Чого хоче Пекін? Економічні відносини РФ та Китаю у 2022-першій половині 2024 рр.

"Ділова столиця" представляє дослідження "Чого Хоче Китай? Чи може Пекін зупинити війну в Україні", підготовлене політологічним центром "ДС". Про те, яким Пекін бачить "китайський світ", читайте у матеріалі "Чого хоче Китай? Погляд з Пекіна на китайський світ". Про те, які філософію та ідеологію зараз сповідує Китай, читайте у матеріалі "Китайська мрія" Сі Цзіньпіна. Як Пекін хоче творити спільну долю людства".

Серед найголовніших аспектів економічної співпраці між РФ та Китаєм, які найбільш яскраво проявились упродовж останніх місяців досліджуваного періоду, слід виділити наступні:

• загалом співпраця між РФ та Китаєм є не лише далекою від "гармонійної", а навіть дещо більш асиметричною не на користь РФ, ніж, наприклад, до початку російської інтервенції РФ до України. Так, економічна співпраця між РФ та Китаєм набула нового кількісного рівня, однак є проблеми з якістю. Ключовим моментом є те, що ринок Китаю став основним для РФ за широким спектром сировинних товарів, тоді як РФ, в основному, не стала основним чи критичним постачальником для Китаю. Спроби РФ змінити чи якось переформатувати ситуацію на свою користь наштовхується на байдужість китайської сторони, яка не має наміру йти на поступки, що не супроводжуються отриманням додаткової вигоди. Ймовірно, у процесі дипломатичних перемовин між представниками РФ та Китаю росіяни зазнають постійних поразок та вимушені відступати через відсутність простору для маневру;
• товарообіг між РФ та Китаєм у 2021-му був на рівні $146 млрд, позитивне сальдо торгівлі між РФ та Китаєм на рівні $12 млрд, натомість за результатами 2024-го товарооборот вийде на рівень $220-240 млрд, а сальдо за торговими операціями буде близько нуля або навіть у від’ємній зоні. Така статистика на тлі заморозки суттєвої частини золотовалютних резервів РФ та переорієнтації на потреби України доходів від російських активів у західних країнах не може не засмучувати російських керманичів. Потоки валютних надходжень до РФ повільно, але впевнено "висихають";
• російський імпорт РФ з Китаю, вочевидь, знаходиться поблизу "плато", у 2024-2025 роках він продовжить зростання, однак темпи будуть перманентно уповільнюватися, можливо, з виходом до нульового рівня зростання ближче до 2026-го. Разом з тим, динаміка експорту до Китаю також сповільнюється. Враховуючи постійне протискання Китаєм зниження цін на ресурси та розширення доступу до ринку РФ не варто очікувати, що уповільнення російського імпорту сприятиме поверненню торговельного сальдо у позитивну зону;
• крім фінансових надходжень з Китаю ще одним напрямком співпраці, який є абсолютно "живим" та надважливим для РФ в нинішніх умовах, є отримання від КНР обладнання для ВПК, а також сировини, обладнання та готових виробів для напівпровідникової галузі. Це дозволяє підтримувати інтенсивність військових дій, водночас економічну вигоду від цього отримує насамперед Китай;
• існуюча модель співпраці між РФ та Китаєм не є стійкою і формує передумови для економічних та соціальних потрясінь в РФ. Вже зараз можна зробити висновок, що "розворот на Схід" РФ зазнав краху і, вірогідно, в РФ судомно шукають, куди ще можна "розвернутись", розглядаючи список країн, що відмовились від участі у Мирній конференції щодо України;
• існуючий формат співпраці або близький до нього, вірогідно, буде тривати до закінчення активної фази бойових дій незалежно від причин такого завершення (внутрішній вибух чи зовнішня поразка).

Серед більш деталізованих даних, на які насамперед слід звернути увагу, наступні:

• за перші 4 місяці 2024-го торговий оборот між Росією та Китаєм збільшився на 4,7% (до рівня $76,58 млрд) порівняно з аналогічним періодом попереднього року, що є співставним з рівнем у $220-240 млрд у річному вираженні (приблизно такий же порядок цифр спостерігався і в 2023 р.). Обсяг китайського експорту у 2023 р. до Росії зріс у 1,5 рази — на 46,9% — до $111 млрд. Майже 60% вартісних обсягів китайського експорту до Росії припадає на машини, обладнання та транспортні засоби. Російський експорт до Китаю складається з нафти та газу, що становить близько 70% усіх російських поставок. У 2023 р. Росія стала найбільшим постачальником нафти до Китаю, обігнавши Саудівську Аравію;
• прямі китайські інвестиції в Росію у 2023 р. склали всього близько $2,35 млрд (у 2019 р. — $4,48 млрд). Китай знаходиться на 22-му місці серед усіх країн-інвесторів у Росію. Близько 43% прямих інвестицій Китаю в Росію спрямовуються в діяльність, пов’язану з операціями із нерухомістю ($1,01 млрд), 10% — у будівництво ($241 млн) у 2023 р. До десятки найпривабливіших регіонів для китайських інвесторів (дослідження відбувалось на початку 2024-го) увійшли: Амурська область, Москва, ЄАО, Санкт-Петербург і Ленінградська область (разом), Московська область, Татарстан, Магаданська і Сахалінська області, Приморський край і Новосибірська область (у порядку зменшення);
• у січні 2024-го у структурі біржового валютного ринку на операції з юанем вперше припало більше половини торгів: у січні частка юаня склала 50,6% проти 44,6% у грудні 2023-го. У січні 2024 року, на тлі зниження обсягів зовнішньоторговельних операцій, частка юаню в розрахунках за російський експорт збільшилася до 40,8%, в імпорті — до 38,5%. За підсумками січня-листопада 2023-го портфель заощаджень клієнтів ВТБ у китайській валюті виріс більше ніж у два рази, до 12,7 млрд юанів. У результаті її доля у валютних накопиченнях вкладників перевищила 24% і обігнала частку євро (17%). Схожа тенденція характерна і для банківського ринку в цілому;
• постачання нафти з Росії до Китаю зросло на 13% у I кварталі 2024-го у річному вираженні. Росія у 2023-му поставила до Китаю рекордних 107 млн т нафти — майже на чверть (24%) більше порівняно з 2022-м. У квітні 2024-го структура експорту нафтопродуктів РФ мала наступний вигляд: Туреччина – найбільший покупець, придбала 24% російського експорту нафтопродуктів, за нею йдуть Китай (12%) і Бразилія (10%). Спроби Росії укласти велику угоду щодо будівництва газопроводу "Сила Сибіру-2" до Китаю зайшли в глухий кут, оскільки Москва вважає невиправданими вимоги Пекіну щодо цін і обсягів поставок: Китай зажадав ціну за газ з РФ співставну з внутрішньою. У 2023-му РФ експортувала вугілля на рівні 213 млн т, до Китаю було експортовано приблизно 90 млн т. або 42% від російського експорту вугілля;
• у 2023 р. постачання напівфабрикатів до КНР знизилося у фізичному вираженні майже вдвічі. У 2023-му частка міді, що експортується до Китаю, складала 62% усього експорту РФ. Частка Росії у китайському імпорті алюмінію збільшилася з 76,1 до 84,3%. Експорт російської целюлозно-паперової продукції до Китаю в 2023-му виріс на 25,4% до 3,6 млн т. (29% усього виробництва в країні). Доля Росії у постачанні залізорудної сировини на ринку КНР у 2023-му становила 1-2%. Разом з тим, Китай купив приблизно 45% руди, що РФ відправила на експорт. Експортний потенціал платини РФ перебуває на рівні 100 т на рік, Китай купив у 2023-му приблизно 25% експорту цього металу. У 2023-му експорт золота до Китаю перевищив 60% усього експорту цього металу з РФ. У 2023-му Китай купив приблизно 7% російського експорту добрив;
• у 2023-му Китай в рази наростив експорт металообробних станків до РФ, більша частина з яких, вірогідно, потрапила на підприємства, пов’язані з оборонним сектором Росії. У першому півріччі 2023-му на поставки з Китаю припадало 89% мікросхем, придбаних РФ;
• у 2023 році російські автодилери зафіксували надлишок китайських машин —їхні запаси наближаються до 175 тис. Продажі марок китайських автомобілів за перші 10 місяців 2023-го перевищили 400 тис. одиниць. У 2024-му китайські компанії планують продати в Росії 1,2 млн легкових автомобілів чотирьох основних марок. За підсумками грудня 2023-го доля китайських машин на російському ринку нових автомобілів склала 61%, що майже вдвічі більше, ніж роком раніше (37%);
• у період з травня 2022-го по січень 2024-го РФ отримала обладнання для нафтогазової галузі на 580 млн євро. Найбільшими постачальниками були компанії з Італії (112 млн євро), Франції (31,6 млн євро), Німеччини (25 млн євро), Нідерландів (12,8 млн євро) та Іспанії (8 млн євро). У Росію обладнання завозилось переважно через Китай, але близько 11% італійських поставок у 2023-му пішли напряму з Італії;
• за результатами 2023-го китайські смартфони зайняли майже увесь ринок РФ досягнувши 75% ринку у кількісному вираженні. Частка планшетів та ноутбуків склала 15% та 24% за об’ємами фізичних продажів. Частка китайських телевізорів перевищувала 25% у продажах, холодильників — 10%, пральних машин — 15%, мікрохвильовок — 14%;
• у 2023 р. Китай експортував до Росії товарів за цими категоріями на $4,5 млрд, що на 28,6% більше, ніж у 2022 році, коли експорт склав $3,5 млрд. Найбільше Китай експортував до Росії такі товари подвійного призначення, як телекомунікаційне обладнання, статичні перетворювачі (потрібні для зміни струму або напруги), процесори та камери.

Більшість товарообороту Китаєм транспортується морем – 85%. На доставку залізницею припадає близько 15% товарообігу. Морське сполучення між РФ та Китаєм відбувається через Далекосхідний басейн — у 2023-му на нього припадало 27% усього морського вантажообігу.

У травні 2024-го у ЗМІ з’явилась інформація, що Росія та Китай створять спільну комісію з розвитку Північного морського шляху. Загалом вантажопотік ПМШ у період 2024-2035 років має становити 1,846 млрд т, зокрема у 2024 році – 71 млн т. РЖД у 2023-м досягла історичного максимуму за обсягом перевезень на Східному полігоні, сумарно було відправлено понад 288 млн т внутрішньоросійських та зовнішньоторговельних вантажів.

Напередодні державного візиту Путіна до КНР у травні 2024 р. ректор Московського університету та ректор Пекінського університету поставили підписи під меморандумом між МДУ та Пекінським університетом про створення спільного Російсько-китайського інституту фундаментальних досліджень (Sino-Russian Academy of Fundamental Sciences, SRAFS).

Експорт та імпорт товарів

За 4 місяці 2024-го торговий оборот між Росією та Китаєм збільшився на 4,7% до рівня $76,58 млрд порівняно з аналогічним періодом попереднього року, що є співставним з рівнем у $220-240 млрд у річному вираженні. За словами одного з китайських посадовців, що працює в РФ, існує "величезний потенціал" для китайсько-російської торгівлі і її річний обсяг може перевищити $240 млрд".

Торговий оборот Росії та Китаю у 2023 р. зріс (у річному обрахунку) на 26,6% до рекордних $240,11 млрд, попередній рекорд був роком раніше і становив $190,27 млрд.

У доларовому вираженні китайський експорт до Росії в квітні 2024-го скоротився на 13% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, у березні 2024-го експорт знизився на 14%.

Обсяг китайського експорту у 2023-му до Росії за рік зріс майже в 1,5 рази — на 46,9% — до $111 млрд, що випливає з даних митної статистики КНР. Майже 60% вартісних обсягів китайського експорту до Росії припадає на машини, обладнання та транспортні засоби. Виділяється експорт пасажирських автомобілів, який у 2023 р. збільшився більш ніж у сім разів (до $11,5 млрд). З урахуванням вантажівок, автобусів, тракторів ($3,75 млрд. у 2023 році) та автозапчастин ($2,05 млрд.) постачання досягли $22,5 млрд. У березні 2024-го річне скорочення експорту Китаю до Росії пояснювалось, в основному, зниженням експорту телефонів (-$416 млн, або -63,2%), комп'ютерів (-$158 млн, або -36,3%) і інших товарів (-$50,6 млн, або -44,5%).

