Андрій Білецький
Лідер політичної партії "Національний корпус", народний депутат Верховної Ради VIII скликання, засновник і перший командир полку "Азов"
Ранні роки і освіта
Андрій Євгенович Білецький народився в 1979 році в Харкові.
У підлітковому віці активно займався спортом і отримав 1-й юнацький розряд з боксу. Згодом займався ножовим боєм, фехтуванням, практичною стрільбою і іншими видами спорту.
Після школи Білецький вступив на історичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, який закінчив з відзнакою в 2001 році. Його дипломна робота була присвячена діяльності Української повстанської армії.
Після університету Білецький викладав у вузах Харкова.
Діяльність в націоналістичних організаціях
Як стверджував сам Білецький, захоплюватися націоналістичними ідеями він почав ще в школі.
На мене вплинула книга "Історія України" для дітей від Антіна Лотоцького. Я її дав прочитати кільком близьким друзям, і на початку навчального року ми прийшли в школу без піонерської символіки, зате з жовто-блакитними значками. Тоді стало зрозуміло, хто ми та що ми.
В кінці 90-х Білецький хотів виїхати до Сербії, щоб воювати в Косово, проте не встиг — війна закінчилася.
У ті роки я вчився в інституті. У нас була така група ідеалістів. Всі читали багато книг про військові пригоди, і тоді війна в Косово виглядала як війна християнської країни проти фактора ісламістів... Ми хотіли поїхати, але серби здалися до того, як нам в посольстві оформили всі необхідні папери. Питання визнання Косово, як і інших незаконних республік, по-моєму, прокладало шлях до визнання анексії Криму.
Під час навчання в університеті Білецький також почав брати активну участь у політичному житті. У 2001 році брав участь в акціях протесту в Києві в ході кампанії "Україна без Кучми". Білецького затримала міліція і він потрапив під адміністративний арешт, після чого СБУ домагалася від керівництва ХНУ виключення Білецького з університету.
У 2002 році він очолював харківський загін Всеукраїнської організації "Тризуб" ім. С. Бандери, співпрацював з Українською консервативною партією. У 2003 році почав активну співпрацю з харківським центром Соціал-національної партії України, підтримував її перетворення на ВО "Свобода".
Після розпуску Товариства сприяння ВС і ВМФУ "Патріот України" при СНПУ Білецький створив і очолив нову, незалежну від будь-яких партій, організацію "Патріот України". Планував, координував і брав участь у всіх масових акціях "Патріота України". 18 жовтня 2008 разом з усіма активістами Білецький був заарештований міліцією під час проведення маршу на честь УПА.
Також Білецький ініціював створення Соціал-національної асамблеї, яку очолював до 2015 року.
У Революції Гідності Білецький участі не брав, оскільки знаходився в увʼязненні. Члени ж його організації "Патріот України" увійшли до складу новоствореного "Правого сектора".
12 березня 2014 року Білецький був призначений керівником силового блоку "Правий сектор" — Схід в складі чотирьох областей: Харківської, Донецької, Полтавської та Луганської.
Зараз Білецький керує кількома громадськими організаціями: Харківською обласною організацією "Патріот України", Товариством сприяння збройним силам України і військово-морському флоту "Громадянський корпус" АЗОВ ", Асоціацією народних депутатів України-учасників бойових дій, а крім того є членом ГО Харківська громадська організація "Слобожанський крайової козацький кіш".
Політичне переслідування режимом Януковича
23 серпня 2011 року в харківському офісі "Патріота України" стався конфлікт зі стріляниною. Організація заявила про те, що на офіс скоїв збройний напад відомий українофоб Сергій Колесник і поранив двох активістів. Міліція заявила, що учасники організації отримали легкі травми гумовими кулями, тоді як Колесник був госпіталізований в несвідомому стані з відкритою черепно-мозковою травмою та ножовими поранення в області грудної клітини і кваліфікувала подію, як напад на Колесника із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоровʼя потерпілого.
