Андрій Портнов
Депутат Верховної Ради V і VI скликань у складі фракції "Блок Юлії Тимошенко" (БЮТ), заступник глави Адміністрації президента за часів Віктора Януковича, заслужений юрист України
Ранні роки, освіта та початок юридичної карʼєри
Андрій Володимирович Портнов народився 27 жовтня 1973 року у Луганську (за радянських часів — Ворошиловград). Мати майбутнього політика, Світлана Михайлівна, працювала у сфері торгівлі, а батько, Володимир Михайлович, був водієм.
В Луганську Портнов навчався у с/ш №50. Після школи у 1990 році вступив до військового училища у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, РФ), однак закінчив навчання вже на першому курсі. В автобіографії про цей епізод він не згадує. У 1991-92 роках проходив військову службу: спочатку у збройних силах СРСР, а потім — у ЗС України.
Юридичну карʼєру Портнов починає у 1993-94 роках, працюючи юрисконсультом у ТОВ "Юрліт Лтд" (Луганськ). Паралельно з цим навчається на юридичному факультеті Східноукраїнського держуніверситету (заочне відділення), який закінчив у 1999 році. Згодом переходить на АП "Луганська нафтобаза", де майже два роки працює юристом; у 1996 році очолив луганську юрфірму "Укрінформправо". Також працював в обласному відділенні Спілки адвокатів.
Деякі джерела стверджують, що юридична діяльність Портнова у Луганську на початку та в середині 90-х була повʼязана з місцевою ОЗГ, якою керував відомий кримінальний авторитет Валерій Доброславський (Доброслав, Добрик). Доброславського було вбито у червні 1997 року. Інформацію про причетність до будь-яких угрупувань сам Портнов відкидає.
Переїзд до Києва
Саме з 1997 року кар'єра Андрія Портнова, який на той час ще навіть не закінчив університет, стрімко йде вгору. У січні він переїжджає до Києва і починає працювати у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), нині Нацкомісія (НКЦПФР). Протягом трьох років посідає різні посади: керівника групи помічників і радників голови, начальника відділу правозастосування, начальника управління корпоративних фінансів тощо.
На початку 2002 року майбутній політик "закріпився" у столиці, відкривши юрфірму "Портнов і партнери", яка надавала послуги у сфері приватизації, інвестиційного бізнесу та корпоративного управління. Фірму неодноразово звинувачували у рейдерських захопленнях майна. У травні 2003 року Портнов повернувся до ДКЦПФР, а у липні 2004 року стає членом Держкомісії. Того ж року Указом президента Леоніда Кучми йому було присвоєно почесне звання Заслуженого юриста України.
Андрія Портнова традиційно повʼязують з юридичною компанією "Корпоративні технології", серед клієнтів якої були структури, наближені до фінансово-промислової групи "Приват" Ігоря Коломойського. Втім, сам Портнов заперечує співпрацю з олігархом.
"Справа Сахнацької"
Завершення роботи Андрія Портнова у ДКЦПФР ознаменувалося гучним скандалом, який згодом назвуть "Справою Сахнацької".
Наприкінці 2004 року до правоохоронних органів надійшла скарга від начальника юруправління ДКЦПФР Оксани Сахнацької, яка звинуватила Портнова у тому, що він погрожував їй вбивством. На початку 2005 року за цим фактом прокурор Голосіївського району Києва відкрив кримінальну справу. Сахнацька припустила, що агресію Портнова спровокували службові розслідування і певні кадрові рішення. Сам він усі звинувачення на свою адресу заперечив.
Зрештою справу проти Портнова закрили, однак у 2008 році поновили, коли він з подачі премʼєр-міністра Юлії Тимошенко почав претендувати на посаду голови Фонду державного майна (ФДМ) України.
У своїй заяві про відставку з посади члена ДКЦПФР на імʼя президента Віктора Ющенка Портнов звинуватив комісію у бездіяльності.
Прихід в політику: "корупційний скандал" 2005 року
Після завершення роботи у Держкомісії Портнов до квітня 2006 року працював приватним адвокатом. У вересні 2005 року в Україні розгорівся "корупційний скандал": тодішній держсекретар Олександр Зінченко звинуватив секретаря Ради нацбезпеки і оборони Петра Порошенка та його найближче оточення, зокрема Миколу Мартиненка та Олександра Третьякова, в корупції.
