Від резюме до оферу. Як підвищити свої шанси на працевлаштування

Кожен кандидат, який проходить співбесіду, прагне створити найкраще враження. Та що саме впливає на рішення рекрутера, залишається загадкою для багатьох

Getty Images

Етап 1. Написання резюме

Резюме — це візитівка кандидата, з якої розпочинається знайомство з потенційним співробітником. І аби збільшити власні шанси потрапити на наступний етап відбору, варто уникати очевидних (або ж не надто) "червоних прапорців".

Red flags у резюме:

  • Помилки. Звичайні хибодруки, відверті граматичні помилки, змішування кількох мов — все це справляє вкрай негативне враження вже з першого погляду на резюме.
  • Агресивний тон. Резюме — не найкраще місце, аби агресивно диктувати власні умови щодо процесу найму. Нам доводилося бачити фрази на кшталт: "Я спілкуюся лише з власниками бізнесу, рекрутерам не турбувати" або ж вимоги не телефонувати кандидату, а писати тільки в Telegram чи на електронну пошту. Останнє ускладнює спілкування і може створити зайві питання: чому кандидат не хоче спілкуватися телефоном? Можливо, він не впевнений у собі? 
  • Часті зміни місця роботи. Особливо вони насторожують, якщо позиції не мають між собою чіткого зв’язку, а людина змінювала компанію кожні кілька місяців. Складається враження нестабільності людини, її нездатності визначитися з кар'єрним шляхом, або ж свідчить про проблеми з адаптацією.
  • Професійний стиль. Точніше, його відсутність — зокрема й у назві електронної пошти. Кандидата з поштою "netvoyazaika" або "maniunya74" сприймуть, як мінімум, з застереженням.
  • Перелік очевидних навичок. Навряд чи вміння користуватися інтернетом, Word чи сканером можуть когось здивувати. Так само недоречний у резюме досвідченого кандидата перелік усіх виграних конкурсів та олімпіад у шкільні чи студентські роки. Це може бути релевантним лише для студентів, або тих, хто лише починає свій кар'єрний шлях. Бачити ж у резюме 30-річного кандидата згадки про грамоту "Кенгуру" трохи дивно. Подібна інформація геть не додає цінності резюме, радше ускладнює його вивчення. Куди краще перерахувати релевантні бажаній позиції технічні навички — хай навіть їхній список буде коротким.

Етап 2. Підготовка до співбесіди

  • Ознайомтесь з компанією, до якої подаєтеся. Рекрутери часто ставлять питання на кшталт: "Що вам відомо про нашу компанію?" Це перевірка на зацікавленість кандидата. Прийти на співбесіду, не маючи уявлення про потенційного роботодавця, — поганий тон.  
  • Підготуйте власні запитання. Часто кандидати на співбесіді не цікавляться нічим, крім рівня зарплатні. Натомість варто розпитати про корпоративну культуру, можливості для розвитку, очікування від вас на перших етапах роботи. Це не тільки допоможе зрозуміти, чи підходить вам компанія, але й покаже рекрутеру вашу зацікавленість у довгостроковій співпраці.
  • Зверніть увагу на розташування офісу. Це особливо важливо, якщо позиція передбачає офісний формат роботи. Так ви уникнете подальших непорозумінь та заощадите свій час. У нашій компанії був випадок, коли один з кандидатів, що пройшов тривалий шлях відбору з кількох співбесід, тестового завдання та отримав офер, врешті відмовився. Причина — йому було незручно їздити в офіс за нашою локацією. 
  • Оберіть відповідний одяг. Хоча сучасний офісний стиль став менш формальним і тяжіє до casual, варто пам’ятати про доречність. Наприклад, не слід з’являтися на співбесіду в пляжному одязі чи занадто відвертому вбранні. Якось влітку до нас на співбесіду прийшла кандидатка в пальто. Коли їй запропонували зняти верхній одяг, вона відповіла: "Не варто, під пальто нічого немає". Втім, одного разу у кандидатки взимку зламалася блискавка на куртці, і її так і не вдалося зняти, тож на інтерв’ю вона була у верхньому одязі. До речі, роботу вона тоді отримала. 

