Єврейські витинанки на Хмельниччині. Як могильний камінь перетворився на мереживо

По-перше, — подібні виставки зазвичай комплектуються давніми артефактами юдаїки. Але у цьому випадку маємо абсолютно сучасні авторські роботи, які є синтезом майстерності єврейських каменерізів XVIII — самого початку ХІХ століть та сучасних технологій. Завдяки певній специфіці їх виконання вони отримали назву "витинанки".

По-друге, це ініціатива виключно українців: автора робіт Дмитра Полюховича (він одночасно виступає у якості автора цих рядків) та місцевої ОТГ в особі відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради.

Майданчик, у якому відбувається культурницька акція – теж непростий. Це Городоцький краєзнавчий музей, він же "G-museum" — найсучасніший і найтехнологічніший на сьогодні музейний заклад України. Свою біографію він веде від кінця шістдесятих, але сьогоднішня домівка Муз, та ще й обладнана за останнім словом сучасних музейних технологій, відкрита щойно минулого року. При чому від самого початку все планувалося, зводилося та обладнувалося саме як музей. Для порівняння – Музей історії Києва, наприклад, квартирує в споруді, що закладалася під торгово-офісний комплекс.

Окремо зазначимо, що без активної участі співробітників "G-museum" ця історико-культурна акція (та ще й з чималим політичним присмаком) була би беззмістовною та безглуздою. Бо красиві та незвичні картиночки це, звісно, чудово. Але цим можна досягти хіба що захопленого вигуку: "Ти диви, які файні майстри колись були!".

Але ініціатори проекту поставили перед собою більш амбітні завдання.

"Ми чудово розуміємо, що ця акція не лише для того, аби продемонструвати людям красу давнього різьблення, – пояснює свою позицію керівник відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Олег Федоров. – Головне для нас показати високу культуру, звичаї та вірування народу, який впродовж століть жив поряд з нами. Це надзавдання лягає на плечі співробітників музею. Потрібно пояснити відвідувачам, що означають усі ці барельєфи зі звірятками та пташками і які колись у це вкладалися сенси і чому. Все це разом допоможе відвідувачам ознайомитися з культурою та звичаями євреїв Поділля".

Зауважимо, що про приховане значення зображень та сюжетів, що прикрашають давні стели навіть більшість етнічних євреїв мають досить розпливчате уявлення. Для українців це взагалі біла пляма. Втім як і вся традиційна культура та звичаї єврейських сусідів.

Тут на чільне місце виходить екскурсовод, який може пояснити, що всі ті зображення та орнаменти означають, їх корені, історію виникнення тощо:

"Ця виставка, одна з найскладніших у моїй практиці, – каже хранитель фондів та екскурсовод "G-museumа" Павло Залуцький. – Зазвичай на підготовку до подібних заходів я витрачаю максимум кілька годин. У цьому ж випадку, аби бути в темі і мати можливість відповісти на більшість потенційних запитань, мені довелося витратити майже тиждень".

На ще одну важливу складову митецько-культурницької акції, ще на етапі підготовки, звернула увагу голова Городоцької об'єднаної територіальної громади Неоніла Андрійчук:

"Цей захід також має важливе політичне значення, — зауважила очільниця громади, — По-перше, він спрямований на взаєморозуміння між українцями та євреями, на зміцнення міжнаціональної єдності перед російською агресією. А єдність нам сьогодні вкрай необхідна. По-друге, ця виставка вщент руйнує одну з головних тез, якою Росія виправдовує свою агресію — байки про нацизм, який нібито переміг в Україні. Про який нацизм може йтися, коли етнічні українці організували такий цікавий захід, присвячений традиційній єврейській культурі?"

З цією думкою повністю солідарний виконавчий співпрезидент Ваад України (також відома як Асоціація єврейських громадських організацій та общин України), виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України Йосип Зісельс. В привітанні до відкриття виставки віг зазначив:

"Євреї та українці століттями живуть пліч-о-пліч, і це не тільки і не стільки історія погромів, як намагаються довести адепти "Русского міра". Це взаємопроникнення двох самобутніх культур, унікальний симбіоз, про який згадують рідше, ніж хотілося б.