Якщо порівнювати дані за березень 2023 р. та 2024 р., то імпорт Китаю з РФ зріс на $923 млн (8,38%) — з $11 млрд до $11,9 млрд. У березні 2024 р. зростання імпорту Китаю з Росії пояснювалося насамперед збільшенням імпорту вугілля (на $818 млн, або 121%), нафтового газу (на $527 млн, або на 120%) і продукції нафтопереробки ($95,7 млн, або 36,5%). У 2023 р. китайський імпорт із Росії становив майже 1$29,14 млрд, що на 12,7% вище у порівнянні з 2022-м.  

 У 2021-2023 рр. значну частину китайського експорту до Росії склали обладнання та механічні пристрої, наземний транспорт, електричні машини та обладнання, побутова техніка, пластмаси тощо.

Російський експорт до Китаю складається з нафти та газу — близько 70% усіх російських поставок. У 2023 р. Росія стала найбільшим постачальником нафти до Китаю, обігнавши Саудівську Аравію. Російський експорт також включає руди, метали, деревину, морепродукти, металопрокат, сільськогосподарську продукцію, добрива та інші товари.

Таким чином, у 2022-му РФ активно нарощувала експорт сировини до Китаю, досягнувши значного прогресу. Однак з другої половини 2022-го в РФ починається "бум" закупівель китайських товарів за широким спектром: автомобільної, комп’ютерної та побутової техніки, різноманітного промислового обладнання та сировини. За 2023-й чистий торговельний ефект РФ суттєво знизився у річному вимірі (він склав усього $19 млрд), за перші ж два місяці 2024-го експорт з Китаю ($16,8 млрд) перевищував його імпорт з РФ ($20,2 млрд) усього на $3,4 млрд з перспективою подальшого зниження цього показника до від’ємної позначки за результатом 2024 р. Вірогідно, рівень товарообігу між РФ і Китаї є близьким до плато. Фактично, Китай замістив своїми товарами товари, які постачалися до РФ з країн, що запровадили санкції. Крім того, агентство Bloomberg пов'язувало це з погрозами санкцій з боку США. Вашингтон раніше попереджав про можливість вторинних санкцій проти закордонних банків та інших фінансових установ, причетних до операцій, пов'язаних з поставками для російського ОПК. У цьому контексті цікавими є дані Інституту міжнародних фінансів, головний економіст якого вважає, що Китай та Туреччина обрали Киргизстан в якості вузла для перевалки західних товарів в Росію, таким чином сприяючи обходу західних санкцій.

Загалом же ємність ринку як споживчих, так і промислових товарів РФ має тенденцію до насичення (хоча за деякими групами товарів позитивна динаміка залишається високою), тож об’єм імпорту товарів з Китаю вже у 2025-му може знизитися у порівнянні з 2023-2024 рр. Разом з тим, підтягнути об’єм товарообігу може нарощення експорту з РФ до Китаю, що зберігає значну позитивну динаміку.

При цьому слід відзначити, що певні статті закупівель РФ у Китаю можуть бути не враховані в офіційній статистиці, тож цілком ймовірно, що вже на цьому етапі РФ має від’ємне сальдо торгівлі з КНР. Якщо це так, то Росія має потужні економічні труднощі, оскільки існуюча економічна модель за нинішніх обставин не здатна забезпечити належний рівень позитивних валютних надходжень. Це означає, що присутня макроекономічна стабільність є ілюзорною, суттєва девальвація рубля може мати місце вже у короткостроковій перспективі. Відповідно, у такій ситуації нарощення фінансування армії можливе лише за рахунок перерозподілу ВВП без додаткової емісії. Сприяння чому, вірогідно, крім іншого, і має здійснювати новий міністр оборони РФ.

Інвестиції та спільні проекти

Прямі китайські інвестиції в Росію у 2023 р. склали всього близько $2,35 млрд (у 2019 р. — $4,48 млрд). Китай знаходиться на 22-му місці серед усіх країн-інвесторів у Росію. Близько 43% прямих інвестицій Китаю в Росію у 2023-му спрямовувались у діяльність, пов’язану з операціями із нерухомістю ($1,01 млн), а 10% — у будівництво ($241 млн).

Ключовим механізмом інвестиційної взаємодії з Китаєм на міждержавному рівні є міжурядова російсько-китайська комісія з інвестиційної співпраці (з російського боку до переходу на пост міністра оборони РФ її очолював Андрій Білоусов), створена у 2014 році. Станом на кінець 2023-го у портфелі комісії — 83 інвестиційні проекти (з них десять додалися в 2022-2023 роках) із заявленим обсягом інвестицій близько $200 млрд. (фактичний рівень, як вище сказано, набагато нижчий). Проекти реалізуються у 24 суб'єктах Росії та п'яти регіонах Китаю. У вересні 2023 р. Міністр економічного розвитку РФ Решетніков заявив, що у РФ з Китаєм зараз є портфель із 79 інвестиційних проектів на суму $170 млрд. Однак окрім цієї заяви жодної інформації у ЗМІ щодо очікуваного масового припливу китайського капіталу до РФ не з’являлось. 

Основним інструментом, що використовує РФ для залучення інвестицій з Китаю, є суверенний фонд "Російський фонд прямих інвестицій" (РФПІ). За останні 10 років РФПІ реалізував 50 проектів за участю партнерів із КНР із загальним обсягом інвестицій 780 млрд руб. Китайський капітал вдалося залучити майже до кожного третього проекту фонду. Приблизно 60% взаємодії між РФ та Китаєм, пов’язаних з китайськими інвестиціями, здійснюється за участі РФПІ. Виторг компаній РФ, куди китайські партнери інвестували через РФПІ, склав більше 4 трлн руб. ($40 млрд) у 2023 р. Китайські підприємці зараз є найчисленнішими реальними інвесторами в російську економіку. Станом на січень 2024 р. в Росії працювало понад 8 тисяч компаній із китайським капіталом, що втричі перевищує кількість німецьких компаній і вдесятеро — американських.

У 2023 р. Китай брав участь як мінімум у п'ятьох великих спільних інвестиційних проектах з російськими компаніями загальною вартістю у $2 млрд, що в цілому виглядає досить дрібно, навіть порівнюючи інвестиції Китаю у країни Африки. Хоча на початку 2022 р. китайські інвестиції в РФ, у рамках глобального проекту Китаю "Один пояс, один шлях" впали до нуля.

На початку 2024-го Інститут Китаю та сучасної Азії РАН спільно з Національним координаційним центром міжнародного ділового співробітництва та інвестиційною компанією А1 підготували перший випуск дослідження (російською та китайською мовами), яке містить індекс, що прогнозує розвиток інвестицій з Китаю у різних регіонах Росії. До десятки найпривабливіших регіонів для китайських інвесторів увійшли: Амурська область, Москва, ЄАО, Санкт-Петербург і Ленінградська область (разом), Московська область, Татарстан, Магаданська і Сахалінська області, Приморський край і Новосибірська область (у порядку зменшення балів).

 У західній частині Росії найбільш привабливими для китайського бізнесу регіонами є Москва та Санкт-Петербург, Ленінградська та Московська області, Татарстан, Тюменська область, Тульська, Калінінградська області, Краснодарський край, Самарська та Нижегородська області. Серед східних регіонів у лідерах: Амурська область, ЄАО, Магаданська та Сахалінська області, Приморський край, Новосибірська область, Хабаровський та Красноярський краї, Якутія та Камчатський край. Китайські компанії інвестують у різні заводи в Амурській області та Хабаровському краї. Особливий інтерес Китай виявляє до агропромислового комплексу Далекого Сходу, де найбільшим гравцем нині є агропромислова група "Легендагро", що належить китайській корпорації Joyvio Beidahuang Agricultural Holdings (JBA).

Китай також інвестує в Ямал ЗПГ, де конгломерат CNPC володіє 20% акцій, а ще 10% належать Silk Road Fund. 10% акцій найбільшої російської нафтохімічної компанії "Сібур" належать іншому китайському гіганту — Sinopec. Китай також націлений на будівництво "Запсибнафтохіму" в Тобольську та на реалізацію проекту зі створення заводу синтетичного каучуку в Красноярську. Sinopec зробила ще одну значну інвестицію, коли придбала 99% акцій "Удмуртнафти". На початку 2024-го опрацьовувалось питання будівництва мосту в районі населених пунктів Джалінда (РФ) — Мохе (КНР): аналізується потенційна вантажна база, а також тривають переговори з китайською стороною. Пріоритетними напрямами, якими цікавляться китайські інвестори, окрім торгівлі є видобуток корисних копалин та створення на їх базі виробництв, а також переробка сільгосппродукції. При цьому представники КНР не приховують, що Росія цікавить китайський бізнес, насамперед, як ринок збуту. Дуже мала частка має намір локалізувати виробництво в Росії. На їхню думку, логістичні ланцюжки вже розвинені на високому рівні та продовжують удосконалюватися, тож у локалізації немає потреби.

В останні 30 років Китай практично не інвестував до РФ, рідко коли сума прямих інвестицій з Китаю в економіку РФ перевищувала $1 млрд за рік (хоча, як було відзначено вище, за результатами 2023-го цей об’єм склав $2,35 млрд) і ще рідше доля РФ перевищувала частку у 1% загальних зарубіжних річних інвестицій Китаю. Китай схильний до освоєння ринку РФ, а також налаштований на удосконалення логістики з РФ, тож виділяє на підтримку відповідних напрямків необхідний мінімум і помірне зростання інвестицій є наслідком потужного зростання активності китайських компаній в середині країни, а також динамічного нарощення імпорту сировини з РФ. 

Банківський сектор та платіжна система

У Росії працює щонайменше чотири банки з китайським капіталом. Два найбільші російські банки, що належать китайським кредитним організаціям, —"Банк оф Чайна" (101,5 млрд руб. активів, 22 банк за об’ємом активів в РФ) і "АйСіБіСі банк" (93,8 млрд руб. Активів, 27 банк за об’ємом активів в РФ). Належать вони найбільшим фінансовим групам КНР — Bank of China та Industrial and Commercial Bank of China (ICBC), відповідно. Гравці другого ешелону — російський "Чайна констракшн банк" (20,5 млрд руб. активів), що належить China Construction Bank, а також "Чайнасільгоспбанк" (11,8 млрд руб.), власником якого є Agricultural Bank of China. Всі вони у 2022 р. продемонстрували зростання активів у декілька разів. За даними Financial Times за 14 місяців — з лютого 2022 р. по березень 2023 р. — частка Китаю в банківському секторі Росії зросла в чотири рази, а сукупні вкладення китайських банків у Росії збільшились з $2,2 млрд до $9,7 млрд., досягнувши 1% у структурі банківських активів РФ.

З середини 2023 р. ситуація почала змінюватися: зростання вже не було таким вражаючим, а в четвертому кварталі розпочався спад.

За підсумками 2023 р. активи "Бенк оф Чайна" зросли на 28% (2022-го — на 293%), "АйСіБіСі" — на 76% (128%), "Чайна констракшн банк" — на 3% (195%), "Чайнасільгоспбанк" — на 12,5% (35,6%).

На сповільнення зростання доньок китайських банків у другому півріччі 2023-го могло вплинути одразу кілька факторів: у 2022-му році ці банки росли з нижчої бази, запас за нормативами достатності капіталу у них був більшим. Крім того, у четвертому кварталі 2023 р. на 10% зміцнився курс рубля, а основна частина їхніх активів номінована у валюті; санкційний аспект також важливий — він може обмежувати зростання в умовах посилення тиску на російський банківський сектор.

FT зазначає, що дії китайських банків є частиною зусиль Пекіна щодо просування юаня як альтернативної долару світової валюти. До початку війни Росії та України понад 60% платежів за експорт здійснювались в євро та доларах, на частку юаня припадало менше 1%. Станом на кінець 2022 р. частка юаня в таких платежах зросла до 16%. У грудні 2023 р. на юань припадала понад третина розрахунків у російській зовнішній торгівлі.

Щодо юанів, що зберігаються в російських банках на депозитах компаній і фізичних осіб, то в 2023 р. йшлося про суму, еквівалентну $68,7 млрд. На доларових рахунках тим часом знаходилося $64,7 млрд. Станом на кінець 2023 р. кредитування компаній у юанях зросло в 3,6 рази — до $46,1 млрд (передусім за рахунок конвертації боргу з долара та євро).