Незабаром міліція заарештувала активістів, які були поранені під час нападу Колесника, і звинуватила їх в замаху на вбивство. 27 грудня 2011 року по цій справі заарештували і посадили в СІЗО і самого Білецького. Його також звинуватили в нападі на Колесника по ст. 187 Кримінального кодексу (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб).
Ці дії органів режиму Януковича були розцінені як політичні репресії, в звʼязку з чим в різних містах країни проходили акції протесту.
Після перемоги Революції Гідності, 24 лютого 2014 року, Верховна Рада прийняла постанову № №4202 "Про звільнення політвʼязнів". На виконання цієї постанови 25 лютого Білецький та інші активісти були звільнені.
Війна на Донбасі і полк "Азов"
За словами Білецького, для нього війна на Сході України почалася значно раніше офіційної дати, тому що після виходу з СІЗО він з іншими патріотами включився в боротьбу проти як місцевих проросійських активістів, так і привезених з Росії найманців.
Так. в ніч на 15 березня 2014 року росіяни і їх прихильники спробували із застосуванням вогнепальної зброї взяти штурмом будівлю організації "Патріот України" у Харкові. При цьому командував нападом росіянин Арсен Павлов, який пізніше став відомим, як ватажок одного із загонів бойовиків "ДНР" на прізвисько "Моторола". Напад росіян було відбито. В результаті зіткнення від вогнепальних поранень загинули два учасники проросійської організації "Оплот", ще чотири особи були поранені, в тому числі один член організації "Патріот України" та один працівник міліції.
Після цього Білецький командував загоном "Чорний корпус", бійців якого називали "чорними чоловічками" на противагу так званим "зеленим чоловічкам" — солдатам російської армії, які брали участь в захопленні Криму.
У травні 2014 року їх попросили допомогти в обороні Бердянська, в результаті чого була сформована основа добровольчого батальйону "Азов".
У травні 2014 року нас попросили приїхати, щоб протистояти захопленню Бердянська. Було всього 54 людини. Ми допомагали вивезти зброю з однієї з військових частин в Маріуполі. Коли це сталося, то влада, яка не дуже хотіла бачити нас в якихось офіційних рядах, запропонувала створення батальйону "Азов". Спочатку він розвивався як досить аматорський, але з часом став єдиним, абсолютно професійним військовим з'єднанням, яке можна назвати одним з найбільш елітних в українській армії.
5 травня Білецький став командиром батальйону "Азов". Основою батальйону стали учасники "Патріота України", Автомайдану і Соціал-національної асамблеї.
13 червня 2014 року "Азов" під керівництвом Білецького брав участь в операції зі звільнення Маріуполя від російських терористів. Пізніше батальйон брав участь у звільненні Марʼїнки під Донецьком та інших операціях.
2 серпня Білецький був нагороджений Орденом "За мужність" III ступеня "за особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", а 15 серпня йому було присвоєно позачергове звання підполковника міліції. Також він був удостоєний звання "Почесний громадянин Маріуполя".
У вересні 2014 року сформований підрозділ "Азов" було розширено до полку і Білецького призначили його командиром. У листопаді 2014 року полк був переведений до складу Національної гвардії України.
Командування полком Білецький склав після обрання народним депутатом.
Політична діяльність після 2014 року
10 вересня 2014 року на зʼїзді партії "Народний фронт" Білецького разом з іншими командирами добровольчих батальйонів включили до складу Військової ради — спеціального органу, який мав розробляти пропозиції по обороноздатності України. Планувалося, що Білецький буде висунутий кандидатом в депутати від "Народного фронту", проте до лідера партії Арсенія Яценюка звернулася група правозахисників із закликом відмовитися від цієї ідеї. Правозахисники звинувачували Білецького в "расизмі" і "неонацизмі" його руху.
