно!" (№34 у списку) — і знов невдало. У 2012 році був кандидатом до Верховної Ради VII скликання за округом № 181 (Харківська область), а в 2014 році та на проміжних виборах 2016 року балотувався до Верховної Ради VIII скликання за округом №23 (Волинська область) як самовисуванець.

У 2015 році подавався на конкурс з відбору членів НАЗК і під час рейтингового голосування набрав із Наталією Корчак однакову кількість голосів — по шість. Проте під час остаточного голосування Корчак набрала необхідні шість голосів, а Веніславський — тільки п'ять. Тож комісія обрала Корчак.

Представник президента України Володимира Зеленського у Конституційному суді України (з 3 червня 2019 року).

На дочасних парламентських виборах 2019 року пройшов до Верховної Ради IX скликання за списками партії "Слуга народу" (№88 у списку). Входить до однойменної фракції та міжфракційного об’єднання "Інтелектуальна Україна". Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

У своїй передвиборчій програмі Веніславський обіцяв створити на Волині вільну економічну зону, скасувати мита на низку імпортних товарів (в т.ч. автомобілі та медикаменти), зменшити податки та "втручання бюрократів у діяльність підприємців". Безпосередньо на Волині кандидат обіцяв розвивати місцеву транспортну інфраструктуру та захищати підприємців від рейдерства та свавілля з боку влади.

На сайті ВР зазначено, що він має 6 помічників, із яких тільки один працює на платній основі. Це — Білан Василь Олександрович, який раніше був помічником нині покійного нардепа Ігоря Єрємєєва у Раді кількох скликань.

За даними "Опори", Веніславський станом на кінець вересня 2021 року був присутній на 93% засідань Ради. Як свідчить інформація на порталі Верховної Ради, нардеп 20 разів виступав із місця і 58 разів — із трибуни. Подав 13 депутатських запитів. У 9,8% випадків голосував проти фракції. Так, він максимально голосує за декомунізацію, діджиталізацію, за реформу науки та за доступ до публічної інформації. Послідовно голосує за децентралізацію влади. Максимально не голосує за квоти для української мови на радіо та телебаченні. Ніколи не голосує за пенсійну реформу. У кнопкодавстві помічений не був.

У 2020 році пропонував перенести Конституційний суд до Харкова.

На його думку, переїзд КС у Харків територіально дистанціює Суд від інших органів публічної влади та від різних політичних сил.

Також Веніславський стверджував, що президент повинен бути главою виконавчої гілки влади, аби уникнути її дуалізму.

За даними порталу "Слово й діло", виконав лише 19% своїх обіцянок.

• У вересні 2021 року народні депутати від "Слуги народу" у внутрішньому чаті висловили обурення, чому Федор Веніславський не проголосував за закон про олігархів. Він сам запропонував голосувати за законопроєкт за спецпроцедурою, але його голосу серед голосів нардепів немає.

"Можете пояснити нам, "довірливим", що це за х…ня?" — спитав у листуванні один із депутатів.

Веніславський пізніше пояснив журналістам, що проголосував, але його голос не зарахували.

Веніславський додав, що не писатиме заяву про те, що картка не спрацювала, тому що вона не буде мати "ніяких юридичних наслідків".

У грудні 2020 року Веніславський осоромився в Раді, зарахувавши себе до фракції "Голос".

Він розповідав, чому слід підтримати законопроєкт про відновлення покарання за брехню в деклараціях. Наприкінці свого виступу Веніславський сказав, що вся фракція "Голосу України" підтримає законопроєкт. Очевидно, парламентарій мав на увазі фракцію "Слуга народу". Друга віцеспікерка Ради Олена Кондратюк, яка вела засідання парламенту, навздогін Веніславському додала: "Спасибі, думаю, все ж іншу назву фракція має".

Одружений із Веніславською Кароліною Борисівною. У подружжя двоє синів — Андрій і Федір. Останній працює в Міністерстві закордонних справ.

Брат Вадим Веніславський обіймав керівні посади в прокуратурі Волинської області за часів Віктора Януковича й був люстрований, але в 2019 році Київський окружний суд скасував люстрацію. Нині він обіймає посаду першого заступника керівника Одеської облпрокуратури.

Веніславський задекларував квартиру в Харкові площею 141,8 кв. м. і частку в квартирі в Харкові (59,7 кв. м.), оренду квартири в Києві площею 55 кв. м. (власниця — Тищенко Ольга).

Нардеп задекларував Mercedes сина Федора, який той придбав у 2016 році. Сам "слуга" вказав купівлю за генеральною довіреністю Mercedes, яким він користується.

Веніславський вказав у документі акції у ВАТ "Тепловозоремонтний" завод та три винаходи, права на які є спільною власністю його з третіми особами.

Його зарплата в Раді минулого року склала 516 164 гривні, кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень, — 420 400 гривень, компенсація витрат на оренду житла — 237 900, витрати на транспорт — 90 тисяч гривень. Зарплата сина в МЗС склала 57 536 гривень.

Федір Веніславський зберігає готівкою $253 тис і 235 тис грн, його син — $23 тис. Дружина Веніславського зберігає в банку менше 5 тисяч гривень.

Веніславський зареєстрований у забороненій в Україні соцмережі ВКонтакте, але, судячи з дописів, не буває там із 2017 року.

Сторінок в інших соцмережах нардеп не веде.