Інтереси Зінченка у суді представляв Андрій Портнов. Він стверджував, що його юридична компанія безкоштовно працювала із Зінченком. Крім того, Портнов намагався довести у суді незаконність суміщення Порошенком посади секретаря РНБО з мандатом нардепа, а також пропонував реприватизувати майно політика.
Всі суди проти Порошенка Портнов програв. Відтоді Портнов не приховує свого негативного ставлення до Порошенка.
Верховна Рада і тандем з Тимошенко
У 2006 році Андрій Портнов під номером 66 потрапив до виборчого списку "Блоку Юлії Тимошенко", а також очолив юридичний відділ фракційного штабу. 25 травня, у віці 33 років, став депутатом Верховної Ради V скликання. У парламенті Портнов зосередився на питаннях правосуддя, посівши посаду заступника голови профільного комітету.
За час роботи народним депутатом став співавтором понад 20 законопроєктів і проєктів постанов, а також подав декілька пропозицій до поправок. Переважна більшість законодавчих ініціатив Портнова була відкликана або повернута. Так, наприклад, сталося із проєктами закону "Про місцевий референдум" (№1154 від 17.07.2006) і "Про затвердження Кодексу професійної етики судді в Україні" (№2601 від 28.11.2006). А от проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ (№2294 від 09.11.2006), якій він подав разом із членом фракції Партії регіонів Оленою Лукаш, було ухвалено парламентом і підписано президентом Ющенком.
На дострокових парламентських виборах 2007 року Андрій Портнов повторно пройшов у парламент за списком БЮТ (порядковий номер 58) і став депутатом Верховної Ради VI скликання. Дата набуття депутатських повноважень — 23 листопада. Він повернувся до роботи у комітеті з питань правосуддя, однак вже не займав керівних посад. Також Портнов, як і у попередньому скликанні, увійшов до групи з міжпарламентських зв'язків з Російською Федерацією.
У 2008 році Портнова обрано заступником глави фракції "Блок Юлії Тимошенко". Паралельно з цим він продовжує керувати юридичним департаментом БЮТ. У тому ж році став активним критиком проведення дострокових парламентських виборів, а у 2009 році супроводжував підписання у Москві скандальних "газових угод" із Росією, через які згодом Юлія Тимошенко опиниться у вʼязниці.
За час роботи у парламенті VI скликання Портнов був співавтором понад 60 законодавчих ініціатив. За даними ЗМІ, у ВР існувала т.зв. "група Портнова", до якої входили Володимир Пилипенко, Святослав Олійник і Валерій Писаренко — усі з БЮТ.
Спроба очолити Фонд держмайна
На початку лютого 2008 року прем'єр-міністр Юлія Тимошенко розпорядженням (№ 205-р) призначила Андрія Портнова в.о. голови Фонду держмайна (ФДМ). На той час фонд очолювала Валентина Семенюк-Самсоненко, яку парламент звільнив лише наприкінці грудня того ж року.
Призначенню Портнова передувало поновлення Генеральною прокуратурою "справи Сахнацької" (див. вище). Також проти нього порушили кримінальну справу щодо замаху на незаконну приватизацію.
Планам Тимошенко провести "свою людину" на посаду керівника ФДМ не судилося збутися: вже 7 лютого президент Ющенко призупинив дію розпорядження Кабміну та ініціював розгляд документа в Конституційному Суді. Згодом Портнов повернувся до роботи в парламенті.
Наступного року Портнов нарешті здобуває науковий ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію на тему "Становлення і розвиток конституційного судочинства в Україні: проблеми теорії і практики".
30 травня 2009 року нардепа Портнова на шість років обрано членом Вищої ради юстиції (ВРЮ) України.
"Розлучення" з Тимошенко і перехід до Януковича
На виборах президента, які відбулися взимку 2010 року, Андрій Портнов був заступником керівника виборчого штабу кандидата Юлії Тимошенко.
У другому турі (відбувся 7 лютого) тодішній лідер Партії регіонів Віктор Янукович випередив Тимошенко на 3%. Після цього юридична команда премʼєр-міністра оголосила про намір боротися за "третій тур", звинувативши опонента у численних фальсифікаціях і порушеннях.
Саме Андрій Портнов підготував відповідний позов і направив його до Вищого адміністративного суду. Вважається, що спочатку нардеп відмовляв Тимошенко від звернення до ВАСУ. У позові, зокрема, йшлося про необхідність перерахунку голосів на 1200 виборчих дільницях. У перший день розгляду позову у суді (19 лютого 2010 року) сторона заявника надала докази фальсифікацій. Наступного дня Тимошенко відкликала позов, заявивши, що не бачить сенсу в подальшому розгляді через "небажання суду встановити обʼєктивну істину".