В результаті Білецький відмовився від участі у виборах за партійним списком "Народного фронту" і пішов самовисуванцем по 217-му одномандатному округу в Києві (Оболонь). В цьому окрузі балотувався і радник глави МВС України Арсена Авакова Зорян Шкіряк, проте він зняв свою кандидатуру на користь Білецького і став його довіреною особою. Вибори Білецький виграв, набравши 33,75% голосів виборців. У Верховній Раді VIII скликання Білецький займав посаду заступника голови комітету з питань національної безпеки і оборони. Депутатські повноваження Білецького були припинені після дострокових парламентських виборів в 2019 році.
У 2015 році Білецький очолив суспільно-політичний рух Громадянський Корпус "Азов". В кінці 2016 року він також став головою новоствореної партії "Національний Корпус".
Білецький не брав участь в президентських виборах в 2019 році. На дострокових парламентських виборах в тому ж році "Національний корпус" пішов єдиним списком з ВО "Свобода", Правим сектором, Української добровольчої армією, ОУН і Конгресом українських націоналістів. Білецький був в списку під другим номером. Обʼєднання не подолало прохідний барʼєр.
Скандали
Білецького та підконтрольні йому організації регулярно звинувачують в нацизмі, фашизмі, расизмі тощо. Причому зазвичай ці звинувачення звучать з боку російських і проросійських діячів. Регулярно пропагандою використовується той факт, що офіційною емблемою "Азова"/"Патріота України" є Вольфсангель, який застосовувався в нацистській символіці. Сам Білецький пояснював, що цей символ використовувався козацтвом.
Центральною фігурою емблеми "Азова" є один з найбільш уживаних в українській військовій традиції символів. Так званий знак "Крюк" був надзвичайно популярний серед волинської шляхти та козачих родів. У сучасній інтерпретації патріотів України він є монограмою, перетином двох букв I та N, які символізують наш центральний гасло — "Ідея Нації". Буква N має в монограмі староукраїнське написання (саме так писали її в давньоруських і козацьких документах до реформи правопису часів Петра). Що стосується аналогії з німецьким символом. По-перше, "Вольфсангель" має візуально відмінне зображення, а по-друге, вибираючи символ, ми керувалися виключно українським його змістом без посилань на середньовічну німецьку геральдику, а тим більше — на символіку націонал-соціалістичної Німеччини. Для нас "Ідея Нації" є виключно українським, козацьким символом, і не варто звертати увагу на уяву тих, хто в ній хоче знайти якісь інші, таємничі смисли.
Також він спростовував звинувачення в ксенофобії.
Наші хлопці — українофіли, а не ксенофоби. Вони ставлять на перше місце добробут своєї нації. Якщо є питання, що "совкова" культура ворожа до нас, то ми відверто виступаємо проти цього. Можливо, це не дуже чемно виглядає в очах ліберальної інтелігенції, але нам абсолютно наплювати. Якщо говорити про такі соціальні групи, як роми, то проблема в їх паразитуванні на українській нації. Це не питання національності, це чисто соціальна сфера. Зрозумійте, ми ж не дикуни та нормально ставимося до інших народів, якщо вони не заважають і не є ворожими або небезпечними для України.
Крім того, Білецький не вважає українську мову ознакою патріотизму.
Історично так склалося, що величезна кількість українців народжуються в неукраїнському середовищі. Як мінімум, 30% населення нашої країни. Це плачевно. І я також народився в подібному середовищі. При цьому українську, безумовно, вважаю своєю рідною мовою та абсолютно вільно нею володію. Я не ставлю цій питання наріжним каменем. Хоча б з тієї причини, що добра половина мого батальйону розмовляє російською мовою. І при цьому вони вмирають і вбивають за цю країну. Не думаю, що в нашій країні мова є головною маркою прояви патріотизму. Принаймні, на даному етапі.
Немає, за його словами, в "Азові" і русофобії.
