Системні успіхи та несистемне розслідування
Відставка та кримінальне переслідування голови НБУ Кирила Шевченка дозволяє зробити кілька системних висновків. Точніше сказати, системні висновки на тлі несистемного тиску на кадрові процеси у центральному банку країни
Незалежність НБУ завжди сприймалася західними партнерами як одна з "червоних ліній" реформ, що проводяться в Україні. У табелі про ранги це таке ж табу, як і незалежність судової системи від виконавчої влади. Своєрідний запобіжник, який формує можливості вироблення довгострокової стратегії розвитку, що не залежить від політичних перипетій та коливань. У цьому випадку йдеться про монетарну політику.
Можна критикувати зайву інституційну незалежність НБУ, але загалом – ця якість виступає у ролі запобіжника від зайвої участі політиків у роботі друкарського верстата країни. І робота таких запобіжників дає свої результати.
На початку повномасштабної війни РФ проти України правління НБУ та Кирило Шевченко як голова Нацбанку вжили всіх необхідних заходів для фінансової стабілізації економіки та банківської системи. Гривню було врятовано від обвальної девальвації за рахунок застосування моделі фіксованого курсу, а дефіцит бюджету отримав екстрену допомогу у вигляді емісійних джерел. Поєднана з цими процесами інфляція досить ефективно купіювалася.
Банківська система зберегла стабільність, особливо у сегменті системних банків. Вдалося уникнути банкопаду та втечі вкладників із банків, що у 2014-2015 роках вартувало Україні 25% ВВП. Банківська система сформувала структурний профіцит ліквідності та подушку безпеки базового капіталу, зберегла операційну функціональність в умовах війни, забезпечивши безперебійний грошовий обіг та обслуговування транзакцій. Держава не втратила гроші у вигляді проблемного рефінансування чи безповоротної докапіталізації фонду гарантування вкладів.
Відставка голови НБУ в цьому контексті стала несподіванкою для учасників ринку, особливо з огляду на те, що приводом стали епізоди багаторічної давнини, через які вже було ухвалено процесуальні рішення.
В рамках об'єктивного та невибіркового правосуддя важливо довести, що факти, які мали місце:
а) суперечили законодавству;
б) загальноприйнятій діловій практиці.
На жаль, у "справі Кирила Шевченка" НАБУ продемонструвало лише деякі факти проведення операцій у держбанку під час перебування там керівником голови НБУ.
Ці факти самі по собі ще не є порушенням закону, оскільки проведені операції здійснювалися виходячи з офіційно укладених договорів із проходженням повної юридичної експертизи. Сам банк неодноразово перевірявся аудиторами та міжнародними донорами, і ніхто з них не побачив порушень закону.
НАБУ надало певний набір фактів і свою інтерпретацію, з негативною конотацією та оціночними судженнями. Хоча презумпція невиновності стврджує, що інтерпретувати факти може лише суд виходячи з якісно зібраної доказової бази.
На жаль, багато справ НАБУ так і не дійшли до суду, коефіцієнт корисної дії антикорупційних органів в Україні вкрай низький. Як правило, через схильність до ефектності звинувачень, а не ефективності розслідувань по суті.
На мій погляд, дана справа не має судових перспектив, і я вважаю цілком реальним повернення Кирила Шевченка до української банківської системи.
