Україна може почати експорт електроенергії. Чому це правильно

25 серпня в українській системі виник доволі великий профіцит, що, як очікувалося, мав би зберігатися протягом наступних кількох тижнів — до початку чи то й навіть середини жовтня. Проте 26 серпня українська енергосистема зазнала наймасовішої ракетно-дронової атаки за всю історію не лише української енергетики, але й в принципі у світовій історії. Наступного тижня ми жили в режимі жорстких обмежень електропостачання, які послаблювалися з кожним днем.

Якщо не буде нових атак та пошкоджень, ймовірно, вже цього тижня дефіцит в енергосистемі може змінитися на профіцит. І так може тривати кілька тижнів. В умовах надлишку потужностей та профіциту доступної електроенергії знову постане питання можливості експорту електроенергії.

Профіцит за передостанній тиждень серпня та, можливо, в подальші тижні вересня зумовлений кількома чинниками:

1. Дещо скоротилося споживання через спадання спеки.
2. Продуктивність сонячних електростанцій була і ще якийсь час залишатиметься доволі високою.
3. Прискорені ремонти атомних енергоблоків (у п’ятницю, 25 серпня, Енергоатом вивів з ремонту черговий атомний енергоблок).

Боротися із профіцитом можна двома шляхами: обмежувати виробництво електроенергії або ж споживати її усю. Але ж якщо фізично спожити всередині країни неможливо, то можна віддати споживачам в сусідніх країнах — експортувати.

Яку генерацію в нинішніх реаліях можна обмежити в оперативному режимі? В умовах пошкоджень, які склалися в українській енергосистемі після двох років енергетичного терору, це лише виробники з відновлюваних джерел. Інакше кажучи, диспетчер дає команду обмежити видачу електроенергії сонячними електростанціями. З погляду суспільства, проблема лише в тому, що ця послуга не безкоштовна — за таке недовиробництво потрібно платити виробникам. А експорт має протилежний економічний ефект: виробники отримують валютну виручку від європейських покупців, яка надходить у країну, що позитивно впливає на курс; до того ж не потрібно витрачати додаткових коштів на виплату "зеленим" компенсації за недовиробництво.

Експорт не є чимось таким, що запускають лише заради того, щоб похизуватися — він визначається технічними умовами і, безумовно, дає вигоду. І треба пам’ятати, що експорт не відбувається в ті години, коли виникає дефіцит на внутрішньому ринку.

З 2022 р., з моменту коли російський енерготерор призвів до графіків відключень, відбуваються спекуляції з приводу експорту електроенергії: начебто він відбувається за рахунок непостачання українським споживачам. Ті, хто популяризують цей міф, вправно маніпулюють фактами, видаючи обсяги фізичних перетоків між енергосистемою України та сусідніх країн за комерційну торгівлю. Цього року масштаб таких спекуляцій набув особливого розмаху. Зрештою від фрази "експорт електроенергії" починає сіпатись око в усіх причетних до енергетики…

Минулі два тижні ми були обмежені в імпорті електроенергії, що посилювало дефіцит та масштаби графіків відключень. Ключовий чинник — високі ціни у Європі. Українські споживачі та трейдери не були готові купувати таку дорогу електроенергію. Але, звісно, якби була можливість експортувати електроенергію, то від цього виграли б і виробники, і українська економіка загалом.

Здебільшого експортується саме зелена електроенергія. І це допомагає знизити борги перед її виробниками, які на сьогодні становлять мільярди гривень. При цьому нам потрібна нова розподілена генерація, щоб відновити енергосистему, зробити її більш витривалою до ракетно-дронових ударів та побороти дефіцити. Однак складно уявити особливий інтерес інвесторів в умовах кризи неплатежів.

Взагалі міжнародна комерційна торгівля — експорт та імпорт — цілком нормальне явище для будь-якої енергетичної системи. Навіть якщо і експорт, і імпорт відбуваються протягом одного дня. І навіть якщо в межах однієї ж години. Також нічого дивного, якщо одночасно відбувається імпорт з однієї країни та експорт до іншої. Експорт та імпорт визначаються ціновою кон’юнктурою в кожну годину та балансом потужностей на ринках суміжних енергосистем. Це нормальна практика європейських енергетичних систем, що час розуміти усім, хто так цікавиться цим питанням.