Анатолій Шарій

Народився 20 серпня 1978 року у Києві.

За його словами, він у 7 років прочитав "Майстра та Маргариту" Булгакова, був відмінником та постійним учасником олімпіад. Коли Анатолієві було 12 років – батько пішов з родини. Аліментів не платив. Маминих заробітків ледь вистачало на їжу. Шарієві подобалось дороге життя, але працювати він не хотів, тому почав вигадувати різноманітні "схеми", не гребував і розбоями та крадіжками. У 16 років він зняв куртку з перехожого і його схопила міліція. Хлопець мав отримати тюремний строк, але натомість із невідомих причин справу замʼяли – куртку повернули жертві, а Шарія відпустили на волю.

Після цієї небезпечної пригоди Шарій став затятим ігроманом, завсідником київських казино. Через проблеми з законом Шарій не отримав вищої освіти. Сам він хвалився, буцімто здобув військову освіту в Інституті розвідки при Київському танковому інженерно-технічному училищі, але такого випускника у цьому військовому виші не знають. Також Шарій не служив у армії — щоб уникнути призову, викрав свою справу з військкомата. Через це паспорт отримав лише у 25 років.

Як Шарієві вдалося побороти ігроманію — достеменно невідомо, але слідом за цим захопленням прийшло інше — журналістика, або принаймні те, чим він називає свою діяльність.

Доволі швидко Анатолій Шарій зробив собі імʼя у київській жовтій пресі, починав із роботи в глянцевих журналах, а потім освоївся на from-ua.com. Також він співпрацював із газетою "Сегодня" і дописував для "Московського комсомольця". Потім Шарій познайомився з власником сайту "Обозреватель", бізнесменом Михайлом Бродським. Той доручив молодому медійнику у 2008 році цілий напрямок – відділ журналістських розслідувань на своєму сайті, де Шарій пропрацював до 2012 року. Розслідування Шарія справді виявились гучними – він писав про бордель для педофілів на базі дитячого будинку, про міліцію, що кришує казино й наркомафію.

1 травня 2011 року він посварився з відвідувачем київського кафе McDonalds, а коли той запропонував вийти на вулицю та розібратись "по-чоловічому" – двічі вистрілив у нього з травматичного пістолета. І хоч жертва Шарія відбулась легкими тілесними, і, очевидно, першою почала конфлікт, міліція стала не на бік журналіста. На Шарія завели кримінальну справу за фактом хуліганства. Сам журналіст називав цю справу політичною розправою, а себе – "жертвою ментівського свавілля".

Влітку 2011 року Шарій знову вляпався в скандал: його заблокували в підпільному казино, а коли він усе ж зміг звідти вийти й поїхати додому, його машину обстріляли з обріза. Сам Шарій назвав це замахом – міліція завела справу, яка була на особистому контролі президента Януковича, генпрокурора Рената Кузьміна та голови МВС Могильова. Розслідування дійшло висновку, що замах був інсценуванням самого Шарія. Після того на журналіста завели ще одну справу.

7 лютого 2012 року Шарія було оголошено у розшук, але підозрюваний, який був під одразу двома підписками про невиїзд, ще в січні залишив межі України – він утік до Москви за чужим паспортом, потім перебрався до Нідерландів до зведеної сестри. Згодом він отримав притулок у Литві. У 2013 році його заарештували у Нідерландах за запитом України, МЗС почало процес екстрадиції, але Шарієві вдалося переконати місцеву Феміду, що на Батьківщині його переслідують за політичними мотивами. Зрештою Нідерланди стали на бік утікача й не віддали його Україні.

У 2013 році в Україні почалася Революція Гідності, в цей час у країні дуже популярними стали так звані "експерти", "блогери" та "лідери суспільної думки". Рівень довіри українців до ЗМІ, що були під впливом "регіоналів", падав, натомість блогери проголосили себе носіями чесних новин та неупередженої аналітики.

Шарій почав викладати невеличкі ролики на YouTube і розміщувати дописи у Facebook. Новоспечений блогер досить швидко став популярним серед користувачів інтернету з проросійською позицією, адже висвітлював події Майдану, а потім захоплення Криму й напад російських найманців на Донбас із прокремлівських позицій.

Він розповідав, що на Донбасі немає російських військ, що воюють українці з українцями, поширював фейки, щоби дискредитувати Україну. І ці фейки підхоплювали його російські колеги.

У 2019 році Шарій на гроші своїх шанувальників – родини Кацуб (чиновники-корупціонери часів Януковича) запустив партію імені себе, символом якої була червона кулька клоуна Пеннівайза з роману Стівена Кінга "Воно". "Партія Шарія" набрала 2% голосів, на місцевих виборах-2020 "шаріївці" пройшли до окремих місцевих рад та створили фракції, щоправда, більшість депутатів одразу зреклися засновника партії.