Незабаром Портнов припинив юридичне обслуговування "Блоку Тимошенко" і подав у відставку з посади заступника керівника парламентської фракції БЮТ. Вже 2 квітня четвертий президент Віктор Янукович призначив колишнього соратника Тимошенко заступником глави своєї Адміністрації президента – керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою.
О 15 годині відбулася зустріч з президентом, на якій я погодився зайнятися судовою реформою в Україні.
Портнов склав з себе депутатські повноваження 16 квітня 2010 року.
Примітно, що у БЮТ і в Партії регіонів перехід Портнова на Банкову сприйняли негативно. В заяві, оприлюдненій на персональному сайті Юлії Тимошенко, вчинок Портнова характеризувався як "звичайна, тривіальна, заздалегідь підготовлена зрада". "Регіонали" зі свого боку були обурені тим, що Портнов свого часу активно захищав інтереси Тимошенко.
Через рік в результаті адміністративної реформи Портнова перевели на посаду радника президента та керівника Головного управління з питань судоустрою АПУ. У тому ж 2011 році він керував групою з розробки проєкту нового Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, який був ухвалений Верховною Радою у квітні 2012 року, а набрав чинності у листопаді. Правозахисники та експерти з права висловлювали багато застережень щодо нового КПК, вказуючи, зокрема, на закладені в ньому проблеми.
Увʼязнення Юлії Тимошенко
Портнову закидають причетність до вироку колишньому премʼєр-міністру Юлії Тимошенко по "газовій справі". Принаймні, сама Тимошенко та її оточення в цьому переконані.
11 жовтня 2011 року Печерський райсуд Києва засудив експрем'єра до семи років позбавлення волі "за перевищення повноважень при підписанні газових угод з РФ і нанесення збитків державі на суму понад 1,5 мільярда гривень". Ще до оголошення вироку у резонансній справі Тимошенко заявила, що Портнову "безпосередньо було доручено все це проводити".
Кілька годин тому у Януковича була "сходка", де були Хорошковський, Льовочкін, Портнов та Отрош (глава Печерського районного суду). Узгоджували мій вирок
"Диктаторські закони" 16 січня
Політичні експерти вважають Портнова одним з головних ініціаторів т.зв. "диктаторських законів", ухвалених Верховною Радою у розпал Євромайдану — 16 січня 2014 року. Низка законів, які обмежували конституційні права громадян України, зокрема учасників акцій протесту, приймалися парламентською більшістю з порушенням регламенту. Вони не проходили обговорення у сесійній залі та голосувалися підняттям рук.
Втім, сам Портнов заперечує причетність до розробки скандальних законів:
В написанні цих законів я участі не брав, але як чиновник Адміністрації президента, в силу своїх функціональних обовʼязків, також поставив свою візу, коли вони прийшли з парламенту на підпис главі держави
Проте навіть колишні "регіонали" вказували на авторство Портнова. Так, Інна Богословська (вийшла зі складу Партії регіонів наприкінці 2013 року) заявляла наступне: "Він (Андрій Портнов, — прим. "ДС") колись посадив Тимошенко, адже був причетний до розроблення газових контрактів, і точно так само посадить у вʼязницю Януковича, пропихуючи "закони 16 січня"". Богословська стверджувала, що за ці слова Портнов погрожував їй розправою.
Революція Гідності та втеча з України
За тиждень після ухвалення "диктаторських законів", 24 січня 2014 року, Віктор Янукович своїм указом призначив Андрія Портнова першим заступником глави Адміністрації президента. Наступного дня АПУ очолив Андрій Клюєв, змінивши на цій посаді Сергія Льовочкіна.
Під час масових акцій протесту в центрі столиці Портнов неодноразово критикував опозицію, закликав протестувальників розійтися та висловлювався на підтримку силовиків.
На новій посаді Портнов пробув лише місяць: 24 лютого після масових розстрілів на Майдані та втечі Януковича він виїхав з України. При цьому політик заявив, що на нього нібито було скоєно замах.
28 лютого Генеральна прокуратура України направила лист до Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки з вимогою негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів в період з 18 по 22 лютого. Андрій Портнов також перебував у цьому списку.
