З Городка на "передок". Як волонтери реанімують мотоцикли для фронту

В місті Городок, що на Хмельниччині, волонтери взяли на себе забезпечення наших захисників мотоциклами. Девайс, зауважимо, досить жаданий і корисний на "передку" і, на жаль, недооцінений тими, хто постачає ЗСУ техніку централізовано.

Нагадаємо, під час Другої світової війни, до того, як підтягнулися американці, Вермахт був найтехнологічнішою армією. Одним із головних "брендів" Вермахту, без якого не обходиться жодна кінострічка про тогочасні події, стали знамениті "німці на мотоциклах". На них покладалося завдання, яке до того тисячоліттями виконувала кавалерія. І не тільки…

У сучасній війні в деяких випадках байк навіть корисніший, ніж бронетехніка чи автомобілі. По-перше, він може проїхати там, де іншим зась. Наприклад, звичайною стежкою. По-друге, він маленький і швидкий, тож має більше шансів проскочити дорогою, яка знаходиться під обстрілом. А це і вивезення поранених, і підвезення продуктів чи боєкомплекту та швидке перекидання відносно легких озброєнь (наприклад, протитанкових систем) до необхідного місця, тощо. Завдань для маленького, маневреного та швидкого транспорту вистачає.

Саме неодноразові прохання земляків, які зараз захищають Україну, допомогти їхньому підрозділу мотоциклами і спонукали подолян розпочати мотопроект. "Мотором" став Микола Сиско, який об’єднав довкола себе добрий десяток однодумців.

Байківський проект став не першим в діяльності волонтерів. До цього вони займалися традиційними автомобілями. Про користь останніх вже чимало написано від 2014 р. тож тут ми повторюватися не будемо.

Старі мотоцикли збирали по місту та довколишніх селах. У більшості випадків їх віддавали безкоштовно. Досить часто це був банальний металобрухт, який хіба що "канібалізувати" на запчастини. З трьох-чотирьох "металобрухтових" виходить один справний. Навіть враховуючи, що багато запчастин потрібно купувати, все одно у підсумку виходить разів у десять дешевше, ніж придбати новий.

Звісно, праці це потребує чималої. Як розповів волонтер Артур Смолярчук, на один "бойовий мотоцикл" витрачається від місяця до двох. Його колега Олександр Радюк пояснив, чому так довго: "На фронті затребувані важкі мотоцикли на кшталт "Дніпра" (він же "МТ"), "ИЖ-планета" чи "Уралу". Але це стара, ще радянська техніка. Запчастин – катма. Левова частка часу йде на пошуки необхідної залізяки".

Впродовж 2023 року волонтери-байкери передали захисникам десять мотоциклів. Спершу, ще у червні, відправили чотири, наприкінці вересня — ще п’ять, у жовтні - ще один.

Хоча байки і зліплені із того, що було, якість на висоті. Бо волонтерська прийомка більш жорстка, ніж заводська воєнна. Адже всі чудово розуміють — від надійності техніки дуже часто залежить життя вояків. Враховуючи, що мотоцикли призначені для земляків та їхніх побратимів, то як по тому дивитися в вічі їм та їхнім рідним, якщо через несправність хтось загине чи отримає поранення?

Прізвища отримувачів та частини волонтери не називають. Істина "мовчи – тебе слухає ворог" — актуальна ще від часів Першої світової. Сьогодні, коли російська розвідка ретельно моніторить інформаційне поле, від новинарських сайтів до соцмереж — і поготів.

Зауважимо, що мотоцикли захисникам-землякам передаються не просто так, а разом із гостинцями – маскувальними сітками, консервацією, різноманітною оптикою (біноклі, приціли, коліматори, прилади нічного бачення, тощо), медикаменти, старлінки тощо.

Наразі волонтерські городоцькі байки служать на Запорізькому, Донецькому та Луганському напрямках.

З яскравих фронтових епізодів, пов’язаних із байками, розповіли лише один, коли бійці на мотоциклі змогли утекти від ударного дрону росіян.

Сьогодні, коли мотосезон добігає кінця, подільські волонтери згортати свою діяльність не збираються.

"Мотоциклом по болоту та снігу багато не наїздиш, до весни цей напрямок ми призупинили, — каже Микола Сиско. — Тому поки ми зосередилися на виготовлені залізних скоб з арматури, без яких неможливо зводити бліндажі та облаштовувати позиції. Вони потрібні в необмеженій кількості".

Крім того, волонтери продовжують автомобільний проект. Автомобілі і буси — це ресурс, якого фронт вимагає постійно, як набоїв або снарядів. Про такі жартують: "Їх або немає, або – мало, а "доста" чи "багато" – взагалі не буває".

Наразі є запит від фронтовиків на бус та кілька автівок. Волонтери працюють над вирішенням цього питання.

Найперше збирають на бус для підрозділу воїна Максима Малого, який служить у 25 окремій повітряно-десантній бригаді ДШБ. Вже у перші місяці повномасштабного вторгнення він був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Був поранений, але повернувся на фронт.

Кошти на бус можна надіслати на картку його батька, волонтера і учасника україно-російської війни.

5168 7422 4147 4190 Приватбанк

5167 4900 7600 1651 Ощадбанк

Отримувач Малий Борис