Місце народження, освіта
Народився 15 травня 1973 року у Вінниці. У 1990 році закінчив місцеву середню школу № 12 і переїхав до Росії, де вступив до Московського вищого військового командного училища. Закінчив його в 1994 році і наступні п'ять років служив за контрактом у російській армії на Далекому Сході, обіймав посади командира взводу, командира мотострілецької роти та командира розвідувальної роти. У 1999 році повернувся до України.
У 2011 році закінчив Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю "менеджмент організації".
Кар’єра
Переїхавши в Україну після служби в російських військах, Тетерук розпочав кар'єру військового в частині №3028 (м. Калинівка, Вінницька область). Пройшов шлях від командира взводу вогневої підтримки до командира роти спеціального призначення. Був старшим помічником начальника штабу, заступником начальника штабу.
У жовтні 2003 року проходив стажування в поліцейській академії ім. Хосні Мубарака (Єгипет), навчався боротьбі з міжнародним тероризмом.
З 2004 по 2005 рік перебував у складі миротворчої місії у Косові, був заступником командира, начальником штабу спеціального миротворчого підрозділу МВС України.
Отримав медаль за миротворчу місію ООН у Косові (UNMIK).
У 2006—2007 роках побував у складі другої миротворчої місії в Косові, а потім вийшов на пенсію й до 2011 року очолював відділ безпеки одного з торговельних центрів у Києві.
Отримавши диплом українського вишу, заснував власну компанію ТОВ "ВП Спецтехніка" з виготовлення паливозаправників.
Мені дуже подобався наш бізнес. Він був дуже перспективним, ми за рік продали 200 паливозаправників. Ми повинні були торгувати й торгувати з Росією – виявилося, треба воювати
Служба в АТО
На початку березня 2014 року, у відповідь на анексію Криму Росією, пішов до військкомату.
Щойно я почув, що "зелені чоловічки" з'явилися в Криму, я зрозумів, що це всерйоз і надовго. 2 березня я записався до військкомату. До 11 травня з військкомату мені так ніхто й не передзвонив. Хоча АТО вже йшло повним ходом. Я не хотів іти добровольцем, хотів виконувати бойові завдання на законних підставах
23 травня 2014 року Андрій Тетерук був призначений командиром батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" ГУ МВС України в Київській області. До складу батальйону увійшли професійні військові. 11 липня 2014 року батальйон "Миротворець" зайшов до зони АТО.
Мені запропонував сформувати та очолити цей підрозділ ректор Національної академії внутрішніх справ України Володимир Васильович Чернєй. Він зателефонував на мій день народження, 15 травня 2014 року. Вибір упав на мене, оскільки я свого часу був учасником миротворчих операцій, одним із заступників командира спецпідрозділу МВС України в Косово. Батальйон формувався на навчальній базі академії з правоохоронців, більшість із яких брала участь у миротворчих операціях, а також добровольців. Усього було набрано 186 осіб
За словами Тетерука, батальйон мав виконувати суто міліцейські функції.
Наше завдання — наводити лад у звільнених містах, очищати від кримінальних елементів, зброї
Коли українські війська виходили з Іловайська, низка російських, а потім і українських ЗМІ повідомили про загибель Тетерука.
Я до останнього вірила, що він повернеться із хлопцями…Я намагалася не втрачати самовладання: поряд була моя мама, його мама – і мені треба було їх підтримати. Добре, що є друзі, яких можна звернутися. Я одразу ж звернулася до друга чоловіка з миротворчої місії. Він, маючи доступ, перевірив інформацію, заспокоїв – це була 2 година ночі. Сказав: нічого не відомо, він не вийшов, і ніхто його не бачив – ні пораненим, ні загиблим – із тих, хто вийшов із казана. А тому нічого казати не можна
Пізніше тодішній очільник МВС Арсен Аваков повідомив, що Тетерук вийшов із котла живим. Зрештою командир батальйону сам подзвонив рідним із Дніпра.