У грудні 2023 р. "Коммерсант" писав: "за підсумками січня-листопада портфель заощаджень клієнтів ВТБ у китайській валюті виріс більше, ніж у два рази — до 12,7 млрд юанів. У результаті її доля у валютних накопиченнях вкладників перевищила 24% і обігнала частку євро (17%). Схожа тенденція характерна і для банківського ринку в цілому".

Частка юаня в обороті на Московській біржі в 2023 досягла 42% і перевищила частку долара. У січні 2024 р. у структурі біржового валютного ринку на операції з юанем вперше припало більше половини торгів: у січні частка юаня склала 50,6% проти 44,6% у грудні. Операції з юанем у структурі біржового валютного ринку перевищили обороти з усіх інших валют у сукупності.

Ці дані підтверджуються й інформацією з Центробанку РФ: у січні 2024 р., на тлі зниження обсягів зовнішньоторговельних операцій, частка юаню в розрахунках за російський експорт збільшилася до 40,8%, в імпорті — до 38,5%. У вартісному вираженні обсяг юаня в експортному виторгу становив $13,2 млрд, у розрахунках за імпорт — $9,1 млрд.

У вересні 2023-го ЄБРР оприлюднив дослідження, в якому відзначено, що з другого півріччя 2022-го юань почав випереджати долар за вартістю виставлених рахунків-фактур за імпорт товарів з Китаю до РФ. Крім того, юань почав використовуватися у торгових розрахунках Росії з третіми країнами, такими як Тайвань, Монголія, Філіппіни, Малайзія, ОАЕ, Таїланд, Японія, Таджикистан та Сінгапур. В інтерв’ю Такеру Карлсону на початку 2024-го Володимир Путін заявив: "до 2022 р. приблизно 80% розрахунків у зовнішній торгівлі Росії відбувались у доларах та євро. При цьому доларів було приблизно 50% у наших розрахунках із третіми країнами, а зараз залишилося лише 13%. До речі, розрахунки у юанях складали приблизно 3%. Зараз на 34% ми розраховуємося в рублях і приблизно стільки ж — 34% у юанях".

Підписаний наприкінці 2023-го указ президента США Джо Байдена, що дозволяє запроваджувати вторинні санкції проти фінансового сектора за допомогу у проведенні угод для російського ВПК, ускладнив міжнародні розрахунки РФ. В січні 2024 р. перестали приймати російські платежі китайські Ping An Bank, Bank of Ningbo, China Guangfa Bank, Kunshan Rural Commercial Bank, Great Wall West China Bank, Shenzhen Rural Commercial Bank, Dongguan Rural Commercial Bank та China Zheshang Bank. Також зріс термін перевірки транскордонного переведення платежів — тепер він сягає 18 днів. 

Водночас регіональні банки, а їх у Китаї понад чотири з половиною тисячі, продовжують працювати з російськими банками, і терміни на обробку транзакцій у них, як правило, менші, ніж у великих кредитних організацій. Активно використовуються схеми із численними посередниками. Якщо раніше схема була "клієнт – російський банк – зарубіжний банк – клієнт", то тепер у ланцюжку додатково з'являється від трьох до п'яти банків. Російські фінансові організації за два роки відкрили представництва в КНР, а філія ВТБ у Шанхаї взагалі розглядається китайським регулятором як самостійний банк. Після відмов китайських банків працювати з російськими компаніями ВТБ Шанхай зіткнувся з ажіотажним попитом на банківське обслуговування: черга з бажаючих відкрити рахунок та нестача персоналу призводять до того, що деякі компанії чекають на відкриття рахунку по шість місяців. Китайські регіональні банки також говорять про нестачу персоналу для роботи із російськими клієнтами. Приблизно 80% підприємств РФ, які регулярно співпрацюють з китайськими компаніями, відкрили філіали в дружніх країнах, які не підпадають під санкції.

Крім того, через те, що з 2023 р. законодавчо заборонено використовувати SWIFT на території Росії, платежі в РФ проходять через Систему передачі фінансових повідомлень (СПФП), через яку також можна проводити транскордонні розрахунки. На кінець 2023 р. до системи підключилося 557 банків та компаній, у тому числі 159 нерезидентів із 20 країн. Здебільшого все це дружні Росії країни на кшталт Казахстану, Білорусі, Киргизії, Таджикистану та Куби, але є й німецькі та швейцарські "доньки" російських банків. Активно тривають переговори щодо підключення банків КНР. Російські банки підключаються до китайської системи транскордонних міжбанківських платежів CIPS (Cross-border Interbank Payment System). В 2023 р. було відомо що 30 (приблизно 9% від усіх комерційних банків РФ) були підключені до CIPS (його називають китайським аналогом SWIFT). Поки що російські банки є непрямими учасниками, тобто мають доступ до системи через китайські банки-кореспонденти. Обсяг середньодобових транзакцій CIPS зріс у півтора рази у 2022 р. та ще на 25% за перші три квартали 2023 р.

 Можна зробити висновок, що з кінця 2023 – початку 2024 р. динаміка проникнення банківського сектору Китаю у банківський сектор РФ, як і динаміка розширення частки зовнішніх платежів РФ, що здійснена в юанях, почала знижуватися, хоча й лишалась у позитивній зоні. Це можна пояснити, по-перше, запровадженням додаткових санкційних заходів, що змусило банки Китаю відмовитись від транзакцій з РФ або більш прискіпливо ставитись до них; по-друге, надпотужна динаміка нарощення експортних та імпортних операцій між РФ та Китаєм, що спостерігалась у 2022-першій половині 2023 р., почала вичерпуватися через певне насичення російського ринку товарами, а також значне нарощення експорту до Китаю, яке важко підтримувати через обмежену здатність РФ щодо швидкого нарощення видобутку та транспортування значних (за китайськими мірками) об’ємів корисних копалин. 

Нафта та нафтопродукти

Російські нафтокомпанії у березні 2024 р., на тлі проблем із завантаженням НПЗ, суттєво наростили морський експорт, що склав 3,8 млн барелів на добу. Це максимальний рівень із травня 2023 року. Істотне зростання експорту нафти пов'язане з перенаправленням потоків із НПЗ, що виявилися пошкодженими безпілотниками.

При цьому експорт нафти з РФ у 2024 р. може зрости на 0,8%, склавши 240 млн. т порівняно з 2023 р., йдеться в прогнозі сценарних умов соціально-економічного розвитку РФ, підготовленому Мінекономрозвитку.

Постачання нафти з Росії до Китаю зросло на 13% у I кварталі 2024 р. у річному вираженні. КНР за перші три місяці 2024 р. імпортувала з РФ 28,5 млн. т. нафти на $13,86 млрд. У вартісному вираженні зростання за вказаний часовий період становило 17,9% рік до року. Водночас загальний рівень відвантаження нафти РФ до Китаю морським шляхом був досить стійким упродовж перших чотирьох місяців 2024 р.

У 2023 р. експорт нафти з Росії становив 234,3 млн т, що на 3,3% менше, ніж роком раніше. Росія у 2023 р. поставила до Китаю рекордних 107 млн т нафти — майже на чверть (24%) більше порівняно з 2022-м. РФ вперше з 2018 р. обійшла Саудівську Аравію за фізичними обсягами постачання нафти до Китаю і посіла перше місце. За оцінками Bloomberg середня ціна бареля нафти складала $77, що вище за цінову стелю у $60, встановлену G7.

У фізичних об’ємах 45,7% усієї експортної нафти Росії у 2023 р. було відвантажено до Китаю. Таким чином, в країни АТР було експортовано біля 80% усієї нафти вивезеної з країни, в "дружні країни" було експортовано 86% нафти. При цьому зберігається тенденція до нарощення частки експортної нафти РФ, що припадає на Китай.

На цьому тлі доходи РФ від нафти у 2023 р. знизились, оскільки середня ціна нафти Urals, що є основною для російського експорту, впала на більш ніж 17%, торгуючись у середньому по $62,99 за барель.

Після набуття чинності ембарго ЄС на імпорт російських нафтопродуктів на початку 2023 р. найбільшим покупцем цих товарів стала Туреччина, за нею йшли Китай і Саудівська Аравія.

У квітні 2024 р. структура експорту нафтопродуктів РФ мала наступний вигляд: Туреччина – найбільший покупець, придбала 24% російського експорту нафтопродуктів, за нею Китай (12%) і Бразилія (10%).

При цьому відзначимо, що весна 2024 р. стала однією з найважчих для російських нафтових компаній. Обсяги виробництва нафтопродуктів різко скоротилися внаслідок великої кількості атак БПЛА на нафтопереробні заводи (НПЗ) у березні, а у квітні розпочалися планові зупинки робіт на НПЗ на технічне обслуговування. В результаті цього, за даними Росстату, у березні поточного року виробництво бензину в Росії впало на 7,9% у річному вираженні, дизельного палива — на 5,7%, мазуту та нафти — на 22,2%. Частка ж експорту продуктів нафтопереробки до Китаю упродовж 2023 р. та перших 4 місяців 2024 р. була досить сталою і трималась на рівні, близькому до 12%. Китай має досить диверсифіковані поставки нафтопродуктів, тоді як нафтопереробна галузь РФ часто пропонує продукти низької якості. Тож малоймовірно, що в найближчі роки Китай стане основним покупцем нафтопродуктів з РФ на зовнішніх ринках. 

Природній газ та СПГ

У 2022 р. Росія поставила до Китаю газопроводом "Сила Сибіру" рекордні 15,5 млрд куб. м газу. Експорт збільшився на 49% порівняно з 2021-м. р. За весь 2023-й Росія поставила в Китай по "Силі Сибіру" 22,7 млрд куб. м газу, що у 1,5 рази більше, ніж роком раніше. У грошовому вираженні експорт зріс більш ніж на 60%, до $6,4 млрд.

Постачання по "Силі Сибіру" почалося в 2019 р., протягом п'яти років обсяг експорту має зрости до 38 млрд куб. м на рік (на кінець 2025 р.). Також "Газпром" веде переговори щодо постачання 50 млрд куб. м газу до Китаю через Монголію. У травні 2024-го віце-прем’єр РФ Олександр Новак заявив, що найближчим часом планується підписання контракту стосовно будівництва "Сили Сибіру — 2". Заява була зроблена до травневого візиту російської делегації на чолі з Володимиром Путіним до КНР. Раніше очікувалось, що саме під час цього візиту і буде підписано договір про початок будівництва цього проекту.

Разом з тим, на початку червня 2024 р. Financial Times опублікувала статтю, у якій йдеться про те, що спроби Росії укласти велику угоду щодо будівництва газопроводу "Сила Сибіру-2" до Китаю зайшли в глухий кут через те, що Москва вважає невиправданими вимоги Пекіна щодо цін і обсягів поставок. За словами джерел, Китай зажадав ціну за російський газ, співставну з внутрішньою, і погодився купувати лише невелику частину від запланованої щорічної потужності газопроводу 50 млрд куб.м. Саме через безвихідь у переговорах глава "Газпрому" Олексій Міллер не літав разом із Путіним до Китаю у травні 2024 р. Угода по "Силі Сибіру-2" була одним із трьох прохань Путіна під час його зустрічі з Сі Цзіньпіном. Дві інші – активізація китайських банків у Росії та відмова Пекіна від відвідування мирної конференції щодо України.

За версією керівництва "Газпрому", у найближчі роки об’єм експорту природного газу РФ до Китаю може сягнути 100 млрд куб. м. Разом з тим, наприкінці 2023 р. Інститут енергетики та фінансів у своїй презентації для Міжнародної конференції — "Світова економіка та енергетика: основні тенденції розвитку та нові виклики" дав більш помірковані прогнози.

У 2023 р. Китай купував приблизно 15% усього природного газу, що РФ експортувала по трубам та 19% усього експортного природного газу РФ (тобто включаючи СПГ).     

Китай тримається осторонь планів РФ щодо експонентного зростання імпорту з Росії, покладаючись на стратегію диверсифікованих поставок газу. При цьому у 2023 р. ціна на газ для Китаю була на 37% нижчою, ніж для Європи, на 2024 р. знижка буде вищою за 40%. В цілому ж, виходячи з економічного прогнозу, підготовленого Мінекономіки РФ, до 2027 р. рівень знижки буде співставний 28%.

