Якщо завтра перемир'я… Що буде з енергетикою?

Момент для швидкого відновлення

Якщо перемир’я і наступить, то незрозуміло, як довго триватиме. Незрозуміло, чи відновляться обстріли, і якщо так, то коли це станеться. Отже, період потенційного перемир´я потрібно використати для якнайскорішого відновлення пошкоджених потужностей та підготовки до зими.

На відміну від попередніх років, у нас великі проблеми не лише з електроенергією, а й з газовидобутком. Сумнівно, що в короткі терміни вдасться вийти на показники видобутку до цьогорічних масштабних ударів ворога. Тож у нас буде роботи значно більше, ніж раніше. Головне тут не розслаблятися, думаючи, що раз обстріли припинилися, то можна готуватися до зими в умовах "мирного часу".

Ключовий акцент треба зробити на відновленні пошкоджених потужностей, створенні запасів обладнання для ремонтів у разі можливого повторення обстрілів, а також контрактування імпорту потрібних обсягів газу в умовах падіння видобутку та збереження ризику атак по газовій інфраструктурі.

Часу обмаль. Коштів в умовах нових і нових пошкоджень теж бракує. На нинішньому рівні проблеми не вдасться вирішувати старими методами. І от постає питання: а що треба змінити у підходах до розв´язання проблем в умовах воєнної невизначеності?

У 2022 р., після припинення поставок нафтопродуктів із ворожих країн, а згодом розстрілів нафтобаз та нафтопереробки, ми опинилися в глибокій паливній кризі. Її змогли розв’язати учасники ринку, які зробили практично неможливе: в короткі терміни законтрактували та налагодили імпорт нафтопродуктів з різних континентів з поставкою через західний та південний кордони, які раніше ніколи не перевалювали такі обсяги пального. Були знайдені постачальники, кошти, транспорт. І буквально за кілька місяців кризу було вирішено. Інакше логістика в країні могла б бути паралізованою.

Як їм це вдалося? Якщо коротко, відповідь проста: учасники ринку не були обтяжені надмірним регулюванням. Так, держава намагалася сказати своє жорстке регуляторне слово, але це не сприяло подоланню кризи. І тільки лібералізація допомогла вирішити проблему відсутності пального в країні.

Для ремонту об’єктів електроенергетичного та газового сектору в бюджеті коштів немає. Масштаби фінансування ремонтів енергетики під питанням. Щойно вже офіційно заявили, що USAID розриває угоду про надання $75 млн Фонду підтримки енергетики України. Звісно, з’являться нові донори, але цих коштів все одно бракуватиме для закриття усіх проблем в ремонтах та імпорті (зрештою за час повномасштабної війни донорські кошти покривали далеко не всю частину потреб).

Нові ПСО (тобто обтяження додатковими регулюванням) не здатні вирішувати проблеми, і особливо у вкрай короткі терміни. Минулі кілька тижні я писав про проблему забезпечення газом на наступну зиму та очікувано глибоку залежність від імпорту. І про те, що в умовах зрегульованого та закритого ринку ми ризикуємо мати дефіцит газу.

Отже, час вирішувати проблему так, як це було під час паливної кризи. Мова про лібералізацію та зняття обмежень, які викривлюють ринок. Без лібералізації ринків природного газу та електроенергії марно очікувати відновлення потужностей та підготовки до зими. А зважаючи, що термін потенційного призупинення обстрілів будуть незрозумілим, відкладати вирішення проблеми не можна. 

По енергетиці не припиняться атаки… інформаційні

Безвідносно від того, чи буде перемир’я успішним і призведе до тривалого припинення вогню й згодом миру, чи виявиться лише короткою передишкою, українська енергетика залишиться під ударом — інформаційним. Ворог не відмовиться від наміру розхитування ситуації в Україні, питання лише в методах.

До початку повномасштабної війни український енергосектор був колосом на кривих милицях. Обладнання було фізично зношеним та морально застарілим, якщо не брати до уваги модерний сектор відновлюваної енергетики. Роки енергетичного терору лише погіршили ситуацію. А тому відновлення та модернізація енергетики — це питання конкурентоспроможності української економіки. Більше того, це питання виживання, у разі якщо війна та енергетичний терор поновляться.