Витинанка – традиційний вид українського декоративного мистецтва, і тим цікавіше через його призму сприймаються представлені на виставці орнаменти старовинних єврейських надгробків зі знаменитого цвинтаря у Сатанові. Символічно, що цим займається українець – Дмитро Полюхович – людина, яка поклала багато сил на включення єврейської традиційної культури в український контекст. Символічно і те, що виставка відкривається напередодні Рош га-Шана – єврейського Нового року, коли Всевишній виносить усьому світу свій вирок. Нехай цей рік буде успішним і переможним для України, за незалежність якої багато українських євреїв воюють зараз пліч-о-пліч з українцями та представниками інших народів нашої Батьківщини.

Шана това та Слава Україні!", — завершив своє звернення співпрезидент Ваад України.

Може виникнути запитання, чому, коли йдеться про, такий вузький сегмент, як некрополістика, постійно повторюється теза про традиційне єврейське мистецтво у цілому?

Вершиною розвитку народного мистецтва євреїв Східної Європи стало оздоблення дерев’яних синагог XVII- XVIII століть, де кожен дециметр внутрішнього простору вкривали або ажурне різьблення, або яскраві розписи. Але все це згоріло в полум’ї буремного ХХ століття. Частину знищили комуністи. Зокрема в Городку більшовики ще в тридцятих спалили "Староринкову" дерев’яну божницю XVIII століття. Що не знищили комуністи, успішно донищили гітлерівці.

Сьогодні давньою красою можна помилуватися виключно на старих світлинах та на давніх цвинтарях. Зокрема й у Сатанові, на основі декору надгробків якого й сформована виставка. Це один з найцікавіших старовинних єврейських некрополів Європи, найдавніші поховання на якому датуються ще другою половиною XVI століття!

Давні майстри-каменерізи за основу оздоблення мацев брали елементи декору давніх божниць, часом майже стовідсотково його відтворюючи. Відповідно давні некрополі на сьогодні є чи не єдиним місцем, де можна побачити традиційне народне мистецтво євреїв України у його природньому середовищі, а не в експозиції музеїв.

Значення давніх єврейських некрополів пояснює старший дослідник Центру єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі доктор мистецтвознавства Сергій Кравцов:

"Єврейські кладовища Поділля – унікальне історичне, культурне, художнє і ландшафтне явище. Воно втілює століття розселення, розвитку, знищення і відродження громад.

Кожна епітафія – це голос, що долинає з прірви часу, з глибини неосяжної, оскільки написи зазвичай посилаються на рядки Біблії і на її змісти. Вони поєднуються з різьбленими зображеннями, яким і присвячена дана виставка. Барельєфи є ще більш багатозначними та багатогранним, ніж епітафії. Адже їх образи можуть належати до багатьох контекстів і кожний окремий споглядач вільний побачити у них значення зрозумілі і близькі саме для нього.

Звісно, різьбярі надгробків були знайомі з розписами тогочасних синагог. Але що різьбярі, що єврейські художники користувалися, як і майстри-християни, до речі, наборами взірців (мовою тих часів – кужбушками, від німецького Kunstbuch).

Розуміння, що все створене в Україні, не залежно від того, який народ до того долучився, є спільною культурною спадщиною та об’єднує українську політичну націю і всіх, хто за неї вболіває. Виставка єврейського народного мистецтва в "G-museum" сприяє міжнаціональній єдності і є важливим внеском до української перемоги над ворогом".

Фотофіксація давнього різьблення має певні складнощі. Зазвичай стели вкриті плямами лишайників та слідами вивітрювання, що створює ефект камуфляжу. "Витинанки" (від витяти/вирізати тло-камуфляж) і стали засобом продемонструвати красу давнього різьблення у чистому вигляді. Ідея ж виникла завдяки підготовки публікація "Кладовище історій. Секрети стародавнього єврейського зоопарку і зайці-буддисти". Для ілюстрацій тоді було "почищено" кілька фотографій. Не вперше, зауважимо. Але саме тоді подумалося, — чи можна на основі цього зробити щось цікавіше? Після певних експериментів з’явилася перша повноцінна витинанка "Ведмеді та виноград". Але після кількох, хай і вдалих експериментів, ідею довелося покласти до шухляди – "витинання" вимагало чимало часу. Часом 8-10 годин на одну.

