Чому не потрібно вчитися у французів
В Європі є різний досвід об'єднання територіальних громад. Успішним виявлялося насамперед примусове злиття. Наприклад, у 1975 р. влада Бельгії вирішили об'єднати місцеві комуни. Королівський указ, ратифікований парламентом, скоротив їх кількість з 2359 до 596. Завдяки цьому рішучому кроку ось уже 40 років у Бельгії переважають порівняно великі комуни. Зараз в країні 589 комун, з них 60,8% мають понад 10 тис. мешканців.
Добровільне ж злиття зазвичай бувало провальним, незважаючи на всі фінансові стимули. Сумним прикладом може бути Франція, де кількість комун перевищує 36,5 тис. - це третина від загального числа комун у всьому Євросоюзі. Тільки 2,5% французьких комун мають понад 10 тис. жителів, а 73,5% - менше 1 тис. чол., в тому числі 54,2% - навіть менше 500 чол. У 1971 р. був прийнятий закон з метою стимулювати добровільне об'єднання комун. Тоді передбачалося, що 10 тис. дрібних комун зіллються в 3,5 тис. великих. Однак вікові традиції (і не завжди дружні відносини між сусідніми селами) часто брали гору над потенційною вигодою. До 1999 р. число комун зменшилася лише на 1,1 тис.
Зважаючи на невдачі цієї спроби було вирішено піти іншим шляхом - вже не злиття комун, а об'єднання їх у спільноти. Закон про створення таких угруповань був прийнятий в 1992 р., додаткові стимули запропонували закони, прийняті в 1999 і 2002 рр. До початку 2007 р. понад 33,3 тис. комун об'єдналися в 2573 співтовариства. У 2010 р. був прийнятий закон з метою сприяти перетворенню спільнот в повноцінні нові комуни. Проте за чотири роки їм скористалися лише 72 комуни, які злилися в 26 нових. У березні 2015 р. був прийнятий ще один закон, вже з заходами примусового характеру, і це дало більш помітний результат: до кінця року з'явилися 317 нових комун на місці 1090 старих.
В цілому ж за період з 1950 по 2015 рр. число комун у Франції скоротилася лише на 5,9% (з 38,8 тис. до 36,5 тис.). Правда, два південних сусіда Франції теж не показали великих успіхів у цьому напрямку: в Іспанії за той же період кількість комун зменшилася на 11,9% (з 9,2 тис. до 8,1 тис.), а в Італії воно навіть зросла на 2,9% (з 7,8 тис. до 8 тис.). Але італійські та іспанські комуни значно крупніше французьких, що видно вже з порівняння числа комун в цих трьох країнах.
Повільно йде злиття громад у Швейцарії, що пояснюється конфедеративним пристроєм країни (в кожному кантоні свої закони). Але і там цей процес прискорюється: у 1960 р. було 3095 громад, у 2000 р. - 2899, а зараз - 2294. Укрупнення особливо опираються багаті громади з низькими податковими ставками, які не бажають приєднувати більш бідні сусідні громади. Іноді дискусії затягуються на довгі роки. Наприклад, у кантоні Фрібург, для того щоб об'єднати чотири комуни в одну, знадобилося 25 років обговорень: розгляд питання почалося в 1971 р., і тільки в 1995 р. парламент кантону прийняв відповідний закон. Втім, вже у 1998 р. влада Фрібура видали звіт, де визнали, що в складній економічній ситуації неминуче доводиться вирішувати питання про примусове злиття громад. Такий закон був прийнятий в 1999 р., і за минулі з тих пір роки процес укрупнення охопив у загальній складності вже 167 комун кантону, які об'єдналися в 57 нових. Але бували й такі випадки, коли ідея укрупнення сприймалася з ентузіазмом. Так, у 2006 р. все населення кантону Гларус проголосувала за скорочення кількості громад з 25 до трьох, що навіть перевершило ініціативу кантонального уряду, який пропонував скоротити число громад до 10.
Взагалі ж для країн Західної Європи найбільш типово поєднання заходів примусу і заохочення. Результат Бельгії, де протягом 1950-2015 рр. кількість комун зменшилася в чотири рази (з 2359 до 589), це ще не рекорд, оскільки в Швеції число громад скоротилося за той же період майже у вісім разів (з 2281 до 290), а в Данії - більш ніж у 14 разів (з 1387 до 98). У Західній Німеччині число громад скоротилося в 2,9 рази (з 24,5 тис. до 8,4 тис.) - в основному завдяки реформам, здійсненим у 1970-х рр. Злиття проводилося найчастіше всупереч думку місцевих жителів, але робили це не федеральні, а земельні влади. Після возз'єднання Німеччини прийшла черга східних земель. Число громад там за 1991-2015 рр. скоротилася теж в 2,9 рази (з 7621 до 2670).
Крім того, протягом 1950-2015 рр. в 2,6 рази зменшилася кількість комун у Нідерландах (з 1015 до 393), в 1,9 рази - до Австрії (з 4039 до 2100), в 1,7 рази - у Норвегії (з 744 до 428) і Фінляндії (з 547 до 316). За той же період помітно скоротилася кількість громад і в деяких східноєвропейських країнах, наприклад, у Болгарії - в 5,2 рази (з 1389 до 265). У Польщі в 1954 р. була 3001 гміна (адміністративно-територіальна одиниця базового рівня), а зараз - 2478, тоді як в Україні, вже з урахуванням що відбулися за останній рік злиттів, є 10,86 тис. сільських, селищних, міських рад.
Звичайно, хочеться зберегти принцип добровільності. Але потрібно розуміти, що Україна не має 25 років на роздуми і обговорення. І навіть швейцарські кантони вже собі цього не дозволяють. Необхідно, щоб в найближчі рік-півтора процес об'єднання охопив як мінімум 40% громад - лише тоді він стане незворотним.
Про те, як протидіяти організованій Юлією Тимошенко кампанії "за спасіння села", читайте тут