До слова, про "москалів". В "Азові" немає русофобії — просто тому, що поруч з нами воює багато росіян. Нічого не поробиш — це наші брати, соратники. Ми їх підтримуємо як можемо, переконуємо, що Росія теж зміниться, що вони в підсумку переможуть.
"Національний корпус" Білецького регулярно виступає з антиурядовими акціями протесту. Під час президентства Петра Порошенка Нацкорпус разом з організацією "Національні дружини" проводили акцію "Свинарчуків за ґрати" після скандалу зі звинуваченнями Олега Гладковського в корупції в Укроборонпромі. Пізніше активісти Нацкорпуса регулярно приходили на мітинги Порошенко, що супроводжувалося сутичками з поліцією.
Після приходу до влади Володимира Зеленського в 2019 році Нацкорпус проводив акції протесту "Ні капітуляції", в тому числі біля будинку президента. Білецький заявляв, що Зеленський ментально не може бути виразником національних інтересів українського народу, звинувачував його в капітуляції та здачі національних інтересів.
Після наказу Зеленського про відведення військ з Золотого (Луганська область) в жовтні 2019 року в це місто почали зʼїжджатися ветерани війни на Донбасі з "Національного корпусу" на чолі з Білецьким, які, за їхніми словами, були "готові зі зброєю в руках не допустити цього переходу населеного пункту під контроль російсько-терористичних сил". Домовлятися з ветеранами довелося їхати самому Зеленському. Після спілкування президента з ветеранами крилатою стала фраза Зеленського: "Я ж не лох якийсь".
Згодом частина ветеранів поїхала з Золотого, а частина залишилася там в якості волонтерів.
Також активісти Нацкорпусу протестували проти відкриття ринку землі та закупівель електроенергії України в Білорусі і Росії. Ці акції супроводжувалися зіткненнями з поліцією.
У серпні 2021 року СБУ звинуватила окремих членів "Національного корпусу" в рекеті, сімох взяли під варту. Після цього почалися нові акції протесту активістів партії Білецького.
19 листопада 2011 року на Білецького було скоєно замах: на вулиці в нього кілька разів вистрілили з револьвера, при цьому одна куля потрапила в щелепу, інша в руку. Білецький сам зміг приїхати в лікарню, де йому провели дві операції і витягли кулі. Міліція класифікувала подію лише як хуліганство.
У 2019 Білецький також звинувачував владу в тому, що верхівку "Нацкорпуса" хочуть "фізично усунути".
СБУ з подивом ознайомилася із заявою Білецького про нібито підготовку СБУ до фізичного знищення лідерів цієї організації. Дуже шкода, що народний депутат України, лідер Нацкорпусу Андрій Білецький дає можливість маніпулювати собою. Ми з нетерпінням очікуємо оприлюднення хоч якихось конкретних даних, на яких базуються ці серйозні звинувачення, які, після їх кваліфікації, мають бути перевірені в рамках кримінального провадження з обов'язковим доведенням до громадськості його результатів
Сімʼя
У 2003 році Білецький одружився з Юлією Брусенко, яка взяла прізвище чоловіка. У 2007 у них народився син Олександр.
Статки
Останню електронну декларацію Білецький подав у 2020 році, після припинення роботи у Верховній Раді.
За 2019 рік Білецький отримав 640 тисяч гривень доходу. На рахунках в банках у нього було трохи більше тисячі гривень, 15 тисяч доларів США і 1 євро.
Цінного майна, згідно з декларацією, у Білецького немає. Квартира, будинок чи земельна ділянка у нього відсутні, проживає Білецький в Харкові в квартирі батька. Немає у Білецького й машини, він використовує Volkswagen Multivan, який йому надала партія.
Білецький в соцмережах
Сайт Національного корпусу
Youtube-канал Білецького
Telegram-канал Білецького
Twitter Білецького
У Білецького була сторінка в Facebook, однак її неодноразово банили через масові скарги, які організовували за допомогою бот-мереж. Як говорив сам Білецький, сторінка фактично існує, але користуватися нею він не може.