"Газпром", за підсумками лютого 2024 року, став найбільшим постачальником трубопровідного газу до Китаю — росіяни вперше за довгий час обійшли Туркменістан. У лютому корпорація експортувала до КНР 2,5 млрд куб. м. "блакитного палива", Туркменістан — близько 2,4 млрд кубометрів.

У 2021 р. РФ експортувала 27,5 млн т зрідженого природного газу (ЗПГ), з яких до Китаю — 3,4 млн т (12% загального експорту). У 2022 р. РФ експортувала 30 млн т. ЗПГ, з яких до Китаю — 6 млн т (20% загального експорту). Поставки ЗПГ на експорт у 2023 р. склали 33 млн т, до Китаю було експортовано 8 млн т (24% всього експорту СПГ), що на 23% більше, ніж у 2022 році. У квітні 2024-го найбільшим покупцем був ЄС (придбавши 48% від російського експорту ЗПГ), за ним йшли Китай (20%) і Японія (19%). Жодних санкцій щодо поставок російського ЗПГ до ЄС не введено.

Китай активно нарощує імпорт ЗПГ: у березні 2024-го імпорт виріс на 31% — до 6,2 млн тн. Найбільшими постачальниками були Австралія і Катар. Поставки з Росії виросли, за співвідношенням, до рівня річної давнини, на 47% до 779 тис т. Поставки ЗПГ до Китаю будуть зростати: нарощення імпорту саме ЗПГ відповідає стратегії енергетичної диверсифікації Китаю, поставки з РФ зростають паралельно зі зростанням імпорту Китаю з інших напрямків.

Тим часом з початку 2024-го Євросоюз готує 14-й пакет санкцій проти Росії. Обмеження вперше можуть стосуватися ЗПГ. Країни ЄС зможуть купувати російський ЗПГ, але не матимуть можливості реекспортувати його після переробки. В кінці травня 2024-го стало відомо, що Бельгія, Німеччина і Франція звернулися до Єврокомісії з проханням оцінити, який збиток економіці країн ЄС може накласти обмеження імпорту ЗПГ з Росії, тому обмеження імпорту ЗПГ може бути відтерміновано.

Вугілля

У 2021 р. РФ експортувала приблизно 225 млн т вугілля, з яких близько 50 млн т (25%) до Китаю. У 2022 р., на тлі посилення антиросійських санкцій через "СВО" в Україні, що включають заборону на постачання російського вугілля до Євросоюзу (ЄС), російські вугільники почали спрямовувати постачання з Європи до Азії. У 2022-му експорт вугілля РФ перебував на рівні 210,9 млн т, з яких до Китаю експортовано 59,2 млн т (28% усього експорту). У 2023 р. РФ експортувала вугілля на рівні 213 млн т, з них до Китаю — приблизно 90 млн т (42% від російського експорту вугілля.

Загальний обсяг імпорту вугілля РФ до Китаю за січень-лютий 2024 р. зріс на 23% у річному вираженні, до 74,5 млн т, а імпорт ресурсу з Росії впав на 22%, до 11,5 млн т. Це було спричинене відновленням раніше скасованого мита на імпорт вугілля з РФ. У травні 2022-го Китай скасував імпортне мито на російське вугілля. Це сприяло збільшенню постачання ресурсу до рекордних значень у 2023 р. З 1 січня 2024-го політика змістилася у бік захисту гірничодобувних компаній від наслідків перенасичення ринку після того, як виробництво вугілля в самому Китаї зросло до рекордно високого рівня. Погіршення умов доступу до китайського ринку обумовило падіння цін на вугілля з РФ. Мінімуму ціни досягли ще у березні, а у квітні падіння продовжилося. Востаннє ціни були такими низькими у травні 2021-го: ціна на вугілля калорійністю 6000 ккал на 1 кг на базисі FOB Далекий Схід впала до $95 за т, це на 6% менше, ніж на початку року. Вугілля калорійністю 5500 та 5000 подешевшало на 7% та 13%, до $86 та $67 відповідно.

Об’єм експорту вугілля до Китаю, вірогідно, у 2023 р. був близьким до 100 млн т — саме такий рівень російська сторона хотіла зафіксувати у міжурядовій угоді. Вірогідно, це цільовий рівень, на який може розраховувати РФ у контексті своїх поставок цього ресурсу до Китаю у найближчі роки. 

Чорні метали

 У 2021 р. виробництво чорних металів в РФ знаходилось на рівні 197,6 млн т, з яких приблизно 22% (43,5 млн т.) експортувалось. Тоді у структурі експорту чорних металів РФ Китай займав усього близько 3% (1,3 млн т.).

Західні санкції значно обмежили експортні можливості російських металургів. У 2022 р. США та ЄС запровадили заборону на постачання значної частини російського сталевого прокату. Крім того, були введені персональні санкції проти власників і топ-менеджерів великих російських металургійних холдингів, у зв'язку з чим металургійна продукція, що навіть не потрапила під прямі санкції, у тому числі кольорові метали, стала "товаром нон грата" на європейському та американському ринках, а також на ринках Японії та деяких інших "недружніх" країн.

У 2022 р. РФ почала запроваджувати значні знижки на продукцію чорної металургії (до 40%), що стало одним з чинників зростання попиту серед країн Азії, Близького Сходу та Латинської Америки. У 2022 р. РФ збільшила експорт стальних напівфабрикатів до Китаю в 3 рази — до 2,3 млн т. При цьому саме напівфабрикати (сляби, що використовуються для випуску плоского стального прокату) є основною продукцією чорної металургії, що експортується РФ до Китаю. Економіка КНР генерує профіцитні об’єми чорних металів та виробів з них, через що там готові купувати переважно напівфабрикати з суттєвими знижками, плануючи у подальшому продати метал власного виробництва за більш високими цінам.

У 2023 р. постачання напівфабрикатів у КНР знизилося у фізичному вираженні майже вдвічі — до 921 тис т, у грошовому – більш ніж утричі, до $431 млн. У I кварталі 2024-го РФ експортувала до Китаю 424,6 тис т сталевих напівфабрикатів – утричі більше, ніж за аналогічний період минулого року. У грошовому вираженні експорт напівфабрикатів становив $194 млн, також збільшившись втричі щодо аналогічного періоду попереднього року. Основна товарна позиція у поставках до КНР – сляб, що використовується для випуску плаского сталевого прокату.

В цілому китайський ринок менш маржинальний для російських металургів через довге транспортне плече і низькі ціни на продукцію в КНР, тому експорт зазвичай потрібен російським металургам не заради збільшення прибутку, а для підтримки завантаження потужностей, що дозволяє знизити середні витрати на тону продукції.

Для Китаю не в пріоритеті нарощення імпорту готової продукції з РФ, навіть у вигляді напівфабрикатів. Вірогідно, в найближчі роки імпорт коливатиметься на рівні 3-5%. При цьому Китай продовжує захищати свої ринки та обмежує доступ до них російської сталі. 

Кольорові метали

Основними кольоровими металами, що експортує РФ до Китаю, є мідь (приблизно 55% у структурі експорту кольорових металів), нікель (32%), алюміній (12%).

Постачання російської міді до країн Євросоюзу (ЄС) у 2023 р. скоротилося на 79% порівняно з 2022 р. (до 62 372 т). Майже половину із втраченого експорту міді до Європи (111 580 т) Росія змогла перенаправити до Китаю та Туреччини. За рахунок цього КНР минулого року збільшила імпорт цього металу з Росії на 14% порівняно з 2022 р. (до 370,8 тис. т), Туреччина – на 61% (до 171,3 тис. т). У 2023 р. частка міді, що експортується до Китаю, була на рівні 62% усього експорту РФ. Постачання міді до Китаю у квітні 2024 р. зросло на третину (у порівнянні з попереднім аналогічним періодом 2023 року).

У ЗМІ у середині 2023-го з’явилась інформація щодо суттєвого зростання експорту нікелю до Китаю, у підсумку майже 90% російського нікелю купує Пекін. У квітні 2024 р. російський експорт нікелю підскочив більш ніж у шість разів у річному вираженні — до 4,2 тисяч т, а його вартість досягла $62 млн проти $16 млн роком раніше.

Загальний імпорт алюмінію Китаєм у січні-вересні 2023 р. зріс у 2,6 рази — до 956 тис. т. Частка Росії у китайському імпорті металу збільшилася з 76,1 до 84,3%. Частка Індії знизилася з 7,3 до 4,8%, Австралії – з 4,2 до 2%, Ірану – з 3,8 до 3,3%.

У квітні 2024-го імпорт алюмінію з РФ збільшився на 27% — до 120 тис. т, а його вартість склала $335 млн проти $230 млн роком раніше.

Продукція лісництва

У 2022 р. у ЗМІ РФ з’явилась інформація, що попри санкції експорт пиломатеріалів зріс на 10%.

На Китай у 2022 р. припало майже 50% усього експорту. За результатами 2023-го експорт пиломатеріалів до Китаю збільшився усього на 3%, а частка КНР у загальному обсязі російського експорту цієї продукції становила 56% проти 44% у 2021-му та 49% у 2022-му. Низька динаміка експорту пиломатеріалів пов’язана з тим, що китайський ринок нерухомості досі зазнає кризи (за останні кілька років він скоротився на 60%).

Експорт російської целюлозно-паперової продукції до Китаю в 2023 р. виріс на 25,4% до 3,6 млн т. (29% усього виробництва в країні).

Разом з тим, Китай є основним експортним ринком кругляка з РФ. На початку 2024 р. Китай збільшив ввезення кругляка з Росії на 13% у річному вираженні до 576 тис куб. Із загального обсягу вивезення кругляка за січень-березень 2024 р. дві третини, або 496,4 тис. куб. м, припадало на березовий кругляк, його експорт зріс на 16%. Крім берези російські компанії постачають за кордон колоди м'яколистяних порід дерев (наприклад осики та тополі), експорт яких наразі не заборонений.

У Росії з 1 січня 2022 р. діє заборона на експорт кругляка, тобто необробленої деревини, цінних та хвойних порід дерев. В результаті вивіз у такому вигляді всіх порід дерев у I кварталі 2022 р. впав майже вдвічі — до 1,6 млн куб. м, а ще за рік знизився майже втричі — до 587 тис. куб. м.

Обмеження експорту кругляку з РФ створює проблеми для експорту пелет з РФ до Китаю. Виробництво та експорт пелет в РФ почало знижуватися після введення санкцій ЄС влітку 2022 р. Європа була основним експортним ринком для російських пелет, однак з 10 липня 2022 р. набуло чинності ембарго ЄС на ввезення з Росії не лише пелет, а й іншої продукції деревообробки – зокрема, фанери та дерев'яних плит. У жовтні того ж року ЄС заборонив імпорт целюлозної маси та окремих видів паперу та картону з Росії. Після втрати основного ринку збуту російські лісопромисловці змогли перенаправити частину продукції у різні країни Азії, Африки та Близького Сходу. В той же час, КНР ще у 2020 р. заборонила імпорт пелет з РФ, обґрунтовуючи це турботою про навколишнє середовище. Мінекономрозвитку РФ з середини 2023-го розпочало переговори з китайською стороною про можливість зняття цієї заборони. На початку червня 2024 р. Китай вчергове підтвердив намір залишити заборону на імпорт пелет з РФ до того часу, поки Росія не відновить експорт не обробленої деревини до країни. 

Залізна руда

У 2022 р. на Європу припадало лише 4% поставок залізної руди з РФ, а частка експортних відвантажень у Китай складала 86%. "Єврохім" (з Ковдорського ГЗК) та далекосхідні ГЗК — традиційні гравці напряму — поставили в КНР 100% свого експорту: 1,9 млн і 2,8 млн т відповідно. У жовтні 2023 р. у ЗМІ з’явилась інформація щодо збитковості експорту залізної руди РФ. Зокрема, йдеться про те, що крім санкцій на збитки експортерів сталі та сировини впливають зміцнення рубля та зростання транспортних витрат. Наприклад, для беззбитковості експорту сталі до Китаю курс рубля мав бути на 37% нижчим, а в сегменті руди — на 16%. У 2023 р. на експорт було відправлено 15 млн т залізо-рудної сировини (приблизно 17% від виробництва). Доля Росії у постачанні залізо-рудної сировини на ринку КНР у 2023 р. становила 1-2%. Разом з тим, Китай купив приблизно 45% руди, яку РФ відправила на експорт.