Сам Шарій участі у виборах не брав, оскільки не живе в Україні, але активно все коментував у соцмережах. Усі 5 років президентства Петра Порошенка він критикував його діяльність, підіслані ним за гроші люди питали главу держави, "для чого він переслідує Шарія". А коли президентом у 2019 році став Володимир Зеленський, одіозний блогер узявся за нього.

6 липня 2020 року Анатолій Шарій у своєму Telegram-каналі повідомив, що його соратникам удалося провернути цілу спецоперацію, метою якої став забір сечі Володимира Зеленського в одеському ресторані "Риба". Лідер партії імені самого себе стверджує, що замовив проведення аналізів відібраного матеріалу на вміст наркотичних засобів у двох лабораторіях — українській та німецькій. Результати невідомі до сьогодні.

Наприкінці червня 2020 року кум президента РФ Путіна й лідер проросійської партії ОПЗЖ Віктор Медведчук заявив в ефірі пропагандистського телеканалу "Росія-24", що вважає "Партію Шарія" союзником, а не конкурентом.

17 липня 2020 року народний депутат від парламентської фракції ОПЗЖ Микола Скорик заявив, що не виключає створення коаліції з "Партією Шарія" в низці обласних або міських рад за результатами місцевих виборів.

16 лютого 2021 року СБУ оголосила про підозру Шарієві в державній зраді.

"Починаючи з 2012 року, через соціальні мережі, електронні ЗМІ і російські телевізійні канали він сприяв державним та неурядовим структурам Росії в проведенні спеціальних інформаційних операцій. Він займався дискредитацією державної політики України, умисно і цілеспрямовано поширював маніпулятивну, спотворену інформацію про урядові ініціативи та події на Сході країни", — заявили в СБУ.

За ч.1. ст.111 "Державна зрада" Шарієві "світить" позбавлення волі на термін від 12 до 15 років із конфіскацією майна або без, а за ч.1. ст. 161 "Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками" Кримінального кодексу — штраф від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 5 років.

Про євреїв: "Я ненавижу Адольфа Шикльгрубера. Это мерзкий негодяй и все такое. Но неужели неправ был он, отправляя эту мерзость вкупе с цыганчой […] в газовые камеры и на стерилизацию?!"

Про ромів: "Цыгане — грязь мира. Европа постепенно просыпается, и под возмущенные вопли толерастов начинает грязь чистить. Когда проснемся мы?"

Про українців: "Пообещать — и не сделать. Сказать тысячи слов — и палец о палец не ударить. Начать — и бросить на полдела. Приступить — и не закончить. Найти долгожданную работу — и на радостях напиться, как последняя свинья, или просто "забить", забросив ноги на стол. Мне кажется, такие вот работяги-строители — эталонные образцы рядового украинца".

Теж про українців: "Если есть чем думать, конечно, ибо часто создается впечатление, что мыслительные процессы в деле принятия решений у украинцев отходят на второй план, вытесняемые процессами чисто физиологическими. В стиле "если я хочу выпить, то весь мир подождет". А что там завтра будет, когда с бодуна глаза протру — время покажет. Не хочется о завтрашнем думать"; "Система скотства и тупости, глубокой, дремучей, непроходимой тупости значительной части моего народа, который лучше пряника понимает кнут. Как известно, при помощи кнута можно быстрее всего найти общий язык с быками. Ты их закармливай отборным сеном — работать не будут. А кнутом один раз приголубь — побредут уныло. Башку пригнут, и потащат. Только совокупляться без кнута согласны. И жрать…Нет, господа. Не люди. Быки. Быки, которым нужен крепкий кнут, и категорически противопоказаны пряники".

Про мешканців Західної України: "На самом деле до 39 года вы были никем. Вы вместо волов были, вы как сурки сидели по своим норам, вырытым в горах. У Киевской области, в Запорожской, в Полтавской есть за что ненавидеть Сталина, а у вас – нет. Вы Сталину должны золотой памятник поставить в одном из своих селений. Вы цивилизацию увидели в 39-ом, вы ж…пу начали подтирать в 39-ом".

Про Володимира Зеленського: "Зеленский, ты очень смешное и очень глупое чмо. Ничтожество тупое, ума не хватает понять, как я покажу эту историю в том же УВКБ ООН. Ох и кретина выбрали!".

Теж про Зеленського, після оголошення Шарієві підозри в держзраді: "У хриплого дегенерата сорвало крышу".

Про гомосексуалістів: "Чтобы гомосексуалисты жили в квартирах и не вылезали на улицу, не вылезали в СМИ и не пропагандировали свой образ жизни…Мы одновременно требуем установление уголовной ответственности за пропаганду гомосексуализма".