Етап 3. Співбесіда 

Не запізнюйтесь. Це очевидна порада, але вона цілком варта регулярного нагадування. Пам’ятаю випадок, коли кандидат прийшов на співбесіду із запізненням у два дні та заявив, що "просто вирішив прийти пізніше, бо мав інші справи". Чи варто говорити, що він не попередив про свою відсутність? 

Навіть якщо ви вже запізнюєтесь — обов’язково попередьте потенційного роботодавця та перепросіть. Ще в "доковідні часи", коли більшість співбесід відбувалися офлайн, одна кандидатка запізнилася на співбесіду до рекрутера на дві години, бо застрягла в заторі. Спершу вона писала про запізнення на пів години, потім на годину і, зрештою , прибігла майже під кінець робочого дня. І таки отримала офер. Її керівниця дізналася про цю ситуацію вже після початку роботи: "Якби я знала про це, я б ніколи тебе не взяла". 

Тією кандидаткою була я. І наразі успішно працюю в EBS вже 5 років. Головне з цієї історії — завжди варто бачити в людях людей і ставитися з розумінням до ситуацій, які можуть нас спіткати. 

Не забувайте про софт-скіли. Успішне проходження співбесіди значною мірою залежить не лише від ваших професійних навичок, але й від софт-скілів. Я звертаю значну увагу на здатність кандидатів до ефективної комунікації, на їхню відкритість та привітність. Важливо, щоб людина не замикалася в собі, а спокійно і впевнено відповідала на запитання. 

При цьому бажано не надто відхилятися від головної теми розмови. Якось із кандидатом на посаду юриста ми обговорювали його попереднє місце роботи. Замість чіткої відповіді на поставлені питання він натхненно розповідав про свої захоплення рукопашним боєм.

Питання про хобі можуть звучати, але це радше один зі способів зрозуміти, на якій "хвилі" людина, чи легко вона стане частиною робочого колективу. Бо "метч" нового співробітника з командою — одна з запорук її ефективності.

Чи варто першому називати бажану зарплату?

Існує поширений міф: хто першим назвав заробітну плату на співбесіді, той і програв. Але, звісно, все не так просто.

Якщо кандидат добре знає свою ринкову вартість і впевнений у своїх навичках, озвучити бажану зарплату першим може бути хорошим кроком. Це дозволяє уникнути пропозицій, які не відповідають очікуванням, і заощадити час як собі, так і роботодавцю. Крім того, така позиція може продемонструвати впевненість у власних силах та розуміння ринку.

Якщо ж кандидат не впевнений в тому, яку суму може запросити, або хоче дізнатися більше про можливості та бюджет компанії, є сенс дати роботодавцю озвучити свою пропозицію першим. Це дозволить отримати більше інформації про те, наскільки компанія зацікавлена в кандидаті та відкриє можливість для переговорів.

Врешті-решт, рішення назвати бажану зарплату залежить від досвіду, рівня впевненості у своїх силах і знання ринку. Важливо бути підготовленим і мати чітке розуміння того, що ви очікуєте від роботи та якою є справедлива оплата за ваші послуги.

Чи варто надсилати подяки після співбесіди?

Деякі кандидати вважають, що потрібно надсилати лист подяки після співбесіди, щоб нагадати про себе. Однак це не завжди доречно. На моїй практиці такі листи трапляються не часто. Це точно не необхідність, ба більше — може бути сприйняте як зайве підлабузництво. Куди важливіше справити гарне враження під час інтерв’ю.

На завершення. Нова робота — це завжди взаємний вибір

Пошук роботи — це не лише перевірка ваших професійних навичок, а й можливість показати свою особистість та підхід до роботи. Рекрутери звертають увагу на все: від дотримання граматичних правил у резюме до вашої поведінки під час співбесіди. Підготовка, увага до деталей і відкритість у спілкуванні допоможе вам створити позитивне враження та значно підвищить шанси на успіх.

І пам’ятайте: пошук роботи — це процес взаємного вибору. Ви обираєте компанію так само, як і вона обирає вас. Тож будьте щирими, відкритими й упевненими у своїх силах, і ваші зусилля обов’язково дадуть бажаний результат.