Покинувши Україну, колишній перший заступник глави АПУ спочатку переїхав до Москви, а згодом "осів" у Відні, де, за його ж словами, займався адвокатською практикою.
В австрійській столиці Портнов влітку 2018 року зустрівся з журналістом телеканалу "1+1" Олександром Дубінським, який згодом стане народним депутатом, пройшовши до Верховної Ради IX скликання від президентської партії "Слуга народу", і головним редактором видання "Страна.ua" Ігорем Гужвою.
Кримінальні провадження та санкції
Поки Портнов перебував за кордоном, в Україні проти нього було відкрито низку кримінальних проваджень, які він активно оскаржував "дистанційно".
- 6 березня 2014 року. Проти Портнова розпочато провадження за фактами погроз народним депутатам, а також щодо привласнення коштів Київського національного університету та Київського національного економічного університету на суму 137,6 тис. грн. Також його запідозрили у привласненні незаконних виплат колишнім співробітникам АПУ в особливо великих розмірах.
- 28 травня 2014 року. Прокуратура Києва відкрила кримінальні провадження проти Портнова за статтями про присвоєння та розтрату майна (ч. 2 ст. 191 КК), а також про зловживання владою або службовим становищем (1 ст. 364 КК України). За даними слідства, у червні 2010 року він незаконно очолив кафедру конституційного права КНУ ім. Т. Шевченка, а також заволодів коштами закладу, не відвідавши при цьому жодної лекції. Також Портнова підозрювали у тому, що він незаконно став членом Вищої ради юстиції. 24 лютого 2015 року справу було перекваліфіковано: залишилося лише звинувачення у заволодінні заробітною платою. Портнова було оголошено у розшук. Втім, до березня 2016 року слідство так і не змогло встановити осіб, які заволоділи коштами КНУ, тому кримінальне провадження було закрито.
- 21 листопада 2017 року. Проти колишнього заступника глави АПУ відкрили кримінальне провадження, в якому його звинуватили в незаконному отриманні виплат на суму 26 млн грн. 28 грудня 2018 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура направила справу для продовження досудового розслідування у Генеральну прокуратуру. Однак вже 6 березня 2019 року Національне антикорупційне бюро на чолі з Артемом Ситником закрило кримінальне провадження, пояснивши це рішенням КСУ про визнання неконституційною статті КК України про відповідальність за незаконне збагачення.
- 26 березня 2018 року стало відомо, що СБУ розпочала проти Портнова кримінальне провадження за підозрою у скоєнні "державної зради". Стверджувалося, що політик ймовірно причетний до окупації частини території України Росією. У серпні 2019 політик-втікач оприлюднив листи про закриття цієї справи "у звʼязку з відсутністю складу злочину".
Певний час Портнов перебував під міжнародними санкціями. Так, у березні 2014 року уряд Канади вніс його прізвище у відповідний Акт (Freezing Assets of Corrupt Foreign Officials (Ukraine) Regulations, SOR / 2014-44. Крім того, в період з березня 2014 року до березня 2015 року Портнов перебував під санкціями Європейського Союзу.
6 березня 2015 року його виключили з санкційного списку Євросоюзу. На початку жовтня того ж року суд Європейського союзу (Люксембург) ухвалив рішення на користь Портнова та визнав накладення санкцій на нього незаконним.
У лютому 2019 року Портнов подав до Печерського районного суду Києва позов проти МЗС України, Генеральної прокуратури, посольства України в Канаді та українського посла Андрія Шевченка за ініціативу збереження проти нього канадських санкцій. У липні 2019 року Генпрокуратура надіслала посольству України в Канаді прохання про зняття санкцій проти Портнова через те, що він дійсно не є фігурантом жодного кримінального провадження і проти нього не ведуться досудові розслідування. Згодом суддя Печерського райсуду Києва Сергій Вовк задовольнив позов колишнього першого заступника глави АПУ "про захист честі й гідності" та постановив стягнути на його користь 7 мільйонів гривень.
Повернення до України і атака на Порошенка
Незадовго до цього рішення, а саме 19 травня 2019 року (напередодні інавгурації президента Зеленського), Андрій Портнов повернувся до України. Своє повернення він зробив публічним, оприлюднивши відповідне фото. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що Портнов перебуває під захистом поліції охорони.
Понад 5 років я не був у своїй країні. І сьогодні хочу дати впевнений сигнал тисячам людей, які покинули Україну, - пора повертатися, будувати і відновлювати.
