Євроінтеграція України. Як це буде
Заклики до реформування ми чутимемо й надалі. Ця умова вступу знята не буде. Але Україна має отримати чітку європейську перспективу
У відповідь на звернення Президента Зеленського Європарламент проголосував за надання Україні статусу держави — кандидата в члени ЄС.
Лише 13 євродепутатів, переважно ліваків та двоє ультраправих проголосували проти. Це, власне, і є путінські консерви в Європарламенті.
Але ухвала ЄП ще не означає, що Україна вже найближчим часом отримає омріяну чітку перспективу членства. Позиція Європарламенту в цьому питанні є суто дорадчо-рекомендаційною. Він і раніше підтримував євроінтеграцію України, але досі це нічого не міняло.
Однак нині все змінилось – і настав час для конкретики.
24-25 березня в Брюсселі відбудеться саміт ЄС. І на ньому, найпевніше, буде президент України (найімовірніше – на відеозв'язку). Це хороша нагода повторити заявку на вступ та вимагати чіткого графіку подальших кроків. Лишатись у підвішеному стані віддаленої європейської перспективи в нас немає часу. Його, зрештою, немає і в Євросоюзу – надто великий моральний та політичний тиск.
Але що таке прискорена процедура – лишається незрозумілим. Як вона працюватиме й де саме можливе прискорення – питання відкрите. Та однозначно можна сказати одне: в статусі кандидата (його набуття зараз виглядає неминучим) Україні доведеться якийсь час побути. Який – значною мірою залежить від нас.
Тут є чітко прописана процедура, яку обійти не вдасться. Критерії вступу ті самі, про які нам неодноразово доводилось чути на найрізноманітніших майданчиках та від різних посадовців.
Європейський Союз стоїть на трьох китах: цінностях, економіці та інституціях. Відповідно, набуття членства передбачає синхронізацію кандидата в усіх трьох галузях. Щодо цінностей, здавалося б, усе очевидно. Демократія, права людини, ефективні інституції (насамперед, суди), боротьба з корупцією. Дорікання щодо недостатнього поступу на цих напрямах нас вибішували раніше, та навряд чи ми скоро перестанемо їх чути. Річ у тім, що Європейський Союз – це насамперед структура, що забезпечує спільний ринок, вільний рух людей, капіталів і товарів. Забезпечити це можливо лише за умови повної синхронізації законодавства та встановлення однакових стандартів та антимонопольних норм для всіх країн-членів.
Відповідно, всі ці вимоги ми будемо чути й надалі, а процес вступу розтягнеться дещо довше, ніж на пару тижнів. Але час війни виявився дуже слушною нагодою, щоб подати заявку на вступ. Це успішна політично-психологічна спецоперація: це та ситуація, коли "ні" від лідерів держав і урядів може коштувати їм не просто падіння рейтингу, але й подальшої політичної кар'єри. Але з іншого боку, надання чіткої перспективи вступу збільшить реформістські очікування суспільства – і, відповідно, громадський тиск щодо завершення трансформації державних структур – насамперед, судів.
