"Точка У" і "Тайфун". Як в Україні модернізують ракети і до чого тут Китай

Такий висновок можна зробити з офіційних повідомлень Міністерства оборони України про те, що 29 липня на новому полігоні "Алібей" в Одеській області пройшли випробування 122-мм некерованого реактивного снаряда "Тайфун-1" і відновлених "Точок-У".

Утім, випробування такого досить простого зразка, як 122-мм снаряд для РСЗО БМ-21 "Град", швидше свідчить про певну деградацію військової промисловості, адже подібний боєприпас — через свою простоту і затребуваність — повинен був зʼявитися на озброєнні воюючою армії ще років зо три тому точно, а зараз варто було б випробовувати вже 400-мм "Тайфун-4".

Набагато цікавіша інформація про перші льотні випробування модернізованих ракет для основного у вітчизняній армії ракетно-тактичного комплексу "Точка-У".

Комплекс досить широко використовувався під час бойових дій на Донбасі в 2014–2015 рр. як "довга рука" командування антитерористичної операції (особливо після того, як росіяни змогли наситити позиції бойовиків засобами ППО і нейтралізували нашу перевагу в повітрі) і зарекомендував себе як потужна і надійна зброя.

Однак у "Точок", як і у більшості зразків зброї "родом з СРСР", є одна велика проблема — обслуговування і виробництво запасних частин локалізовано в Російській Федерації. Особливо гостро ця проблема торкнулася тактичних ракет з твердопаливним двигуном.

Аж до 2010-х років росіяни виробляли якусь подобу продовження ресурсу — фактично просто дозволяли використовувати ракети і далі. Однак до 2014 р. такого дозволу (особливо на ракети виробництва 1988 р. і раніше) вже не було, і частина пусків "Точок" в АТО проводилася, що називається, на власний страх і ризик. До речі, радянська техніка тоді підтвердила свою надійність: тільки в одному випадку стався мимовільний підрив ракети прямо на старті і то без втрат в особовому складі і техніці.

Оскільки розробка нового ракетного комплексу для заміни "Точки" — справа непроста і тривала, то була запущена програма модернізації ракет. На відміну від інших подібних програм, ця була економічно обгрунтована — на момент розвалу Союзу Україні дісталося близько 500 ракет. Частина була використана на полігонах, 95 витратили під час війни на Донбасі, тобто на складах їх повинно бути ще більше трьох сотень.

Роботи з модернізації ведуться ДП "Конструкторське бюро "Південне" як мінімум з 2018 р. У 2019 р. в ЗМІ просочилася інформація про те, що до робіт залучено Павлоградський хімічний завод, а значить, крім модернізації систем управління другим напрямом робіт є заміна радянського палива на вітчизняне.

Офіційно міністр оборони України Андрій Таран заявив, що модернізовані ракети "Точка-У" були додатково оснащені системою аварійного припинення польоту і системою телеметричного контролю.

Проте, за неофіційними даними, в програмі модернізації застосовані деякі технологічні моменти, відпрацьовані в процесі створення корегуючої ракети "Вільха", що дозволило значно поліпшити характеристики ракети в плані точності попадання в ціль, а застосування нового палива дозволило дещо збільшити дальність польоту, а значить, і поразки цілей.

Таким чином, український військово-промисловий комплекс вчергове реалізував принцип використання всього наявного озброєння і доведення до прийнятного рівня навіть досить застарілих зразків. Так, до моменту отримання сучасних вітчизняних ракет зі збільшеною дальністю ураження ворожих цілей оновлені "Точки" цілком можуть стати ерзацом "зброї стримування".

Тим часом в найближчі роки військові сподіваються отримати новітній ракетно-тактичний комплекс "Сапсан", який посилено розробляється на тому ж таки КБ "Південне" на базі шасі ТАТРА. Його дослідні зразки, ймовірно, будуть показані на параді на Хрещатику на честь 30-річчя незалежності.

Є також програма розробки і виробництва некерованих ракет "Тайфун": крім 122-мм "Тайфун-1", конструктори працюють над 220-мм "Тайфун-2" для важкої РСЗО БМ-27 "Ураган" і навіть "Тайфун-4" в нестандартному для України калібрі 400-мм. Такого зброї у вітчизняній армії немає, зате є у китайській (РСЗВ WS-2 і WS-3). Як стверджують китайські ЗМІ, зараз такі ракети мають максимальну дальність польоту до 400 км, але при цьому страждає точність — навіть при використанні GPS спостерігаються відхилення до 50 м. Однак як показує досвід модернізації 300-мм ракет для БМ-30 "Смерч", наші підприємства оборонного комплексу мають всі можливості для створення новітніх систем наведення, що дозволяє максимально поліпшити точність попадання в ціль. Тому якщо буде поставлене завдання і виділене фінансування, отримати реально працюючий екземпляр такої потужної ракети навряд чи складе велику проблему.

Водночас проблемою може стати серійне виробництво і висока вартість ракети, зважаючи на малу серію. Однак це може бути компенсовано експортними замовленнями, тим більше що бажаючих придбати таку потужну і відносно дешеву зброю більш ніж достатньо. Так, не встигла Україна створити нові ракети для "Смерча", як арабські країни вже вишикувалися в чергу для їх купівлі.