За підсумками 2024 р. виробництво ЗРС і руди в Росії може зрости на 4% до 108 млн т. За результатами 2024-го лідери постачання руди до Китаю не зміняться: Австралія, Бразилія, Південна Африка, Перу, Канада, Чилі, Індія, Росія, Мавританія, Сьєрра-Леоне, Казахстан та Монголія. Частка залізняку, що імпортується Китаєм з Австралії та Бразилії, становитиме близько 86%, частка РФ перебуватиме на рівні 2023 р.

Продукція АПК

У 2021-му експорт продукції АПК РФ склав $37,1 млрд, у 2022-му цей показник становив $41,6 млрд. Тобто у 2022 році експорт продукції АПК РФ зріс на 11%. Основа експорту – зернові (32%), масложирова продукція (22%), риба та морепродукти (14%), продукція харчової та переробної галузей (13%), інша продукція (15%), м’ясна та молочна продукція (4%).

У 2021 р. експорт с/г (зернові + м’ясо та молоко) продукції з РФ до Китаю перебував на рівні $2,07 млрд або приблизно 6,6% усього російського експорту за цією категорією. При цьому, ще у період до початку РФ так званої СВО, динаміка нарощення російського експорту до Китаю за цим напрямком вимірювалась десятками відсотків.           

У 2022-му структура експорту російського продовольства (усі категорії, перераховані у першому абзаці) у розрізі країн світу мала наступний вигляд: на першому місці Китай ($5,1 млрд), далі Туреччина, ЄС, Казахстан, Білорусь та інші. На Китай припадало приблизно 7% усього експорту РФ..

З початку 2023-го експорт агропродукції РФ до Китаю демонстрував значне зростання. До КНР було поставлено 9,4 млн т продукції АПК, що в 2,3 рази більше, ніж роком раніше. Частка Китаю у загальному експорті агротоварів РФ становила 20,4%. За вартістю експорт зріс на 44,1% до $8,8 млрд. Загалом за 11 місяців 2023-го експорт сільгосппродукції та продовольства з Росії до Китаю зріс на 47,5% майже до $8 млрд.

Основними експортними продуктами, відправленими з Росії до КНР, у вартісному вираженні були: морожена риба (18%), ріпакова олія (17%), ракоподібні (13,9%), олія (10,5%) та соєві боби (7,8%).

У 2023-му особливо зростав експорт рослинних олій. Росія відправила до КНР понад 2,45 млн т рослинних олій проти 1 млн т у 2022 р. У звітний період відвантаження російської соняшникової олії до Піднебесної зросли приблизно в 3,5 рази — до 897 тис. т. Китай став провідним покупцем цього продукту, потіснивши Індію. Продажі соєвої олії збільшились на 69% до 144 тис. т. Більше було відвантажено тільки в Індію та Алжир — 208 тис. т і 180 тис. т відповідно.

Росія у 2023 р. експортувала до Китаю риби на $2,9 млрд, що стало рекордним показником. У 2023 р. Китай поглинав 54,5% усього експорту риби з РФ. Основні частки у постачанні припадають на морожену рибу ($1,6 млрд) та ракоподібні ($1,2 млрд). Це 55% та 42% відповідно. Постачання рибного філе з РФ до Китаю зросло в 2,4 рази, до $58 млн, частка склала 2%. На експорт іншої рибопродукції припадав 1%. 

Дорогоцінні метали

Головним дорогоцінним металом, що експортує РФ, є золото — приблизно 40% у структурі експорту дорогоцінних металів, на платину припадає 35%, на срібло —близько 7%. І приблизно 18% –  це ювелірні вироби та інші вироби із дорогоцінних металів.

За підсумками всього 2022 р. поставки платини з Росії до Китаю знизилися на 33%, а якщо рахувати в грошах — майже вдвічі. За підсумками 2023 р. експорт платини до Китаю виріс у 2023 р. у 2,8 раза порівняно з показником 2022 р. (до 25,1 т  або $826 млн). Експорт паладію збільшився на 43% у 2022 р. та в 1,7 рази до 15,7 т. у 2023 р. (на $763 млн).

Імпорт золота з Росії до Китаю в липні 2022 р. досяг $108,8 млн — у 8,6 разів більше, ніж у червні ($12,7 млн), і в 50 разів більше, ніж у липні 2021 року ($2,2 млн). За 10 місяців 2023 р. РФ продала Китаю золота на $5,5 млрд, що у 5 разів більше, ніж за останні 11 років. ОАЕ, Китай та Туреччина є найбільшими імпортерами російського золота. Після початку так званої СВО на ці країни припадає майже 100% експорту російського золота.

Російське золото йде до Китаю не лише в концентратах, а й у більшому обсязі у вигляді афінованих злитків. Порівняно із загальним обсягом золота (більше 330 т на рік), що видобувається в Росії, поставки на рівні до 90 т (приблизно стільки РФ відвантажила до Китаю у 2023 р.) є співставним з 27% добутого в РФ золота у 2023 р. У цьому ж році експорт золота до Китаю перевищив 60% усього експорту цього металу з РФ.

Упродовж усього 2023 р. Китай активно купував фізичне золото та був одним з ключових глобальних гравців, що сприяють зростанню попиту на цей метал у світі.

Найбільше Китай купив цього металу у Швейцарії – 439 тн. У цьому золоті є частка і російського, оскільки Швейцарія традиційно перепродує раніше імпортоване золото (РФ поставила до Швейцарії у 2023 р. 60 т золота).

Експортний потенціал платини РФ — 100 т на рік, відповідно Китай купив у 2023 р. у РФ приблизно 25% експорту цього металу. За попередній період частка Китаю у купівлі металів РФ платинової групи зросла з 0,035% (у 2021 р.) до 9,6% (у 2022 р.). За той самий період зростання поставок паладію до Китаю з боку РФ збільшилось у 8,5 разів.

Китай упродовж останніх років нарощує імпорт цінних металів задля накопичення, а також використання у промисловості. РФ є одним з основних постачальників цього металу. У свою чергу для РФ Китай є головним ринком збуту цінних металів з вірогідною перспективою зростання експортних об’ємів у найближчий час.

Добрива

У 2022 році РФ експортувала на 50% (об’єм склав $19,3 млрд) більше, ніж роком раніше. Починаючи з 2022-го РФ почала пропонувати знижки та перенаправляти постачання на ринки "дружніх країн". На їхню частку у 2022 р. припало 70% усього російського експорту добрив. Лідером зростання імпорту російської агрохімічної продукції стала Індія, що збільшила імпорт більш ніж утричі. Інші важливі експортні напрямки — Близький Схід, насамперед Туреччина, куди постачання зросли в три з половиною рази. РФ поставила до Африки у 2022 р. на 50% більше добрив порівняно з 2021 р.

Бразилія, Індія та США стали найбільшими покупцями російських добрив за підсумками 2023 р., придбавши 18,5 млн т — приблизно 60 % усього обсягу експорту з Росії. Замкнув ТОП-5 Китай, чий імпорт добрив з Росії досяг 2,1 млн т за $892 млн. Таким чином, Китай купив усього приблизно 7% російського експорту добрив.

КНР за січень-квітень 2024 р. імпортував калійних добрив на $1,47 млрд. РФ поставила до Китаю за аналогічний період калійних добрив на $0,5 млрд, таким чином закривши 34% китайського імпорту за цим видом добрив.  

В цілому у секторі добрив РФ має досить потужні ринки збуту. Китай же є №1 серед виробників добрив у світі, тому у найближчій перспективі  не очікується значного зростання долі Китаю у експорті добрив РФ.

Машини (станки) та обладнання

У 2023 р. верстати та електричне обладнання були одними з найбільш динамічно зростаючих категорій китайського експорту до Росії. Лише на верстати припало майже 40% річного зростання китайських товарів подвійного призначення експорту.

У 2023 р. Китай в рази наростив експорт металообробних станків до Росії, більша частина з яких, вірогідно, потрапила на підприємства, що пов’язані з оборонним сектором РФ. 

Експорт легкового та промислового транспорту

Найбільше за цими групами з Китаю зросли поставки пасажирських авто. Якщо станом на початок літа 2022 р. щомісячна сума таких поставок оцінювалась у $30 млн, то за рік вона сягнула $1 млрд, тобто відбулось більше ніж 30-кратне зростання. За результатами 2023 р. експорт легкових автомобілів з Китаю в порівнянні з 2022-м зріс на 600% — з $1,7 млрд до $11,6 млрд.

Усього за 2023 рік на російському ринку з'явилося 19 нових автомобільних брендів з Китаю. З десятки лідерів за підсумками минулого року вибули всі європейські бренди, а китайські марки зайняли шість основних позицій. Можливо, що в 2024 р. десятка лідерів буде включати тільки LADA і "китайців", вважають аналітики "Автостата".

З січня по листопад 2023 р. найбільш популярними в Росії стали Haval, Geely, Changan, Great Wall, FAW, GAC і Dongfeng. Також в Росії можна придбати автомобілі менш відомих виробників і їх суббрендів — JAC, Honqueг, Skywell, Tank, Baic, Nio, Avatr, Li auto і Voyah. Крім них на  ринку з'явилися фургони і міні-машини SAIC Maxus з електричним двигуном. З урахуванням китайських брендів, що були офіційно представлені в РФ до 2023 р. (такі як Haval, Chery, Geely і інші; сумарно – 16), загальна кількість марок КНР, присутніх в Росії, станом на кінець 2023 р. становила 35.

При цьому Китай забезпечує Росію не лише продукцією власних брендів — місцеві дилери пропонують автомобілі зарубіжних виробників. Так, наприклад, 21 червня 2023 р. стало відомо про відновлення продажів Honda і відкриття першого офіційного дилерського центру бренду в Санкт-Петербурзі, хоча концерн збирався припинити відвантаження ще до введення західних санкцій. Пізніше стало відомо, що завозити машини в Росію будуть не з Японії, а з Китаю, а за реалізацію буде відповідальна компанія з КНР.

На початку 2024 р. "Журнал Тинькофф" опублікував статтю: "7 автомобілів, що привезли дилери через паралельний імпорт". Було наведено такі моделі автомобілів, як Kia Sportage Ace, BMW 5er G60, Mercedes-Benz GLS (X167), Audi Q6.

До цього слід додати потужності Китаю з виробництва автомобілів всередині держави. В кінці листопада 2022 р. на колишньому підприємстві концерну Renault було перезапущено бренд "Москвич". Однак нові власники вирішили не починати виробництво з нуля, а взяти в якості основи для своїх кросоверів китайські JAC JS4 і JAC Sehol A5. Крім того, завод вирішив спробувати налагодити випуск електрокарів, заснованих на китайських Sehol E40X. Також для випуску китайських авто під власними брендами проектувалась форма для УАЗ "Соллерс". Компанія анонсувала серійне виробництво легких комерційних автомобілів (LCV) на базі вантажівок JAC: напівкапотний "Атлант" масою 2,5-4,2 т і безкапотний "Арго" масою 2,5-3,5 т, що будуть вироблятися з бензиновим і електродвигуном. Компанія "Автотор", яка збирала Hyundai і BMW, з кінця 2023 р. виробляє автомобілі BAIC і Kaiyi. В цілому китайські компанії використовують російські заводи тільки для зборки, але майже не інвестують у виробництво. Певну унікальність для РФ становить приклад компанії Haval, що належить Great Wall Motor. Станом на початок 2024 р. це єдиний китайський автовиробник, у якого є свій завод в Росії. Він відкрився в 2019-му завдяки інвестиційним вливанням розміром у $500 млн і в 2023 р. зібрав близько 100 000 автомобілів, зайнявши майже 11% російського автомобільного ринку за обсягом продажів. Також компанія запустила нове підприємство з виробництва двигунів.

