Зима під питанням. Які проблеми в енергетиці залишаються без відповідей
Українці мають право знати про плани уряду на зиму, яким чином і за якими тарифами забезпечувати споживачів електрикою і газом в умовах ворожих атак на енергосистему
Протягом тижня ворог завдав нових ударів по енергетичній інфраструктурі. Суттєвих пошкоджень знову зазнали теплоелектростанції, під ударом опинилася й інфраструктура передачі (Укренерго) та розподілу електроенергії ("обленерго" у кількох регіонах).
Окрім цього, атаковано і газову інфраструктуру, зокрема й підземні сховища. А вони виконують критично важливу роль для балансування попиту взимку: близько половини газу, який ми споживаємо у цей період піднімається саме із підземних сховищ. Тому, щоб пройти наступну зиму, нам доведеться вдаватися до імпорту і електроенергії, і природного газу.
Виходячи з даних станом на зараз, можна зробити висновок: якщо імпорт газу взимку допоможе закрити потреби, то імпорт електроенергії — лише частково. Уже зрозуміло, що наступна зима буде складнішою, аніж у 2022-2023 рр. Проте ми не знаємо, як далеко у своєму енергетичному терорі готові зайти росіяни. А тому готуватися потрібно "із запасом". І от з приводу цієї підготовки є багато питань.
Чи є в уряду бачення, як ми будемо проходити зиму із такими руйнуваннями та втратами? За які кошти ремонтувати потужності, які були пошкоджені ракетними ударами? (Інакше кажучи, а де компаніям взяти гроші на ремонт, якщо практично усі вони були збитковими протягом останніх двох років?) За які кошти і хто будуватиме "розподілену децентралізовану генерацію", яку нам обіцяв уряд ще з початку 2023 р? І чому в цьому не було особливих успіхів за понад рік, хоча й децентралізацію енергетики називали пріоритетом на 2023-й? Хто в цьому винен?
Так, на початку минулого року відповідальні особи говорили, що російські атаки штовхають нас до корінної реформи – побудови децентралізованої енергетичної системи (створення мініелектростанцій та малих об’єктів генерації, інтегрованих в наявну енергосистему), яка буде менш вразливою до ворожих нападів. Хочеться поцікавитись: а де ж результати? А тим часом дефіцит в енергосистемі з кожною новою атакою продовжує зростати…
А якщо відкинути "результати і досягнення" за 2023 р., то цікаво, а що було зроблено для децентралізації з моменту першої масованої атаки на енергетику у цьому році – з 22 березня, коли вже було зрозуміло, що у нас серйозні проблеми? Чи спростилися процедури ввезення та підключення малих газотурбінних та газопоршневих установок? А яка робота була проведена для усунення ринкових барʼєрів, щоб бізнес швидко почав привозити і встановлювати відповідне обладнання (саме ці малі об’єкти генерації)? До речі, а які досягнення за три місяці діяльності робочої групи, що мала вирішити проблеми боргів на ринку електроенергії? Борги тим часом продовжують зростати…
До слова, про лібералізацію і ринкові сигнали. Чому енергетичний регулятор раптом передумав скасовувати цінові обмеження на окремих сегментах ринку (відповідний проект рішення зʼявився 11 квітня) і запропонував вдатися до такого кроку лише у нічні години? Чи допоможе це сформувати достатні ринкові сигнали, щоб дефіцит потужностей покривався комерційним імпортом, а не аварійною допомогою, яку залучає Укренерго?
Уряд стоїть перед серйозним викликом: де знайти кошти, щоб покрити збитковий тариф для населення, який субсидується компаніями "Енергоатом" та "Укргідроенерго". Станом на зараз зрозуміло, що ці донори не зможуть зібрати необхідну суму, щоб профінансувати тариф для населення. Тож що з ним буде? І чи усвідомлюють більшість українців, наскільки ситуація складна, що уряд буде змушений вдатися до підвищення тарифу? І чи готується уряд до перегляду субсидування населення у разі, якщо тариф все ж піднімуть?
В аналітиків дуже багато питань. І відсутність відповідей та комунікації влади з приводу цих проблем насторожує. А в травні, коли ми зіткнемося із графіками відключень, подібні питання почнуть з’являтись і в суспільстві.