"Витанкарство" було реанімовано коли писалася книжка "Кіркут Сатанова — кам’яні звірі та магічні обряди". Ілюстрації-витинанки мали стати її окрасою. За сприяння УКФ книжку планувалося видати вже цього року, але повномасштабне вторгнення російської армії стала на заваді. Величезний та непростий шмат роботи виявився незатребуваним. Відповідно виникла ідея провести виставку.

Про відкриття виставки сповістив звук шофару. У біблійну епоху шофар служив для багатьох цілей. Зокрема для скликання громади (в даному випадку це було знову актуально).

По тому була хвилина мовчання за усіма загиблими від рук російських загарбників. Як захисниками України, які віддали життя, аби у тилу можна було проводити ось такі мирні заходи, так і цивільними.

Це було не єдине свідчення війни на церемонії відкриття виставки. Крім звичного для подібних заходів набору гостей – організатори акції, митці, керівники громади тощо була й особливі – євреї біженці які виїхали з окупованих територій та зони охопленої боями. Екскурсію до "G-museum", а по тому в Сатанів для них організував Хмельницький благодійний фонд "Хесед Бешт".

По відеотрансляції зібрання привітав головний рабин України Моше Асман. Крім схвальних епітетів організаторам виставки та акценту на важливості збереження традиційної єврейської культури та історії він висловив слова підтримки присутнім співплемінникам, яких російська агресія змусила податися у світи, та подякував подолянам за гостинне ставлення до людей які втратили домівки. На останок він побажав усім, і українцям, і євреям "Ле-шана това тікатеву ве-тіхатему", що є традиційним побажанням на Рош ха-Шана – "гарного запису і гарної печатки в Новому Році" (вважається що в цей день Господь записує долю людини на наступний рік).

З Ізраїлю включився один з найкращих спеціалістів в галузі традиційного єврейського мистецтва доктор мистецтвознавства Сергій Кравцов (див. вище).

По відеотрансляції до зібрання також звернувся голова Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. Зокрема він сказав, що "Ця виставка має надзвичайне значення для України, для всіх громадян нашої країни, особливо в ці дні, коли вчергове ворог прийшов на нашу землю щоб знищити культури народів, які живуть в Україні та мирно співпрацюють та розвиваються…"

Далі політик провів паралель між російськими загарбниками і гітлерівцями, які у роки Другої світової знищили цілу цивілізацію євреїв-ашкеназі, яка була важливою та невід’ємною складової спільної великої української культури. "Тепер від неї майже нічого не залишилося, майже не залишилося матеріальних свідчень цієї унікальної і цікавої цивілізації, наголосив пан Потураєвю — Але зусиллями справжніх патріотів України, зусиллями патріотів української культури, ті матеріальні рештки, які залишилися, і сьогодні стають надбанням, яке доступне як в Україні, так і, я переконаний, в усьому світі…"

Власне перераховувати всіх, хто виступав і що хто казав, не будемо. Всі зійшлися на тому, що виставка цікава та потрібна і що це більш культурно-політична акція, ніж суто митецька чи історичного спрямування подія. Є великі сподівання, що акція в "G-museum" стане ще однією цеглинкою в зміцнені міжнаціонального миру та міжнаціональної злагоди в Україні і одним з каменем в підмурку єдиної української нації, що зараз твориться у війні з лютим і безжальним ворогом.

По тому автор ідеї провів екскурсію, де пояснив зашифровані в декорі сенси, а також розповів про їх походження. Найбільше відвідувачам сподобалася історія "трьох зайців". Цей сюжет виник в Китаї як буддистський, по тому перекочував в ісламське мистецтво. Далі, у Західній Європі став християнським символом Пресвятої Трійці, по тому став популярним в єврейському сакральному мистецтві. Яскрава ілюстрація взаємопроникнення культур.

На завершення заходу дитячий зразковий ансамбль пісні "Чарівниці" виконав державний гімн у сучасному аранжуванні.

Присвячена традиційному єврейському мистецтву євреїв України виставка триватиме в "G-museum" впродовж місяця. По тому планується, що вона відправиться в "гастролі" Україною.