В 2023 р. російські автодилери зафіксували надлишок китайських машин, їхні запаси наближаються до 175 тис. Продажі китайських марок за перші 10 місяців 2023 р. перевищили 400 тис. В 2024 р. китайські компанії планують продати в Росії 1,2 млн легкових автомобілів чотирьох основних марок. При цьому загальні продажі всіх автомобілів на російському ринку не перевищують 1,48 млн штук. Проблема з засиллям китайських авто на ринку РФ настільки значна, що про неї вже почали говорити на вищому урядовому рівні РФ. Так, у середині травня 2024 р. гендиректор "Ростех" Сергій Чемезов в інтерв’ю РБК заявив: що стосується профіциту китайських автомобілів на російському ринку, то тут необхідно запроваджувати обмеження з боку уряду. Прем'єр-міністр РФ Мішустін на виставці "Цифрова індустрія промислової Росії" (ЦИПР-2024) 21 травня 2024-го у Нижньому Новгороді закликав локалізувати в Росії виробництво деталей автомобіля відродженого вітчизняного бренду "Волга" (VOLGA). Критики Мішустіна зазнало китайське кермо представленого на виставці автомобіля.

До Росії за останні два роки також стало надходити більше "робочих" транспортних засобів, зокрема тракторів і вантажних автомобілів, дорожньо-будівельної техніки (див.рис.33). Зростання поставок співпало з періодом, коли основні російські заводи ("КАМАЗ", "Урал", "ГАЗ") у значній мірі були завантажені замовленнями з боку силових відомств і займалися локалізацією компонентів, через що не могли надати достатньої уваги цивільному ринку.

Ринок вантажних автомобілів РФ за 11 місяців 2023 р. виріс на 77,9% до 131,6 тис. Доля китайських марок на ньому склала 66% (і 91,8% від іномарок), а доля європейської "Великої сімки" (продажі якої скоротилися на 19,3% до 4,84 тис.) склала 5,6% від іномарок і 3,7% від ринку.

За підсумками грудня 2023 р. доля китайських автомобілів на російському ринку нових автомобілів склала 61%, що майже вдвічі більше, ніж роком раніше — 37%. При цьому в лютому 2022 р. марки з Китаю займали лише 9%.

У дев'ять разів зріс експорт в Росію китайської авіаційної та космічної продукції — з $8,7 млн ​​до $80 млн у січні — червні 2023 року. Поки що Китай на глобальному ринку не займає значущого місця в авіабудуванні, як цивільному, так і військовому. Зростання імпорту товарів у цій групі, в основному, відбувається за рахунок поставок безпілотників і комплектуючих до них.

В цілому можна зробити висновок, що Китай із задоволенням постачає товари машинобудування, що використовуються для цілей споживання, і менш зацікавлений у постачанні товарів, що можуть бути використані для розвитку та налагодження нового виробництва в РФ, а також у інвестиціях з розвитку виробництва в Росії. Загалом росіяни почали активно пересідати на китайські авто (4 із 5 імпортованих – Китай), нарощувати питому ваги китайської спецтехніки в країні, що вже у 2023 р. перевищила 30% від усього парку.

Обладнання для нафтогазового сектору

Після запровадження західних санкцій з РФ почали згортати співпрацю більшість західних виробників обладнання та розробники технологій для нафтогазового сектору. Влітку 2023 р. американська нафтосервісна компанія SLB заявляла про плани виходу з РФ (дохід компанії у РФ склав $1,2 млрд у 2022 р.). Станом на березень 2024 р. виконавчий директор компанії Олів'є Ле Пеш в інтерв'ю британському виданню Financial Times заявив, що керівництво SLB ще не ухвалило остаточного рішення щодо виходу з РФ. Також серед міжнародних постачальників обладнання у РФ залишається Weatherford (США). У період з 24 лютого 2022 р. по 31 грудня 2023 р. вона імпортувала в Росію товарів на майже $1,5 млн. Серед них: матеріали та запчастини для нафтогазової промисловості (фітинги, клапани, вали, прокладки, пластмасові вироби, підшипники).

Разом з тим, у жовтні 2022 р. Володимир Путін заявляв, що частка вітчизняного обладнання у російській нафтогазовій галузі зросте до 80% до кінця 2025 р. На той час цей показник складав близько 60%. У 2023 р. він сягнув 65%. На початку

2024 р. у ЗМІ з’явилась інформація, що інвестиції РФ в розробку вітчизняного обладнання для буріння свердловин і видобутку нафти й газу на суші в

2023-2030 рр. складуть близько 19,8 млрд руб. ($200 млн). Планується до 2030 р. здійснити 19 науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт (НІОКР) щодо розробки обладнання та компонентів для буріння, видобутку та внутрішньосвердловинних робіт, а також укласти 19 довгострокових договорів на постачання технологій у рамках напрямків розвитку.

Разом з тим, низку елементів, що випали у результаті виходу західних компаній, РФ покриває за рахунок імпорту з Китаю. За останні 15-20 років китайські машинобудівні компанії зробили величезний крок уперед у питанні виробництва сучасного нафтогазового устаткування. Сьогодні нафтогазові виробники з КНР представляють гідну конкуренцію відомим брендам з Європи, Канади та США. При цьому широкий асортимент нафтового обладнання пропонується за доступними цінами.

Доля виробів з Китаю на цьому напрямку У РФ не перевищує 15%. Це переважно компоненти електронних плат для наземного обладнання; ключі бурові, трубні; насоси: агрегатні, глибинні штангові, насосні штанги; клапани; захисні фільтри; запірні та прохідні крани; бурові та технологічні труби; ловильний інструмент. При цьому у період з травня 2022 р. по, щонайменше, січень 2024 р. РФ отримала обладнання для нафтогазової галузі на 580 млн євро. Найбільшими постачальниками були компанії з Італії (112 млн євро), Франції (31,6 млн євро), Німеччини (25 млн євро), Нідерландів (12,8 млн євро) та Іспанії (8 млн євро). У Росію обладнання завозилось переважно через Китай, але близько 11% італійських поставок у 2023 р. йшли напряму з Італії.

Напівпровідники

У квітні 2024 р. Американський інститут підприємництва (American Enterprise Institute) опублікував дослідження під назвою: "Вплив санкцій, пов’язаних з напівпровідниками на РФ" (The Impact of Semiconductor Sanctions on Russia). У дослідженні йдеться про вплив санкцій на поставки до РФ:

• матеріалів для виробництва напівпровідників;
• елементи обладнання для виробництва напівпровідників;
• постачання напівпровідників.

У контексті усіх цих трьох аспектів виділяється значна роль Китаю, зокрема, у сприянні необхідних для РФ поставок. У період з лютого 2022 р. по липень 2023 р. РФ регулярно імпортувала матеріали для виробництва напівпровідників.

Як написано у згаданому дослідженні: "об’єми постачань вимірювались кількома мільйонами доларів у вигляді матеріалів для виготовлення мікросхем кожного місяця з початку війни. З поставок на $90 млн, що були виявлені, $73 млн мали китайське походження.

Що стосується постачань до РФ запасних частин для обладнання, що використовується при виробництві напівпровідників, то тут також на першому місці був Китай.  

Після запровадження санкцій, що знижують здатність Росії імпортувати чіпи безпосередньо із Заходу, Росія звернулася до альтернативних постачальників. Китай є найважливішим постачальником чипів для Росії. У першому півріччі 2023 р. на поставки з Китаю припадало 89 % мікросхем, придбаних Росією.

The Economist наводить наступні дані. Експорт напівпровідників з Китаю в Росію виріс за рік майже на 50% – з $157 млн до $230 млн. Продажі обладнання для виробництва комп'ютерних чипів збільшилися ще більш разюче – з $3,5 млн до майже $180 млн.

Раніше Foreign policy писала, що на Китай припадало понад 87% російського імпорту напівпровідників у 4 кварталі 2022 р., що є значним зростанням у порівнянні з 33% за весь період 2021 р. Однак більше половини цих компонентів не є китайськими. Наприклад, китайська компанія King-Pai Technology постачала російській торговій компанії напівпровідники на суму у $150 тис, виготовлені японським виробником. У червні 2022 р. King-Pai потрапила під санкції Міністерства торгівлі США за ведення бізнесу з російською військовою компанією. Використовуючи посередників у Гонконгу та материковому Китаї, до Росії відправили чіпів більш ніж на $18 млн. Загалом експорт американських чіпів з Гонконгу та Китаю до Росії зріс удесятеро порівняно з періодом до вторгнення у 2021 р., сягнувши приблизно $570 млн у 2022 р.

Телефони, комп’ютери та побутова техніка

Упродовж останніх декількох років китайські товари фактично захопили російський ринок споживчої техніки. Динаміка імпорту упродовж 2022-2023 рр. по більшості позицій перебувала на рівні декількох десятків відсотків.

Бренди з КНР у 2023 р. вперше увійшли до ТОП-3 продажів смартфонів у Росії. У роздрібній мережі "Мегафона" до топ-3 лідерів із штучних продажів смартфонів увійшли китайські Realme (20%), Honor (19,4%) та Xiaomi (19%). Китайська Tecno зайняла четвертий рядок (17%), Samsung опустився на п'яте місце з часткою 12%, а Apple вибула з п'ятірки лідерів і зберегла лише 8% продажів в мережі оператора. У 2023 р. частка китайських виробників вже досягла свого історичного максимуму в РФ – понад 75% у кількісному вираженні та близько 50% у грошовому.

На початку 2024 р. серед планшетів, що краще усіх продавались у РФ, були Apple (44%), Samsung (12%) та Huawei (6%). Найпопулярніші ноутбуки — MacBook (20%), ASUS (16%) і Lenovo (13%).

Російські продажі телевізорів у 2023 р. зросли на 28% до 8,7 млн ​​штук, а в вартісному еквіваленті на 13% до 229 млрд руб. За обома параметрами лідером стала Haier, частка у штуках зросла на 3,3 базові пункти у річному вираженні, до 11,4% та на 6,7 б.п. — у грошовому, до 15,9%. Суттєво наростили продажі Xiaomi (з частки 1% до 6,7% в одиницях та 6,8% у грошах) та Hisense (з 3,6% до 5,9% у штуках та з 3,9% до 8,8% у грошах). У першому півріччі 2023 р. по продажам телевізорів у РФ – перші три позиції займали Haier – 10,5%, Xiaomi – 7,8%, Hisense – 7,5%. До війни з Україною на першому місці був Samsung з долею 24,6%.

Серед холодильників у 2023 р. за онлайн-продажами найпопулярнішим брендом став Indesit (належить турецькій Arcelik) із часткою майже 16%. На другому та третьому місцях розташувалися білоруський Atlant (9,8%) та китайський Haier (9,8%). А на четвертому місці – турецька Beko (8%). По пральних машинах лідерство за китайською Candy (15%), слідом йдуть Indesit (14%) та Beko (13,5%). На ринку мікрохвильових печей перші місця займають Gorenje та BBK з Китаю (по 11%).

У 2021 р. росіяни надавали перевагу пилососам фірми Samsung, її частка становила 20,5%, з середини 2023 р. — 17,3% продажів припадає на Deerma, а на другому місці – Xiaomi з 9,2%.

Фактично, за результатами 2023 р. китайські смартфони зайняли увесь ринок Росії, досягнувши 75% ринку у кількісному вираженні. Частка планшетів та ноутбуків становила 15% та 24% за об’ємами фізичних продажів. Частка китайських телевізорів перевищувала 25% у продажах, холодильників 10%, пральних машин 15%, мікрохвильовок 14%. У подальшому, вірогідно, частка китайських товарів буде зростати але, в основному, більш помірними темпами – через зниження платоспроможного попиту та насичення ринку після виходу західних брендів.

Телекомунікації

Закордонні вендори, що пішли з російського ринку після введення санкцій, поступилися місцем переважно китайським компаніям. Заміщують Dell, HPE та Cisco китайські виробники Maipu, Gooxi, DCN та інші азійські виробництва. Також посилюють позиції в Росії азійські вендори, що здійснюють складання та виробництво виробів під ключ, виходячи з технічного завдання замовника – це можуть бути як повноцінні девайси, так і комп'ютерна периферія. Є альтернативні рішення і для IP-телефонії, в тому числі, для Cisco. Китайські Lvswitches, Flyingvoice, Sofeno надають голосові шлюзи, телефони та розробки для ВКЗ (відеоконференцзв'язку). У той же час на ринку РФ спостерігається підвищення активності таких китайських постачальників, як Yealink Network Technology та Yeastar Information Technology.

