Олена Притула

Притула Олена Юріївна (дівоче прізвище Чистова) народилася в 1967 року на території Росії — в місті Заволжя Горьківської області РРФСР. Незабаром її сімʼя переїхала в Ізмаїл Одеської області.

Вищу освіту здобула в Одеському політехнічному інституті на факультеті автоматики та обчислювальної техніки за фахом "Електроакустика та ультразвук". Інститут закінчила в 1989 році, після чого два роки пропрацювала інженером.

На початку 90-х Олена вийшла заміж за Володимира Притулу і змінила прізвище. Її чоловік навчався в Одеському політеху за тією ж спеціальністю, що і вона. Через деякий час Притула переїхала до Севастополя, де проживав її чоловік, і працювала в закритому Науково-дослідному інституті.

Чоловік Притули займався журналістикою і під його впливом Олена також вирішила змінити професію і пішла з НДІ.

Спочатку Притула працювала з інформаційним агентством УНІАР. З 1993 по 1995 рік працювала стрингером агентства Reuters в Криму. Паралельно в 1993 році почала роботу в агентстві "Інтерфакс-Україна", де пропрацювала до весни 2000 року. В "Інтерфаксі" Притула з 1995 по 2000 рік висвітлювала діяльність президента України Леоніда Кучми та в липні 1999 року отримала з його рук звання заслуженого журналіста України.

У 1995 році Притула переїхала до Києва, залишивши чоловіка в Севастополі. У наступному році вона пройшла стажування в Університеті Дюка в Північній Кароліні.

У квітні 2000 року Притула разом з Георгієм Гонгадзе заснувала інтернет-видання "Українська правда".

У 2003 році отримала стипендію Стенфордського університету "The Knight Fellowship for journalists" і з серпня 2003 року по червень 2004 року роки вивчала там інтернет-комунікації та нові медіа-технології за програмою "Lyle and Corrine Nelson International Journalism Fellowship".

Притула регулярно потрапляла до рейтингу найвпливовіших жінок України.

У грудні 1999 року Притула разом з двома колегами прибула до Вашингтона. Одним з них був Георгій Гонгадзе, другим — Сергій Шолох, директор незалежної радіостанції "Контінент", що згодом став політичним біженцем. Під час поїздки вони заявили, що українська влада систематично тисне на засоби масової інформації, залякують незалежних журналістів, а державний контроль за засобами масової інформації позначається на доступі до обʼєктивної інформації.

Після поїздки, на початку 2000 року було створено інтернет-видання "Українська правда", в якому Гонгадзе став головним редактором, а Притула — його заступником.

У вересні 2000 року Гонгадзе був убитий і Притула стала головним редактором "Української правди".

Видання відіграло важливу роль в інформуванні громадськості під час Помаранчевої революції у 2004 році на тлі цензури, яка панувала в ЗМІ.

За деякими даними, перше фінансування "Українська правда" отримала від спонсора, близького до секретаря РНБО Євгена Марчука, проте, співробітництво нібито незабаром припинилася після виходу на сайті публікації, критичною до Марчука. Сама Притула розповідала, що перші роки видання існувало на західні гранти, але з 2005 року перейшло на самоокупність

Згодом на "Українській правді" були відкриті додаткові розділи, присвячені місцевим новинам, економіці, "жовтим" новин, спорту тощо, такі як ТаблоID, Економічна правда, Європейська правда, Історична правда, Народна правда, Чемпіон, перетворивши "УП "в інтегровану медіа-групу. Був відкритий і розділ з блогами, де регулярно пишуть політики, експерти та відомі особистості. Згодом частина розділів була закрита.

У жовтні 2014 року Притула передала пост головного редактора "Української правди" Севгіль Мусієвой, яка до цього очолювала редакцію інтернет-видання Hubs, але залишилася в виданні відповідальної за стратегію і спецпроєкти.

"Українська правда" постійно знаходиться в топі українських інтернет-ЗМІ по читаності. 24 січня 2014 року, під час протистояння на Грушевського, сайт відвідало понад 1,6 млн користувачів, що стало рекордом відвідуваності для українських медіа.

26 травня 2021 року Притула і генеральний директор Dragon Capital Томаш Фіала уклали угоду, за умовами якого 100% корпоративних прав на видання "Українська правда" і всі його активи переходять в групу компаній Dragon Capital. Притула залишилася в своїй ролі редактора-засновника видання.

Зі своїм чоловіком Володимиром Притулою Алена познайомилася під час навчання в Одеському політехнічному інституті, після завершення вишу вони одружилися і разом проживали в Севастополі. Чоловік Олени займався журналістикою, з 1990 року працював кореспондентом "Свободи" і фактично привів Олену в журналістську діяльність. Він активно писав про проблеми кримських татар, а також висвітлював діяльність сепаратистів з організацій на кшталт "Російської громади Криму" і "Севастополь-Крим-Росія". У березні 2014 року Володимира очолив проєкт української служби "Радіо Свободи" "Крим.Реаліі". Після окупації півострова Росією був змушений звідти виїхати.