У червні 2019 року Портнов спровокував масштабні акції протесту студентів КНУ ім. Шевченка, поновившись на кафедрі конституційного права юридичного факультету. Згодом керівництво університету було змушено скасувати наказ про його поновлення.
В Україні Портнов починає активну кампанію проти пʼятого президента Петра Порошенка, подаючи заяви і позови проти нього до правоохоронних органів. Він звинуватив Порошенка у "державній зраді", "спробі захоплення державної влади", "перевищенні влади та службових повноважень". Заяви Портнова проти колишнього президента стосувалися, зокрема, нападу російських військових на українських моряків у Керченській протоці у грудні 2018 року, телеканалу "Прямий", ЗАТ "Завод "Кузня на Рибальському", укладення Мінських угод, та створення Вищої Ради правосуддя (ВРП).
Влітку 2019 року Портнов повідомив, що прокуратура Панами за його заявою порушила стосовно Порошенка кримінальну справу про нібито відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. За декілька місяців справу було закрито. Більш того, проти самого заявника у Панамі було відкрито справу за фактом "можливого вчинення ним злочинів проти правосуддя шляхом фальсифікації фактів та наклепу під час судового розгляду".
В цілому після повернення до України Портнов подав щонайменше 15 заяв до Державного бюро розслідувань проти експрезидента. Жодна зі справ, які були відкриті за цими заявами, станом на кінець квітня 2021 року до суду не дійшла.
25 червня 2019 року адвокат Петра Порошенка Ігор Головань повідомив, що проти Портнова порушено кримінальну справу за статтею Кримінального кодексу "свідомо неправдиві свідчення".
Більш вдалим для Портнова виявився розгляд у Печерському суді його позову щодо перебування на території України протягом останніх років. Відповідне рішення 15 січня ухвалила суддя Світлана Волкова. Сам Портнов свою втечу за кордон пояснював "безпідставним політичним і кримінальним переслідуванням". У своєму рішенні суд взяв до уваги той факт, що 14 квітня 2014 року Портнов очолив департамент з надання правової допомоги за кордоном в адвокатському обʼєднанні "Корпоративні технології". Завдяки цьому йому формально надали службове відрядження за межі України строком на 60 днів, а потім неодноразово його продовжували.
Портнов і Зеленський
Найближче оточення шостого президента Володимира Зеленського неодноразово заперечувало співпрацю з Андрієм Портновим після повернення останнього до України. Втім, існують певні збіги, які можуть свідчити про зворотне.
Так, ще 18 квітня 2019 року Портнов опублікував "проєкт указу" президента Зеленського про розпуск Верховної Ради VIII скликання і проведення дострокових парламентських виборів.
4 липня 2019 року колишній соратник Януковича заявив, що розробив законопроєкт, яким забороняється працювати в органах влади людям, що обіймали державні посади в період після перемоги Майдану (кінець лютого 2014 року) та до інавгурації Володимира Зеленського (20 травня 2019 року). За тиждень, 11 липня, з аналогічною ініціативою виступив уже новий президент. При цьому він заявив, що законопроєкт про "посилення люстрації" розробила його команда.
Ще однією "ниточкою", яка повʼязує Зеленського і Портнова, може бути заступник голови Офісу президента Олег Татаров, який опікується "правоохоронним напрямком". З 2011-го до 2014 року Татаров був заступником начальника Головного слідчого управління МВС. Під час Революції Гідності він різко висловлювався на адресу активістів, а також підтримував дії силовиків, зокрема спецпризначенців "Беркута". Також Татаров свого часу був адвокатом Портнова. Попри численні акції протести, заклики, петиції, а також звинувачення у корупції, Зеленський відмовляється звільнити Олега Татарова.
На початку серпня 2020 року глава держави, коментуючи призначення Татарова, заявив:
Це несправедливо всіх людей, які очолювали ту чи ту гілку влади при Януковичі, вважати старою владою. Для мене всі, хто був при владі за Порошенка, — теж стара влада.
Деякі політичні експерти та аналітики вважають, що Володимир Зеленський не поспішає "прибрати" Татарова, щоб не обвалити конструкцію своїх відносин з Портновим.
Скандальні заяви та висловлювання
Андрій Портнов відомий своїми образливими висловлюваннями з активним використанням лайки на адресу опонентів. Особливе роздратування чиновника часів Януковича викликає Революція Гідності та все, що з нею повʼязане.
