Варіант "табакерка". Коли Шойгу зрадить Путіна
Маленькі переможні війні в Росії завершуються тихими двірцевими переворотами
Схоже, оповідки про те, що Путін вимагав одно-дво-триденної війни, не вигадки. З огляду на його зацикленість на красивих датах і співпадіннях, я не виключаю, що русфюрер намагався сплести воєдино три треки:
- Перемогу над Україною та встановлення колаборантського уряду.
- Референдум про довічне правління і всеохопну індульгенцію для білоруського Бульбаши.
- Скасування Біловезьких угод та укладання нового Союзного договору. Умовно кажучи, переутворення СРСР.
Можна було б додати також, що 27 лютого з 2015 року в самій Росії є днем сил спеціальних операцій – тих самих "зелених чоловічків", і це також додає відповідної тональності усім цим заходам у контексті методу "збирання земель", та це мало бути радше бонусом, аніж елементом розрахунку.
Реалізація цього плану дозволила би Путіну з легкістю обійти проблему переобрання в 2024 році. Адже, з усією очевидністю, саме президент РФ мав стати головою новоутвореної держави. Російське керівництво дуже шанує букву закону – цілком у нацистському стилі: на будь-яке беззаконня має бути відповідний документ, що його регламентує.
Відчайдушний український спротив поставив хрест на збоченому символізмі. І хоч поки не зірвав, та дуже ускладнив цей план. Тепер щодня зростає ймовірність, що вирішальним знаряддям російської історії знову стане табакерка. "Маленькі переможні війни", як водиться, сильно підвищують ризик двірцевих переворотів. Путін це розуміє дедалі чіткіше. А ще він розуміє, що повторив ту саму помилку, яку зробив у 1904 Микола ІІ, послухавши міністра внутрішніх справ Вячеслава Плеве (той якраз і запропонував наваляти японцям, аби покінчити із затяжною соціально-політичною кризою в Росії). Свідчення цього розуміння – відставка "батька гібридної війни" (насправді – ні) генерала Герасімова з посади голови Генштабу ЗС РФ. Ще одне свідчення – повна самоізоляція.
Однак це вже не поможе. Радше навпаки: параноя, помножена на брак об'єктивної інформації (холопам боязко нервувати царя) неминуче змусить Путіна помилятись дедалі частіше. Вкупі із санкційним тиском це призведе до того, що страх перед власним майбутнім стане сильнішим, ніж спільний страх перед минулим, а підозри в путінській деменції переростуть у впевненість. Саме це спонукало офіцерство Третього Райху до операції "Валькірія". І хоча замах був невдалим, він завдав непоправної психологічної травми Гітлеру, схоже, остаточно перетворивши на параноїдального наркомана. Аналогічний процес, судячи із його виступів, уже відбувається з Путіним. Питання в тому, як скоро дійде до умовного Патрушева чи Шойгу, що їхня лояльність тепер не є для них гарантією безпеки, й найменшої підозри буде достатньо, щоб вони пішли з цього світу. Не кажучи вже про ризики для самого світу, пов'язані з доступом навіженого до червоної кнопки. Зрештою, в сучасному світі перевороти роблять радше полковники, ніж генерали — але загалом з тих же міркувань.
Варіант "табакерка" – вкупі з демонстративним встановленням хунтою "ліберального уряду" на чолі з тим же Навальним – дає їм надію на "перезавантаження" відносин із світовою спільнотою, навішування всіх собак на "божевільного фюрера" й початок розрядки. Накачка мас росіян пропагандою та підігрів інформаційно-психологічними операціями штибу "можем повторить!", "разобьем нацистов!", "поддержим армию-освободительницу!" з великою ймовірністю сильно переоцінені. Особливо з огляду на давні традиції радянського дводумства.
Інша річ, що такий сценарій містить можливість для подальшої дезінтеграції Росії. І велике питання, чи вистачить у світу політичної волі цю можливість реалізувати. Бо наступного шансу доведеться чекати аж до завершення наступного циклу "ставання на коліна-вставання з колін".
