За порадою Аль Капоне. Як Путін в "Розсміши коміка" виступав
Путін прагнув геополітичного рімейку Карибської кризи – а отримує геополітичний рімейк Кримської війни
В сьогоднішньому випуску програми "Розсміши коміка" пересидент Владімір Путін.
Спочатку він імітує підготовку до ядерного удару. На це виділено два незайнятих терором України Ту-95, одна субмарина та одна МБР. Всім стає лячно. Але свої 5 тисяч "гиги" він зриває.
Потім він через всесвітньовідомого Умару Сісоку Ембало (вгадайте, як називають його в службі протоколу АП РФ), президента найавторитетнішої держави Африки — Гвінеї-Бісау ("гоните сатану и беса!") випрошує перемовин у Києва. Отриумє свої 10 тисяч "гиги".
І, нарешті, для переконливості цілий день забезпечує роботою київську систему сповіщення про повітряну тривогу. Не отримує нічого — і йде зі сцени, натужно повідаючи про сатаністів та бомбову антисанітарію.
За лаштунками відіграється на російській мові: так званий уряд колишньої РСФСР заявив про намір нещадно приводити її (мову — не РСФСР) до архео-орвелівського стандарту, попутно вичищаючи іноземні слова,
Хоча ситуація, зазначу, кумедна: я так одразу і не згадаю іншого такого прецеденту, коли (авжеж, ми знаємо — вдаваний) переможець настільки відчайдушно шукає мирних перемовин. Ще кумедніше те, що Путін лишився вірним рекетирському шаблону "посилення переговорної позиції" (Аль Капоне, ще до того, як з'їхав з глузду від сифілісу, звів його до ліричної формули "Добрим словом і пістолетом можна добитися більшого, ніж самим добрим словом").
Ну і найкумедніше — на останок. Казав про це неодноразово, але, схоже, доведеться ще. В теорії ігор та в еволюційній психології існує правило: сигнал викликає тим більшу довіру, чим більше зусиль/ресурсів на нього витрачено. В цьому сенсі між оленячими рогами, хвостом павича та дюжиною ударних авіаносців немає принципової різниці. Так от, усі сигнали, які подає Кремль останнім часом, — дуже економні. Що це означає? По-перше, те, що він не може розкидатись ресурсами. По-друге, те, що він намагається виторгувати час – і скористатись (ілюзорною) перевагою, аби завершити війну на умовах, які можна видати якщо не за тріумф, то бодай за сяку-таку перемогу по очках. Будь-який медійник – а тим більше пропагандист – вам скаже: технічний нокаут – насамперед нокаут, і лише в другу чергу – технічний. По-третє, на Заході закінчилися достатньо статусні корисні ідіоти, чиї заклики до миру як альтернативи ядерному попелу сприймаються без скепсису. Що ж, Путін прагнув геополітичного рімейку Карибської кризи – а отримує геополітичний рімейк Кримської війни.
