Чемпіонат на Кубок зради. Партії почали сперечатися, хто з них більше ненавидить Росію

Берлінські переговори "нормандської четвірки" при всій гіпотетичність їх результатів вже дали один важливий ефект. Вони перетасували порядку денного внутрішньополітичному житті України.

З серпня минулого року, коли був прийнятий у першому читанні проект конституційних поправок про децентралізацію, всі партії і депутати готувалися до різних кризових сценаріїв. Найбільшими подразниками стали слова "особливий статус", "амністія", "вибори на Донбасі", а улюбленою темою мас-медіа —як Захід примушує Київ виконати вимоги Кремля. Саме тоді політична конкуренція перетворилася в чемпіонат взаємних звинувачень у зраді.

Проте минув рік, і нічого не сталося: ні зради, ні політичної кризи, ні скасування Заходом антиросійських санкцій. А вже у вересні стало очевидно, що всі сценарії, пов'язані з Донбасом, відсуваються на невизначений термін. Переговори в Берліні 20 жовтня, після яких було оголошено про майбутню підготовки "дорожньої карти", по суті, формалізували і институциализировали це відсунення.

Тим не менш чемпіонат зради залишився. Тільки тепер його учасникам доводиться змагатися не в захисті, а в нападі. Раніше вважалося головним показати свою непоступливість тиску Кремля і Заходу. Зараз на перший план виходить здатність самим натиснути на Кремль, так і на Захід.

Різниця тут дуже велика. І вона здатна істотно вплинути на розстановку політичних сил.

Перш за все змінилося становище Петра Порошенка. Два роки він відбивався від звинувачень у зраді у зв'язку з Мінськом-1 і потім Мінськом-2. Тепер освоює роль месника і б'є по Путіну новими санкціями, затвердженими на РНБО 16 вересня і введеними в дію указом від 17 жовтня. У їх числі — заборону в Україні російських платіжних систем.

Тема санкцій стала додатковим фактором, який об'єднує БПП і "Народного фронту", чиї відносини не раз псувалися через розбіжності з питання про вибори на Донбасі. 20 вересня парламент прийняв запропоноване п'ятьма депутатами з НФ і БПП заяву про невизнання Україною легітимності виборів в Держдуму РФ. Кабмін 13 вересня вніс у Верховну Раду запропонований віце-прем'єром від "Народного фронту" В'ячеславом Кириленком законопроект, покликаний обмежити доступ на український ринок російської друкованої продукції антиукраїнського змісту. Цей проект прийнятий у першому читанні 20 жовтня.

Тим часом 17 жовтня чотири депутати з НФ внесли проект постанови про персональні санкції проти 15 фізичних та 12 юридичних осіб. В цих списках дуже цікаві прізвища — від Бабакова до Медведчука — і ще більш цікаві назви компаній, в тому числі "Роснефть" і Ощадбанк.

Фактично почалася конкуренція між партіями у питанні про санкції. Так, вісім депутатів з "Кропу" 18-20 жовтня внесли чотири законопроекти на цю тему: про право Верховної Ради застосовувати санкції; про застосування проти РФ секторальних санкцій у банківській сфері; про оприлюднення інформації про юридичних осіб, пов'язаних з країною-агресором; про заборону діяльності банків країни-агресора (включаючи Ощадбанк).

Цікаво також порівняти позиції "Батьківщини" і Радикальної партії Олега Ляшка, які ще недавно виступали єдиним фронтом проти БПП і уряду. Фракція "Батьківщини" у своїй заяві з приводу переговорів у Берліні ні словом не обмовилася про необхідність будь-яких санкцій проти Росії з української сторони, зате висловилася за створення міжнародної комісії для оцінки збитку, нанесеного збройною агресією Росії, для подальшого відшкодування його через міжнародні суди". Сама Юлія Тимошенко в останні місяці старанно утримувалася від прояву жорсткої позиції по відношенню до Росії, зокрема, проігнорувала голосування за невизнання легітимності виборів в Держдуму РФ.

У той же час Ляшко підкреслює, що його фракція вже більше двох років вимагає розірвання дипломатичних відносин з Росією до повного звільнення Криму і Донбасу. Також він заявляє, що ще два роки тому потрібно було запроваджувати візовий режим з РФ. При цьому Ляшко тролить Тимошенко: "В Стокгольмському арбітражі розглядають позов до України на $38 млрд щодо газового контракту, Тимошенко підписала з Путіним. Нехай їде туди і захищає українців, адже ці гроші нам доведеться віддавати. Я їй можу навіть з квитком допомогти, якщо грошей немає. Вона бідна — в декларації одні прочерки".

Ще більш радикальну позицію зайняла фракція "Самопомочі". У своїй заяві за підсумками Берліна вона наполягає на тому, що Україна повинна "розірвати дипломатичні та економічні відносини з Росією". Правда, автори заяви посоромилися конкретизувати, що їх вимога означає припинення транзиту російського газу через Україну в ЄС, звідки і самі отримуємо газ. Як наслідок, ми залишимося взагалі без газу, а Євросоюз буде будувати "Північний потік-2" і будь-які інші потоки з РФ в обхід України, забувши про санкції.

Але, незважаючи на всі ці пересади, сама конкуренція санкционных ідей створює досить оптимістичне враження. В ній є ще присмак зради, але більше — передчуття перемоги.

Киберхунта ламає розклади

Додаткове сум'яття в уми, розбрід і хитання в партійні ряди додала поява 23 жовтня на сайті cyberhunta.com двох файлів з нібито зламаної пошти помічника президента РФ Владислава Суркова. Спори про правдивість або ж фейковости повідомлення Киберхунты тільки сприяли поширенню його в соцмережах, а потім і в ЗМІ. В суворій відповідності із законами жанру Киберхунта через день оприлюднила нову порцію вмісту ящика Суркова, включаючи особисті документи Владислава Юрійовича і його сім'ї, що покликане служити доказом автентичності перших двох файлів.

У тих файлах йдеться про п'яту колону Кремля в Україні, зокрема, на Закарпатті. Найбільший резонанс викликав план "Шатун", який поетапно розписує заходи для дестабілізації ситуації в Україні в період з листопада 2016-го по березень 2017 року. Провідні ролі в цьому плані відведено "Оппоблоку", партій Юлії Тимошенко та Олега Ляшка. У другій половині листопада вони нібито повинні організувати "тарифний майдан" всеукраїнського масштабу.

Цим та іншим фігурантам плану "Шатун", незалежно від їх власної оцінки його правдоподібності, доведеться враховувати, що "файли Суркова" вже стали частиною українського політичного життя і навіть фольклору. У перший же день про достовірність викладених документів заявив народний депутат з "Народного фронту", член колегії МВС Антон Геращенко, який не приховує своєї причетності до їх появи. 25 жовтня достовірність деяких документів, що стосуються Закарпаття, підтвердила СБУ. Можна очікувати, що Киберхунта буде додавати докази і ще більше заплутувати всіх тих, хто сумнівається.

Самим цікавим нюансом плану "Шатун" є те, що там взагалі не згадується "Самопоміч". Це йде врозріз з версією про те, що план складений з метою дискредитувати всі сили, які опонують правлячої коаліції. Хіба що Антон Геращенко вирішив допомогти Андрію Садовому.