14 жовтня 2019 року — на свято Покрови та в День захисника України — Портнов закликав амністувати всіх "беркутівців".
В країні вже півтора місяця як призначений головний прокурор, але досі немає жодних його дій у справі Майдану. Думаю, не треба удавати, що питання розсмокчеться саме собою. Досі в офісі прокуратури діє злочинна організація, метою якої була реабілітація осіб, причетних до розстрілів співробітників міліції і провокацій вбивств учасників Майдану.
Втім, одним з найбільш гучних скандалів стали погрози на адресу прокурора Генеральної прокуратури Олександра Божка, який супроводжував кримінальне провадження проти Портнова. 29 листопада 2019 року Божко звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області зі скаргою на Портнова, в якій повідомив про погрози насильством, надіслані на його мобільний телефон. Сам Портнов згодом підтвердив автентичність надісланих повідомлень. У них він, зокрема, обіцяє перетворити прокурора на "шматок г*вна", а також вчинити щодо нього акт сексуального насильства.
В середині квітня 2020 року слідчий Служби безпеки закрив кримінальне провадження проти Портнова щодо погроз на адресу прокурора Божка за відсутності складу злочину.
Примітно, що деякі українські політики почали активно наслідувати манеру спілкування Портнова. Наприклад, колишній "слуга народу" Олександр Дубінський 3 липня 2020 року використав фразу про "тупий собачий рот", говорячи про відставку голови Національного банку Якова Смолія.
Періодично дістається від Портнова і журналістам. 7 листопада 2019 року Національна поліція відкрила кримінальне провадження проти Портнова за заявою авторів програми "Схеми". Вони заявили про тиск на редакцію з боку соратника Януковича. Зокрема, він оприлюднив особисті дані водія знімальної групи. Провадження було зареєстровано за двома статтями КК України: "перешкоджання законній професійній діяльності журналістів" та "загроза або насильство стосовно журналіста". Влітку 2020 року Нацполіція закрила це провадження.
У січні 2021 року Портнов заявив, що Шостий апеляційний адміністративний суд Києва залишив в силі рішення Окружного адміністративного суду, який зобов'язав Міністерство освіти та науки переглянути підручники для 5 та 11 класів з історії України щодо висвітлення Революції Гідності. Колишній чиновник Януковича вимагав від Міносвіти переглянути вісім підручників для 5−11 класів з історії України. У своєму позові він стверджував наступне: "Попередній політичний режим намагався героїзувати і міфологізувати низку державних злочинців і учасників масових заворушень 2013−2014 років". На його думку, виклад подій Революції Гідності "спотворює дійсні історичні події" та нібито містить вигадані факти.
20 квітня 2021 року суддя Яна Глущенко розтлумачила ситуацію, зазначивши, що рішення ОАСК про зобов'язання Міносвіти забезпечити перегляд підручників для 5 та 11 класів з історії України скасовано. "У задоволенні позову в цій частині відмовлено", — підкреслила суддя.
Родинні звʼязки
Андрій Портнов — батько двох дітей: сина Ігоря (1993 р.н.) і дочки Лілії (1994 р.н.). Першою дружиною політика стала Інна Вікторівна Белоконна. Станом на квітень 2021 року вона є суддею Оболонського райсуду Києва (суддя цивільно-адміністративної колегії суддів).
Рідною сестрою Портнова, за даними ЗМІ, є Олена Володимирівна Ісаєвська. Раніше вона обіймала посаду судді Печерського суду.
Нинішня дружина — Портнова Тетяна Валеріївна. З відкритих джерел відомо, що вона працює приватним нотаріусом. Її рідний брат, Секірський Андрій Валерійович, також має безпосереднє відношення до судочинства, адже є суддею Господарського суду Луганської області. Його дружина, Анжела Секірська, працює суддею Окружного суду Луганської області.
Портнов у соціальних мережах
Найбільшу активність Андрій Портнов проявляє в Telegram-каналі (PortnovUA). Тут у нього (станом на 21 квітня 2021 року) понад 177 тисяч підписників.
Після того як соцмережа Facebook наприкінці 2019 року видалила акаунт Портнова, він створив новий обліковий запис — @aportnovua. Втім, останнім часом він рідко користується сторінкою.
Профіль в Instagram (Andriy Portnov) також не дуже популярний — трохи більше ніж 30 публікацій і понад 18,5 тисячі підписників.
Також у Портнова є канал на Youtube, на якому 125 тисяч підписників.