З чоловіком Олена Притула розійшлася в 1995 році, переїхавши з Криму до Києва. У той час вона займалася в "Інтерфаксі" висвітленням діяльності президента України Леоніда Кучми. У 90-ті роки Притулі приписували роман з Володимиром Литвином, який працював в Адміністрації президента Леоніда Кучми, був першим помічником глави держави, а в листопаді 1999-го став керівником Адміністрації президента.

Також джерела стверджують, що у Притули з 1997 року був роман з Георгієм Гонгадзе, який був одружений з Мирославою Гонгадзе.

У 2008 році Притула познайомилася з білоруським і російським тележурналістом Павлом Шереметом. У 2011 році він переїхав до Києва, а у 2014 став виконавчим директором "Української правди". У 2013 році стало відомо, що Притула живе з Шереметом в цивільному шлюбі. Їхні стосунки тривали до 2016 року, коли Шеремет був убитий.

Дітей Олена Притула не має.

Влітку 2000 року Гонгадзе помітив за собою негласні заходи спостереження, про що офіційно повідомив генеральному прокурору Михайлові Потебеньку.

Увечері 16 вересня Гонгадзе був удома у Притули й пішов близько 22:30, але до будинку так і не дістався. 2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Згодом дружина журналіста Мирослава Гонгадзе та друзі офіційно впізнали тіло Георгія, але мати журналіста Леся Гонгадзе відмовлялася визнавати, що знайдені останки належать її синові. Кілька експертиз також підтвердили, що виявлено тіло Гонгадзе.

Незабаром лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз опублікував записи, зроблені співробітником президентської служби охорони майором Миколою Мельниченком в кабінеті президента Леоніда Кучми та звинуватив в причетності до вбивства Гонгадзе вище керівництво країни. У вбивстві звинуватили трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС Валерія Костенка, Миколу Протасова та Олександра Поповича, а також колишнього начальника головного управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача.

За даними Генпрокуратури, наказ на вбивство Гонгадзе віддав міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, який у 2005 році помер від двох вогнепальних поранень в голову на своїй дачі в елітному селищі "Золоті ворота" в Конча-Заспі під Києвом.

У 2015 році Шеремет і Притула зверталися в правоохоронні органи з інформацією про можливе стеження за ними.

20 липня 2016 року Шеремета вбили в центрі Києва. Невідомі встановили вибухівку в автомобілі, який належав Олені Притулі, і дистанційно підірвали її, коли Шеремет виїжджав на роботу. Притули в автомобілі не було і наслідок спочатку розглядало версію, що обʼєктом замаху був не Шеремет, а Притула.

На початку серпня МВС заявило, що за вбивством Павла Шеремета стоять російські спецслужби, які вчинили вбивство з метою підриву державного ладу України.

Після приходу до влади Володимира Зеленського слідство змінило свою версію і в грудні 2019 року звинуватило в убивстві лікаря і волонтера Юлію Кузьменко, учасника АТО музиканта Андрія Антоненка і військову медсестру Яну Дугар.

Будь-яких переконливих доказів у причетності до вбивства слідство не висунуло, суд над обвинуваченими так і не розпочався.

Після вбивства Гонгадзе видання "Українська правда" активно використовувало його імʼя і Притула неодноразово отримувала звинувачення в "піарі на крові". Також неодноразово звучали звинувачення в розміщенні на сайті "Української правди" замовних матеріалів.

У 2016 році редколегія "Української правди" звернулися до урядів країн Європейського Союзу з проханням не вводити безвізовий режим і не надавати фінансову допомогу Україні, мотивуючи це нібито "фальсифікацією реформ" з боку української влади.

У вересні 2016 року стало відомо, що колишній журналіст "Української правди" Сергій Лещенко, який став народним депутатом, купив квартиру в центрі Києва площею 200 кв. м за 7,5 мільйона гривень. Сам Лещенко заявив, що "половина суми — це позика від Олени Притули терміном на 10 років", інша частина коштів на придбання квартири — це його заощадження як колишнього співвласника "Української правди". А залишок грошей він нібито отримав від дружини Анастасії Топольського.

Після цього скандалу вдова Георгія Гонгадзе Мирослава звинуватила Притулу і Лещенка в тому, що вона сама і її діти не отримали взагалі ніяких коштів від "УП", хоча її чоловік був засновником проєкту і його імʼя багато років використовувалася як "бренд".

Після скандалу з квартирою Лещенко НАБУ отримало всі документи про доходи Притули і встановило, що за період з 1 січня 2007 року по 30 червня 2016 року, вона отримала дохід в сумі 15,500 млн грн.

Варто також відзначити, що за даними YouControl Приватне Підприємство "Українська правда" керівником якого є Олена Притула, було зареєстровано лише 27 липня 2001 року, через рік і три місяці після початку роботи сайту та майже через рік після смерті Гонгадзе. До того ж серед засновників даного ПП Гонгадзе не значиться, тоді як на сайті "Української правди" Гонгадзе вказаний як засновника проєкту.

Блог Притули на сайті "Української правди"

Сторінка Притули в Facebook