У процесі енергетичної відбудови, вибачте, але не обійтися без "непростих рішень". І тут з’являться неоране поле для російських інформаційних викидів, зокрема й від агентів та інших "консерви": ми знову чутимемо, що енергоресурси мають бути майже безкоштовними.

Випереджаючи потенційних коментаторів, відразу скажу, що ціна має бути прийнятною в межах доходів отримуваних домогосподарством. Але для цього треба покладатися на механізми прямого субсидування окремих категорій, навіть якщо це буде 30% споживачів. А от спекуляції про те, що енергоресурси мають бути дармовими, або те, що енергетика має фінансувати якісь інші виробництва, — це шлях в нікуди. Лібералізований ринок — це не про базар з грабунком, а про наявність інструментів підтримки вразливих споживачів. Водночас енергетика не може стати донором та спонсором інших секторів економіки. Повинні працювати відповідні державні програми для стимулювання інших виробництв та відповідного субсидування. Але лише тоді, коли це спричиняє позитивний макроекономічний ефект.

Інакше кажучи, для відновлення енергетики будуть потрібні рішення, які без належного пояснення можуть стати ґрунтом для дуже небезпечних політичних спекуляцій та маніпуляцій. Тому адекватна інформаційна політика має бути невід’ємною частиною цих змін, аби упередити та мінімізувати спроби розхитування суспільства зсередини.

Експорт російського газу і Україна

Росія вкрай зацікавлена у збільшенні експорту газу. І єдина можливість яка у них залишилась — часткове повернення в Європу. Цього року буде нарощено експорт в Китай: з 31 до 38 млрд кубометрів на рік. Вже відбуваються поставки в Узбекистан та Казахстан. Але це аж ніяк не компенсує обсягів транзиту, які, наприклад, йшли через Україну до цього року, і не забезпечує очікуваних доходів, адже експортна ціна російського газу на ринках Азії суттєво нижча, аніж давали європейські покупці. Для Газпрому та Кремля важливо вирішити проблему збитків, що в короткій перспективі може бути здійснено лише через часткове відновлення експорту до ЄС. А охочі отримувати російський газ там все ще є.

Майже напевно, період припинення вогню росіяни використають для того, щоб лобіювати відновлення/нарощення поставок газу до ЄС. І це може бути цілком прийнятно для Вашингтона в межах якоїсь широкої угоди американців з росіянами. І не варто спиратися на аргумент, що це може підірвати американські інтереси в частині експорту СПГ, бо в наступні два-три роки попит на нього у світі зростатиме швидше, аніж експортні потужності в США. Окрім цього, нещодавно Вашингтон чітко заявив, що пріоритетом в експорті СПГ будуть ринки Азії, передусім Японія та Південна Корея.

Раніше, ще до появи в публічному просто ідеї про "транзит азербайджанського газу", я неодноразово говорив про те, що в намірах повернутись на ринки Європи росіянам цікаво використовувати компанії-"прокладки", які просто перепродаватимуть російський газ. У межах такої схеми вони уникнуть усіх цих штрафів, які Газпром буде змушений заплатити за порушення умов поставок газу у 2022 р., адже формально продаватимуть "свій" газ інші компанії. І звісно, не виключено, що в ролі таких посередників виступлять саме американські компанії. Вашингтон, отримавши доходи та інших вигоди, може називати таку схему додатковим важелем впливу на росіян, щоб не допустити відновлення бойових дій.

Залишається лише питання про наміри Європи відмовитися від російських енергоносіїв до 2027–2030 рр., які були заявлені ще у 2022 р. До слова, публікація Єврокомісією плану остаточної відмови від російського газу вже двічі відкладалася цього року.

Резонно припустити, що, прагнучи відновити втрачений експорт до Європи, росіяни робитимуть ставку на інші транзитні маршрути, наприклад вцілілу нитку Північного потоку – 2 чи "Ямал-Європа". І йтиметься не про стан інфраструктури газовимірювальної станції "Суджа" після запеклих боїв на Курщині. У такий спосіб вони добиватиметься двох цілей. По-перше, це банальне ослаблення України — транзитувати в обхід. По-друге, ворог намагатиметься й далі розколювати Європу, натякаючи на пріоритетність окремих країн як транзитерів із відповідними економічними та політичними вигодами для них. А на фоні розколювання Європи росіяни сподіватимуться на зменшення інтересу до підтримки України.