Забути про Путіна. Чому дехто на Заході націлився на "енергетичну корупцію" в Україні

Про кожну країну є певні шаблони та стереотипи. В одних випадках вони мають реальне підґрунтя, а в інших — надумані. Звісно, є такі й про України. У кожному разі важливий контекст і темпоральні рамки діалогів про ці стереотипи. І, здавалося б, у період війни дещо зміненими мали би бути фокус і пріоритети. Але, можливо, війна вже триває так довго, що стала звичною для західних оглядачів і вони почали звертатися до тих проблем, які були на порядку денному до повномасштабного вторгнення.

От днями газета The Times випустила статтю під гострою назвою "Енергетична "корупція" ставить українців перед ризиком смертельного замерзання". Не бачив передруку в українських медіа, але все ж у вузькому професійному середовищі вона набула поширення. У статті автор без надмірної конкретики говорить про відкати у будівництві обʼєктів захисту енергетичної інфраструктури.

І от не все гаразд із цією статтею та авторськими нарративами. Не применшуючи проблему корупції, хочеться все ж нагадати, що роками формували враження про тотальну корупцію в Україні саме росіяни. Чому нас не беруть в ЄС? Бо корупція. Чому нас не беруть в НАТО? Бо корупція. Чому з нам не варто мати справи? Так бо ж… відповідь відома. І далі за списком.

У 2020 р. Дональд Трамп називав Україну найкорумпованішою країною у світі. А у 2022 р. цю ж тезу повторював його син, який, імовірно, матиме велику вагу у новій американській адміністрації.

І не важливо, що голосні корупційні скандали з великими оборотами мають місце по всьому світу, і США не виняток. Просто говорити про них, згадуючи Україну — майже звичка. Завжди легко пояснити якусь проблему в Україні, просто перевівши стрілки на корупцію. А подібні статті, звісно, лише додають підґрунтя для таких стереотипів.

Розумію, що автор статті у The Times Максім Такер багато років провів у Amnesty International, де проблема корупції ніколи не залишалася поза увагою. Тому, можливо, для автора ця тема особливо чутлива й досі. І, до слова, так — це саме та Amnesty International, яка у 2022 р. глибоко облизала росію, звинувативши Україну в порушення правил війни. Таке собі звинувачення жертви.

Тільки є один суттєвий момент, який Максім Такер упускає, говорячи про ризики для енергосистеми і загрози для енергопостачання цієї зими. І це упущення перевертає усе з ніг на голову. Маю підозру, що автор і сам не розуміє, що не зовсім коректний у висновках. Справа в тому, що захистити усі об’єкти енергосистеми бетонними бункерами нереально. І навесні цого року ворог активно обстрілював теплові та гідроелектростанції, зокрема й машинні відділення, які жодними саркофагами не захистити. І єдиним варіантом захистити ці об’єкти є системи ППО. І саме цих систем нам бракує — ми досі не отримали велику частину засобів ППО, які нам обіцяли вже давно. Енергетичні компанії відновлювали свої обʼєкти після весняних обстрілів саме в очікуванні, що на зиму прибудуть ці засоби ППО та ПРО.

Мені здається, що поширення тез, наведених у згаданій статті, згодом може бути легко використане тими партнерами, які обіцяли ППО і не надали. І ключовий меседж, який можна буде почути — це ж українська корупція винна у відключеннях, аж ніяк а не відсутність потрібного та обіцяного озброєння.

Добре, що хоч у стилі вищезгаданого звіту Amnesty International нам не розповідають, що ми щось там порушуємо, користуючись власним правом на оборону. Хоч не здивуюся, якщо дорікання про корупцію підняті на поверхню, щоб ми не нагадували про обіцяне, але так і не отримане озброєння.

А загалом, читаючи статтю, формується враження, що це не росіяни винні, що досі обстрілюють нас ракетами із західними компонентами. Не Захід, який не може ані припинити поставки цих компонентів в росію, ані обмежити роботу "тіньового флоту" росії, який допомагає фінансувати цю війну. І справа не в дефіциті ПРО. Це ж та сама українська корупція винна! Хіба це не те саме обвинувачення жертви?

З однією проблемою, яка, схоже, буде визнана причиною відключень та блекаутів, — повсюдною та всеохопною корупцією — розібралися. Тепер про іншу проблему, яку давно не згадували — олігархів.

Керівниця Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) викотила заяву, що банк не надаватиме фінансування ДТЕК, бо він у власності олігарха. Якщо гратися зі словами, то наприклад заяву пані президентки ЄБРР можна перекласти так: "А ми не будемо надавати позики найбільшій приватній енергетичній компанії Україні в той час, коли росіяни намагаються розбомбити українську енергетику і взагалі знищити українців, бо ми принципові". Або так: "Українці, тепло і світло вам не потрібні, щоб вирішити проблему олігархів вже і зараз!".

"Війна ослабила вплив олігархів — каже керівниця ЄБРР, — але після її завершення ситуація може змінитися". То може після війни і поговоримо, пані президентко? Звісно, якщо доживемо, якщо нас тут всіх не перемеле, якщо ми не замерзнемо, якщо нас не прибʼє якимось черговим "Орєшніком".

А якщо серйозно, то про реформи в енергетиці під час війни можна почитати у звітах Європейської комісії та країн Великої сімки. У цих документах йдеться про те, що Україна впевнено просувається з реформами, зокрема й енергетичними, і виконує усі маяки, поставлені перед нею.

США та Єврокомісія, видно, в курсі справ. Вони виділяють ДТЕК 107 млн євро для підтримки в цю зиму. І це не про підтримку компанії. Це про підтримку країни, яка третій рік обороняється. Це про підтримку енергетиків, які третій рік під прицільним вогнем агресора.

На Заході вже багато хто втомився від нашої війни. І їм би хотілося все забути. І саме цим можна пояснювати повернення до міфів та нарративів, які існували до повномасштабного вторгнення. У вправних маніпуляціях словом, викрутасах з використанням стереотипів та шаблонів, переводячи стрілки, головне не загратися зі звинуваченням жертви. Бо в кінцевому рахунку, панове майстри слова та поборники принципів можуть і самі стати жертвами того самого агресора.