У листопаді 2015 року Шарій звернувся до Оболонського районного суду Києва з позовом "про захист честі, гідності і ділової репутації" проти його сестри по батькові. Анатолій вимагав, щоб Олена спростувала заяву, що він "педофіл і злодій", а його співмешканка Ольга Бондаренко (нині дружина Ольга Шарій) "займається проституцією". Позов не задовольнили.

13 липня 2017 року в ефірі передачі "Своя правда" на російській радіостанції "Говорить Москва" російський адвокат Марк Фейгін заявив, що проти Шарія у Нідерландах у вересні 2013 року було порушено кримінальну справу (за статтею "педофілія"). Фейгін поїхав до Нідерландів, побував у поліції міста Алкмар, отримав там номер кримінальної справи, яку порушено проти Шарія, дізнався імʼя інспектора, який її веде, і запросив Шарія пройти поліграф у поліцейській дільниці, на що блогер не погодився. Також Фейгін оприлюднив скани документів цієї справи у вересні 2017 року, а фотокопії документів раніше — у липні 2017 року. Шарій відкинув звинувачення і повідомив, що його адвокат Сталіна Гуревич 18 липня 2017 року направила заяву до Слідчого комітету Росії, а до Хамовницького суду Москви подано позов про захист честі і гідності.

25 жовтня 2017-го Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія та зобовʼязав Фейгіна протягом 10 днів спростувати надані ним дані і стягнути з нього 66 тисяч рублів на покриття судових витрат. Фейгін повідомив, що позов Шарія проти нього просувало Міністерство юстиції Росії. Згодом журналісти BBC не змогли відшукати даний позов у картотеці суду.

19 червня 2020 року, з розслідування журналіста Сергія Іванова стало відомо, що партія Анатолія Шарія легалізує гроші за схемою добровільних внесків. Іванов зробив кілька дзвінків "благодійникам" Шарія, і ті зізналися, що пожертвувані гроші не належали їм.

26 червня Державна фіскальна служба України викликала Шарія на допит як свідка у справі, яку було відкрито 2 червня за частиною 2 статті 209 "Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом)" Кримінального кодексу. Зрушень у справі немає.

У 2017 році позивався проти сайту "Детектор медіа". Приводом для позову послужила стаття журналіста Богдана Логвиненка "Друга найчисленніша біомаса. Про "Дощ" і не тільки". Колонка Логвиненка не була присвячена Шарію, але в статті він згадувався. Анатолій зажадав через суд спростувати опубліковану інформацію, котра, на його думку, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію. Серед іншого, Шарій наполягав на тому, щоб "Детектор медіа" й особисто Логвиненко спростували твердження, що він — "рупор русского мира". Шевченківський районний суд Києва відхилив позов. Справу було направлено до апеляційного суду, але там представники сторони відповідачів заявили, що визначення "русский мир" саме по собі не несе негативної конотації і тому Шарій не повинен обурюватися через вираз "рупор "русского мира".

У червні 2017 року Шарій подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації проти телеканалу "Еспресо". Представники проросійського блогера розцінили сказані Віталієм Портниковим в ефірі слова про "кремлівський проєкт" і "використання російськими господарями" як такі, що "не відповідають дійсності, принижують його (Шарія, — "ДС") честь і гідність і руйнують ділову репутацію". У квітні 2018 року Соломʼянський районний суд Києва став на бік "Еспресо" у справі за позовом Шарія. У листопаді 2018-го Київський апеляційний суд залишив рішення без змін.

4 грудня 2020 року Шарій у своєму Facebook повідомив, що виграв суд проти сайту "Українська правда".

Суддя Сергій Вовк ухвалив рішення на користь Шарія: визнав недостовірною інформацією фразу зі статті "Української правди": "Блогер, якому раніше бонзи ПР замовляли сюжети у війні одне з одним", і зобовʼязав ТОВ "Інформаційне агентство "Українська правда" спростувати цю інформацію та стягнув з нього судовий збір розміром 840 гривень. Але юридичною особою інтернет-видання є інше підприємство — ПП "Українська правда", власником і директором якого є Олена Притула.

У коментарі "Детектору медіа" головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва зазначила, що її видання не має жодного стосунку до організації, у якої виграв суд Шарій, тож для "УП" рішення суду не має юридичних наслідків.

За даними ресурсу "Слідство.Інфо", в серпні 2019 року Анатолій Шарій став власником будинку площею 230 квадратних метрів на березі моря в містечку Рода-де-Бара в Каталонії (Іспанія), вартість якого складає близько мільйона євро. Цю інформацію видання отримало з іспанського майнового реєстру. Віллу в Іспанії не було вказано у декларації про доходи.