Загальну ситуацію на ринку телекомунікаційного обладнання РФ можна охарактеризувати наступним чином: після згортання роботи західних компаній, китайські виробництва почали пропонувати свої рішення й, паралельно, у деяких окремих сегментах, РФ має свої власні напрацювання. Станом на середину 2023 р. на ринку Росії спостерігається певний "роздрай" — ще є деякі залишки та паралельні поставки західного обладнання, державні структури почали тестувати власні розробки, китайські постачальники нарощують свою частку, але цією продукцією часто не задоволені російські компанії через її якість та певні особливості  (в багатьох випадках вони не сумісні із західним обладнанням). Однак в цілому частка виробів з Китаю динамічно зростає.

Загальне ставлення в РФ до китайських продуктів можна відстежити через дані щодо заміни продуктів для інтернет-безпеки з західних на китайські. Згідно з опитуванням інтегратора "К2Тех" у березні 2023 р. замінити розробки іноземних вендорів (Cisco, Checkpoint і Fortinet), що пішли, на китайські готові 60% компаній з ключових галузей економіки, тоді як до 2022-го їх було лише 5%. В опитуванні брали участь 120 компаній. Найбільший інтерес російські організації виявляють до китайських міжмережевих екранів. Їх, як випливає зі звіту, готові замінити 70% опитаних. Також серед популярних рішень присутні системи запобігання вторгненням (47%) та системи моніторингу й сканери безпеки (16%).

На початку червня 2024 р. почала з’являтися інформація, що через нестачу телекомунікаційного обладнання оператори РФ мають намір повністю вивільняти частоти 3G під потреби LTE у більшості регіонів країни. З червня 2024 р. МТС відключить 3G в Угличі Ярославської області. Після цього "пілота" МТС планує з жовтня розпочати поетапне, упродовж 2025 р., відключення мереж третього покоління в Санкт-Петербурзі та області, а з 2026 р. має намір повністю вивільнити частоти 3G під потреби LTE у більшості регіонів країни. Відсутність телекомунікаційного обладнання в РФ пов’язана не тільки згортанням роботи Ericsson та Nokia, а й відмовою з боку Huawei закривати відповідні потреби РФ.

Хімія

Що стосується хімічної галузі, то і в "довоєнний" період частка імпорту продукції з Китаю до Росії зростала, сягаючи за окремими напрямками 40% (органічна хімія) у загальному імпорті.

Два ключові постачальники — Китай та Казахстан —- збільшили свою частку з постачання неорганічної хімії до РФ з 13% у 2021 році до 27% у 2022 році та з 25% до 39% відповідно. Індія збільшила частку із 1% до 3%, Туреччина на 1%.

Якщо у 2021 р. Росія була на 17 місці у структурі експорту хімічної продукції з Китаю ($3,78), то у 2022 р. вже увійшла до першої десятки торгових партнерів. Вочевидь, збільшилася номенклатура продукції, що постачається, зросли обсяги.

Станом на кінець 2022 р. залежність виробників ліків РФ від зарубіжної сировини сягнула 80%. Понад дві третини імпорту припало на Китай та Індію.

Динаміку за цими групами товарів станом на кінець 2023 р. встановити не вдалось через брак інформації у відкритих джерелах. Але точно відомо, що РФ суттєво наростила постачання сировини для виробництва лікарських препаратів, хімічних речовин для виготовлення гербіцидів та пестицидів, вітамінів, добавок для тваринництва, низки органічних сполук тощо.

Співпраця в оборонній сфері між РФ та Китаєм в останні півтора року є багатовимірною – Китай намагається маневрувати між необхідністю підтримати союзника та бажанням не переступати "червоних ліній", накреслених США. Тому потік товарів військового призначення з Китаю часто замасковано під вироби цивільного призначення.

"Високопріоритетні" елементи стосуються п’ятдесяти продуктів подвійного призначення, що необхідні для виробництва зброї: ракет, безпілотників і танків. Багато з них є продуктами, дефіцитними в РФ. Наприклад, для виробництва мікроелектроніки, верстатів, телекомунікаційного обладнання, радарів, оптичних пристроїв, датчиків та інших продуктів. Більшість товарів у списку високого пріоритету збігаються з товарами, про які офіційні особи США на початку квітня 2024 р. повідомили, що Китай продає Росії. У квітні 2024 р. Bloomberg стверджував, що Китай посилює підтримку РФ на тлі її війни з Україною, надаючи, зокрема, дані геопросторової розвідки для військових цілей Росії. Крім того, Китай постачає Росії необхідну для військової промисловості мікроелектроніку, верстати для виробництва танків та паливо для ракет. КНР та Росія, можливо, розширюють співпрацю у космічній галузі.

У 2023 році Китай експортував до Росії товарів за цими категоріями на $4,5 млрд, що на 28,6% більше, ніж у 2022 році, коли експорт склав $3,5 млрд. Найбільше Китай експортував до Росії такі товари подвійного призначення, як телекомунікаційне обладнання, статичні перетворювачі (потрібні для зміни струму або напруги), процесори та камери.

Інший варіант військової допомоги РФ, який практикує Китай, – постачання компонентів, деталей або обладнання, що можуть бути використані при виробництві різноманітних товарів військового призначення вже всередині РФ.

У квітні 2022 року в рамках чергового пакета санкцій ЄС заборонив поставки нітроцелюлози в РФ. І, водночас, у 2022 р. імпортери РФ ввезли понад 2 тис. т нітроцелюлози, що в 5,5 разів більше, ніж до війни. У 2023 р. закупки подвоїлись до 4 тис. т. Таким чином, імпорт нітроцелюлози в 2023 р. в порівнянні з "досанкційним" 2021-м виріс в 11 разів.

Основні постачальники нітроцелюлози в Росію з початку війни — турецькі та китайські компанії. На Туреччину припадає майже половина поставок, на Китай — близько третини.

Привертає увагу інформація щодо поставок в Росію у 2023 р. безпілотників на $100 млн. І хоча після скандалу з 1 вересня 2023 р. Китай на два роки обмежив експорт дронів, що мають вагу понад чотири кілограми і максимальну злітну масу від семи кілограмів із тривалістю польоту понад 30 хвилин, здатних літати за межами природної видимості операторів, перевозити об'єкти та скидати їх на землю, великі російські виробники дронів встигли створити запаси запчастин і сподіваються, що їхні постачальники в Китаї зможуть отримати ліцензії на експорт до Росії та дозволи митної служби. Разом з тим, відомі випадки, коли китайські підприємства, що заявили про відмову від співпраці з РФ, продовжували поставки безпілотників із залученням посередників в інших юрисдикціях (наприклад, Гонконгу).

Один із найбільших підрядників Міноборони Китаю China North Industries Group Corporation Limited поставив російській компанії "Техкрім" карабіни CQ-A, створені на зразок M16. Автомати були позначені як "цивільні мисливські рушниці", проте їх використовують збройні сили Філіппін, Південного Судану та Парагваю, а також поліція Китаю.

Інший витік інформації свідчить про те, що російські фірми у 2023 р. закупили у Китаю кевлару, що необхідний для виробництва бронежилетів, на $225 млн (збільшення на 69% у порівнянні з попереднім роком).

Крім того, з початку війни до середини 2023 р. китайські фірми здійснили щонайменше 220 поставок готових бронежилетів, касок та теплових прицілів на суму $11 млн. Китайські фірми відправили оптичні приціли більш як 50 російським компаніям. Згідно з митними записами, отриманими Politico, російські покупці лише в одній компанії Shanghai H Win здійснили замовлення на сотні тисяч бронежилетів та касок.

У 2022 р. КНР експортувала до Росії продукцію з титанових сплавів на суму $18 млн — майже вдвічі більше, ніж у 2021 році. Легкі та жароміцні титанові сплави є одним з основних матеріалів, що використовуються у виробництві військових літаків та зброї.

У 2022 р. титанові листи та стрижні були поставлені з Китаю до НВП "Старт". Це підприємство займається розробкою зенітно-ракетних комплексів та входить до складу держкорпорації "Ростех". Титанові вироби були відправлені і компанії S7 Technics, що займається технічним обслуговуванням та ремонтом літаків. Китайські компанії також відправляли партії магнієвих сплавів компанії "Туполєв", що будує та допомагає обслуговувати далекі бомбардувальники, такі як Ту-95 та Ту-160М. Ці бомбардувальники використовуються для завдання ударів крилатими ракетами по території України. Компанії, пов'язані з виробництвом автомобілів КамАЗ та бронетранспортерів КамАЗ "Тайфун", отримали не менше 520 партій товарів з Китаю (запасні частини, зварювальні апарати та лазерні верстати, що можуть використовуватись для виробництва зброї та військової техніки). Магнітогорський металургійний комбінат, який перебуває під санкціями, також отримував постачання з Китаю.

Через чотири дні після початку війни китайська компанія Hems999 відправила в Росію два гвинтокрила. Інша китайська фірма Tianjin Huarong Aviation з початку війни поставила Росії чотири гвинтокрила Airbus. Техніка була отримана російською компанією "Уральский вертолет", основним замовником якої є Росгвардія.

Крім того, Китай може постачати до Росії сировину через треті країни. Повідомляється, що Пекін та Москва вели з Іраном секретні переговори про постачання перхлорату амонію. Ця хімічна сполука використовується для руху балістичних ракет.

Ще два аспекти потенційної співпраці у оборонній сфері Китаю та РФ, пов’язані з можливістю поставок зброї через Південну Корею, а також передачу супутникових розвідувальних даних, залишаються дискусійними, підтверджень цієї інформації у ЗМІ не виявлено.

Росія та КНР підтримують тісні контакти у космічній сфері. У дослідженні, опублікованому в 2023 р. Інститутом аерокосмічних досліджень Китаю (аналітичним підрозділом ВВС США, що вивчає всі зусилля КНР у повітряно-космічній сфері), детально описано зростаюче бажання Росії допомогти Китаю у створенні системи протиракетного попередження та оборони, а також продавати йому передові ракетні двигуни. Наприкінці 2022 р. "Роскосмос" повідомив про підписання з Китайським національним космічним управлінням програми розвитку співробітництва у відповідній галузі на 2023-2027 роки. Сторони також уклали домовленості щодо взаємодії з метою забезпечення взаємодоповнюваності глобальних навігаційних супутникових систем ГЛОНАСС та Beidou. Раніше влада РФ і Китаю підписала угоду про спільні зусилля щодо створення Міжнародної наукової місячної станції. Дорожню карту було представлено в червні 2021 р. Згідно з наданою інформацією, будівництво станції має повністю завершитися до 2035 року. З 2026 по 2030 рік заплановано дві місії з розробки технологій посадки та доставки вантажів, а також повернення на Землю зразків місячної породи. З 2031 по 2035 рік сторони розгорнуть інфраструктуру на орбіті та поверхні Місяця, в тому числі комплекси зв'язку, а також електроенергетичне, дослідницьке та інше обладнання. Розглядається співпраця по виявленню космічного сміття — технологію, яка також може бути корисною для спостереження за супутниками противника. 28 травня 2024 р. Держдума ратифікувала міжурядову угоду Росії та Китаю про співпрацю у галузі створення Міжнародної наукової місячної станції.

У дослідженні Інституту аерокосмічних досліджень Китаю цитується Сі Цзіньпін, який пов'язує технічну співпрацю з Росією з планами "реформи глобальної системи управління" (тобто витіснення США з центральних позицій).

Протяжність кордону між РФ та Китаєм 4209,3 км, з них 650 км – суходолом, 3489 км – річками, 70 км – озерами. Попри суттєву протяжність кордону між країнами, основним каналом надходження китайського імпорту є порти. Більшість товарообороту Китаю транспортується морем – 85%. На доставку залізницею припадає близько 15%.

Всього РФ має 5 морських басейнів: Арктичний басейн, Балтійський басейн Азово-Чорноморський басейн, Волго-Каспійський басейн, Далекосхідного басейн. На Балтійський, Азово-Чорноморський та Далекосхідний басейн припадає левова частка (90%) усього морського вантажообігу РФ. Морське сполучення між РФ та Китаєм відбувається через Далекосхідний басейн (27% усього морського вантажообігу у 2023 р. Саме через ці порти йде основний вантажообмін РФ з Китаєм.