За участь в АТО Тетерука було нагороджено Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Ми маємо робити своє – захищати свою землю та відстоювати національні українські інтереси. Але на цьому етапі ми повинні розуміти, що Україна є частиною великої геополітики. Ми є тим полігоном, на якому зараз змінюється вплив великих держав. Росія позиціонує себе в Сирії та в Україні як країна, яка має впливати на їхню думку, на велику гру в геополітиці. Для нас важливо протриматися на день довше, ніж Росія піде з нашої землі
У політиці
У 2014 році пройшов до Верховної Ради VIII скликання за списками партії "Народний фронт" (під №5). Причину свого балотування до Верховної Ради Тетерук пояснював так: "Війну треба закінчувати у будь-якому разі, і закінчувати її треба за допомогою інтелекту, а не зброї. Треба створювати сильну армію: покращувати економіку та зменшувати корупцію до мінімального рівня".
Заявляв, що коли зайде до Ради, туди не зможуть потрапити проросійські політики, які "наносили шкоду країні".
Був першим заступником фракції НФ у Раді, головою підкомітету з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
У 2014 році став одним із співавторів законопроєкту про визнання "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями. У документі передбачалося "вжити до самопроголошених організацій "Донецька народна республіка" та "Луганська народна республіка" всіх заходів для припинення їхньої діяльності".
За даними сайту "Посіпаки", в Раді цього скликання Тетерук мав 8 помічників. За даними сайту Ради, за всю каденцію подав 24 депутатські запити.
У 2016 році Тетерук отримав відзнаку президента України — ювілейну медаль "25 років незалежності України".
У 2019 році балотувався до Верховної Ради IX скликання номером 8 у списку партії "Українська Стратегія Гройсмана", але не пройшов. Того ж року влаштувався помічником голови відділу нормативно-методичного забезпечення управління моніторингу та методичної роботи Департаменту забезпечення діяльності голови Національної поліції України.
Скандали
5 листопада 2015 року нардеп Тетерук у Раді вдарив колегу Олександру Кужель скляною пляшкою з водою. Тетерук пояснив, що сварився з колегою, вона нібито спробувала його вдарити своєю сумкою. Нардеп тримав у руках півлітрову пляшку з водою і спробував облити Олександру Кужель водою нібито для того, щоб її остудити. Однак при цьому він випадково потрапив пляшкою Кужель по голові. Пізніше парламентарій перепросив.
6 жовтня 2017 року Тетерук виніс із сесійної зали ВРУ димову гранату, запалену Юрієм Левченком із метою зірвати голосування за президентський законопроєкт № 7164 "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей". Вибігаючи з димовою шашкою, Тетерук мимохідь ударив іншого нардепа, Семена Семенченка, по голові.
Родина
Одружений із Людмилою Тетерук (у дівоцтві Ковальчук). У подружжя двоє синів: Артем і Денис.
Мама — Тетерук Тетяна, пенсіонерка.
Статки
Тетерук вказав у декларації за 2020 рік квартиру площею 99,4 кв. м., яку придбав із родиною у Вишгороді Київської області в 2019 році. Також екснардеп вказав квартиру (66,6 кв. м.) у Вінниці, яка належить його дружині та її батькам.
У 2019 році політик придбав авто TOYOTA LAND CRUISER PRADO за 1 129 171 гривню.
Пенсія Тетерука того року склала 202 516 гривень, зарплата в Нацполіції — 18 002 гривні, а соціальна допомога — трохи менше ніж 1300 гривень. При цьому доходів дружини в декларації не вказано. Екснардеп зберігає готівкою 200 тисяч гривень. Грошей у банку ні він, ані його дружина не тримають.
Соцмережі
Екснардеп із березня 2010 року веде особисту сторінку у Facebook, де станом на грудень 2021 року в нього більш ніж 4800 френдів і майже 33 тисячі підписників.
У Twitter політика дописи з'являються вкрай рідко, зокрема в 2021 році їх тільки два. За мікроблогом Тетерука стежать понад шість із половиною тисяч користувачів мережі.