Експорт РФ через ці порти у 2023 р. зростав за рахунок сировинних товарів, імпорт — за рахунок вантажів у контейнерах. Порти Далекосхідного басейну у 2023 р. взяли на себе понад 52 % контейнерів, оброблених у російських портах. Що свідчить на користь тенденції щодо зростання постачань готової продукції з Китаю.

Говорячи про морську логістику транспортування товарів з Китаю необхідно згадати про Північний морський шлях – новий маршрут, що проходить уздовж північного берегу РФ та цікавить Китай з геоекономічних та геополітичних позицій.

Північний морський шлях важливий, оскільки якщо геополітична напруженість між Китаєм та Сполученими Штатами або країнами Індо-Тихоокеанського регіону загостриться (наприклад, у разі вторгнення Китаю на Тайвань), останні можуть використовувати Малаккську протоку як зброю, ввівши блокаду, що призведе до перебоїв у постачанні товарів, енергоресурсів та сировини до Китаю. У цьому контексті розвиток сполучення через Північний морський шлях виглядає як раціональний підхід до диверсифікації маршрутів постачання необхідних товарів до Китаю. Крім того, ризики, пов’язані з обмеженням пропускної можливості через Суецький канал і переорієнтація на маршрут в обхід африканського континенту подовжує маршрут в Європу на 40% і робить його дорожчим. Якщо говорити про маршрут Шанхай-Гамбург, то ПМШ дозволяє скоротити його на 5200 км.

У березні 2023 р. під час візиту Сі Цзіньпіна до Москви між ним та Путіним було досягнуто домовленості про спільний розвиток Північного морського шляху. 8 травня 2024 р., судноплавна компанія КНР Hainan Newnew Shipping (HYNS) підписала багатосторонню угоду про організацію експортно-імпортних перевезень з Архангельська до портів Китаю. У навігацію 2024 р., китайські морські перевізники планують наростити кількість рейсів ПМШ — з 5 до 10-12. Вантажообіг ПМШ у 2023 р. побив радянські рекорди і склав 36 млн тн. Усього за 2023 р. було видано 1218 дозволів на судноплавство в акваторії ПМШ, з них 115 припало на іноземні компанії.

У травні 2024 р. у ЗМІ з’явилась інформація, що Росія та Китай створять спільну комісію з розвитку Північного морського шляху. З російського боку ця діяльність буде закріплена за "Росатомом". З китайського боку її очолить міністр транспорту КНР. За словами повноважного представника президента РФ Ю.Трутнєва: "загалом вантажопотік ПМШ у період 2024-2035 років має становити 1,846 млрд т, зокрема у 2024 р. – 71 млн т".

При цьому Північний морський шлях географічно, геоекономічно і військово-стратегічно абсолютно, на 100 відсотків, російський пріоритет. Він розглядається Китаєм як альтернатива маршруту, що значною мірою контролюється союзниками західних держав.

Що стосується перевезень товарів залізничним транспортом, то РЖД у 2023 р. досягли історичного максимуму за обсягом перевезень на Східному полігоні, сумарно було відправлено понад 288 млн. т внутрішньоросійських та зовнішньоторговельних вантажів. Це на 13 млн. т, або на 4,6% більше, ніж у 2022 р. За підсумками 2023 року РЖД також встановила рекорд перевезень контейнерів — 7,4 мільйона ДФЕ (20-футовий еквівалент).

У вантажних перевезеннях автомобільним транспортом у 2023 р. у РФ спостерігалась суттєва динаміка. Кількість заявок на перевезення до Китаю збільшилася втричі, у зворотному напрямку на – 88%. В цілому доставка вантажів з Китаю автотранспортом у більшості російських регіонів є рентабельною. Через стрімке зростання товарообігу з Китаєм водний і залізничний транспорт не встигають за трендом. 

Як демонструє історія наукової співпраці РФ та Китаю за останні 20 років, Китай переслідує чіткі інтереси освоєння технологій, що залишились в РФ від СРСР та ще не опановані у Піднебесній. І є дуже багато прикладів, коли спільні розробки знаходили своє застосування передусім у КНР у вигляді побудови нових енергоблоків, використання технологій лиття кольорових металів, розробки нових матеріалів для сфери оборони тощо. Звісно, можна знайти приклади того, що таке співробітництво пішло на користь і РФ, але в цілому Китай "заточений" на висмоктування розробок із Росії.

З останніх новин наукової співпраці між цими країнами варто відзначити підписання протоколу про зміцнення співробітництва в галузі фундаментальних наукових досліджень між Міністерством освіти і науки Росії, Міністерством науки та технологій Китайської Народної Республіки, Об'єднаним інститутом ядерних досліджень (ОІЯД у м. Дубні) та Китайською академією наук, що відбулось у березні 2023 р.

Із цього протоколу випливає перелік наступних напрямків, де країни планують розширити свої дослідницькі зусилля:

• аерокосмічна промисловість;
• інтегральні схеми;
• ядерна енергетика четвертого покоління;
• електро-променева обробка;
• електродвигуни та електроприводи;
• штучний інтелект;
• надкороткі та надсильні лазерні технології та пристрої;
• передові матеріали;
• інформаційна безпека;
• квантові обчислення;
• системи накопичення енергії;
• космічні системи та сервіси;
• розвиток технологій контролю вуглецевого балансу;
• харчова та продовольча безпека;
• агробіотехнології.

Напередодні державного візиту Путіна до КНР у травні 2024 р. ректор Московського університету та ректор Пекінського університету поставили підписи під меморандумом між науковими закладами про створення спільного Російсько-китайського інституту фундаментальних досліджень (Sino-Russian Academy of Fundamental Sciences, SRAFS). Цей інститут створюється в Росії та Китаї як платформа двостороннього співробітництва в галузі фундаментальних наук – математики, фізики, хімії, наук про життя, наук про Землю. Та має на меті розвиток взаємодії у сфері наукових досліджень, посилення академічних обмінів, організації проривних наукових праць, вирішення спільних проблем глобального розвитку, зміцнення науково-технологічного суверенітету двох держав, створення спільних інновацій. 

Росія імпортує понад третину стратегічних видів мінеральної сировини та понад 60% дефіцитних видів корисних копалин, причому за деякими з них їх залежність від імпорту – 100%.

Марганець РФ імпортувала переважно з Південної Африки, Габону, Казахстану (95% усього імпорту). Хром — з Казахстану, Туреччини та Південної Африки (більше 90% усього імпорту). Потреби у титановій сировині покривались передусім (більш ніж на 80%) за рахунок України. Літій, після призупинки постачань з Чилі та Аргентини, РФ отримувала лише з Болівії. Цирконій імпортувала з України, Нідерландів, Італії, США (більше 90% усього імпорту). Молібден — з Чилі, Нідерландів, Казахстану, США, Бельгії, Вірменії.

Таким чином, рідкоземельні метали — це та рідкісна група сировинних товарів, де взаємодія РФ та Китаю практично відсутня.

Динаміка та показники співпраці між Китаєм та РФ дають можливість говорити про формування глибокої асиметрії такої взаємодії в економічній сфері, яка базується на політичній доцільності. Російський крен у бік Китаю все більше виглядає вимушеним та нещирим. В його основі лежить, крім іншого, шантаж західного світу з боку РФ у ключі перетворення Китаю на глобальну економіку №1 через надання останньому основного компоненту, якого йому бракує – ресурсів. При цьому, геополітично, як і раніше, основний театр імперського розширення пов’язаний із західним напрямком, водночас східні території розглядаються як задвірки, що за певних обставин можна принести у жертву, однак без формальних порушень територіального суверенітету. У відповідь РФ від Китаю чекає на чотири речі: забезпечення фінансових надходжень, військової й політичної підтримки та капітальних інвестицій розвитку. Як це не парадоксально, Китай співпрацює з РФ за усіма цими напрямками і, судячи з усього, за усіма ж розчаровує свою союзницю.

Забезпечення фінансових надходжень через купівлю сировини обертається для Росії вихолощенням у зворотному напрямку через постачання готової продукції. Справи настільки кепські, що вже у 2024 р. сальдо може набути від’ємного значення – подальша співпраця потребуватиме залучення валюти з інших джерел. Як писав у травні 2024 р. Берлінський центр Карнегі: "Росія та Китай люблять називати свої відносини партнерством без кордонів, де "ніхто нікому нічого не нав'язує". Проте за фактом ситуація інша. Незважаючи на рекордні цифри взаємної торгівлі, баланс у відносинах неухильно зміщується на користь Китаю. Загалом дотримуючись санкцій, Пекін постачає до Росії насамперед те, що вигідно йому, а не те, що необхідно Москві. Китайські поставки продукції подвійного призначення збільшилися за 2023 рік лише на $1 млрд у вартісному вираженні, за загального зростання експорту з КНР до Росії на 47%, до $111 млрд". На користь цієї тези свідчить наступна статистика: "Газпром" після розвороту на схід став глибоко збитковим (за 2023 р. – $6,7 млрд), а прибуток російських виробників вугілля знизився в 5,3 рази. З іншого боку, з переходом на імпорт китайських автомобілів середня ціна імпортного автомобіля в РФ зросла на 80%. При цьому для Китаю Росія залишається менш значущим торговим партнером: її частка в товарообігу КНР у 2023 р. становила лише 3,8%. Так, на російські товари припало 5,1% імпорту до Китаю, постачання на російський ринок становило 3,3% китайського експорту.

Військова підтримка Китаю РФ, в основному, ґрунтується на постачанні продукції подвійного призначення, напівпровідників, станків та обладнання. Така підтримка, без сумніву, сприяє функціонуванню військової машини РФ, з іншого боку, вона спричиняє пришвидшення мобілізації ресурсів, що РФ використовує у війні, таким чином нарощуючи темпи виснаження останньої. Політична підтримка Росії Китаєм, також, вірогідно, не влаштовує РФ. Позиція Китаю щодо мирного урегулювання розв’язаної війни відбувається на тлі постійних консультацій із західними лідерами, що створює напруження в Кремлі.

Що стосується капітальних інвестицій розвитку, то цей напрямок повністю провалений – Китай не розглядає РФ як партнера в області інноваційного розвитку у противагу західному світу, а швидше як тимчасового союзника у контексті формування нового світового порядку. Китайські підходи до інвестицій в РФ не сильно відрізняються від тих, що він реалізує в інших частинах світу – сприяння доступу до ресурсів і формування відповідної інфраструктури. Ситуація з домінуванням розрахунків у юанях у фінансовій системі РФ нагадує ту, до якої прагнуть розвинуті країни, встановлюючи своє домінування у певній частині світу.

Зі свого боку Китай розглядає РФ як такий собі "таран" західного усталеного світу. Випалювання власних ресурсів РФ супроводжується загостренням напруження заходу. Знелюднення та демілітаризація Росії для Китаю не менш важливі за спустошення військових складів Південної Кореї та зменшення поставок військової продукції до Індії. Нарощування санкцій проти РФ конвертується у розширення виробничих можливостей Китаю, зростання запасів кольорових та цінних металів, розширення каналів постачання енергоресурсів. Російська територія поступово стає ексклюзивною зоною переміщення китайських товарів у західному напрямку залізничними та морськими маршрутами. Росія також відіграє роль "страхового поліса" для Китаю у разі військового конфлікту зі США. Якщо між двома наддержавами вибухне війна, Москва могла б забезпечити Пекін необхідними енергоресурсами і не тільки, минаючи морські шляхи, що контролюються Америкою.

Таким чином, економічна співпраця між РФ та Китаєм у нинішньому форматі тримається на політичній "конструкції" напівпримусу Росії до миру. Китай використовує поточну ситуацію для становлення власної геоекономічної та геополітичної позиції глобального антигегемона, у чому РФ займає чільне місце підривника світового устрою та регіонального провідника інтересів.

У найближчій перспективі зберігатиметься асиметричність економічної співпраці між РФ та Китаєм. Серед зусиль Китаю можуть з’явитися ініціативи, спрямовані на сприяння підтримання економічної та політичної рівноваги РФ. Однак вони будуть пов’язані з ще глибшим зануренням Піднебесної у ресурсну скарбницю РФ та облаштуванням територіального та міжнародного простору за вигідним для Китаю зразком. Інтереси РФ будуть задовольнятися китайської стороною у масштабах близьких до тих, що спостерігались в останні роки.